ДРУГИЙ  ЗОШИТ

1859 РІК 21 серпня

Порівняння як джерело творення поняття

Порівнювати для того, щоб отримати поняття речі, означає розглядати цю річ у цілісній системі світу, або, точніше, у світі.

Закон тотожности

Оскільки ми не можемо осягнути ні виникнення, ні зникнення, то становлення в жодному разі не є первісною абсолютною категорією, радше воно має перед або за собою щось позитивне, стверджувальне: твердження (positio), це: що таке — одвіку властиве мисленню, це — значення закону тотожности за Арістотелем. Звідси — вимога суб'єкта, субстанції, носія пізнання.

 

709

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК

 

 

 

Закон суперечності!

Якщо в мисленні виникає суперечність, то у нас оільше немає предмета мислення.

Категорії

Вони є метафізичними передумовами мислення про природу речей і їх взаємозв'язок, з допомогою яких воно критично розглядає, обмірковує й коригує чуттєво дане.

Форми мислення

Це способи функціонування мислення; адже чуттєво дане охоче підпадає під передумови.

Зв'язка, суб'єкт, предикат, субстанція, притаманність

Предикат внутрішньо не притаманний суб'єктові як властивість субстанції, а пов'язаний з ним через знання. Зв'язка є не чимось реальним, а ідеальним відношенням.

Матеріалізм як гносеологічний метод

У великому павутинні явищ можна зачепити будь-яку нитку і, виходячи з неї, пояснити рух усього павутиння, не питаючи, яка нитка у ньому є перша. Будь-яка вибрана нитка — це матерія, із змін якої треба пояснити все інше. Матеріалізм - у жодному разі не є філософією, оскільки він своїм принципом має суперечливу категорію взаємодії.

Загальне

22 серпня. Загальне ні в якому разі не є знаком або назвою (nomen) для особливого. Якщо, наприклад, блакитне й червоне несумісні в одному уявленні, то це можна сказати про уявлення якоїсь барви, тобто оскільки я блакитне й червоне розумію як видові поняття стосовно їх родового поняття - барва. Загальне - це те саме, що й річ, про чиї якості йдеться. Звичайно ж, логічна річ, думка, правило, застосування якого тільки й уможливлює досвід.

Уявлення та поняття

24 серпня. В уявленні, як і в понятті, ми маємо цілісність ознак. Але в уявленні ознаки просто узгоджені як рівноправні, а в понятті вони як стосовно до цілого, так і між собою впорядковані відповідно до обов'язково визначеної ступеневої залежности, згідно з тим, як цього вимагає їх значення. Я уявляю собі річ, не заглиблюючись у її суттєві чи похідні ознаки або, точніше, вся ця різниця відпадає для уявлення, натомість у понятті я схоплюю

 

710___________________________ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

суттєві ознаки, щоб від них перейти до похідних.

Суб'єкт та предикат

Я кажу: Сонце сходить, то при подальшому дослідженні справи увага спрямована тільки й виключно на предикат, на поняття сходження, як це звичайно буває при математичних визначеннях руху Сонця. Все інше, що випливає з поняття "сонце", наприклад, яскраве, кругле, при цьому опускається. Отже, в тому судженні йдеться, власне, про одне поняття сходження, а суб'єкт — всього лише пункт опертя й відправний пункт для предиката, який і висловлює цілісну думку. Тому розвинені мови позначають суб'єкт через Він, адже вони реальний суб'єкт відносять до предиката. Суб'єкт - оскільки він є водночас чимось іншим окрім того, що про нього висловлює предикат, є реальним буттям, що знаходиться поза межами мислення.

Якщо мислитель не зважає на цей непроникний для мислення залишок буття, то він — ідеаліст', він повністю обертається в межах мислення. А якщо він, навпаки, розглядає цей залишок, як такий, що знаходиться поза мисленням, то він - реаліст. У діалектиці Геґеля тільки самі предикати.

Поняття, які взаємно перехрещуються 25 серпня. Це — поняття, які не мають між собою жодного логічно необхідного зв'язку; ні аналітичного, ні вивідного, а їх зв'язок є лише можливим, наприклад, багатий і щасливий. Гарний співрозмовник, талановитий оповідач і суто комбінаторний дух, — вони почуваються як удома серед цих понять, які то збігаються, то розрізняються; як і навпаки - логічно побудована голова, що завжди ставить питання про необхідний зв'язок, не буває ні гарним співрозмовником, ні оповідачем, ні істориком.

Логічний матеріал

Сам є логічним, у якому судження свідомости дається на крайній зовнішній межі духовного.

Фантазія: репродуктивна, продуктивна

Репродуктивна повторює те, що ми бачили, а продуктивна модифікує це ж саме; а обидві вони діють або згідно з правилом мислення, або за іншими мотивами як бажання, пристрасть і т. ін.

 

711

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК

 

 

 

Синтез

Синтез нам'яти и фантазії відтворює abo модифікує минуле та дане згідно з асоціацією чи іншими психічними мотивами; синтез мислення, навпаки, [здійснюється] згідно з певним правилом, яке вважається для нього загальноприйнятним.

Синтетичні судження

26 серпня. Поняття, які перехрещуються між собою, наприклад, багатий і щасливий, рівний і трикутник, входять у судження в можливий спосіб і в цьому сенсі синтетично. Лише завдяки додатковому врахуванню деяких умов вони поєднуються необхідно і в цьому сенсі аналітична. Приклад: дві просторові величини, що співпадають, рівні між собою. Два трикутники, чиї основні лінії та крайній прилеглий до них кут рівні, також рівні між собою. Власне, кожне так зване синтетичне судження настільки виділене й визначене, наскільки воно стає аналітичним. Метою кожної науки є здобуття найвищої аналітичної формули, із розгортанняяког можна вивести як саму формулу,так і всі емпірично винайдені закони через їх же рухи та модифікації.

Аналітичні та синтетичні судження

В основі цього розрізнення лежить метафізична передумова, що зміни в речах виникають або з їх природи, а тому іх слід пояснювати аналітична, виходячи з їх понять, або засновуються на їхніх відношеннях до інших речей, і тому пояснюються синтетично. Наскільки ж далекою до абсолютної є ця передумова, настільки й незначним є це розрізнення.

Аналітичне

Аналітичне поводить себе судження, чий предикат знаходиться в суб'єкті як частина цілого, або як первісний зміст, а отже, — поняття роду.

Аналітичне — кожне кількісне судження, в якому, наприклад, ідеться лише про рівне, більше, менше або про рівне й нерівне, якщо при цьому між ними немає жодного нового уявлення, яке треба здолати, щоб розглянути цю рівність.

Теорему Пітагора можна вивести синтетично й аналітична.

