§ 5. Розмежування понять судового експерта і спеціаліста у кримінальному процесі

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 

І           Згідно з ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»

'           від 25 лютого 1994 р. судовим експертом може бути особа,

яка має необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

1 Уголовно-процессуальньїй кодекс Украиньї: Научно-практичес-кий комментарий / Под общ. ред. В. Т. Маляренко, Ю. П. Аленина. — Харьков, 2003.— С. 659.

 

/2+17 Є. Г. Коваленко

 

 


518

Глава 15

Зазначена норма закону не суперечить Кримінально-процесуальному кодексу і по суті дає аналогічне визначення судового експерта (ч. 2 ст. 75 КПК України).

Сучасні умови побудови правової держави потребують від експерта не тільки відмінних професійних якостей володіння спеціальними знаннями, але також об'єктивності і неупередженості при проведенні експертного дослідження, тобто при встановленні істини в межах тієї задачі, котра поставлена перед експертом, слідчим чи судом. Це означає, що експерт не повинен дотримуватися при проведенні експертизи ні версії обвинувачення, ні версії захисту. Якщо досягнути істини не вдалося при відповіді на поставлені запитання, експерт зобов'язаний повідомити про неможливість дати висновок.

Об'єктивність передбачає неупередженість експерта, його повну незацікавленість у вирішенні справи, коли експерт керується в своїй діяльності лише міркуваннями істини (В. А. Арсеньєв, Р. С. Бєлкін).

Склалася така практика, що зазвичай проведення експертизи доручається фахівцям (які мають статус експерта) з мережі спеціалізованих судово-експертних установ, перелік яких дається в ст. 9 Закону «Про судову експертизу».

Однак, аналізуючи зміст ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону «Про судову експертизу», можна дійти висновку, що судовими експертами можуть бути не тільки фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, а й інші особи за умови, що вони мають необхідні знання (тобто вищу освіту, відповідну підготовку тощо) для надання висновку з досліджуваних питань.

Висновок експерта — це документ, складений особою, що має певні спеціальні знання, в результаті дослідження фактичних даних, наданих в її розпорядження слідчим, судом, іншими особами та органами, і в якому містяться відповіді на поставлені запитання.

Згадані відповіді на поставлені експерту запитання, якщо вони сформульовані в категоричній формі, є доказами по справі, тобто джерелом доказів.

Від понять судового експерта, його висновку у вигляді судової експертизи треба відрізняти участь спеціаліста при проведенні слідчих дій, зокрема коли він залучається правоохоронними органами для дачі висновків з деяких питань при порушенні кримінальної справи.

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      519

Якщо судовий експерт — це особа, яка має необхідні знання у вигляді вищої освіти і має право на проведення конкретної судової експертизи, висновок якої відноситься до самостійного джерела доказів, то спеціаліст — це фізична особа, яка на основі своїх знань і вмінь допомагає слідчому і суду в проведенні окремих слідчих дій, спрямованих на виявлення, закріплення і вилучення доказів.

Спеціалісти, які мають різні спеціальні знання, можуть виступати консультантами органів дізнання, слідчого, прокурора та судді (суду) з будь-яких спеціальних питань, які потребують застосування спеціальних знань, брати участь в огляді місця події (до та після порушення кримінальної справи), брати участь у проведенні ревізії, у вивченні різних документів, виконувати попереднє дослідження будь-яких об'єктів за дорученням слідчого та ін.

Залучення спеціаліста для надання допомоги у попередній перевірці первинних матеріалів про злочини до порушення кримінальної справи повинно знаходити своє відображення у матеріалах перевірки. Однак неясно, в якому саме документі це повинно бути зазначено.

На думку В. В. Степанова, якщо надані спеціалістом свідчення мають суто консультативний характер, то питання про відображення в матеріалах перевірки факту участі спеціаліста вирішується слідчим.

Якщо слідчий визнає за необхідне відобразити даний факт, то спеціаліст може скласти довідку, яку і підписує. Якщо ж передані спеціалістом свідчення мають істотне значення, вони відображаються не у довідці, а в поясненні, яке підписується і спеціалістом, і слідчим. У цьому поясненні, крім того, повинні міститися дані про спеціаліста — посада, спеціальність, місце та досвід роботи за спеціальністю та ін.1.

