1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 

Перевірити версію значить оцінити, чи відповідає вона дійсності. У доказуванні як пізнавальній діяльності у кримінальних справах неминуче виявляються загальні закономірності процесу пізнання, котре, як правило, перевіряється на істинність у практичній діяльності дізнавача, слідчого, прокурора і суду (судді).

Слідчі і судові версії також підлягають перевірці в практичній діяльності слідчого і суду (судді). Висунуті в справі слідчі і судові версії містять можливе пояснення шуканих. Для того, щоб ці невідомі обставини були встановлені вірогідно, версії повинні бути перевірені. Перевірка здійснюється шляхом проведення слідчих і судових дій, у ході яких встановлюються факти, що підтверджують або спростовують висунуті припущення. Очевидно, що слідчі дії не можуть проводитися безсистемно, за випадковим вибором. Вони плануються слідчим згідно з кожною висунутою версією, що забезпечує цілеспрямований і об'єктивний характер усього наступного розслідування. План розслідування в основному і служить планом перевірки висунутих версій.

Перевірка слідчих версій припускає, таким чином, як попередню логічну, розумову діяльність слідчого, так і його практичну роботу з виконання запланованих слідчих заходів.

Висунуті версії повинні корегуватися в міру одержання нових даних як при огляді місця події, так і при виконанні інших слідчих дій. До кінця огляду кількість версій, що пояснюють подію, яка відбулася, може скоротитися, деякі з них відпадуть як такі, що не підтвердилися. Однак на цьому етапі істина в повному обсязі ще не встановлюється, висунуті версії будуть змінюватися, доповнюватися, поглиблюватися в процесі подальшого розслідування.

Правильний аналіз обстановки місця події, вміння прочитати знайдені сліди ведуть до швидкого розшуку винного та його викриття у скоєному злочині1. Прикладом може слугувати наступна справа.

1 Дулов А. В., Нестеренко П.Д. Зазнач, прця. — С. 137—138.

 

В одній агрофірмі був виявлений труп працівника К. з ознаками насильницької смерті. На місце події виїхав слідчий із групою оперативних працівників райвідділу міліції і судово-медичним експертом. При проведенні огляду трупа і місця події вдалося установити наступне.

Труп К. лежав на проїзній частині дороги в 10 м від будинку, в якому К. проживав. Уся лицьова сторона сорочки і штанів були просякнуті кров'ю. Велика калюжа крові була під трупом і біля нього. В області потиличної частини голови зяяла велика рана, що утворилася внаслідок перелому кісток основи черепа. Були рубані рани на гомілці лівої ноги трупа. На землі в 10—20 м від лівої ноги трупа виявлені глибокі сліди, залишені важким гострим предметом, а в калюжі крові знайдені окремі деталі металевого браслета від наручного годинника. У 10 м від трупа в східному напрямку на самотньо зростаючій сосні на висоті 1,5 м від землі виявлені свіжі сліди, а на самій землі впритул до дерева — сліди взуття. «Доріжка» слідів тяглася до трупа і потім у зворотному напрямку до згаданої сосни, гублячись на твердому ґрунті.

Ще в ході огляду оперативні працівники міліції встановили, що К. наручного годинника не мав.

На підставі всіх зібраних фактів на місці вчинення злочину розумова модель події, що сталася, уявлялася слідчому в такому вигляді.

Невідомий А., намагаючись вбити К., вирішив це зробити на дорозі, по якій К. йшов додому після закінчення роботи. Для цієї мети він озброївся, очевидно, сокирою, підійшов до будинку К. і став його очікувати. Чекаючи свою жертву А., знаходячись біля сосни, машинально наніс сокирою кілька ударів по дереву і залишив сліди взуття на цьому місці. Побачивши К., який наближався до будинку, А. пропустив його повз себе, а потім, підійшовши ззаду до К., наніс йому сильний удар обухом сокири по голові, через що К. упав. Після цього А. зробив лезом сокири кілька ударів по тілу К., від чого залишилися рани на гомілці лівої ноги Е., а на землі — сліди леза сокири. При цьому розірвався браслет наруціА., що і залишився на місці. Невідомий зник разом зі знаряддям злочину в напрямку, про який свідчать його сліди.