Ознака та логічне поняття

ЗО серпня. В кожному судженні слід звертати увагу на те, чи предикат якось збагачує зміст суб'єкта, чи він є абстрактним поняттям, що нічого не додає до змісту суб'єкта. Останнє є власне судженням, а перше — лише вислів. Людина є розумною', людина має розум (ознака, зміст). Петро — людина (поняття). Останнє судження показує не на зміст,

 

712___________________________ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

а лише на правило, за допомогою якого слід шукати змісту.

Прудон

4 вересня.

De Ia Justice dans Ia Revolution et dans 1'Eglise. Nouveau Principes de Ia philosophie practique, 1858.

Автор хоче соціальне життя як таке, що ґрунтується на справедливості, бачити відокремленим від церкви та її трансцендентальної справедливости. Ця справедливість, яка (згідно з автором) є певним соціальним та моральним принципом, не має нічого спільного з емпіричними мотивами вчинків. Справедливість - це "...інтерес індивіда або незначної більшости, особиста гідність була б віддана в жертву суспільному".11

Дивно! І все ж прагнення до щастя й гідність - то джерела справедливости.

Утилітаризм, який прагне запровадити правила поведінки, виходячи з фізіологічних, психологічних та економічних спостережень, нічого не знає про справедливість, що за своєю природою — антиегоїстична, і, я сказав би — аскетична. Ulpian: Iustitia est constans et perpetua voluntas ius suum cuique tribuendi. Cicero: Iustitia est animi habitus, communi utilitate comparata, suum cuique tribuens dignitatem ( Ульпіян: Справедливість — стійка і непохитна воля дати кожному те, що йому належиться. Ціцерон: Справедливість — це викликана потребою загального добра схильність душі в кожному шанувати належну йому гідність).12

Прудон додає: — Право для кожного — це те, що зумовлене його природою, чого потребує його існування та гідність. Справедливість — це визнання кожним цього права, між: іншим, визначеного й засвідченого вірою - справжньою матір'ю закону. Право властиве людині як атрибут суб'єкта незалежно від будь-якого суспільного ладу. Закон лише виявляє його і в ім'я віри вимагає до нього шанобливого ставлення. Таким є погляд римлян. А він лежить в основі розуміння [цієї проблеми] і в інших народів. За своїм походженням і у своїй основі право має цілком індивідуалістичну та егоїстичну природу.13

І попри це я хотів би сказати, що ця Ia conception (концепція) - єдино істинна й природна. Якщо ця первісно юри-

uProudhon, De Ia Justice dans Ia Revolution et dans 1'Eglise. Nouveau Principes de Ia philosophie practique,   I,   Paris, 1858, 64. І2-13Порівн. Proudhon, 102.

 

^m

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК___________________713

дична концепція здійснюється вільно, без огляду на позитивний закон і сформований інтерес, або з пошани до людської гідности як такої, то вона стає моральною. Навіть утилітаристські принципи можуть перетворюватися на моральні завдяки цій вільності, завдяки усвідомленню обов'язку як такого. Справедливість Прудона - це щось невідоме людству.

Справедливість, яка підпорядковує, мусить все ж таки творити Za fraternite (братерство). Як це?

Право старійшин

Одні кажуть: у давнину особистість жертвували державі. Інші, навпаки, вважають, що її надто звеличували. Можливість цих протилежних витлумачень виникає через те, що в давнину будь-яке право було привілейованим правом, привілеєм, гідним якого робило не кожне походження, не кожна діяльність, не кожна життєва мудрість. Тому існували громадяни як привілейовані члени маси, здатні до усвідомлення свого вищого становища, одначе тільки стосовно цієї маси, а не держави як такої, що забезпечувала їм відповідне становище.

Ідентичні положення

5 вересня. Замість закону тотожности треба прийняти тотожні положення або судження, які ґрунтуються або на спогляданні, або на рефлекси.

Загальне поняття

Воно є не порожнім словом, а правилом для формулювання судження. Трикутники бувають прямо-, тупо- і косокутні. Тут міститься загальне поняття: величина кута — регулятор мислення, без нього ми отримали б лише нісенітницю, наприклад: трикутники прямокутні і обійняті сторонами.

Що і Дещо

Дещо - ні в якому разі не є загальним поняттям, адже воно не дає жодного правила для мислення. Воно є радше знаком кожного предиката, що підлягає використанню, як Що потребується суб'єктом. Коли при цьому зазначається, що Дещо є загальним обсягом, то я не бачу, UfO властиво, і хто охоплює цей обсяг; оскільки обсяг так беззастережно й відразу не відноситься до всього або багато дечого, а лише постає як певне правило формулювання, підпорядкування й узгодження судження, його можна віднести до особливого. Те ж саме можна сказати й про буття як категорію.

 

714___________________________ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

Поняття виду й індивіду

7 вересня. Якщо ми впорядкуємо індивідів за іх видами, то отримаємо класифікацію. А якщо ми маємо на меті перетворити на особливе загальне поняття виду в його особливостях та індивідуаціях шляхом знаходження окремих причин, які його модифікують, ущільнюють, то це загальне, це поняття виду набуває статусу сутно-сти, типу. А індивідуальне — статусу виявів сутности за даних умов.

Індивід

Наукою, яка завжди дошуковується загального, індивід розглядається як випадкове тільки тому, що своїй сутності він завдячує загальному або, інакше кажучи, часткове, особливе в ньому мусить все ж таки міститися в загальному щонайменше як можливе. Кожна справді індивідуальна риса має право на існування в індивіді лише остільки, оскільки вона не суперечить загальному. Тільки екземпляри, а не індивіди, є випадковими для науки. Логіка Новицъкого, ее. 222—224, особливо 224 и. Природнича наука має своїм предметом поняття виду, філософія - поняття роду. Остання виводить вищі поняття, такі як людина, тварина, зірка, буття з інших передумов, у той час як перша використовує їх для того, щоб заповнити ці ряди, не додаючи їм будь-якого змісту.

Відмінні риси

Ними є або ознаки, означення, як в описовому природознавстві, або носгї, вияви поняття, як у філософії визначення поняття.

Одвічність і становлення

Одвічність видів і родів дорівнює одвічному становленню індивідів.

Номіналізм

Загальне є назвою для цілого класу предметів: так у природознавстві.

Протилежності та єдність

Про протилежності не може бути мови доти, доки ми не усвідомимо собі основу їх єдности. Також звичайні відмінності, оскільки вони належать до одного і того ж роду, не можуть

14Орест Новицкий.  Руководство к логике. Киев,   1841, ее. 222-224.

 

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК___________________715

поєднуватися подібно до протилежностей  Порівняй протилежності: біле й чорне, відмінності: біле, червоне й рожеве.

