вропейська картографія раннього середньовіччя не враховува­ла досягнення античної географічної науки, "Географія" К. Птолемея була для неї невідомою. У той час в умовах поси­лення ролі церкви у суспільному житті сформувалась так зва­на монастирська картографія, яка проповідувала богословське бачення світу. Земля відображалась у вигляді диска, у центрі якого знаходився Єрусалим (карти типу Т-О). До X ст. карти світу мали чотирикутну форму. Класичним прикладом є карта світу, вміщена у "Християнській топографії" Косми Індикоп-лова. Пізніше появились овальні (рис. 4) і круглі карти (карта світу венеціанського географа Андрія Біанко 1436 р.). Для всіх монастирських карт характерним було зображення океану, що омиває Землю, центральне положення Єрусалиму; на сході (наверху карти) - рай, примітивні обриси суходолу та морів, перспективні малюнки гір і населених пунктів. Збереглося близько 600 "монастирських карт" - "Марра Mundi". Найцінні­шою пам'яткою монастирської картографії є Герефордська карта світу (близько 1275 p.), яку викреслив на шкурі бика монах Річард із Ґолдінґема. Карта розміщувалась в алтарі Герефордського кафедрального собору (Англія) як ікона і містила фантастичний географічний та етнографічний матеріал з різноманітними потворами. Земна куля вписана в п'ятикут­ник (висота 158 см, довжина нижньої сторони 133 см). З інших карт відома Ебсторфська карта світу, виготовлена у бенедик­тинському монастирі в Ебсторфі (Нижня Саксонія) близько 1240 р. Гервазієм з Тільбарі. Діаметр карти майже 3,5 м.

Вплив праць грецьких вчених і насамперед "Географії" К. Птолемея простежується в роботах арабських картографів, які доопрацювали карти К. Птолемея з використанням нових даних. У ранньому середньовіччі географія і картографія в арабів були розвинуті набагато вище, ніж у Західній Європі. Проте карти були все-таки невисокої якості щодо точності та

ц  324U3 ,     ^ЖЖЙА

їм ВГКороленка

 

18

 

Історія картографування території України

 

s s о

H

«

ж о

8

о

s s

s

 

Розділ третій. Картографування у середні віки           19

оформлення, укладались без градусної сітки. Відомості про ук-    а, раїнські землі містяться в різноманітних описах арабських мандрів­ників і географів Аль-Масуді, Абу-Гамід, Ібн-Абдаллаг (820-912), Ібн-Баттута (1304-1377).

Пам'яткою світової картографії є карти світу 1154, 1192 pp. арабського географа Абу-Абдаллага Мухаммеда аль-Ідрісі (1099-1164), уродженця Сеути (Марокко), який працював у Сіцілії при дворі норманського короля Рожера II. Прямокутні карти аль-Ідрісі були укладені в 1154 р. на 70 аркушах. Окремо укладена кругла карта світу.

Карти аль-Ідрісі подають не тільки територіальне розміщення України, а й уперше на карті містять назву "Русія (Русь)". У Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі у відділі рукописів зберігається карта аль-Ідрісі, на якій у п'ятому секторі під заголовком "Землі Джезунія і деякі міста Русі" відображено частину Східної Європи та Чорного моря з ріками Діаброс (Дніпро) і Дніест (Дністер). Також зображено міста Джаліта (Ялта), Керсена (Херсо­нес), Київ, Берисклав (Переяслав?), Гелісія (Галич). Два міста не індентифіковано (Люта, 19966).

Для арабської картографії характерною була орієнтація карт на південь. Цей вплив пізніше простежується і в картах італійських картографів, оскільки деякі арабські вчені жили і працювали в Іта­лії, наприклад аль-Ідрісі. Перейнявши у греків картографічні знання та перевидаючи їх твори, араби зберегли для нащадків класичні картографічні матеріали, хоча самі практично нічого не зробили для подальшого розвинення картографії.

