ВІД ПЕРЕКЛАДАЧІВ І РЕДАКТОРІВ
Пропонуємо переклад із російської мови тієї частини вельми значної за обсягом рукописної спадщини Памфіла Юркевича, що містить у собі філософсько-правові погляди видатного українського мислителя і зберігається у Відділі рукописів Національної бібліотеки України ім. BJ. Вернадського. До цього видання творів П. Юркевича входить також переклад філософського щоденника мислителя, що його він вів німецькою мовою протягом трьох років.
Для оприлюднення філософсько-правової спадщини П. Юркевича було дібрано декілька варіантів рукописного курсу лекцій з історії філософії права, складовою частиною яких також є більш чи менш повний виклад власне філософії права. Сюди ж увійшло й кілька варіантів програми лекційного курсу з історії філософії права, а також конспективний виклад відповідей на екзаменаційні білети зазначеного лекційного курсу. Пропонуючи для оприлюднення різні варіанти одного й того ж самого курсу лекцій (текстуальних збігів між ними майже не трапляється), прочитаного П. Юркевичем на юридичному факультеті Московського університету упродовж 1868-1873 років, колектив перекладачів мав на меті дати читачеві якнайповніше, всебічне уявлення про філософсько-правове вчення мислителя, елементи якого вужче чи ширше, з більшою чи меншою глибиною та ґрунтовністю осмислення матеріалу репрезентовано у різних варіантах цього лекційного курсу.
Видання рукописної спадщини відкриває абсолютно нову й практично невідому (навіть вузькому колу фахівців) сферу філософського доробку П. Юркевича - його дослідження у царині філософії держави і права, національного духу та моралі, соціальної структури суспільства і т. ін. Міркування П. Юркевича з цих та інших питань становлять безперечний теоретичний інтерес і сьогодні, засвідчуючи його непересічний філософський талант і фундаментальну гуманітарну освіченість на рівні найновіших концептуальних здобутків європейської філософської думки. Це видання є виявом пам'яти про нашого великого земляка, чия спадщина істотно збагачує українську філософську думку та державно-правові теорії сучасности. Принаймні на сьогоднішній день ми не можемо назвати в українській чи колишній радянській фаховій літературі жодної - навіть менш ґрунтовної, ніж твори Юркевича, - праці, у якій би так ретельно й різнобічне по-філософському осмислювалися державно-правові уявлення старожитнього світу (особливо Платона й Арістотеля), фе-
ВІД ПЕРЕКЛАДАЧІВ І РЕДАКТОРІВ
номен римського права, вплив християнства на Інституцію держави й законотворчість, новоєвропейські державно-правові теорії та ін.
Задля найадекватнішого відтворення тексту оригіналу перекладачі були змушені вдаватися до використання часом ще не досить усталеної в українській мові термінології. Так, російський термін "вменение", залежно від контексту, передається словами "осудність" або "ставлення за вину". Термін "свободный" (особливо "свободная воля") передається як "вільний". Термін "община" передається як "громада" чи "спільнота". Термін "достоинство", залежно від контексту, передається словами "гідність", "достойність", "вартісність". Термін "общее" (у російській мові, на відміну від європейських мов, нема поділу на "загальне" і "спільне") передається, залежно від контексту, то як "спільне", то як "загальне". Термін "миросозерцание", що на той час у російській мові був буквальним відтворенням німецького "Weltanschauung", передається як "світогляд". Термін "сословие" передається як "верства", "стан". Термін "частный", залежно від контексту, передається як "приватний", "окремий", "поодинокий". Термін "мнение" передається як "погляд" або "думка". Термін "строгий", залежно від контексту, передається як "суворий" ("строгий закон" — "суворий закон"), "точний" ("строгая наука" — "точна наука"), "чіткий". Термін "рассудок" передається як "розмисл". Терміном "ум" (виходячи з того, що такі похідні від нього слова, як "умовивід", "умовисновок", "умогляд", "умоглядний", функціонують в українській мові) позначається та частина розуму, яка забезпечує не розмислове, а глибинне внутрішньоінтелектуальне пізнання. Термін "начало" передається як "основа", "первина", "початок" та близькими до них синонімічними словами. Термін "нрав" здебільшого передається словом "звичай", у тих же словосполученнях, коли йдеться про "нравы и обычаи", ці терміни передаються як "заведення і звичаї".