Заков мислення

9 вересня. І. Будь-яке одиничне остільки має підставу для мислення, оскільки воно виводиться із загального. 2. Будь-яке множинне остільки має підставу або існує для мислення, оскільки воно уявляється в єдності. Звідси випливає, що простір і час, якщо навіть і належать до чистого споглядання, однак як певні єдності, як концентрації й обмеження множинного справді наявні для мислення, як трикутник, чотирикутник, число, тривалість часу. Все подібне наявне для нас тільки як мисленнєва сутність, але не як споглядальна. 3. Все плине, все, що постає, остільки має підставу для мислення й існує, оскільки воно може бути віднесеним до сталого, до закону. Отже: ми не можемо уявити ні чистого Ніщо, ні абсолютного Становлення, бо Становлення і Ніщо є співвідносними поняттями. 4. У світі досвіду перед мисленням усе повинно розпастися на два моменти, з яких одне — Внутрішнє, Загальне, Необхідне, Суттєве, Однакове, Незмінне і т. п. належить мисленню, а інше — Зовнішнє, Одиничне, Випадкове, Відмінне, Змінне — належить спогляданню. Перше іманентне другому. Порівн. 2 зошит. 24 думка.

Перше — мисленню, друге — знанню.

Сила (Kraft)

Шопенгаурівське поняття сили є тим, що забезпечує філософії її місце в ділянці природничої науки. Сила — це те, що надає основу причинності, тобто, активності. Електрика, наприклад, не є лише явищем тертя двох тіл, вона радше передбачає певну здатну до збудження природу, яка в стані тертя проявляє себе як це явище. Між спогляданням умов електрики й спогляданням самого феномена пролягає нескінченність.

Спіноза і ІІІопенгауер

В причинах задані дії, як передумови містять у собі наслідки. Дія не може очікуватися, оскільки є причини, але вона коли-небудь виникає. Отже, немає жодного розвитку, жодного руху, жодного переходу. Наприклад, у Спгнози - причини породжують наслідки не з себе самих, а викликають іх у якійсь іншій, здатній до збудження природі, дія дає можливість чекати на себе, оскільки між причиною і її дією є проміжна ланка — надзвичайно здатна до збудження природа. Тому існують збудження, прагнення, схильність, переходи, рухи. Природа є не заклякла, а наповнена життям сутність.

 

716

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

 

 

 

Прудон

Поганство, християнство: третя форма релігії неможлива, оскільки християнство є релігією, доведеною до своєї досконалости.

„Систему політеїстичного суспільства можна визначити як систему особистої прерогативи або права. Християнську систему, в якій релігія стала принципом справедливости, можна визначити як систему особистого приниження або безправности."15

У християнській релігії є тільки обов'язки й ніяких прав. Людина у своїх помислах, учинках — ніщо, грішна, безправна. Приниження особистости, її цінности суттєве для християнства, як для поганства — вивільнення її та особистих прав. Поганська релігія була тільки допоміжною для справедливости, християнська є її принципом. Там залишалося Щось для людини і її гідности, варто пригадати хоча б вогонь Прометея', тут зовсім нічого, проте все — Богові.

Порівняй як надзвичайні вияви чесноти, з одного боку: Мільтіад, Аристид, Симон, Агесілай, Сократ, Каміл, Фаб-рицій, Сціпіон, з іншого боку: Пахоміус Гіларіус, Дизо, Симе-oh Стиліт. Там якості суспільні й позитивні; тут - покаяння й спокути16. Врешті решт там - homo signus (людина визначна), тут — homo bonus (людина добра), ніде vir festus (муж тріумфуючий). „У стародавніх: гордість душі, палка відвага, безжальна помста, завзятий, гнівний, невблаганний, жорстокий. У християнстві: самопожертва, смиренність, умертвіння плоті, самозабуття, самозречення, каяття, прощення образ, добровільне злидарство, поміркованість, любов до ворогів, ревність у вірі, побожність, надія, милосердя"17

Моя думка: почуття власної гідности — смиренність, humilitas', мудрість у світському житті — навіженство в душі; духовне багаство — духовна нікчемність, духовна зрілість — духовне дитинство, неповноліття, енергійна діяльність — пасивна віддача: (це контрасти двох епох, які можна висловити двома словами: атютеоз людства і його розп'яття.

18У повному тексті Прудона, там само, том І, с. 150, говориться: "Систему політеїстичного суспільства, в якому релігійна думка - незважаючи на свою відстороненість, прийшла на допомогу справедливості, можна визначити як систему особистої прерогативи або права. Християнську систему, в якій релігія досягає всієї своєї повноти і стала принципом справедливости, принципом, якого не може зректися жодна віруюча душа, можна визначити як систему особистого приниження або безправ'я". 16Proudhon, 155. "Proudhon, 157.

 

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК___________________717

Почуття і утвердження нашої гщиости спочатку в усьому, що належить нам, аоїш ь осиСі нашого ближнього безвідносно до Бога чи суспільства - це є право.18

Це, однак, суперечить наведеному вище визначенню справедливости як підпорядкуванню цілості. Порівн.: 4. справедливість — це почуття нашої гідности у ближньому.19 Забагато.

Я вважаю: право, справедливість, обов'язок - у такій послідовності вони йдуть одне за одним.

Насправді, за Прудоном, справедливість є рівністю, оскільки вона ґрунтується на ідентичності природи.

Бідність і багаство

Держава може до такої міри зменшити бідність, наскільки це зло припускається конституцією, і обмежити збагачення тільки до тієї межі, після якої воно суперечить конституції.

Справедливість, любов

Справедливість - це беззастережність вільних прагнень, любов - їх тотожність.

Логічна, моральна, психологічна основа метафізики

Метафізика має свою основу або в логіці, або у філософії моралі. В першому випадку вона є логічним поясненням і врівноваженням досвіду, порівн. метафізику природи Канта, метафізику моралі, вчення Гербарта про реальне. Я розглядаю метафізику Геґеля як теорію досвіду. В другому випадку метафізика є знанням про надчуттєве. Коли говорять: божество є іманентним природі, то це мусить означати: я знаю тільки теорію природи. До цієї подвійної основи метафізики можна додати психологічну, яка прагне подати метафізику як факт.

16 вересня. Ми, які суб'єктивно є рівні, чи є ми такі з необхідности? Прудон стверджує це.

Обопільність послуг20 є також їх рівністю? Здається, Прудон це передбачає.

"А чи колись максима справедливости має виявитися ідентичною максимі щастя?21 Прудон це підтверджує. Звичайно, нерівність у людській спільноті все ж таки залишається фактом, хоч би що там не казав Прудон.

Держава може визнати нас рівними в правах і перед

18Proudhon,         172.

19Proudhon,         157.

20Proudhon,         272.

21Proudhon,         272.