Розвиток торгівлі та мореплавання сприяв появі морських наві­гаційних карт - так званих карт-портоланів, або компасних карт (кі­нець ХНІ - XVI ст.). Поширення компасних карт пов'язане з появою в Європі компаса, який був винайдений у Китаї і через арабів його запозичили європейці. Італійські моряки підвісили магнітну стрілку на вістря та помістили її в коробку з букового дерева. Так появився прилад бусоль (buxus - бук). Перше свідчення про використання карт-портоланів у Середземному морі датується 1270 р. Відомо бага­то карт Чорного моря. їх виготовляли спочатку італійські карто­графи, а з XIV ст. - й каталонські. Карти мали чотирикутну форму, масштаби були приблизно від 1:4 000 000 до 1:7 000 000. Карти-пор-толани викреслювали на пергаменті з овчини (їх розміри коливались від 90x45 до 140x75 см). Відомі також друковані портолани XVI ст., проте перевага надавалась рукописним картам. На них детально відображались берегова лінія, гирла річок, порти, пристані. Для карт-портоланів було характерним зображення не сітки з меридіанів і паралелей, а компасної сітки у вигляді прямих ліній для прокладки курсу судна на морі (рис. 5).

 

Історія картографування території України

Рис. 5. Портолан Чорного моря Калаподи (1552). Зменшений варіант

 

Розділ третій. Картографування у середні віки           21

З кількох точок на карті лінії розходяться, як правило, в кіль- 4& кості 32 і перехрещуються між собою. На деяких картах зображу­вались одна або кілька красиво оформлених "компасних роз", від яких променеподібно розходилось 16 головних напрямків. Компасні карти були планами з проведеними по румбах компаса локсодромія-ми, тобто найкоротшими віддалями між двома точками на кулястій поверхні Землі. Правда, як установив ще шведський полярний дос­лідник і вчений Нільс Адольф Ерік Норденшельд (1832-1901), при великих відстанях локсодромії карт-портоланів переходять у криві лінії. Матеріалом для укладання компасних карт були стародавні грецькі перипли.

На відомій з дослідження Л.С. Багрова карті-портолані 1375 p., укладеній невідомим каталонським автором, крім зображення бере­гової лінії Чорного моря показано також територію України, вклю­чаючи Київ і Львів.

Автором одного із найдавніших портоланів Чорного моря (1311— 1327) був генуезький морський картограф П'єтро Весконте. Одні з останніх портоланів виготовив П'єтро Роселлі в 1456-1468 pp. (Даш­кевич, 1981).

Карти-портолани часто об'єднували в атласи, до складу яких у XIV - XV ст. входили світова карта (як правило, овальна "монас­тирська"), "стандартна" карта Середземного і Чорного морів, окремі ділянки узбережжя і портів. Із таких атласів відомі "Каталонський атлас світу" (1375), італійський "Атлас усього світу Баптиста Агнес­са" (1555), португальський світовий атлас Дієґо Хомема (1565).

Важливими віхами в історії картографії були: 1459 р. - укладан­ня карти світу монахом Фра Мауро із Мурано (поблизу Венеції); 1492 р. - створення першого сучасного глобуса Землі уродженцем Нюрнберґа Мартіном Бегаймом. Карта Фра Мауро викреслена на пергаменті і має округлу форму (діаметр 2 м). На ній вперше згадується назва "Червона Русь" (Галичина) і відображено на березі річки Київ. Авторська копія цієї карти зберігається в бібліотеці Марчіана у Венеції. Мартін Бегайм побудував глобус на основі да­них К. Птолемея, на ньому ще не було Америки, а Атлантичний океан омивав східні береги Азії.

Великий вплив у XV ст. на розвиток картографії мали три обставини: винахід гравіювання та друку, поява й поширення в Європі "Посібника з географії" К. Птолемея і розвиток мореплавст­ва, що зумовило попит на морські карти, глобуси.

