§4. Формування правосвідомості і правової культури

 

ЛІІ

 

Формування правосвідомості особистості в нашом\ суспільстві відбувається як стихійно, так і в результаті ціле направленої діяльності держави, її органів і установ по фор­муванню правових знань, поваги до права і закону, соціаль­но-правової активності. По-перше, на формування право­свідомості і правової культури впливає весь процес реалі­зації і застосування правових норм державними органами, процес правотворчості, стан законності і правопорядку, роз­виток суспільних правовідносин. Цей процес, в значній мірі, стихійно впливає на формування правосвідомості і правової культури особистості. Практика реалізації правових норм надзвичайно ефективно впливає на формування правових знань, правових орієнтирів, позицій і установок особистості. Вплив може бути негативним, коли норми права застосову­ють необгрунтовано і несправедливо, і навпаки, коли пре­стиж правоохоронних та інших державних органів високий, цей вплив, як правило, позитивний.

При переході до будівництва правової держави і грома­дянського суспільства підвищується необхідність формування правосвідомості і правової культури всіх суб'єктів суспіль­них відносин, оскільки без них неможливо побудувати таку державу і суспільство. За останні роки криза в економіці і в політичній системі негативно позначилась на формуванні правової культури і правосвідомості багатьох суб'єктів су­спільних відносин. В ці роки відбувся негативний вплив ідей і культивування західних цінностей, особливо через засоби телебачення, кінотеатри, де пропагандується культ насиль­ства, організованої злочинності, корупції, проституції тошо. Багато людей в умовах економічної кризи залишається без­робітними, без засобів до існування, що в значній мірі штов­хає їх до правового нігілізму і правопорушень. На цей про­цес негативно впливає також перебудова законодавства, по­вільний хід правових реформ в суспільстві, не зважаючи на те, що 1995 рік оголошено роком права. Правда слід зазна­чити, що за останній рік збільшився випуск юридичної літе­ратури, підручників, окремих збірок законодавства й інших нормативних актів. На цей процес негативно впливає не-

96

 

стабільність діючого законодавства, а також неоправдане затягування прийняття нової Конституції і реформування Конституційного Суду. Таким чином, в процесі стихійного формування правосвідомості і правової культури особистості відбуваються як негативні, так і позитивні явища, які обу­мовлені станом розвитку правової системи суспільства.

На формування правосвідомості і правової культури осо­бистості найбільш ефективно впливає правове виховання населення. Правове виховання — це ціленаправлена, послідов­на, систематична діяльність держави і її органів, а також громадських об'єднань і організацій по формуванню певної сис­теми правових знань, вмінь і навиків, правового мислення, пра­вових почуттів — почуття права, законності, почуття пова­ги до права і закону, почуття поваги до тих соціальних ціннос­тей, які регулюються і охороняються правом і законодавством.

В системі правового виховання можна виділити такі струк­турні компоненти: 1) цілі правового виховання; 2) принци­пи правового виховання; 3) форми правового виховання; 4) зміст правового виховання; 5) методи правового виховання. Всі ці компоненти можна назвати як методологія і методика правового виховання.

Цілі правового виховання можуть бути загальними і

конкретними. Загальними цілями є формування правосвідо­

мості і правової культури особистості громадянського су­

спільства, їх можна конкретизувати залежно від завдань і

особливостей правовиховного процесу. Наприклад, перед

школою, дитячим садком і сім'єю стоїть завдання сформу­

вати звичку по дотриманню правил дорожнього руху, по до­

триманню порядку в дитячому садку, школі і на вулиці.

Правове виховання може бути ефективним лише тоді,

коли воно здійснюється на основі певних принципів: має

певну систему, здійснюється безперервно, ціленаправлено,

має послідовність, забезпечено певними засобами, а також

підготовленими кадрами.

Правове виховання здійснюється в певних формах. їх

нараховується більше 20, але серед них виділяють найбільш

основні: а) правова освіта (навчання); б) правова пропаган­

да; в) правова просвіта; г) правова агітація; д) форми право­

мірної соціально-активної діяльності.