 

718

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

 

 

 

законом, але не в обдаруваннях, здоров'ї, жорстокості. Держава може створи і и рівні можливий І і для розвитку суб'єкта, але не самих суб'єктів.

Кожен — відповідно до своїх здібностей, кожна здібність — відповідно до праці, — проголошує Сен-Симонізм22. Якщо ми залишимо вирішення цього завдання природі, то ми матимемо економічну фатальність. А якщо ми, навпаки, винайдемо орган влади, який визначатиме і оцінюватиме здібності й працю кожного, то ми отримаємо державу Сен-Симона як дійсно створену на зразок робгтнього будинку. Таким чином, ми втрачаємо будь-яку індивідуальність і успадковуємо суто варварське правило: хто багато має, нехай тому багато й дається.

Справедливість відновлює нам порушену рівність у правах і перед законом.

18 вересня. Спосіб, у який пан Прудон хоче зробити власність, що може бути добута різними способами, навіть випадково, юридичною або правомірною, коли він визначає ціну квартирної плати відповідно до домовлености сторін або природи предмета23, досить переконливо засвідчує, що він заради держави жертвує індивідом, і це тому, що, на його думку, справедливість, з одного боку, є підпорядкованістю цілому й загальному, з іншого боку, становить собою будь-яку, без винятку, моральність. У той час, як, на загальне переконання, справедливість повинна лише гарантувати контракт між домовласником і квартиронаймачем, а в разі його порушення відновлювати, вона мусить, за Прудоном, насамперед створити той самий контракт, тобто надати йому морального моменту правомірности, порядности, обопільности вигоди — цей момент добросовісности досі збережено для вільного спілкування поручителів. Принцип Прудона, доведений до його універсальности, знищив би будь-яку власність і передав би її державі.

25 вересня. Завдання суспільства полягає не в зміні душ, а в створенні рівноваги (balance). Першим повинно займатися християнство. Прудон. Мій погляд: передбачувана рівновага - правильне поняття, тільки сумнівно, чи може вона встановити рівність і чи може сама встановитися з допомогою різних штучно обмежених гарантій?

22Proudhon, 279. "Proudhon, 312.

 

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК___________________719

Основа філософії

28 вересня. Вона Іюірійна. логічна, теологічна и психологічна.

Стародавні Богм24

Фатум, Парка, Necessitas (Нео&хідність), Sors (жереб, доля) або Fors (випадок, випадковість), Фортуна, Мойра, Ананке (Неминучість) і т. п.

Прудон

1. Єдність або ідентичність морального і юридичного принципу як такого є справедливість.

2. Ця справедливість повинна визначати економічну рівновагу, рівновагу можливостей і обов'язків: будь-яка рівність і вільність встановлювалася б тільки тоді, якби справедливість була особою, або Богом, який з допомогою дива керує людськими справами. Без цього дива справедливість була б чимось деспотичним, оскільки вона не є жодним моральним принципом

3. Автор розрізняє економічні сили І їх природну взаємодію та справедливість як силу, яка надає рівноваги цій взаємодії.

4. Державна влада є колектив-He сила, яка подібно до будь-якої сили в тілах, у якійсь праці, що здійснюється багатьма і т. ін., повинна регулюватися законом, у даному випадку законом справедливости. Соціялъна влада колективної сили не містить у собі самій справедливості, надто мало її у власності, ремеслі та всіх економічних потужностях.

5. Немає жодної різниці між політикою і економікою.

Інтуїтивне і доказове пізнання

Якщо ця класифікація вичерпна, то ми мусимо прирівняти доказове пізнання до мислення як такого, що здобуває знання не безпосередньо від природи речей або інтуїтивно, тобто споглядальне, а шляхом опосередкованих дискусій, виведень, низки висновків і т. ш.

Уявлення як Constructio

За Локом ми з простих уявлень, тобто з наочних, утворюємо складні: 1) за допомогою поєднання багатьох простих; 2) за допомогою зіставлення однієї речі з іншою; 3) за допомогою абстракції. Отже, всі ці уявлення є продуктами поєднуючого, порівнюючого, абстрагуючого мислення. Звідси випливає, що все, що наявне у нашій свідомості, не обов'язкового потребує свого носія чи репрезентанта в окремому наочному образі; воно радше може мати свого пред-

24Proudhon, 375.

46 0-68

 

720____________________________ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

ставника або носія в конструктивній діяльності мислення, напр., війна, підступність, праця. ЦІ уявлення сконструйовані на основі дрібних спостережень. Більшість понять виникла, мабуть, завдяки мисленню відношення, а не шляхом поєднання ознак. Існують безознакові поняття.

Прометей за Платоном

З грудня. Коли з'явилися боги, вони із землі й вогню створили смертних людей і доручили Прометею й Епіме-тею відповідно наділити їх силою. Епгметей просив надати йому право самому завершити цю працю й після того, як Прометей погодився, він, у своїй нерозважності, даремно витратив усі сили на нерозумних тварин. Прометей помітив це тільки тоді, коли сталася біда. Він одразу ж викрав у Атени й Гефеста вогонь разом з умінням його використовувати і дав його людям. Згодом Зевс, за сприянням Гермеса, додав до цього ще й політичну та моральну мудрість.

Еллада і Рим у Біпарта25

Згідно з цим оповіданням, людина, власне, подібна до тварин і відрізняється від них завдяки цивілізації, яка починається з використання вогню і завершується політичною і моральною мудрістю або ж технічною (зумовленою використанням вогню), політичною і моральною діяльністю. Одначе це не те, що виокремлює людей із тварин.

Цивілізація розглядалася як нове творіння, оскільки первісне титанічне людство, що складалося з безбожних гігантів, незграбних циклопів, людоїдів — лестригонів, було знищене, і замість нього Зевс створив нове покоління.

Тим часом існують гіперборейці й ефіопи, що населяють прекрасну країну чудес, таку, як земля обітована, спогад про первісний райський стан людства, рештки останнього золотого віку.

Один з титанів Япет, представник духовного життя, мав чотирьох синів: Атланта, Менетія, Прометея, Епіме-тея. Вони символізують основні типи душі: Атлант — завзяту впертість, Менетій — непохитну відвагу, Прометей - передбачливість, Епгметей - необачність. У битві з Кро-носом сини Япета повинні були зазнати поразки: Атлант змушений був удовольнитися тим, що підтримував своєю головою небосхил. Прометей, протилежністю якого був

25Georg Bippart, Hellas und Rom. Ein Grundriss des klassischen Alterthums fur die studierende Jugend. I. Band. Land und VoIk, Staat und Familie, Religion und Kultur der Hellenen, Prag, 1858.