До кінця XIV ст. книги та карти розмножувались рукописним способом. Книгодрукування розвинулось у XV ст., і уже до кінця століття в Європі налічувалось понад 1000 друкарень. Перші друко­вані карти були ксилографіями, тобто гравірувались на дереві (1472, Ауґсбурґ; 1475, Любек). За зовнішнім виглядом вони поступались

 

22            Історія картографування території України

$fc попереднім середньовічним картам, що малювалися на пергаменті і гарно розфарбовувалися. Проте основні їхні переваги - низька вар­тість, зменшення кількості помилок при копіюванні та можливість тиражування. Наприкінці XV ст. в Італії виникло гравіювання на міді (Марко Антоніо Раймонді). Карти того часу були передусім різновидом наукової ілюстрації, звідси їх тісний зв'язок з книгови­данням. Гравери, що працювали над картами, - це майстри, які ілю­стрували книги. Центрами картодрукування були відомі друкарські міста (Ауґсбурґ, Нюрнберг, Базель, Флоренція, Болонья, Рим, Вене­ція, Страсбурґ, Амстердам, Антверпен).

Для епохи Відродження характерним було прагнення відшукати та вивчити праці стародавніх картографів, насамперед твори та карти К. Птолемея. Відкриття західною наукою "Географії" К. Пто­лемея збіглося у часі з потребою змінити теологічний погляд на зображуваний світ. У 1466 р. німецький майстер Миколай (бене­диктинський монах) відновив карти К. Птолемея, які були перекла­дені на латину, і викреслив їх у новій трапецієподібній проекції. Відгравійовані у 1477 p., вони увійшли до болонського видання "Географії" - першого друкованого видання К. Птолемея. З того ча­су ця праця К. Птолемея часто перевидається з різноманітними уточненнями й доповненнями. Тільки в період між 1477 і 1600 pp. було здійснено 42 її видання. До уточнених 27 карт К. Птолемея додавались все нові й нові карти епохи Відродження, що відповідали тогочасним уявленням про навколишній світ. Цей етап історичного розвитку картографії відомий як період "модерних" карт.

У середньовіччі територія України відображалась на багатьох картах Європи, які виготовлялися для різноманітних видань "Геогра­фії" К. Птолемея. Початком нового етапу розвитку картографічних уявлень про територію Східної Європи стала карта німецького вче­ного, кардинала Миколи Кузанського (Нікола Кріфтс, 1401-1464). Карту було укладено в 1460 р. Мідну дошку з недокінченою картою купив пізніше відомий колекціонер Конрад Певтінґер. У 1491 р. кар­та М. Кузанського була надрукована в Ейхштедті - це перша дато­вана карта, що відгравійована на міді. Нова карта Європи (Nova Europe Tabula) M. Кузанського визначила розвиток картографії в Європі наприкінці XV - на початку XVI ст. її неодноразово пере­видавали із незначними доопрацюваннями (Нікола Ґерманус (бл. 1420 - бл. 1489), Ґейнріх Мартеллюс (XV ст.), Гієронім Мюнцер (1437-1508), Мартін Вальдземюллер (1470-1518) та ін.). Вперше українські землі були відображені в 1482 р. в ульмському виданні "Географії" К. Птолемея на Восьмій карті Європи (Європейська Сарматія) і Другій карті Азії (Азіатська Сарматія). Саме у цьому ви­данні було поміщено карту М. Кузанського з незначними доопра­цюваннями німецького вченого Ніколи Ґермануса (Доннуса).

 

23

 

24            Історія картографування території України

щ             В одному з перевидань карти М. Кузанського "Tabula moderna

Poloniae, Ungariae, Boemiae, Germaniae, Russiae, Lithuaniae" (мідерит, 51,2x38 см) для римського видання "Географії" К. Птолемея 1507 і 1508 pp. Марка Беневентано (рис. 6) територія Східної Європи була відредагована найвидатнішим польським картографом першої поло­вини XVI ст. Бернардом Ваповським (1470-ті роки - 1535). Відтоді на картах території України почали відображати міста - Коломия, Дрогобич, Стрий, Луцьк, Берестя, Жидачів, Перемишль, Хмільник, Острог, Черкаси тощо. Б. Ваповський відобразив також свій родо­вий маєток Ваповичі в Перемишльській землі (Кордт, 1910).

