айдавніші пам'ятки картографії сягають сивої давнини. Багато картографічних творів, особливо створених до винайдення друкування, не дійшли до наших днів. Проте деякі з них зали­шились знаними завдяки пізнішим дослідженням істориків та географів і факсимільному опублікуванню окремих карт. Скільки стародавніх карт з відображенням території України знаходиться у вітчизняних та іноземних бібліотеках, музеях і архівах, - невідомо.

Уже на зорі свого розвитку людина намагалася орієнтува­тися у довкіллі та закріпити свої спостереження. Перші примі­тивні картографічні зображення відтворювали уявлення людей про навколишню місцевість: місця полювання та риболовлі, шляхи кочувань, земельні плани тощо. Найпростіші картогра­фічні зображення були відомі у первісному суспільстві ще до появи писемності. Картографічні малюнки створювались на різноманітних матеріалах - на корі, листках та деревині, шкурі й кістках тварин, каменях тощо. Це був період зародження первісного картографічного мислення людей.

Відомим примітивним картографічним зображенням піз­нього палеоліту є малюнок на уламку бивня мамонта, знайде­ного у 1966 р. під час розкопок на березі р. Росава біля с Межиріч Канівського р-ну Черкаської обл. На ньому пока­зано план місцевості з виділенням річки, рослинності (кущі, ліс), житла. Це найдавніша пам'ятка картографії на території України: її створено приблизно 13 тис. років тому. Ця доісто­рична карта досить детально досліджена (Шевченко, 1993, 1995) і одержала назву "Межиріч-карта" (рис. 2).

Нині відомо близько 10 картографічних зображень первіс­них часів, знайдених на території України.

Наукові витоки картографії беруть свій початок в античній Греції та в елліністичному Єгипті (в Александрії). Початок створення карт відомої в стародавні часи земної поверхні по­клав грецький філософ і математик Анаксимандр (бл. 610-

 

Розділ другий. Україна в картографічних зображеннях і творах стародавніх часів

 

13

 

Рис. 2. Межиріч-карта (вік приблизно 13 тис. років)

546 pp. до н. є.). Його карти пізніше були удосконалені грецькими картографами Гекатеєм Мілетським (бл. 546-480 pp. до н. є.) і Арістагором. На цих картах Земля зображалась у вигляді великого острова із внутрішніми морями (Середземним і Східним). Такі уявлення про Землю збереглися ще з епохи Гомера.

Великий вплив на розвиток картографії мали праці видатного вченого Стародавнього світу Арістотеля (384-322 pp. до н. є.), який переконливо довів кулястість форми Землі. Дікеарх Мессінський (350-290 pp. до н. є.) започаткував побудову картографічних сіток. Цей метод був удосконалений відомим математиком, астрономом, географом Ератосфеном (бл. 276-194 pp. до н. є.), який на основі ви­міру дуги меридіана між містами Александрія і Сієна досить точно визначив розмір Землі. Ератосфен написав великий твір з географії, застосувавши уперше термін "географія". Майже 300 років викорис­товувалась його карта Землі, на якій розподіл водної поверхні і су­ходолу було відображено точніше, ніж на пізніших картах Клавдія Птолемея.

Подальший розвиток картографія одержала у працях давньо­грецького астронома, одного з перших теоретиків математичної кар­тографії Гіппарха (бл. 180 або 190-125 до н. є.), який уперше запро­вадив географічні координати. Гіппарх запропонував будувати кар-

 

14            Історія картографування території України

§ь ти по сітці меридіанів і паралелей, визначивши положення пунктів земної поверхні з астрономічних спостережень, уперше запровадив терміни "широта" і "довгота", уперше поділив екватор на 360 граду­сів і далі на мінути та секунди.

Найдавніші відомості про українські землі містяться у працях давньогрецьких (9-томна "Історія" Геродота (484 - 425 до н. є.), 17-томна "Географія" Страбона (64 до н. є. - 23 н. є.)) і давньоримських (Пліній Старший (23-79), Тацит (І ст.)) вчених. У географічних опи­сах подавалась інформація про історію та етнографію Скіфії, місти­лись відомості про природу (рельєф, ріки, рослинність тощо), госпо­дарство та населення краю.