 

248

 

Глава 7

 

лідчі і судові версії

 

249

 

 

 

Представлена слідчим картина злочину підтвердилася в ході розслідування.

У здійсненні вбивства К. був запідозрений місцевий житель А., якого було затримано. При проведенні огляду одягу і взуття А. були виявлені плями, схожі на кров.

Біологічна експертиза дала висновок про те, що плями на одязі і взутті А. є плямами людської крові тієї ж групи, що і кров убитого К.

Черевики А. разом з гіпсовими зліпками слідів взуття, виявлених на місці події, направили на трасологічну експертизу, яка встановила, що сліди на місці вбивства залишені черевиками, які належать А.

Будучи викритий доказами, А. розповів, як він скоїв вбивство.

Розповідь обвинуваченого збіглася з тими уявленнями про вчинення злочину, що зробив слідчий на початку розслідування.

Вилучена згодом сокира була направлена на трасологічну експертизу, яка підтвердила, що надруби на дереві зроблені сокирою А.

Перевірка версій забезпечує перехід до достовірного знання, коли сукупність (система) зібраних фактичних даних задовольняє вимогам повноти, несуперечливості, однозначності і надійності,

Сукупність доказів є повною, якщо наявні фактичні дані встановлюють (прямо або опосередковано) всі передбачені законом обставини предмета доказування.

Крім того, сукупність доказів надійна, якщо на правильність висновку не впливають несподіванки, ексцеси, що виводять з ладу окремі докази (наприклад, внаслідок зміни показань, появи нових свідків тощо). Надійність забезпечується надлишковою інформацією, що може компенсувати непередбачені прогалини, неточності, часткові помилки.

Доказування по кримінальній справі завершується, коли версії, ймовірно представлені на основі всебічної перевірки, здійсненої в процесуальних формах, змінюються істинним, достовірним знанням досліджуваної події у всіх її істотних деталях і обставинах1.

1 ЛаринА. М. Зазнач, праця. — С. 196—197.

 

Судові версії найчастіше висуваються у формі контр-версій («винний — не винний»).

Якщо суд висуває нову версію, що раніше в ході досудо-вого слідства не перевірялася, справа може бути повернута на додаткове розслідування. При цьому складається своєрідна ситуація: версію висуває один суб'єкт, що доручає її перевірку іншому суб'єктові, але вже на іншій стадії кримінального процесу.

Судові версії перевіряються за допомогою тих або інших судових дій, наприклад шляхом призначення і проведення судової експертизи (первісної, повторної, комісійної або комплексної). А ці дії відносяться до одного зі способів не тільки перевірки висунутої судової версії, але і збирання доказів. Крім того, як раніше відзначалося, судові версії можуть бути перевірені на досудовому розслідуванні, якщо справа повертається судом на додаткове розслідування.

Питання про те, чи досягнута істина в результаті перевірки висунутих версій і проведених слідчих і судових дій, вирішується слідчим і суддею (судом) на основі оцінки всіх зібраних доказів по кримінальній справі.

Оцінити докази в справі — це значить визначити, чи вірогідно встановлений кожний з них, чи всі вони відносяться до справи, чи знаходяться вони в зв'язку один з одним, чи достатні вони для висновку про наявність або відсутність події злочину, винності конкретної особи (осіб) у його здійсненні або ж у справі потрібні які-небудь додаткові дії для з'ясування тих або інших обставин.

Проблема висування судових версій досить докладно і логічно правильносформульована Л. Ю. АроцкероміР. С. Бєлкіним1.