Перекладачі й редактори дійшли згоди відмовитись від подвоєння приголосних у написанні багатьох іноземних прізвищ, вважаючи, що для української мови воно є штучним запозиченням із російської. Так, наприклад, колишнє Локк (англ. - Locke) ми пишемо Лок, Гоббс (англ. - Hobbes) пишемо Гобс, Руссо (фр. - Rousseau) -Русо. Зазнали певних змін і написання багатьох інших прізвищ та імен. Припускаємо, що наші нововведення комусь видадуться проблематичними, отож, ми готові до обговорення цієї теми.
Тепер стосовно функцій квадратних дужок у тексті перекладу. По-перше, у квадратних дужках стоять слова чи
ВІД ПЕРЕКЛАДАЧІВ І РЕДАКТОРІВ
словосполучення, яких немає у тексті оригіналу, але їх треба було увести для надання перекладуваному реченню однозначности та змістової довершености.
По-друге, у російськомовному тексті нерідко траплялися скорочені написання окремих термінів, тому перекладачі розшифровували їх, і відновлену частину слова брали у квадратні дужки.
По-третє, важкі для читання місця російськомовного рукопису, які відтворено шляхом гіпотетичної реконструкції, також подаються у квадратних дужках. Це ж стосується й відтворення нерозбірливо написаних термінів, виразів та цитат, поданих давньогрецькою та латинською мовами.
По-четверте, коли слово чи вираз у рукопису зовсім не надавалися до прочитання й реконструктивного відтворення, у тексті перекладу в квадратних дужках позначено пропуски, логічні та змістові розриви в оригіналі.
По-п'яте, усі українські переклади давньогрецьких, латинських та ін. іншомовних термінів, виразів і цитат, що були в тексті оригіналу, подано у виносках або введено в текст у квадратних дужках з приміткою: перекл.
Переклади давньогрецьких і латинських термінів, виразів та цитат у тексті й виносках здійснили В. Литвинов і Я. Стратій. Виноски з позначкою * подано з оригіналу П. Юрке-вича.
Усе те, що в тексті подано у квадратних дужках, належить перекладачам або редакторам видання.
У виносках назва твору Платона "Пері ПоАлтєгш;" передається як "Держава", оскільки в ньому розглядаються усі форми державного урядування, а не тільки республіканська його форма. А у самому тексті збережено переклад назви цього твору "Республіка", запропонований П. Юркевичем. Вочевидь, мислитель брав до уваги те, що термін "ПоТитєш" можна розуміти і як "державні справи".
В оригіналі рукопису такі латинські терміни як "jus", "juris", "justitia", "jurisprudentia" та ін. написано через "j" на початку слова. Таке їх написання походить із середньовічної традиції й не є автентичним для класичної давньоримської латини. Перекладачі вважали за необхідне відтворити ці терміни у такому правописі, як вони насправді тоді писалися давньоримськими авторами - "ius", "iuris" і т. п.
Занадто великі абзаци текстів оригіналу (нерідко - по декілька сторінок) перекладачі та редактори вважали за необхідне розбити на менші абзаци. Менші смислові блоки полегшують читання й сприйняття і без того складного змісту текстів.
Цифри на берегах тексту позначають сторінки рукопи-
ВІД ПЕРЕКЛАДАЧІВ І РЕДАКТОРІВ
су, а в самому тексті сторінки рукопису розмежовані знаком "//".
Оригінали вміщених у цьому виданні текстів зберігаються у Відділі рукописів Національної бібліотеки України ім. BI. Вернадського, шифр "ДА 354 Л, част. 11,12,13,14,15".
Дешифрування й переклад із російської здійснили: В. Бишо-вець - сс. 14-44, 528-685; В. Литвинов - сс. 45-230; Я. Стратій -сс. 232-341; C. Кошарний - сс. 341-526.
Філософський щоденник під заголовком "Принагідні думки і всілякі спостереження", що його П.Д. Юркевич вів німецькою мовою, уперше видано 1992 р. в Німеччині (Beitrage zur Entwicklung der Philosophie bei den Ostslawen im 19. Jahrhundert - Pamfil D. JurkevyC (1826-1874), von Roland Pietsch. Universitat UIm, 1992). Оригінал цього щоденника знаходиться у Відділі рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Іншомовні слова, цитати й почасти власні імена П.Д. Юркевич уписував французькою і російською мовами, що у німецькомовному виданні 1992 р. позначено, але не спеціально.
Переклад із німецької здійснили за виданням Роланда Піча Ярослава Стратій, Леся Юрченко, Олена Яшкіна.