4 В. Котюк            97

 

ЛІ

 

Правова освіта (навчання) — найбільш ефективна і ре­зультативна форма правового виховання, оскільки вона дає певну систему правових знань. Вона здійснюється в шко­лах, училищах, технікумах, вузах, коледжах, народних уні­верситетах правових знань, курсах підвищення кваліфікації працівників різних категорій.

Правова пропаганда — це розповсюдження певних правових ідей, законодавства серед великої кількості населення. Наприк­лад, правові програми по телебаченню (тележурнал «Люди­на і закон»), трансляції по радіо, окремі лекції тощо.

Правова агітація — це розповсюдження правових ідей, знань серед невеликої кількості населення. Здійснюється вона, як правило, безпосередньо агітатором. Це можна спостерігати під час виборів, коли відбувається не тільки пропаганда й агітація за того чи іншого кандидата, але й агітація за прий­няття певного закону тощо.

Правова просвіта дуже тісно зв'язана із правовим навчан­ням і пропагандою, але не зводиться до них. Вона має обме­жені завдання — дати певні знання з тих чи інших питань права і законодавства, роз'яснити діюче законодавство.

Правомірна соціально-активна діяльність чи поведінка — це така форма правового виховання, яка здійснюється практич­но в процесі реалізації норм права: використання, дотримання, виконання і застосування. Наприклад, участь в охороні гро­мадського порядку, чергування, діяльність в якості громадсь­ких помічників працівників правоохоронних органів тощо.

4) Зміст правового виховання — це найбільш складне пи­тання в системі правового виховання чи навчання, оскільки тут потрібно визначити, які правові знання і в якому об'ємі потрібно давати. Теорія і практика правового виховання за­свідчили, що для різних категорій і соціальних груп насе­лення цей зміст обумовлений правовим статусом особи в суспільстві. Наприклад, правовий статус неповнолітніх, сту­дентів, робітників, службовців, підприємців тощо. Для всіх категорій населення ці знання обумовлені конституційним статусом громадянина, в якому закріплені основні права, свободи і обов'язки громадян в сфері політичних, економіч­них, соціальних, культурних і особистих правовідносин. Цей зміст обумовлений також необхідністю отримання спеціаль-

98

 

 

 

них знань по правовому регулюванню окремих сфер су­спільних відносин. Як показала практика правового навчання в вузах цей зміст повинен складатись із двох розділів: пер­ший — це знання по загальній теорії держави і права, а дру­гий — це знання по окремим галузям права для спеціалістів гуманітарного профілю, медичних працівників, сільськогос­подарських працівників технічного профілю тощо. Тому програми правового виховання для різних категорій насе­лення можуть бути різними по своєму змісту і об'єму мате­ріалу.

5) Методи правового виховання застосовуються різними суб'єктами, які здійснюють цей процес. Методи — це су­купність прийомів або способів, при допомозі яких здійснюєть­ся формування правових знань, вмінь і навичок, а також: фор­муються почуття поваги до права, до закону і тих соціальних цінностей, які охороняються і регулюються правом. До ме­тодів правового виховання відносяться: метод переконання, покарання, наглядності, позитивного прикладу, розв'язан­ня юридичних казусів, заохочення, критика і самокритика, метод навіювання , наслідування тощо.

Форми, методи і зміст правового виховання можуть зміню­ватись залежно від його завдань і мети. При цьому можуть використовуватись різні засоби, в тому числі засоби масової інформації: телебачення, преса і радіо. Після правового на­вчання вони займають друге місце в правовому всеобучі на­селення. В зв'язку з тим, що всі юристи державних і приват­них установ вимушені займатись індивідуальним чи групо­вим роз'ясненням діючого законодавства, їм потрібно знати проблему формування правосвідомості і правової культури особистості, форми, засоби і методи досягнення цього зав­дання. Кабінет Міністрів прийняв Постанову «Про програ­му правової освіти населення України» від 29 травня 1995 Року, в якій передбачається цілий ряд заходів щодо по­ліпшення правового навчання і виховання населення.

 

99