§ 3. Кримінально-процесуальна форма. Поняття і зміст

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 

Кримінально-процесуальна форма — невід'ємна сторона кримінального судочинства. Слідча та судова діяльність по кримінальних справах спрямована на втілення в життя норм кримінального закону і регулюється як кримінальним, так і кримінально-процесуальним правом. В останньому визначено норми, що встановлюють порядок (форму) кримінального судочинства.

Кримінально-процесуальна форма (процесуальний порядок) кримінального процесу є правовою формою діяльності органів розслідування, прокуратури і суду щодо порушення кримінальних справ, їх розслідування і вирішення по

1 Савицкий В. М. Зазнач, праця. — С. 158.

 

Процес пізнання і доказування      139

суті, а також учасників процесу та інших осіб, притягнених до справи в тій чи іншій якості, і відносин, пов'язаних з цією діяльністю.

Кримінально-процесуальна форма утворює врегульований, обов'язковий правовий режим провадження по кримінальних справах. Це сукупність встановлених процесуальним законом умов, за яких провадиться як діяльність у цілому, так і кожна процесуальна дія зокрема, приймається кожне рішення по справі, і які визначають зв'язок і послідовність проваджених дій і прийнятих рішень.

В юридичній літературі є різні визначення кримінально-процесуальної форми. Наприклад, Р. Д. Рахунов стверджує, що це «точно регламентований законом порядок здійснення кримінально-процесуальної діяльності»1, Я. О. Мотови-ловкер — що це «форма, якої набуває те чи інше провадження тієї чи іншої процесуальної дії»2.

В. М. Шпильов зазначає, що процесуальною формою «є те, що охоплює не тільки сукупність умов, передбачених процесуальним законодавством для здійснення процесуальних дій, а й їх послідовність, порядок закріплення і оформлення процесуальних дій, процесуальні строки»4.

Найбільш прийнятним, на наш погляд, є визначення М. Л. Якуба, який «під процесуальною формою (процесуальним порядком) розуміє як умови і послідовність провадження окремих процесуальних дій і прийняття рішень, так і умови провадження по справі в цілому, тобто всі форми судочинства в їх сукупності, в їх системі як єдине ціле. Відповідно мова може йти і про процесуальні форми судочинства і про процесуальну форму провадження окремої дії»5.

У процесуальній формі знаходить своє вираження зміст кримінального процесу. Законодавець встановлює порядок

1          Рахунов Р.Д. Участники уголовно-процессуальной деятельнос-

ти по советскому праву. — М., 1961. — С. 71.

2          Мотовиловкер Я. О. Некоторьіе вопросьі содержания и формьі

советского уголовного процеса // Вестник Ярославского ун-та —

1972. — №4. — С72.

Шпилев В. Н, Содержание и формьі уголовного судопроизвод-ства. — Минск, 1974. — С. 102—103.

5 Якуб М. Л. Процессуальная форма в советском уголовном судо-производстве. — М., 1981. — С. 9.

 

 


140

Глава 4

судочинства відповідно до поставлених завдань, змісту і характеру слідчої і судової діяльності. Цим зумовлюється як структура процесу, його побудова в цілому, а насамперед принципи, що лежать в його основі, так і порядок кожної стадії. Процесуальна форма безпосередньо впливає на зміст кримінального судочинства, останнє прямо залежить від тієї чи іншої побудови процесу. У ній чітко виявляється нерозривність форми і змісту.

Закон надає важливого значення неухильному виконанню вимог КПК, що окреслюють порядок судочинства, як умові правосуддя. Значні порушення кримінально-процесуального закону є підставою для скасування або зміни вироку по справі.

