§ 3. Аналіз і оцінка висновку експерта

Основний зміст оцінки будь-яких видів судових експертиз міститься у визначенні наукової обґрунтованості висновків експерта, що знайшли відбиття у висновку. Слідчий і суд оцінюють експертний висновок по внутрішньому переконанню, заснованому на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.

Аналіз висновку експерта становить розумову діяльність слідчого (суду), що поділяється на кілька стадій і приводить до остаточної оцінки висновку в цілому, до висновку про обґрунтованість і вірогідність його. Будь-який експертний висновок має вступну, описову (дослідницьку) і заключну частини, у якій відбиті остаточні висновки експерта. Тому і слідчий, і суд не в змозі обґрунтовано оцінити висновок експерта без аналізу його вступної, описової й заключної частин. Якщо до експертного висновку додаються фотознімки, таблиці, розрахунки, бухгалтерські відомості та інші матеріали, то й вони аналізуються й оцінюються разом з основним висновком.

Слідчому й суду необхідно враховувати, що будь-який висновок експерта є одним з видів доказів і підлягає критичній оцінці, як і будь-який інший доказ, оскільки відповідно до закону ніякі докази для суду, прокурора, слідчого й особи, яка проводить дізнання, не мають заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 67 КПК України).

Оцінюючи висновок експерта, необхідно брати до уваги ряд обставин:

а)         кваліфікацію експерта, рівень його теоретичної підго

товки й практичні навички; чи відповідає все це завданню,

яке було йому запропоноване;

б)         матеріал, яким володів експерт; чи досить його було

для провадження експертизи; чи не відбилися на висновку

неповнота або недоброякісність матеріалу, представленого

експертові;

 

 

504

Глава 15

в)         чи відповідають висновки експерта тим даним, які ним

отримані в ході дослідження; чи аргументовані висновки,

чи достовірні дані, покладені в обґрунтування висновків;

г)         чи відповідають фактичні дані й висновки, що містять

ся у висновку експерта, іншим доказам у справі; які між

ними суперечності, чи можна їх подолати без призначення

повторної, додаткової експертизи;

д)         науковість проведеного експертом дослідження, рівень

розвитку відповідної галузі наукових знань; які методи дос

лідження використовував експерт, чи перевірені ці методи

достатньою мірою наукою і практикою;

є) чи проведена експертиза відповідно до вимог кримінально-процесуального закону й правил її провадження; які були відхилення від цих норм, чим вони викликані і як відбилися на повноті й вірогідності висновку експерта1.

Вивчення слідчої практики в ряді областей України дозволяє зробити висновок, що в момент складання обвинувальних висновків слідчі не завжди аналізують доказові факти, встановлені експертами й відбиті у висновках. Часом висновок експерта тільки підшивається до інших матеріалів кримінальної справи і, якщо зазначається, що він є в справі, то в описової частини є лише посилання на нього.

Висуваючи обвинувальні висновки, деякі слідчі при характеристиці складу злочину зазначають, що в справі проводилася та або інша експертиза,,і тільки в довідці по справі або в списках осіб, що підлягають виклику на судове засідання, називаються прізвище й домашня адреса експерта, що проводив експертизу. Тим часом слідчі повинні в обвинувальному висновку при описі складу злочину в кожному випадку оцінити висновок експерта як з погляду його наукової обґрунтованості, доведеності виявлених фактів по кожному заданому на вирішення експертизи питанню, так і з позиції дотримання процесуальних норм при призначенні й проведенні судової експертизи, причому звертати увагу на неприпустимість суперечності описової частини дослідження експертизи її висновкам.

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта     505

Ці вимоги висуваються до оцінки експертизи рівною мірою як при провадженні досудового, так і судового слідства.