 

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК____________________721

Епіметей — адже підступність і сліпота нрбід'рмні одна від одної - приєднався до Зевса, аби лукавством отримати те, що він та інші титани не досягли завдяки силі. Не змігши обдурити Зевса під час розподілу жертовних тварин, згодом викравши вогонь, щоб підпалити жертву, він разом з усіма людьми був покараний через створену Гефестом і прикрашену Атеною жінку.

Девкаліон, син Прометея, Гелен - син Девкалгона, або ж точніше самого Зевса й Пірри, дружини Девкаліо-на. З Гелена починається епоха героїв, епоха відродженого після зіпсованости й занепаду, спорідненого з богами людства; його найбільшою окрасою був зарахований до сонмища богів Геракл - засновник цивілізації, справжнього культу, рятівник людства.

Те ж саме означають п'ять епох.

Золоте покоління жило як щасливі боги.

Срібне — пихате між собою і зарозуміле у ставленні до богів.

Бронзове - грубе, жахливе, велетенське, схильне тільки до руйнування.

Покоління героїв - хоробрі мужі, що знайшли свою смерть у битві під Тебами і Троєю.

Залізне - добре і лихе, останнє завжди перемагало; під кінець люди народжувалися з сивим волоссям; постійна деґрадація і знесилення.

Між іншим, боги і люди — один рід, який виник у результаті космогонічного процесу від Океану І Тетіди як первісних істот або ж із хаосу.

Оскільки Зевс володіє небом, Посейдон — морем, Aid — царством мертвих, а всі боги нероздільно — Землею, то тим висловлено слушну думку, що Боже осяяння найкраще виявляє себе на Землі, серед людей.

Гестія — незмінне буття; Деметра — одвічне становлення, мати Персефони, яка щороку повертається із царства мертвих, гарненької Гори - символу одвічного відродження й смерти.

Дюнгс або Вакх, його дружина Аріадна. Він — Бог виноробства, як Деметра має відношення до життя рослин, підкоривши його постійному розвитку-розквіту, зів'яненню і відмиранню.

Загальне і особливе

26 грудня. Вчення Ерліха про призначення людини 11,26: "Будь-який розвиток особливого із загального відбувається

46*0-68

 

722____________________________ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

або шляхом розкладання найближчого і віддаленого змісту цього загального, або через відношення загального до даного особливого шляхом роз'яснення його обсягу"26.

Цей приклад визначає логічне співвідношення загального й особливого. Розвиток обсягу й змісту, або співвідношень; адже багато понять, здається, означають не що інше, як ці співвідношення, так що часто залишається незрозумілим, мають вони чітку різницю між обсягом і змістом, чи ні.

1860 РІК

Закон тотожности

9 січня. A=A не є судженням, де суб'єкт уводився б у предикат, але воно означає усвідомлення змісту як достатньої основи для суджень і мислення. В основу кожного окремого положення і цілого ряду положень, наприклад, вірша, системи ми кладемо цей простий, основний зміст, цю просту думку, так що ми все особливе й різноманітне як другорядне і предикативне будуємо тільки на ній, на цій основі.

Мислення має здатність до ущільнення

Цей спосіб визнання змісту, як чогось простого, є справжнім джерелом необосідности мислення, є умовою будь-якого абстрагування або основою його можливости. Якщо все-таки, незважаючи на це, ми пізнаємо суб'єкт із його предикатів, то проти цього немає заперечень. Це тільки доводить, що наше мислення не є абсолютною здатністю, таким, що могло б розвинутися з себе самого, із свого самостійно складеного змісту; далі, що воно є здатністю, яка характеризується відношенням, а не спогляданням, завдяки якому було б у стані споглядати свій об'єкт безпосередньо, просто, без дедукції. Всупереч absolute Ich—positio Фіхте, наперекір містикам. Визнання мислення відбувається за ініціативою досвіду, тобто у певній взаємодії з даним. Отже тільки за наявности цього даного ми усвідомлюємо будь-який зміст, що підлягає визнанню. Іманентне мислення. Звідси стає зрозумілим, чому ми не в змозі уявити Ніщо', адже саме для того, щоб уявити Ніщо, ми повинні визнати певний зміст, тобто, щось уявити. Чи ж не тому буття є першою категорією мислення? В жодному разі; ми усвідомлюємо певне буття, яке має ті чи інші властивості.

26Johann Nepomuk Ehrlich, Lehre von der Bestimmung des Menschen als rationale Teleologie, Teil 2, Wien. 1845, 26.

 

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК____________________723

Становлення

Буття, як особливе, у тому сенсі є становленням, у якому воно не є єдністю буття й ніщо.

Абстракції

Математичне тіло з ознакою протяжности, фізичне - з ознаками просторовости, гравітації й інерції, хімічне - з такими ж самими ознаками і з ознакою споріднености, органічне - з процесом асиміляції, тваринне - з обміном речовин.

Висновок

20 лютого. Як правило, він формулюється в комбінації нинішнього, теперішнього випадку з попередніми досвідами. А по-друге, він є комбінацією теперішнього випадку з ідентичним або синтетичним положенням, чия всезагальність передбачена. Але перше дає лише очікування, яке, звичайно, підпирається за допомогою різноманітних моральних та естетичних уявлень.

Загальне

28 лютого. Усг люди смертні - означає, що не всі ті люди, яких я помічав і т. п., а всі ті люди, які колись можуть стати предметом досвіду, смертні. Тим часом те ж саме положення можна було б висловити так: оскільки я думаю, а не тільки бачу, оскільки я знаю, що всі люди і т. п., або: в мисленні, в понятті закладено те, що людина смертна. Загальне положення визначає гносеологічну необхідність, або основу пізнання за умови, якщо вона цілком ясно й чітко усвідомлюється. Навпаки, особливі судження в той час, як сфера їх суб'єкта залишається невизначеною, висловлюють або випадковий досвід, або можливість, проблематичне буття в мисленні: деякі трикутники називаються прямокутними: остільки я це зауважив або остільки є можливість визнати це a priori з поняття. Перший випадок означає: сталося так, що трикутник і т. п; другий — із поняття трикутника я можу зробити тільки той висновок, що він може бути прямокутний, але яких умов слід дотриматися, щоб він ним неодмінно став, цього я не можу визначити, виходячи з цього поняття. Особливе, тобто емпіричне, гносеологг'-чно дає тільки можливість предикації, те, що Спіноза визначає як метафізичну можливість буття

Справедливість

Після того, як автор довів, що сили чоловіка й жінки та відповідний їм розподіл прибутків за працю неодмінно співвідноситься як 3:2, він проголошує: справедливість, яка є не що

 

724

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

 

 

 

Інше, як визнання відношень, вимагає від усіх нас, як чоловіків, так і жінок, дозволяти, щоб з іншим сталося тільки те, що ми вважали б можливим для себе, якби ми були на його місці. 'а

Ключ до розуміння цілої системи. Поводься з кожним так, як із ним поводиться природа. Але це жорстоко: справедливість не закликає, аби ми ще раз обтяжували того, хто обтяжений і через те, що він обтяжений природою, але вимагає, щоб ми не знаходили в його тяжкому становищі життєві вигоди і його гаразд.