Однак, яку доказову силу мають перераховані види фіксації свідчень спеціаліста, автор не наводить.

Кримінально-процесуальне законодавство України не передбачає вимоги щодо спеціаліста обов'язково мати вищу освіту, проходити відповідну підготовку та атестацію на право брати участь при проведенні тих чи інших слідчих дій. Слідчий і суд повинні тільки упевнитися в особі та компе-

1 Степанов В.В. Предварительная проверка первичньїх материа-лов о преступлениях. — Саратов, 1972. — С. 101.

 

 


520

Глава 15

тенції спеціаліста, з'ясувати його стосунки з обвинуваченим і потерпілим тощо.

До особи, яка викликається як спеціаліст, висуваються дві головні вимоги: бути не зацікавленою у вирішенні справи і мати потрібні для участі в даній слідчій дії (зокрема в суді) спеціальні знання.

Відповідно до цього законодавство (статті 128і, 270і КПК України) не регламентує ні посаду, ні спеціальності осіб, що залучаються до проведення слідчих дій, оскільки дати вичерпний перелік цього неможливо. Одночасно відсутність в законі чітких меж поняття спеціаліста та його повноважень зумовлює дискусії з цих питань, які тривають у правовій літературі і досі.

Особливої уваги заслуговує питання про процесуальне становище педагога, перекладача і лікаря. Той факт, що педагог в кримінально-процесуальному законодавстві не називається спеціалістом, не означає, що він таким не є. Адже педагогу притаманні всі ознаки спеціаліста, а саме: особиста незацікавленість у вирішенні справи, володіння спеціальними знаннями, в яких має потребу слідчий при проведенні слідчих дій за участю неповнолітнього (статті 168, 438 КПК України). Тому викликається не просто педагог за посадою, а особа, яка володіє потрібними знаннями в галузі дитячої і юнацької психології, а також має досвід виховної роботи з неповнолітніми. Те, що педагог у кримінальному процесі займає правове становище спеціаліста, підтверджує єдність задач, що стоять перед ними і будь-яким іншим спеціалістом, що бере участь у проведенні слідчих дій.

До числа спеціалістів, передбачених ст. 128і КПК України, слід віднести перекладача і лікаря. Оскільки як на досу-довому слідстві, так і в суді неможливо провадити слідчі та судові дії без участі відповідних спеціалістів, наприклад по справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство, та осіб, що знають знаки німого або глухого, а також у справах при провадженні котрих потрібні судово-медичні спеціальні знання.

Питання для самоперевірки

1. Яке визначення і поняття судової експертизи згідно з кримінально-процесуальним правом України?

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      521

2.         Яке доказове значення має судова експертиза при розсліду

ванні кримінальних справ?

Чи потребують сучасні вимоги слідчої практики можливість призначення судової експертизи до порушення кримінальної справи?

Які особливості відрізняють судову експертизу від інших способів доказування?

Чи є обов'язковим висновок експерта для особи, яка проводить д       слідчого, прокурора і суду (судді)?

Які основні положення наголосив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову експертизу в кримінальних цивільних справах» від ЗО травня 1997р. № 8?

В яких випадках судові експертизи призначаються в обов'язковому порядку?

Чи покликана забезпечити законність, обгрунтованість та наукову правдивість висновків експертів процесуальна форма призначення і проведення експертизи?

Які особи можуть бути призначені експертами по кримінальній справі?

Чиє відмінність інституту судової експертизи від інституту спеціалістів у кримінальному процесі?

Яке має значення судова експертиза у профілактиці злочинів?

Яка існує класифікація судових експертиз за процесуальною ознакою?

В яких випадках призначаються повторні, комплексні та комісійні експертизи?

Що розуміється у криміналістичній і кримінально-процесуальній науках під синтетичними і ситуаційними експертизами?

Чи зобов'язаний слідчий ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення судової експертизи?

В         випадках експерт підлягає відводу?

Що розуміється під аналізом і оцінкою висновку експерта?

Який процесуальний порядок призначення судової експертизи?

Чи можна використовувати у доказуванні висновки експерта, надані у ймовірній формі?

Які підстави і який процесуальний порядок допиту експерта на досудовому і судовому слідстві?

Які основні питання ставляться перед експертом для роз'яснення та доповнення його висновку, поданого слідчому або судді (суду)?