Карту М. Беневентано (1507) для страсбурзького видання "Геог­рафії" К. Птолемея 1513 р. у масштабі приблизно 1:6 400 000 дооп­рацював Мартін Вальдземюллер ("Tabula moderna Sarmatiae Eur. sive Hungariae, Poloniae, Prussiae et Walachiae", дереворит, 54,4x38 см). Повторно карта друкувалась у страсбурзьких (1520, 1522, 1525) і ліонському (1535) виданнях "Географії".

Вершиною картографічних напрацювань Б. Ваповського стали карта Сарматії масштабу приблизно 1:2 900 000 (на 4 арк.) і карта Польщі масштабу приблизно 1:1 000 000, яка відбита в деревориті у друкарні Флоріана Унґлера в Кракові 1526 p. (Alexandrowicz, 1989). Це перші карти Польщі, що були укладені та видані на польській землі. До нашого часу дійшли лише їх фрагменти. Порівняно з по­передніми виданнями на карті з'явилися деякі нові населені пункти й річки (Новгород-Сіверський, Канів, Звенигород, річки Рось, Сейм, Супій тощо). Дослідники звертають особливу увагу на українську транскрипцію назв окремих населених пунктів (наприклад Берестя). Вперше відображено історико-етнографічну область Поділля.

Відомо багато видань карт Європи першої половини XVI ст., в яких використовувалась карта Б. Ваповського. її вплив просте­жується в картографічних творах Генріха Целля (помер 1564 p.), Каспара Вопеля (Медебах, 1471-1561) {Дашкевич, 1981), Себастіана Мюнстера (1489-1552), Ґерарда Меркатора (1512-1595), Вацлава Ґродецького (помер 1591 р.) та ін. Відзначимо насамперед карту німецького картографа С Мюнстера "Polonia et Ungaria" масштабу приблизно 1:5 000 000 (дереворит, 34x25,5 см), вміщену у базельсь-кому виданні "Географії" К. Птолемея 1540 р. (рис. 7). На карті порівняно з попередніми виданнями додатково відображено населені пункти Любеч, Житомир, Овруч, Дубно, Рогатин, Кам'янець, річки Самара, Тетерів, Бог, Горинь, Случ, Прип'ять тощо. На карті виділе­но Поділля, Покуття, Кодимію, Волинь, а також підписано загальну назву - Русь (Люта, 19966). Карта С. Мюнстера неодноразово перевидавалась у наступних виданнях "Географії" К. Птолемея (1542, 1545, 1551, 1552), у переробці відомого італійського картографа Я. Ґастральді в італійських виданнях "Географії" (1548, 1561, 1562,

 

Розділ третій. Картографування у середні віки

 

25

 

 

 

 

 

.« I м 1  M *~J-* і * 1 » І »

 

<1

 

«1

 

О\

 

"SO S

І

Ж

X

 

о

Z h

ы

Z О

о

Рн

а

 

Ж

2

s

ж

І

 

 

 

 І  - І * І - І » І ^ І ■ І « І « І Н ■ t > І » І

 

S

о,

 

26            Історія картографування території України

Ш 1564, 1574, 1598, 1599), а також була вміщена в "Космографії" автора (1544-1552, німецькі видання та переклади) (Olszewicz, 1930).

У XVI ст. під впливом "Географії" К. Птолемея значного поши­рення набули зведені описи всього відомого світу - космографії. Найвідоміша "Загальна космографія" ("Cosmographia universalis", перше видання німецькою мовою в Базелі, 1544) С. Мюнстера, яка неодноразово з доповненнями перевидавалась (відомо 47 видань). У цих виданнях на картах Європи, Польщі, Угорщини, Трансільванії та Московії за різним ступенем детальності відображались і українські землі. Для карт території України XVI ст. характерним було зобра­ження гіпотетичного Амадоцького озера між Поділлям і Волинню, яке зникло з карт лише у середині XVII   ст. (рис. 8).