Закони суперечності! і достатньої підстави

за Ляйбніцом

17 лютого. Коли шляхом аналізу складних понять, згідно з закожш суперечности, утворюються судження, аксіоми, то для будь-якого пізнання вони стають достатньою підставою. Отже, кожна наука має свою власну достатню підставу, свою власну логіку. Насправді ми запитуємо про зміст, як такий, що виникає відповідно до закону суперечности, і потім про метод, як такий, що містить спосіб обґрунтування. Якщо ми в уявленнях розрізняємо сталі образи як репрезентанти певного змісту та їх поступальний рух, то ми схоплюємо зміст образу за законом суперечности, і поступальний рух образів за законом достатньої підстави.

Що?

Будь-яке питання: що це таке? вимагає змісту суб'єкта і його визнання.

Здійснене мислення

8 травня. Мислення і здійснене мислення дуже відрізняються; думку і довершену, здійснену думку не слід змішувати.

Синтетичні судження a priori

З чистих понять неможливо a priori утворити синтетичні судження, але можливо з понять, якщо вони пов'язуються з чистими або конструктивними уявленнями. Наприклад, у Канта для цього підходять чисті поняття -в-собі-і-для-себе (an-und-fur sich), - сюди я залічую також абстрактне.

1. Ущільнити емпірично різноманітне, узагальнити в одній думці, в одному знанні, в одному усвідомленні. 2. Виконува-

'Proudhon, 341.

 

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК___________________725

ти регі/ляѵативніі функцію щодо упорядкування й добору споглядань, оскільки, наприклад, поняття квітка є усвідомленням того, як поєдналися споглядання червоного, блакитного, жовтого і т.п. 3. Обумовити можливість не наочної, не тваринної, а розумної свідомости.

Загальне судження

10 серпня. Людина — смертна, троянда ~ квітка, кінь — тварина — ці судження означають, що умови, які поєднують предикат з суб'єктом, завжди наявні, а відтак зв'язок між суб'єктом і предикатом необхідний, У понятті людини, але не у випадковому стані цієї або тієї людини, наявні умови, що роблять її смертною. Якби ми сказали: ця троянда — квітка, а та ні, то це означало б: лише одиничні випадкові умови роблять деякі троянди квітами, натомість іншим трояндам бракує таких умов, або те, що робить троянду квіткою, міститься не в понятті троянди, а в його супутній обставині; звідси випливає, що тільки загальне судження здатне бути основою силогізму та якогось дальшого розвитку. Для мислення не є характерною гола констатація (assertio). Воно мислить завжди загальне й необхідне, хоч усе-таки не завжди в досконалий спосіб. Для кожного предмета, для кожного ряду предметів ми шукаємо таке загальне й необхідне, щоб згодом могти визначити все випадкове й змінне. Порівн. Логіку Лотие, с. 23528.

Судження. Воно передбачає сполучну категорію, яка утверджує, утворює тотожність між суб'єктом і предикатом. Ця троянда — біла, це означає стосовно кольору: колір цієї троянди — білий. Лід — холодний, тобто, стосовно температури: температура льоду - низька.

Мислення

Будь-який емпіричний зміст поводиться як закінчене, ні з чим не пов'язане, чисте наявне існуюче суще (daseiendes). Його обмеження і визначення без Так і Ні, Більше і Менше, — його відношення, порівняння є мисленням, де він постає перед нами як щось у різноманітний спосіб віднесене, залежне, то як субстанція й акциденція, то як причина і наслідок і т. п.

Логічний зв'язок

1860, 21 серпня. Логічний зв'язок є необхідно опосередкований (Геґель). Будь-який інший зв'язок є даний, не виведений, отже, нелогічний. Таким чином, немає, влас-

28Hermann Lotze, Logik, Leipzig, 1843, 135.

 

726___________________________ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

не, жодного судження, крім тюгічного Буль-яке так зване позалогічне і навіть категоричне судження опосередковане, обумовлене загальним поняттям, категорією. Звідси випливає, що при кожному поясненні чи викладенні зв'язки судження (copula des Urteils) ми повертаємося до висновку.

Оцейність (haecceitas)   Дунса Скота 24 серпня. Чому це haecceitas не є загальним поняттям? Тому що hoc, це, існує тільки для наочного сприйняття, не має жодного мислеинєвого загального змісту. Кожне hoc, це, є чимсь зовсім іншим.

До діалектики досвіду

24 серпня. Якщо я розглядаю постійно повторюваний досвід, то він існує для мене лише в цій одній даній формі, як течія без меж і визначености, як щось лише існуюче. Але якщо я запитую відповідно про умови, то я тим самим ставлю обмеження, спричинюю заперечення. Явище залежить від цих умов і в них має свої межі, поза якими воно не існує. Це є instantia contradictoria Бекона і водночас діалектичний момент у мисленні.

Закон тотожности

Метафізичне: відноситися до себе самого — це все ж таки логічне: A=A, А є А.

Суперечність

ЗО серпня. Заперечення є неґацією зв'язку між поняттями; суперечність є радше позиція зв'язку, який вилучає перший. А не є В, заперечення: (А є В — суперечність щодо першого положення).

Доцільність

1 вересня. Дослідження цілей є критикою природи. Ми запитуємо: чи є око добрим оптичним приладом? Якщо ми доглядаємо поле, і воно дає плоди, то це можливо тільки завдяки такій критиці.

Мислення

Не завжди можливо викласти думку в уявленнях, подати її з допомогою уявлень. Математична теорія ліній, які наближаються одна до одної і все ж таки ніколи не можуть зійтися, нескінченна подільність простору й часу, мабуть, припустима для мислення, але не надається до відтворення в уявленнях. Ми усвідомлюємо правило, закон, згідно з яким здійснюється те сходження і ця подільність: але емпіричні

 

ш

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК____________________727

носії цього правила, врешті решт, звикають із нашої свідо-мости або їх неможливо уявити. Приблизно так стверджує Шелінґ, що коли абсолютне є єдністю, ідентичністю, індиферентністю (ідеального і реального), то ми маємо думку, що не надається до відтворення в уявленнях. Що це за ідея, яка у тому самому відношенні є також Іі предметом, що це за мислення, яке є водночас буттям, мисленим, це ми не в змозі уявити. Але, може, коли ми мислимо цю тотожність буття і мислення, ми хоча б також мислимо її дійсною? Навряд чи це можливо зробити. Шкода, що філософ не подає нам жодного правила, жодного закону, за яким наше мислення повинно діяти, якщо воно відходить від будь-якого наочного сприйняття, від будь-якого емпіричного уявлення.