Висновок експерта як один з видів доказів у кримінальному процесі є результатом наукового дослідження, оскільки воно засноване на застосуванні спеціальних знань. Та обставина, що висновок за своєю природою є об'єктивно істинним, зовсім не означає, що його не потрібно піддавати оцінці на слідстві й у суді. Доказ — висновок експерта з'являється в результаті діяльності певної особи або групи осіб і тому може містити в собі деякі суб'єктивні помилки, усунення яких можливо й необхідно в результаті ретельної оцінки висновку слідчим і судом1.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Д. засуджено за ч. 1 ст. 222 (нині — ст. 263) КК України за те, що він придбав у невстановленому місці та у невста-новленої особи імітаційні запали до учбово-імітаційних гранат, що належать до боєприпасів, та піропатрон, що належить до вибухових речовин, і незаконно зберігав їх у своїй квартирі.

При розгляді справи в касаційному порядку вирок залишено без змін. Постановою президії Дніпропетровського обласного суду судове рішення місцевого суду змінено і пом'якшено призначене засудженому покарання.

Визнаючи Д. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК, суд першої інстанції виходив з висновку експерта, що вилучені у засудженого імітаційні запали є боєприпасами, а піропатрон — вибуховою речовиною. Президія обласного суду в своїй постанові зазначила, що ці запали не належать до боєприпасів, але наявність у запалах пороху свідчить про належність до вибухових речовин.

Судова колегія Верховного Суду України визнала, що судові інстанції дійшли висновку про доказаність вини Д. у вчиненні цього злочину лише виходячи з даних проведеної експертизи.

Однак згідно зі ст. 67 КПК України висновок експертизи потребує відповідної оцінки і не має наперед встановленої сили. Уданому ж разі суд без належної перевірки та оцін-

 

 

 

1 Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Злькинд П. С. Проблеми доказа-тельств в советском уголовном процессе. — Воронеж, 1978. — С. 178—179.

 

1 Дулов А. В. Вопросм теории судебной зкспертизьі. — Минск, 1959. — С. 166.

 

 

506

Глава 15

ки результатів експертизи поклав її висновок в основу вироку, що потягло безпідставне засудження Д.

Відповідно до вимог закону пневматичні рушниці, сигнальні, стартові, будівельні та газові пістолети, ракетниці, вибухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні й освітлювальні засоби не належать до зброї, бойових припасів і вибухових речовин, і їх придбання та зберігання не утворюють складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 (нині — ст. 263) КК.

Погодившись з протестом і визнавши, що Д. засуджено за даною статтею безпідставно, судова колегія Верховного Суду України всі судовірішення скасувала із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях підсудного складу злочину1.

Ще в 1879 р. відомий російський юрист А. Ф. Коні, виступаючи з промовою в суді, звертав увагу на правильну оцінку бухгалтерської експертизи, проведеної по одній зі справ — справі про розкрадання коштів Юханцевим: «Бухгалтерська експертиза вимагає особливих навичок й особливих спеціальних знань. Якщо в її представниках ви не знайдете ознак цих навичок або запоруки повного володіння глибокими знаннями розрахункової техніки, якщо висновок їх нетвердий, хиткий, ухильний, ви добре зробите, якщо відкинете експертизу й не будете її вважати доказом. Але якщо експертиза зроблена й виражена зі спокоєм і достоїнством істинного знання, якщо самі експерти є справжніми представниками своєї спеціальності, то експертизу треба прийняти й прислухатися до неї з великою увагою»2.

Якщо слідчий або суд виявлять, що порушено порядок добору матеріалів для експертного дослідження, що не були предметом дослідження деякі матеріали, пред'явлені слідчим або судом, без зазначення у висновку обґрунтованих причин цього, то такі висновки експертів у жодному разі не можна приймати за докази. Це відноситься і до справ, де виявлені істотні порушення законних прав учасників процесу.

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      507

Оцінюючи експертний висновок в цілому, необхідно встановити, чи попереджувався експерт про кримінальну відповідальність за дачу завідомо помилкового висновку чи за відмову від дачі висновку. Якщо експертиза проводилася в експертній установі, то керівник останнього зобов'язаний перед тим, як доручити експертові проводити експертизу, попередити його про відповідальність по зазначених статтях матеріального закону. Якщо ж слідчий або суд доручають провести експертизу фахівцеві поза експертною установою, то цей обов'язок лежить на судово-слідчих органах. Слідча й судова практика свідчить про те, що тільки через зазначене порушення процесуального закону суди повертають кримінальні справи для проведення додаткового розслідування, а суди касаційної інстанції скасовують вироки місцевих судів по першій інстанції на стадії досудового розслідування.