У 1554 р. вийшла друком на 15 аркушах велика карта Європи відомого голландського картографа Г. Меркатора "Europae descri-tio" у масштабі близько 1:3 600 000 (по 5 арк. у 3 ряди, мідерит, за­гальний розмір приблизно 159x132 см). Українські землі відображе­но на аркушах Литви (майже 120 населених пунктів) і Таврії. На карті можливо чи не вперше виділено межі воєводств, що були на території України. Друге видання великої карти Ґ. Меркатора поба­чило світ у м. Дуйсбурґ в 1572 р. Карти Ґ. Меркатора мали великий вплив на пізніше картографування українських земель у складі Поль­щі та Литви, їх використовували Я. Ґастальді, А. Поґрабка та ін.

Ґ. Меркатор здійснив справжній переворот у картографії і зак­лав у ній математичні основи. Він розробив рівновелику циліндричну проекцію, яка застосовується і нині при укладанні морських карт, замінив компасні румби на морській карті сіткою з меридіанів і па­ралелей. Ґ. Меркатор проводив початковий меридіан через о-в Кор-во з групи Азорських островів, де було нульове схилення магнітної стрілки. У 1634 р. спеціально було прийнято вважати початковим меридіан о-ва Ферро, як крайнього західного пункту Старого світу.

Заслуговує на увагу видання у 1595 р. знаменитого Атласу Ґ. Меркатора, який багато разів перевидавали. Останнє видання 1653 р. мало вже 451 карту. В численних перевиданнях атласу міс­тилися дві карти території України. У першому повному виданні Атласу Ґ. Меркатора, яке після його смерті здійснив син, містилися карти Литви у масштабі приблизно 1:3 000 000 (мідерит, 43,5x37 см) та Тавріки Херсонеської (Криму) у масштабі приблизно 1:3 600 000 (мідерит, 40x31 см), що були точною копією частини великої карти Європи 1572 р. (рис. 9,10). Карта Литви входила до всіх наступних перевидань Атласу Ґ. Меркатора до 1633 р. На карті Тавріки Хер­сонеської відображена більша частина території України.

Карта Польщі В. Ґродецького масштабу близько 1:1 680 000, яка була видана 1558 р. у Базелі, поглибила тогочасні картографічні уявлення про правобережні українські землі (покажчик до карти

 

27

 

28

 

Історія картографування території України

 

включав 724 назви). Саме карту В. Ґродецького у зменшеному вигля­ді (мідерит, 49,3x37,3 см, масштаб близько 1:2 600 000) помістив відо­мий фламандський картограф і картовидавець Абрагам Ортелій (1527-1598) у першому виданні свого атласу світу "Theatrum orbis terrarum" у 1570 р. (рис. 11). Карта "Poloniae finitimarumque locorum descriptio" В. Ґродецького вміщена в усіх 16 виданнях "Theatrum..." до 1592 p., а також у деяких інших виданнях. Відомо багато копій цієї карти в атласах малого формату, виданих наприкінці XVI - на початку XVII ст. Венямин Кордт виділяє три типи таких копій (Кордт, 1910).

У 1595 р. карту Польщі В. Ґродецького в атласах А. Ортелія бу­ло замінено картою чеського картографа Андрія Поґрабки (Поґра-біуса), який 1570 р. у Венеції надрукував нову карту Європейської

Рис. 9. Карта Литви Ґ. Меркатора із Атласу Меркатора (Амстердам, 1609). Зменшення в 3,2 раза

 

Розділ третій. Картографування у середні віки

 

29

 

Сарматії у масштабі близько 1:1 950 000 (мідерит, 2 арк., загальний розмір 69x47 см) (рис. 12).

Правобережні українські землі відображені на карті Польщі "Poloniae amplissimi Regni... typus geographicus", що вміщена в атласі голландця Ґерарда де Йоде (1515-1591) "Speculum orbis ten-arum", виданому в Антверпені 1578 р.

Південна частина України відображена на карті Молдови й су­міжних країн, що вміщена в книзі Ґеорґа Рейхесторфа "Moldaviae quae olim Daciae Pars" (1551, Відень). На карті Угорщини масштабу близько 1:1 000 000 австрійського картографа Вольфґанґа Ляца (1514-1565), укладеній в 1556 p., досить детально відображена За­карпатська Україна. У 1565 р. територію Закарпаття картографував австрієць Авґустин Гіршфоґель. Закарпаття відображено також на карті Угорщини Яноша Шамбокі (1531-1584), що вміщена в атласі А. Ортелія (Дашкевич, 1981).