Тодішні географічні уявлення були систематизовані давньогрець­ким географом, математиком, астрономом і картографом Клавдієм Птолемеем (бл. 90 - бл.160), який жив в Александра (Єгипет). Це було кульмінаційною точкою розвитку картографії стародавнього світу. У своєму 8-томному "Посібнику з географії" К. Птолемей на­водить географічні координати близько 8000 пунктів та подає їх на карті. У посібнику містилося 27 карт (пізніший варіант А) - 1 за­гальна карта світу і 26 карт великих регіонів Землі (12 - для Азії, 10 - для Європи, 4 - для Африки). Це було перше систематизоване зібрання карт. Авторство окремих карт приписують іншим особам. Відомі доповнені пізніше варіанти "Посібника...", що містять 64 кар­ти регіонів (варіант В). Для зображення Землі замість циліндричної проекції К. Птолемей застосував нові конічну та псевдоконічну проекції, які краще передають співвідношення площ. У протилеж­ність попереднім поглядам (Земля як острів омивається океаном) вчений вважав, що на земній поверхні переважає суша, яка поділяє океан на окремі замкнуті моря. На картах К. Птолемея схематично відображені напрямки найбільших гірських хребтів. Для позначення земної поверхні саме К. Птолемей запровадив термін "топографія". Зазначений "Посібник з географії" К. Птолемея майже упродовж 14 століть визначав розвиток картографії.

Цікавою пам'яткою картографії є зображення частини території України на щиті римського воїна, знайденому у місцевості Дура Европос над р. Євфрат. На карті відображено узбережжя Чорного моря від Варни до Керчі з грецькими написами {Кравців, 1959).

Пам'яткою античної описової картографії є перипли (periplos -об'їзд). Стародавні грецькі перипли являли собою описи берегів, що містили інформацію про відстані між окремими пунктами узбереж­жя, відомості про гавані, мілини, місця стоянок суден, населені пункти тощо.

Як приклад наведемо уривок з перипла Чорного моря, укладе­ного, мабуть, Арріаном у V ст.: "... Від Херсонеса до Коронітіди, або Керкінітіди, 600 стадій, 80 миль; від Коронітіди, або Керкінітіди, до

 

Розділ другий. Україна в картографічних зображеннях і творах стародавніх часів            15_

Рис. 3. Фрагмент Таблиці Певтінґера (IV ст.). Зменшення у 2 рази

 

16            Історія картографування території України

скіфської гавані Прекрасної в Херсонеській землі 700 стадій, 93 Уз миль. Від Прекрасної гавані до Істру, або Данувію, знову живуть скіфи. За Прекрасною гаванню починається затока, що називається Каркінітською і простягається до Таміракі; вона має 2250 стадій, 300 миль, завдовжки; якщо не об'їжджати її вздовж берега, а переплив­ти навпростець гирло, то всього 300 стадій, 40 миль. В середині Теміракі є невелике озеро..." (цит. за: Аіодт, 1940, с 35.)

Одним із найдавніших картографічних зображень території України є так звана Таблиця Певтінґера (Tabula Peutingeriana) -пізніша копія римської дорожньої карти, що була укладена космо-графом Касторієм приблизно у другій половині IV ст. (рис. 3). Карта знайдена у 1507 р. в м. Ауґсбурґ та названа по імені одного з пер­ших її власників - історика Конрада Певтінґера (1465-1547). Табли­ця Певтінґера відображає територію від Британських островів до гирла р. Ґанґ. Зображення на ній стиснуто з півночі на південь, тому Середземне, Чорне та інші моря витягнуті вздовж карти у вигляді вузьких стрічок. Карта являє собою сувій завдовжки 674 см, зав­ширшки 34 см {Постников, 1985). Таблиці побудовані без всяких наукових принципів: не витримувались масштаб і взаємне розміщен­ня об'єктів місцевості. Шляхи відображено тонкими прямими лінія­ми, підписані їх назви та довжина. Міста показані будиночками, го­ри - малюнком горбиків, ліси - групами дерев, ріки - товстими плавними лініями. Укладачем цих таблиць і маршрутних дорожніх зйомок був Марк Віпсаній Агриппа (бл. 63-12 pp. до н.е.) - полко­водець імператора Авґуста. На території України відображені Чорне море, гирла Дніпра та Дону, Карпати (Alpes Bastarrice), а також місця, заселені різними племенами. Карта зберігається в Державній бібліотеці у Відні (Австрія).