Кримінально-процесуальний закон (ст. 200 КПК) вимагає, щоб експерт у своєму висновку вказував, які матеріали використані, які були зроблені дослідження, давав мотивовані відповіді на поставлені питання. Слідчий і суд, оцінюючи висновок експерта, ретельно аналізують всі його частини, а не тільки його висновки. Тому не можна погодитися з авторами, які стверджують, що доказове значення мають тільки висновки експертів1. Навіть якщо слідчий або суд зі своєї ініціативи обирали експерта, знають його професійні здатності, освіту, стаж роботи за спеціальністю, стаж роботи по підготовці експертних висновків, його вчене звання, займану посаду, однак вступна частина висновку, як і весь він у цілому, має бути піддана критичному аналізу, тому що вона містить низку важливих для подальшого дослідження даних. Оскільки більшість експертиз проводяться в експертних установах, слідчому й суду невідома кваліфікація експерта та інші умови застосування ним спеціальних знань, остільки будь-яка частина експертного дослідження повинна бути піддана критичній оцінці.

У дослідницькій частині висновку експерта викладається весь процес дослідження, застосування експертом науко-

 

 

 

1          Практика судів України в кримінальних справах. — К., 1993. —

??4. — С. 253—254.

2          Кони А. Ф. Избранньїе произведения: В 2 т.: Воспоминания. —

М., 1959. — Т. 2. — С. 552—553.

 

1 Штромас А. Ю. Основания и формм деятельности сведущих лиц в советском уголовном процессе // Сб. научньїх работ. — Вильнюс, 1963. — Вьга. 1. — С. 65.

 

 

508

Глава 15

во-технічних методів і прийомів, на основі яких він дійшов до тих або інших висновків. Експерт зобов 'язаний у цій частині висновку описати дослідження мовою, доступною і зрозумілою для осіб, які не мають спеціальних знань. Розгорнутий опис ходу процесу дослідження дає можливість слідчому й суду зрозуміти й критично оцінити застосовувані експертом наукові методи при проведенні експертизи, а також встановити можливі неточності, помилки й інші недоліки в описовій (дослідницькій) частині висновку експерта, які можуть бути істотними або незначними, переборними або непереборними без проведення повторної або додаткової експертиз, що впливають або не впливають на остаточні результати висновку експерта.

Для слідчого й суду в першу чергу важливі висновки експерта, викладені в категоричній формі. Одержавши висновок експерта, в якому висновки викладені у формі, що не допускає, з його точки зору, інших тлумачень, слідчий (суд) повинен вирішити, чи були в експерта достатні підстави для подібних висновків, чи правомірні вони, якщо врахувати характер матеріалів, які були в його розпорядженні, застосовані методи дослідження тих наукових положень, якими він оперував1.

Найбільш обережно слідчому й суду необхідно підходити до використання в доказуванні висновків експерта, даних у ймовірній формі, у формі суджень можливості.

В юридичний літературі немає загальноприйнятої думки з даного питання. Одні автори вважають, що такі висновки можуть бути використані як докази, інші не приймають їх за судові докази2.

На наш погляд, по деяких видах судових експертиз імовірні висновки експерта можна використовувати в доказуванні, але брати їх за основу обвинувачення не можна, оскільки відповідно до змісту процесуального законодавства

1          Теория доказательств в советском уголовном процессе. — М.,

1973. — С. 7, 730—731.

2          Седова Т. А. О доказательственном значений внводов зксперта,

сформулированньїх в виде суждений возможности // Криминалис-

тика и судебная зкспертиза. — К., 1973. — Вьга. 10. — С. 215—220;

Галкин В. М. Средства доказьівания в уголовном процессе. — М.,

1968.— 4.2. — С. 75.