Мислиме або логічно можливе згідно з формальною логікою

З вересня. Мислиме або логічно можливе є поняттям, яке не містить у собі жодної суперечности. Нарешті, поняття не містить у собі суперечности, коли воно складається із диспаратно-координуючих ознак; (disparat-coordinirte Merkmale); схему цього поняття відтворив Зіґварт (§ 87 і 102 прим.)29 у такий спосіб: ні А в В, ні В в А, але обидва в C. Що вони містяться в C, мабуть, дано, а не встановлено мисленням. Згідно з цим, поняття сфінкс було б логічно можливе, оскільки його ознаки дано, і вони не можуть утворюватися мисленням як: верхня частина тіла людини і нижня частина тіла тварини є диспаратно-координуючі. Натомість поняття, яке складається з диз'юнктивно-координуючих ознак, логічно неможливе. Схема цього: ні А в В, ні В в А, але в обох C, (стор. 102, прим.1).

Що треба сказати в цьому зв'язку? — Справді, в той час, як ми хочемо перенести поняття однієї речі на іншу, ми послідовно перелічуємо іі ознаки, отже, у диспаратно-координуючий спосіб. Не зважаючи на це: 1. Ми включаємо цю річ ще в її загальне поняття, підводимо під певну категорію: ми чуємо, наприклад, як кажуть слово негр і на питання: що таке негр? ми отримуємо у відповідь: це людська раса чорного кольору, з кучерявим волоссям, яка живе в тропічних країнах, не здатна до освіти і т. п. 2. Коли ми залишаємо осторонь диспаратно-координуючі ознаки, ми цим у жодному разі не вимагаємо, щоб поза слуховим сприйняттям між ознаками пролягала безкінечна й незмірна безодня, без змісту й розуміння. Навпаки, ми передбачаємо, щоб те спільне, яке саме не є ознакою, становило поєднувальний і опосередковуючий прин-

29Heinrich Christoph Wilhelm Sigwart: Handbuch zu Vorlesungen iiber die Logik, Tubingen, 1835, § 87 und § 102.

 

728

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

 

 

 

, у якому ознаки гтають єдиним і щоб самі ознаки, якщо їх тільки по-іншому розуміють, у свідомості слухача утворювали образ, ціле, яке, втім, тільки й наявне для мислення і не може бути охарактеризоване з допомогою якоїсь нової ознаки. Ознаки є емпіричним елементом у понятті, їх зв'язок не є емпіричний, а існує тільки для конструюючого мислення. Звідси випливає, що ми, утворюючи вище поняття з нижчого, опускаємо в ньому не всяку і кожну ознаку, а тільки ту, що дозволяє цей суто логічний зв'язок. Чи може здійснитися ця логічна конструкція взаємної залежности ознак суто a priori, тільки на основі мислення, чи, як гадає Кант, можлива тільки шляхом залучення чуттєвих схем? Це важливий пункт розходження між ідеалізмом і реалізмом. Ми приєднуємося до Канта, що сама ознака має емпіричну природу.

Поняття і загальні ознаки

5 вересня. Логіка стверджує: якщо ми хочемо утворити поняття речі, то повинні спочатку виокремити її постійні ознаки з маси супутніх випадковостей. Цього ви легко можете досягти за допомогою методу Бекона, який вимагає відрізнити шляхом повторення досвіду завжди явлюване від не завжди явлюваного або від другорядних обставин і з урахуванням протилежних Інтересів цієї відмінности визначитися. Ці ж постійні ознаки тому і є загальними, що ви знаходите їх у кожному можливому досвіді в особливостях і додаткових визначеннях, які відрізняють якийсь екземпляр тієї речі від будь-якої іншої. Цю незмінність ознак ви розцінюєте як вияв необхідного зв'язку, який завдяки цьому хоч означений, однак не усвідомлений, як це довів Давид Г'юм. Не зважаючи на те, що в цьому описі Ви маєте добрий засіб, аби відрізнити ту річ від будь-якої іншої в усталений і загальноприйнятий або об'єктивний спосіб, однак тільки цим загадка поняття ще не розв'язується. Ви маєте ясне й чітке усвідомлення речі. Ті універсальності зумовлюють, мабуть, те, що у Ваших висловлюваннях вони об'єктивні, зрозумілі іншому, але суть речі все ж таки залишається несхопленою. Поняття з 5-испаратно-координуючими загальними ознаками зумовлює тільки те, що річ дана для вашого мислення як мислення. Завдання полягає в осмисленні даного, у тому, аби зробити його мисленим. Г'юм вважає це завдання нерозв'язним. Він доводить, що внутрішня необхідність, якщо вона навіть і виявлена, означена через усталений зв'язок, завжди повинна залишатися неосяжною. Ми також дотримуємося думки, що вона, як диво, яке лежить в основі самого існування, повинна залишатися непроникною для мислення, що ідеалізм,

 

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК__________________729

який і надалі розуміє цю необхіднісгь вичерпно, p неможливістю, що таке іманентне поняття залишається ідеалом для мислення і знання.

Одначе цей ідеал ми повинні зробити для себе рушійною метою. Цього вимагає логіка. Геґелівс'ька ідея є цим логічним гмманентним поняттям тільки з незвичною претензією бути цілісним буттям: будь-яке відношення є, згідно з ним (Геґе-лем), логічним відношенням: унаслідок того, що це поняття витворює свої ознаки із самого себе, або - внутрішньо, воно поширюється на всю сферу існуючого Нічого не залишається за мисленням, за всім є тільки мислення. Це занадто і є прямою протилежністю Г'юму Логіка, і це важливо всупереч скепсису Гюма, тільки вимагає, щоб зв'язок ознак не здійснювався наосліп: вона робить цей зв'язок, цей синтез ясним, зв'язуючи кожну ознаку з цілим не безпосередньо, а за допомогою особливої категорії. Наприклад, Кант у вченні про синтетичні судження.

Чому тварина не говорить?

5 вересня. Пан Бішоф30 від повідає: бо тварина не має нічого, що можна було б висловлене31. Я: тому що споглядання як таке не може бути висловлене, його не можна висловити, а тварина не має нічого, окрім споглядань.

Мислення

Ми вливаємо в ставок краплину вина. Для будь-якого чуттєвого пізнання ця краплина перетворюється на ніщо, повністю зникає. Але не для мислення, оскільки воно, можливо, згідно з законом тотожности, утверджує сталість кожного осмисленого змісту, будь-якої субстанції.