Рис. 10. Карта Тавріки Херсонеськог Ґ. Меркатора із Атласу Меркатора (Амстердам, 1609). Зменшення в 2,9 раза

 

зо

 

Розділ третій Картографування у середні віки

 

31

 

Рис 72. Фрагмент карти Польщі А. Поґрабки,  вміщеної в атласі світу АОртелія (1595)

 

32

 

33

 

34            Історія картографування території України

Східні та північно-східні українські землі XVI ст. порівняно примітивно відображені на західноєвропейських дрібномасштабних картах Московії. Однією з перших карт, що узагальнено відобразила північно-східну Україну, була карта Московії (1548) венеціанського географа Баттісти Аньєзе (працював у 1525-1564 pp.). Карту укла­дено на основі інформації московського посла у Римі Дмитра Гера­симова, наданої 1525 р. Карта Б. Аньєзе була покладена в основу пізніших карт Московії Я. Ґастальді, Ґ. Русцеллі та ін.

З карт Московії згадаємо ще схематичну карту 1546 р. авст­рійського дипломата Сіґізмунда фон Ґерберштейна (1486-1566), яка неодноразово використовувалась у різних виданнях. Ще Л.С. Багров установив участь окольничого Івана Ляцького в укладанні карти Московії німецького географа Антонія Біда (1500- 1558) у 1542 р. з латинськими і російськими підписами. Карта видана в 1544 р. С Мюнстером і в 1555 р. А. Відом. На карті А. Біда відображено територію від Фінляндії до Каспійського моря і від Києва до гирла р. Об. Карта орієнтована на південний схід, розмір близько 1 м2.

Використання російських картографічних джерел при створенні західноєвропейських карт Московії червоною ниткою проходить через всі дослідження російських вчених. Це підтверджує, правда, не завжди бездискусійно, дослідження Б.О. Рибакова: карта анг­лійського мандрівника Антонія (Ентоні) Дженкінсона (помер 1611 р.) 1562 p., яка опублікована у першому виданні (1570) атласу А. Ортелія, укладена на основі московського "чертежа" (креслення) 1497 p.; карта голландця Гесселя Ґеррітса (1581-1632) видана в 1613-1614 pp. в Амстердамі на базі "чертежа" 1523 р. (Рыбаков, 1974). Карта А. Дженкінсона мала масштаб близько 1:10 500 000 і розмір приблизно 41x54 см (рис. 13, див. кольорову вклейку). Карта Г. Ґеррітса порівняно з попередніми картами Московії була най­більш докладною та точною і охоплювала територію всієї України (рис. 14). Масштаб карти становив близько 1:8 330 000.

Карта Московської держави голландця Ісаака Масси (1587- 1635) видана в 1633 р. у масштабі приблизно 1:6 250 000 (рис.15). На цій карті вперше зустрічаються назви "Окраїна" (Осгаіпа) і Чорне море (Zorno more). Назва "Окраїна" означає окраїну Московської держави, а не Україну. У 1633 р. карта була опублікована в додатку до Атласу Ґ. Меркатора. Карта відзначається спотвореним зображенням терито­рії України, насамперед через неправильне зображення р. Дніпро (для порівняння див. рис. 14). В історичній літературі помилково вказується рік виходу карти І. Масси - 1612 (Кордт, 1910).

Після об'єднання Польщі та Литви в єдину державу Річ Посполиту (Люблінська унія 1569 р.) закінчилась литовсько-руська доба в історії України. Більшість українських земель перейшли від Литви до Польщі.

 

35

 

36            Історія картографування території України

ш             У 1595 р. у Кельні видано опис Криму "Tartariae descriptio"

Мартина Броньовського (помер після 1620 р.) з картою Криму.