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      509

всі сумніви, виявлені в процесі слідства та у судовому засіданні, повинні бути віднесені на користь обвинуваченого.

По справах про економічні злочини слідчі дуже часто призначають кілька судових експертиз, особливо по справах, де виявлені розкрадання в особливо великих розмірах. Тому необхідно дуже ретельно підходити до оцінки експертизи, на висновках якої будуть провадитися інші експертні дослідження. Як свідчить узагальнення практики, найчастіше висновки інших видів експертиз використовуються при провадженні судово-бухгалтерських і судово-економічних експертиз. У цих випадках у розпорядження експерта-бух-галтера потрібно направляти висновок експертиз інших видів тільки після їх ретельної, критичної оцінки з боку слідчого й суду. Інакше бухгалтер-експерт, ґрунтуючись на помилкових вихідних даних, що містяться у висновках експертів інших спеціальностей, може дійти неправильного висновку. Це в остаточному підсумку може призвести до повернення кримінальної справи на додаткове розслідування або скасування вироку вищестоящим судом. У разі виявлення недоліків у висновку експерта-фахівця в іншій галузі знань експерт-бухгалтер повинен поінформувати про це слідчого або суд з метою усунення даних недоліків для правильного й обґрунтованого розв'язання питань, поставлених перед бухгалтерською експертизою.

Використовуючи у своєму дослідженні висновки іншої експертизи, експерти повинні оперувати вихідними даними, що містяться у висновках експертиз, які виражені не в можливій, імовірній формі, а тільки в категоричній.

Іноді на практиці висновок експерта, що відповідає іншим доказам, зібраним по кримінальній справі, слідчі (судді) приймають як цілком достовірний, без критичної оцінки використовують його в процесі доказування, що призводить до серйозних помилок у слідчій роботі, а потім у суді при відправленні правосуддя. Відсутність суперечностей між висновком експерта та іншими доказами ще не підтверджує того, що висновок експерта вірогідний.

На практиці досить поширеною є надмірна довіра до висновку експерта, завищена оцінка його доказового значення. Вважається, що якщо він базується на точних наукових розрахунках, то й не може бути будь-яких сумнівів в його дос-

 

510      Глава 15

товірності. Хоча прямо така думка у вироках та інших процесуальних документах не проголошується, тенденція до цього на практиці є досить сильною.

Однак висновок експерта, як і будь-який доказ, може і виявитися сумнівним чи навіть неправильним з різних причин. Експерт може бути прямо зацікавлений у результатах експертизи. Йому можуть бути надані завідомо неправильні : вихідні дані чи нереальні об'єкти. Може бути недостатньо | надійною методика, якою він послуговується, і, зрештою, І експерт, як і всі люди, також не застрахований від помилок, І які, хоча і рідко, але все ж таки зустрічаються в експертній практиці. Тому експертний висновок, як і будь-який доказ, повинен піддаватися ретельній перевірці та критичній оцінці1.

Експерт, проводячи експертизу, може з різних причин зробити помилкові висновки. Тому навіть при відсутності суперечностей між висновками експертів та іншими доказами, наявними в розпорядженні слідчого й суду, треба ретельно підходити до оцінки висновку.

Аналізуючи оцінку висновків експерта, А. Ф. Коні писав: «Безумовно, його висновок не може бути обов'язковим для суду і зовсім не є остаточним доказом, який не потребує перевірки чи критики. У розпорядженні суду є життєві дані і свідчення, які можуть не тільки збігатися з висновками експертизи в єдине ціле, але навіть і прямо їм суперечити на основі логіки фактів. Але в будь-якому разі критика експертизи має бути строго обґрунтована та до праці експерта по- ? трібно ставитись з особливою повагою»2.