Отже, кримінально-процесуальна форма:

забезпечує умови послідовного здійснення демократичних принципів кримінального судочинства;

створює стабільний, стійкий, юридично визначений режим провадження по кримінальних справах і покликана забезпечити законність у діяльності суду, органів дізнання, досудового слідства і суду, а також прокурорського нагляду по кримінальних справах;

містить умови, що покликані забезпечити активність органів досудового слідства, прокуратури і суду в боротьбі зі злочинністю (своєчасність порушення ними кримінальних справ за наявності приводів і підстав до цього, вжиття всіх передбачених законом заходів до викриття їх у суді);

містить гарантії прав і законних інтересів громадян — обвинуваченого, потерпілого та інших осіб, які притягаються до справи, або інтереси яких зачіпаються в процесі провадження;

створює умови, що забезпечують повноту, всебічність і об'єктивність досліджування обставин справи як кожної з них окремо, так і в їх сукупності, встановлення істини, правильне і справедливе застосування закону;

охоплює засоби, що забезпечують можливість виявлення в процесі провадження по справі причин і умов вчинення злочину і прийняття процесуальних заходів попередження злочинів у майбутньому;

має важливе значення для авторитету суду і переконливості його вироку, здійснення виховного і загальнопопе-реджуючого ефекту кримінального судочинства1.

1 Якуб М. Л. Зазнач, праця. — С. 12.

 

Процес пізнання і доказування       141

Відомо, що кримінально-процесуальні форми на стадії судового розгляду характеризуються гласністю, загальністю, безпосередністю та усністю процесу. Однак ці характерні ознаки процесуальних форм водночас є і специфічними процесуальними гарантіями.

Не можна не зазначити, що законодавець розглядає істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону як порушення встановлених законом процесуальних форм і гарантій правосуддя, а також прав особи. Наприклад, у ст. 370 КПК визначено порядок порушень кримінально-процесуального закону, за наявності яких вирок підлягає безумовному скасуванню. Істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі, що перешкодили або могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок або постанову.

Вирок або постанову належить скасувати, якщо:

за наявності підстав для закриття справи її не було закрито;

вирок винесено незаконним складом суду;

порушено право обвинуваченого на захист;

порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;

розслідування справи проводила особа, яка підлягала відводу;

справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадку, передбаченого ч. 2 ст. 262 КПК;

порушено правило підсудності;

порушено таємницю наради суддів;

вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;

у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу в передбачених КПК випадках не фіксувався технічними засобами;

порушено вимоги статей КПК про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення;

обвинувальний висновок не затверджено прокурором чи не було його вручено обвинуваченому;

13)       порушено вимоги статей КПК, що встановлюють

незмінність складу суду, надання підсудному права висту

пити в дебатах і з останнім словом.

 

 


142

Глава 4

Встановлені законом процесуальні гарантії забезпечують інтереси держави та особи.

Зміст загальних умов судового розгляду, а саме: безпосередність, усність судового розгляду (ст. 257 КПК); незмінність складу суду при розгляді справи (ст. 258 КПК); керівне становище головуючого в судовому засіданні (ст. 260 КПК); рівність прав сторін у судовому процесі (ст. 261 КПК) тощо свідчить, що вони є такими процесуальними формами кримінального процесу, в яких закріплюються специфічні процесуальні гарантії законності правосуддя і прав особи.

Законність потребує найсуворішого додержання гарантій особи від зловживання владою і свавілля. Завдання суду і прокуратури в судовому процесі полягає в забезпеченні такого ведення процесу, в ході якого суворо виконуються вимоги закону, охороняються права та законні інтереси всіх осіб, які беруть участь у справі, виконуються всі, без винятку, норми права. Система правових гарантій стоїть на твердих, непохитних основах законності.

Отже, порядок провадження кримінальних справ встановлюється кримінально-процесуальним законом, який забезпечує компетентним органам влади, що ведуть кримінальне судочинство, нормальне функціонування, гарантує обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, цивільному позивачу і всім іншим особам реалізацію належних їм процесуальних прав та обов'язків.

Процесуальні форми — це специфічні процесуальні гарантії законності правосуддя і прав особи, що є основою процесуальної діяльності всіх осіб, які беруть участь у справі.