Важливе місце в українській історичній географії та картографії займає карта Великого Литовського князівства Миколая-Христофо-ра Радивіла масштабу близько 1:1 293 000, що була створена в ли­товсько-польський період історії України на зламі XVI-XVII ст. (рис. 16, 17). Карта "Magni Ducatus Lithuaniae caeterarumque regio-num illi adiacentium exacta descriptio" ("Точний опис Великого кня­зівства Литовського та інших суміжних з ним земель") названа іменем литовського князя Миколая-Христофора Радивіла (Радзивіл-ла, 1549-1616), який був ініціатором і меценатом цього видання. Основним укладачем карти був картограф Томаш Маковський (1575-1620?). До її створення можливо були залучені українські вчені Острозької школи (Дашкевич, 1981). Карта видана у 1613 р. в Амстердамі (гравійована на міді Гесселем Ґеррітсом) на 4 аркушах, загальний розмір 112x87 см. На ній у складі Речі Посполитої відоб­ражено етнічні території Литви, Біларусі, України, Польщі. Карта охоплювала значну територію України (в основному Правобереж­ної) до лінії на півдні Снятии - Кам'янець - Брацлав - Черкаси. На карті виділено регіони України Підляшшя, Червона Русь, Полісся, Волинь (Верхня та Нижня), Поділля, Покуття, Чернігово-Сіверщина і Київщина. На території України показано близько 250 населених пунктів, відбір яких свідчить про недостатню наявність картографіч­них матеріалів для повної передачі тогочасної мережі поселень. Вперше на тогочасних картах України виділені болота. У правій час­тині 2-го і 4-го аркушів цієї карти додатково окремою картою-вріз-кою у більшому масштабі (близько 1:300 000) зображено Дніпро (рис. 18). Особливий інтерес викликає відображення дев'яти дніп­ровських порогів. Для істориків ця карта цінна насамперед тексто­вим матеріалом (географічні, етнографічні, історико-культурні но­татки). Створення зазначеної карти було великим досягненням картографії XVII ст., її неодноразово аж до XVIII ст. використову­вали у зменшеному вигляді на 4-х, 5-ти чи на 1-му аркуші для відоб­раження в численних атласах, в яких вона замінила карту Литви Ґ. Меркатора (Атлас Блау, 1631, 1635, 1662, 1668; Атлас Ґ. Меркато-ра, 1633; Атлас Янсона, 1641, 1653, 1680; атласи Ф. де Вітта, братів Сансонів, Коронеллі тощо). Окремою картою подавалась карта Дніпра.

Українські землі відображені також на картах, вміщених в атла­сах Ґерарда де Йоде (1515-1591), Корнелія де Йоде (1558-1600).

У 1650 р. видана карта Полісся Данієля Цвікера "Nova et nunc primum edita Paludum Polesiae Tabula..." масштабу близько 1:640 000. Карта гравійована на міді Вільгельмом Гондіюсом у Ґданську (Olsze-wicz, 1931).

 

Роздгл третій. Картографування у середні віки

 

37

 

 

 

Rnwchzt

"Т RIO|R

 

г unNlS ei> aliis vo

 

 

 

Camjn cUrerti citra. Boristmem

 

ideserti •a Sorts-

 

Рис. 17. Фрагмент карти Великого князівства Литовського М.-Х. Радивіла (Амстердам, 1613).   Зменшення в 1,6 раза

 

38

 

Історія картографування території України

 

AMPVS   INTER BOHVM

I STMVS INTER

BtMWJTHENEM ЕГ MARIS POMT1CI w CmrrVM JINVMrj

Рис. 18. Фрагмент карти-врізки Дніпра на карті Великого князівства Литовського М.-Х. Радивіла (Амстердам, 1613). Зменшення в 2,6 раза

 

Розділ третій. Картографування у середні віки

Рис. 19. "Чертеж украинским и черкасским городам от Москвы до Крыма". Зменшення у 7,5 раза

У XVI-XVII ст. велике поширення в Московській державі одержали специфічні рукописні картографічні твори - креслення ("чертежи"), які створювалися місцевими адміністраціями і відзнача­лися схематизацією зображення. Відомо п'ять описів цих матеріалів, більшість з яких втрачено (Постников, 1989). Декілька "чертежей" було укладено на територію Лівобережної України. Відомою пам'ят­кою російської картографії є "Большой чертеж всему Московскому государству" (1598 (?)). У 1627 р. "Большой чертеж" був, очевидно, через зношеність створений знову, і як додаток до нього тоді був створений "Чертеж Полю до Перекопи" - карта доріг із Москви до Криму. До обох креслень була написана "Книга Большому Черте­жу", яка, на відміну від "чертежей", дійшла до нашого часу.