Висновок експерта підлягає ретельній оцінці суб'єктами доказування з погляду як додержання норм кримінально-процесуального закону при проведенні експертизи, так і обґрунтованості, правильності висновків експерта. При цьому перевіряється компетентність експерта, його незаінтересованість у результатах справи, встановлюється, чи не вийшов він за межі своєї компетенції, чи ґрунтуються вис-

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      511

новки на одержаних ним відомостях і чи не відбирались вихідні дані для певних висновків. Підлягають оцінці також наукова обґрунтованість висновку, правильність застосування конкретних методик і дозволеність їх використання експертом (наприклад, коли і ким вона рекомендована, її апро-бованість, наявність сучасніших методик тощо). Слід проаналізувати, наскільки логічними є висновки експерта, чи на всі питання дано відповіді.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від ЗО травня 1997 р. № 8 зазначено, що у випадках, якщо в справі щодо одного й того самого предмета проведено кілька експертиз, в тому числі комплексні, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку щодо всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів-членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Не слід надавати перевагу висновку експертизи лише тому, що її проведено комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, що має більший досвід експертної роботи, тощо1.

Важливим етапом оцінки висновку є зіставлення висновків експерта зі встановленими в справі фактичними даними. Наявність суперечностей між ними може стати підставою для проведення додаткових слідчих (судових) дій або для ризначення повторної експертизи.

Відомості, встановлені за допомогою судової експертизи, й оцінка висновку експерта мають відображатися в обвинувальному висновку і вироку2.

Про значення висновку експертизи неодноразово зазначав Верховний Суд України. Однак при цьому зверталась увага на те, що деякі слідчі переоцінюють значення експертиз. Висновки не можуть бути єдиною основою для визначення злочинного наміру і кваліфікації злочину, а повинні оцінюватися тільки в сукупності з усіма обставинами справи.

 

 

 

1 Орлов Ю. К. Заключение зксперта и его оценка по уголовньїм делам. — М., 1995. — С. 40.

гКониА.Ф. Нажизненномпути//Собр.соч. — М., 1969. — Т. 1.— С. 365—366.

 

1          Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963—2000). —

К., 2000. — Т. 1. — С. 64.

2          Експертизи в судовій практиці / За ред. В. Г. Гончаренка. — К.,

1992. — С. 5—6.

 

 

512

Глава 15

13 березня 1992 р. Пленум Верховного Суду України повернув на додаткове розслідування кримінальну справу братів Олега і Сашка Липових, засуджених Київським міським судом за вчинення з особливою жорстокістю умисного вбивства Петренка В. Підставою для направлення справи на дослідування слугувало те, що висновки органів слідства, а потім і обласного суду не збігаються з об'єктивними фактами, встановленими двома судовими експертизами трупа Петренка В.

Бабуся вбитого Петренка О. показала, що вона бачила, як брати Олег і Олександр Липові били його ногами, при цьому Олег Липовий перевернув Петренка, який упав, сів йому на спину і став завдавати ударів ножем, а потім передав ніж Сашку, який також завдав ним кількох ударів.

Висновком експертиз встановлено, що на тілі Петренка було чотири колото-різані рани в ділянці грудної клітки. Ніяких інших тілесних пошкоджень, в тому числі й ножових ран, в ділянці спини не зафіксовано.

Те, що показання Петренка О. не збігалися з достовірно встановленими за допомогою експертиз фактами, викликало сумнів у правдивості показань. Через це Пленум Верховного Суду України вчинив правильно, коли через зазначені та інші не усунені слідчими і судом першої інстанції суперечності повернув справу на дослідування1.

Наведений приклад свідчить про значення експертизи для використання як процесуального заходу перевірки й уточнення зібраних по справі доказів.

Як зазначалося, судова експертиза має велике значення і при встановленні слідчим і судом причин вчинення злочинів і умов, що їм сприяють.

Досвід переконує, що судова експертиза може відігравати чималу роль у профілактиці злочинів, зокрема щодо такої складної категорії справ, як справи про розкрадання державного, громадського і приватного майна.

Судові експерти як на досудовому слідстві, так і при судовому розгляді справи допомагають встановити причини розкрадань і умови, що їм сприяли, а також визначити за-

1 Бюлетень Верховного Суду України. — 1990. — № 5. — С. 27 — 30.

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      513

ходи з їх усунення. Тому слід активніше залучати експертів як до процесуальної, так і до непроцесуальної діяльності з запобігання цим злочинам1.