Формальне поняття

10 вересня. Як єдність диспаратних ознак, формальне поняття має незаперечну цінність. Воно містить тільки загальні ознаки, за винятком ознак, які належать до підпорядкованого виду. Так, наприклад, поняття дерево містить ознаки, які характеризують тільки дерево, але не липу, смереку і т. п. Якби воно містило ще якусь ознаку, що специфічно характери-

30Теодор Людвіґ Вільгельм фон Бішоф (1807-1882), німецький ататом і фізіолог.

31Theodor Ludwig Wilhelm von Bischoff, Uber den Unterschied zwischen Mensch und Thier, In: Wissenschaftliche Vortrage gehalten zu Miinchen im Winter 1858, Braunschweig 1858, 307-350, 335: "Тварина не говорить, як дуже влучно зауважив Лордат, бо їй нічого сказати".

 

730

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

 

 

 

зуг липу, смереку і т п. то все наше мислення І дослідження дерев, лісів було б чистою нісенітницею. Слово дерево стало словом із звуків, тільки-но ми зв'язали з ними уявлення про смереку, про липу. Воно не має жодних претензій на те, щоб бути вмістом і носієм загальних ознак. Чи ж слово кішка містить у собі ту ж суму ознак, коли його вимовляє зоолог і звичайна людина? Напевно ні, але безперечно і неодмінно виникають ті ж самі уявлення. Безпосередньо і в собі слово містить характерну ознаку підпорядкованих йому уявлень, виняткове уявлення, яке як знак репрезентує всі інші уявлення. Порівн Штайнталь стор. 100, 31332. Слово містить у собі скорочене уявлення, але не поняття, сповнене ознаками.

Поняття виду й поняття

1860, 13 листопада, їх слід розрізняти: перше виникає тоді, коли ми осмислюємо підпорядковані йому підвиди та індивіди; друге — коли ми визначаємо такий зміст як необхідний.

Рауе33

Якщо Бенеке розуміє загальне поняття як щось однорідне щодо різних понять, оскільки вони постають у цілісності, то тим він подає загальну ознаку багатьох оди-ничностей і жодного поняття. Останнє характеризується необхідністю свого внутрішнього змісту як такого, що виявляє те, що річ така, яка вона є, що A=A; у скількох екземплярах цей зміст повторюється, як багато носіїв він має у досвіді, це ~ побічний момент класифікації, яка передбачає порівняння мислення і споглядання. Хоч при цьому порівнянні однорідність є провідною думкою, проте поняття речі виявляє необхідний зміст цієї речі в самій собі, але не її тотожність з іншими речами.

Я кажу: ось іде людина: чому не киянин? Тому, що я при цьому висловлюю не класифікацію, а поняття предмета, поняття, в якому цей предмет є тим, чим він є. — У понятті: трикутник першим або основним є не те, що є спільний для цього і того трикутника, а те, що відрізняє і саме обов'язково трикутник від усього, що не є трикутником: але із знання того, що є спільне для цього, того і ще іншого трикутника, не випливає, що це спільне або

32H. Steinthal, Grammatik, Logik und Psychologie, ihre Principien und ihr Verhaltniss zueinander, Berlin,  1855, 100, 313. 33Юркевич посилається тут на G. Raue, Die neue Seelenlehre Dr. Beneke's, nach methodischen Grundsatzen in einfacher Weise fur Lehrer dargestellt, Bautzen, 1874, 34.

 

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК____________________731

однорідне якраз виокремлює і відрізняє цю річ від усього на світі, а також І те, що це однорідне Ьуло б загальне. Бенеке знає тільки споглядання, яке як представник одиничних споглядань складає зміст людського слова, але не мислення: насправді цього репрезентуючого споглядання достатньо для виникнення усвідомлення або уявлення предмета. Поняття є єдністю диспаратних загальних предметів.

ІІІопенгауер

I860, 28 листопада. Свої основні думки пан Герцен влучно висловив у своєму творі: "З того берега", російське видання 1858, стор. 117, коли він, не маючи ніякого відношення до філософів, запитує. "Навіщо все живе?" Тут, мені здається, межа питань: життя є і метою, і засобом, і причиною, і дією. Воно — одвічний неспокій діяльної, напруженої речовини, яка шукає рівноваги для того, аби знову її втратити, воно є постійний рух, ultima ratio, далі йти нікуди. Раніше розгадку загадки шукали в небесах або під водою, піднімалися вгору або спускалися вниз, однак не знаходили нічого, оскільки головне, суттєве лежить зовсім поруч, на поверхні. Життя прагне і не досягає мети, а здійснює все, що можливо, продовжує все, що здійснено; воно завжди готове рушити далі задля того, щоб жити повніше, жити ще більше, іншої мети немає. Послідовні фази одного й того ж розвитку, до яких ми звикли, ми часто вважаємо цілями. Ми гадаємо, що мета дитини — стати дорослою, бо вона стає повнолітньою, але метою дитини є, радше, - гратися, тішитися, бути дитиною. А якщо поглянути на крайню межу, то метою всього живого є смерть"34.

З того берега

Вислів читав (я) у російському перекладі, друге видання 1858 р.

1. Автор розглядає соціалізм як такий, що стоїть на порозі сучасности, завжди готовий зруйнувати все, державу і релігію.

2. Усе це - старе, зіпсоване, мертве, нікчемне. Усі дотеперішні революції не досягли успіху тому, що вони покращували старе, але не утвердили нового. Нове - це соціалізм, світовий гаразд.

34Юркевич цитує цей текст російською мовою.

 

732

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ. ФІЛОСОФСЬКИЙ ЩОДЕННИК

 

3. Проте всі теорії суспільства - непридатні, оскільки історія йде своїм шляхом, має свою власну долю: вона нічого не має на меті, вона в кожний момент заповнена, вдоволена сама собою.

Проти цього ми зауважимо:

Якщо автор розглядає історію як геологічний процес, який руйнує все традиційне, розвивається в бурях і переворотах, то так само правильним було б побачити в ній і хімічний процес, що відбувається в спокійному перетворюванні, асиміляції, перетравлюванні. Оскільки історія підпорядковується чітко усвідомленому задуму, то вона є телеологічний процес, одначе ніщо не перешкоджає, щоб також ті вищезгадані (процеси) могли б бути також телеологічними. Порівн. у Геґеля: механіцизм, хімізм, телеологія. Соціалізм здійсниться там, де пануватиме наука, чітке розуміння історичної долі. Оскільки він розвивається тільки поступово, то нам не потрібно чекати ніяких потрясінь. Утім, твір загалом є більш захоплюючий, ніж повчальний. Автор надто великої ваги надає ґетевсь-ким інстинктивним потягам та гегелівському мимовільному історичному прогресу.

Соціалізм

Особа і власність - це антиномія соціалізму. Перша частина завдання — право особи — розв'язано в інсти-туційній монархії; а друга?