У 1920-х роках у Державному архіві Швеції (Стокгольм) Л.С. Багров віднайшов "Чертеж украинским и черкасским городам от Москвы до Крыма", який, очевидно, створений у 1670-1671 pp. Рукописна карта загальним розміром приблизно 80x94 см відобра-

 

40

 

Історія картографування території України

 

ПЛАНЪ г. KIEBA 1638 г.,

іри ложен її ый   к-ь   Терату ргим*Ь   А    КальноФойсквго

Рис. 20. План-рисунок Києва, вміщений у книзі А. Кальнофойського "Тературііма" (Київ, 1638)

 

[

 

Розділ перший. Стан досліджень

 

Рис. 22. План Києво-Печерської лаври "Зображення печери преподобного Антоні я",   вміщений у'Патерику Києво-Печерському" (Київ, 1661)

 

42            Історія картографування території України

ш жає в основному Лівобережну Україну та малу частину Московії і має південну орієнтацію. Дуже товстими лініями показані основні ріки, вздовж яких розміщена велика кількість населених пунктів, з'єднаних між собою мережею шляхів з відображенням відстаней на них. Карта є унікальною пам'яткою картографії XVII ст. (рис. 19).

За змістом "чертежи" були картами шляхів сполучення, на які насамперед наносились основні шляхи, річки та населені пункти. Подібними за типом були турецькі карти українських земель, що створювались у XVII ст. (Дашкевич, 1981).

У XVII ст. з'являються перші друковані вітчизняні карти. Матеріали українських вчених і картографів звичайно використову­валися іноземцями для створення карт на територію України, нап­риклад, під час укладання карти Литви М.-Х. Радивіла 1613 р. Пізніше окреме видання карти Дніпра, що містилася на карті Литви, можливо, є першою друкованою картою невідомого українського картографа (Дашкевич, 1981).

Відомим є план-рисунок Києва у книзі Афанасія Кальнофойсь-кого "Тературґіма" ("Teratyrquma lubo cuda", 1638), що була надру­кована в Києво-Печерській лаврі польською мовою (рис. 20). У книзі вміщено три окомірні карти частин Києва у вигляді перспективних рисунків з детальнішим зображенням Печерська, у тому числі плани Дальніх і Ближніх печер. Карти лаврських печер опубліковані в "Па­терику Києво-Печерському" (1-ше вид. - 1661; 2-ге вид. - 1678), який виданий церковнослов'янською мовою з ініціативи печерського архімандрита Інокентія Гизеля. їх вигравіював гравер Києво-Пе­черської лаври Ілля за оригіналами 1652-1655 pp. Карти мали назви "Зображення печери преподобного Феодосія" та "Зображення пече­ри преподобного Антонія" (рис. 21) і були досліджені ще наприкінці XIX ст. (Голубев, 1898). Вони були укладені в масштабі з викорис­танням компаса. Ці карти були передруковані в Європі (м. Йена) у книзі віленського пастора Іоана Гербінія "Релігійні київські підзе­мелля" (1675). Наступними друкованими планами лаврських печер були гравюри Леонтія Тарасевича (1703), що були створені як дода­ток до видання Патерика 1702 р. Пізніше ці гравюри скопіював Мар­тин Нехорошевський.

В 1693 р. український майстер гравер Олександр-Антоній Тара-севич виготовив маленьку карту як ілюстрацію для книжкового ви­дання "Philosophia Rationalis" (Краків). Основну частину карти займає Україна (Сгчинський, 19356).