§3. Принципи права

В теорії права існує два терміни «принципи права» і «пра­вові принципи». Вони відрізняються один від одного тим, що правові принципи виникають як правило задовго до ви­никнення системи права і законодавства. Правові принци­пи, які закріплені в системі права і законодавства, перехо­дять в принципи права.

Правові принципи — це головні ідеї, які виражають основні вимоги до системи права тієї чи іншої держави. Правові прин­ципи — це перш за все категорії суспільної правосвідомості і вони далеко не завжди виражені в системі права і в право­вих нормах. Іноді правові принципи називають головні за-

30

 

сади, основи, начала, на підставі яких будується система права. По суті без них неможливо свідомо створити нову систему права. Ігнорування їх в процесі правотворчості може привести до протиріч в системі права, що буде негативно впливати на реалізацію права.

Правових принципів і принципів права надзвичайно бага­то. Найбільш повну класифікацію принципів права дав Л.С. Явіч1. Існує ціла ієрархія принципів права, в якій існує пев­на система і субординація. Правові принципи і принципи права постійно знаходяться в діалектичному розвитку і фор­муванні. Наприклад, принципи правової держави виникли задовго до побудови правової держави і лише в процесі ство­рення нового законодавства в Україні знайшли своє відоб­раження.

Всі принципи права можна поділити на загальносоціальні і спеціально-юридичні. До перших відносяться: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, етичні або моральні. Існу­ють основні принципи права, які мають загальний характер і конкретизуються в принципах кожної галузі права і зако­нодавства. Крім того, спеціально-юридичні принципи поді­ляються на галузеві і міжгалузеві. Окремо виділяють прин­ципи правотворчі, правосуддя, правосвідомості, які тісно пов'язані із основними принципами права і підлягають са­мостійному аналізу.

Нині ми відмовляємось від загальносоціальних принципів, характерних для авторитарної системи держави і права: від класового підходу до права, від пріоритету і верховенства держави над особою, від верховенства класових цінностей над загальнолюдськими, від верховенства держави над гро­мадянським суспільством. І навпаки, переходимо до нових принципів: пріоритету загальнолюдських цінностей над кла­совими, верховенства громадянського суспільства над дер­жавою, верховенства правових законів над політичною і фізичною силою держави, різноманітність і рівноправність різних форм власності; свободи підприємницької діяльності,

'Див.: Явич Л. С. Право розвитого социалистического обще-ства: Сущность и принципи.—М.—1978.

31

 

пріоритету прав і свобод людини над правами держави, а ще точніше парітету прав і обов'язків держави і особи.

Загальна теорія права вивчає основні (головні) принципи права. До них можна віднести:

повновладдя народу;

принципи розподілу влади на законодавчу, виконавчу і

судову;

відповідальність держави перед людиною і суспільством,

і навпаки, людини перед державою;

верховенство права і Конституції над всіма законами і

підзаконними нормативними актами;

принцип законності;

принцип демократизму;

принцип справедливості;

принцип гуманізму;

громадяни здійснюють свої права за принципом «доз­

волено все, що не заборонено законом», а держава за прин­

ципом: «дозволено лише те, що визначене законом».

Серед основних принципів права виділяють правові пре­зумпції і аксіоми. Правові аксіоми — це такі ідеї, положен­ня, які сприймаються без доведення. Правові презумпції — це такі ідеї, які припускають їх істинність без доведення, іншими словами — це припущення. Аксіоми і презумпції дуже важко відрізнити. Серед них можна виділити такі:

право існує в трьох формах: нормативні акти, право­

відносини і правосвідомість;

всяка діяльність, яка не заборонена законом, дозволе­

на;

закон зворотньої сили не має, якщо інше не встановле­

но законом;

закон, який встановлює чи посилює кримінальну відпо­

відальність, зворотньої сили не має;

незнання закону не звільняє від юридичної відповідаль­

ності;

презумпція невинності: ніхто не може бути визнаним

винним в здійсненні злочину, а також притягнутий до кри­

мінальної відповідальності інакше, як за вироком суду;

ніхто не зобов'язаний сам себе звинувачувати;

тягар, обов'язок доведення по кримінальних справах

32

 

лежить на державі, а по цивільних справах — на позивачеві;

ніхто не може бути суддею в своїй справі;

не може бути два покарання за одне й те ж правопору­

шення;

закон хоч і суворий, але закон;

немає прав без обов'язків, як і обов'язків без прав;

як ми відносимось до природи, так і вона до нас;

хай буде вислухана й інша сторона при здійсненні пра­

восуддя.

Знання основних і галузевих принципів права, аксіом і презумпцій дозволяє юристам і всім громадянам краще орі­єнтуватись в діючому законодавстві і вирішувати справи, особливо коли потрібно застосовувати аналогію права.

 

2 В. Копок

 

33