Розглядаючи роль планування в судовому розгляді, Р. С. Бєл-кін відзначав, що планування судового слідства можна розділити на два етапи. На першому відбувається перевірка версії обвинувачення і, відповідно, контрверсії суду. У випадку визнання-судом версії обвинувачення не обґрунтованою і виникнення нових судових версій, прийнятих до пе-

1 Ароцкер Л. Е. Использование данньїх криминалистики в судеб-ном разбирательстве. — М., 1964. — С. 67; Його ж. Криминалисти-ческие методьі в судебном разбирательстве. — М., 1965; Белкин Р. С. Курс криминалистики. — М., 1997. — Т. 2. — С. 386—387.

 

250

 

Глава 7

 

Слідчі і судові версії

 

251

 

 

 

ревірки самим судом, починається другий етап судового слідства, якому відповідає другий етап його планування. Змістом даного етапу є планування перевірки цих нових судових версій. Розглядаючи зміст зазначених етапів, Р. С. Бєл-кін розділяє них на окремі елементи, де переважаюче місце належить судовим версіям.

Елементами першого етапу є такі: 1) аналіз наявної вихідної інформації (матеріалів справи) під кутом зору доведеності версії обвинувачення і виявлення основ для версії; 2) визначення опорних пунктів версії обвинувачення, тобто доказів, на яких вона ґрунтується, тощо.

Другий етап, на думку автора, містить такі елементи: 1) аналіз зібраної в ході судового слідства додаткової інформації; висування нових судових версій і визначення задач їх дослідження; 3) оцінка можливості перевірки нових версій безпосередньо судом; 4) визначення необхідних судових дій1.

Наведена схема пояснює розумову й організаційну діяльність суду, пов'язану з висуванням судових версій.

Проілюструємо роль судових версій окремими прикладами судової практики.

Одним із судів м. Харкова була розглянута кримінальна справа про крадіжку з радіомагазину, вчинену групою осіб. Серед них був шістнадцятирічний Хованський. Учасники групи за попередньою змовою зламали вітрину магазину і викрали значну кількість цінностей. Обвинувачений Хованський на досудовому слідстві й у суді в пред'явленому обвинуваченні свою вину визнав цілком, у ході судового розгляду пояснив, що робив крадіжки з метою продати викрадене і купити собі на ці гроші автомашину «Волга». У процесі судового допиту Хованський повідомив деякі деталі про бажану покупку: «Машина повинна бути такою, щоб, лежачи на ліжку, нею можна було керувати, а вона бігала б по кімнаті в потрібних напрямках». Таке пояснення викликало в судді сумнів щодо психічного стану підсудного і можливості бути організатором (за твердженням співучасників) злочинної групи. Суддя висунув версію про те, що Хованський не тільки не міг бути організатором групи, але і

1 Белкин Р. С. Зазнач, праця. — С. 286—287.

 

сам навряд чи брав участь у злочині. У судовому засіданні була призначена судово-психіатрична експертиза у зв'язку з тим, що в підсудного було помічено знижений рівень інтелектуального розвитку — слово «золота голова» ним розумілися дослівно, як голова, що складається з золота, слово «дощ» — як нитки, протягнені з хмари на землю, тощо.

Експертизі було поставлене питання: « чи чідповідає інтелектуальний розвиток Хованського його вікові». Судово-психологічна експертиза дійшла висновку, що Хованський має не загальні поняття, а лише примітивні уявлення про все. Його інтелектуальний розвиток відповідає тринадцятирічному вікові. На цих підставах суд провадження по справі у відношенні Хованського припинив. Так, висунення судової версії при виявленні суперечностей у доказовій інформації дозволило знайти правильне рішення1.

Питання для самоперевірки

Яке визначення поняття слідчих версій?

Що розуміється під судовою версією?

Яка існує у доказуванні класифікація версій?

За якими правилами слідчий і суддя розробляють слідчі і судові версії?

За якими правилами здійснюється перевірка слідчих і судових версій?

Що означає оцінка слідчих і судових версій?

1 Коновалова В. Е. Зазнач, праця. — С. 83—84.

 

 


253