§ 1. Соціальні норми первісно-суспільного ладу, їх види і функції
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127
Економічне і соціальне життя будь-якого суспільства потребує певної упорядкованості діяльності людей, які беруть участь у виробництві, шлюбно-сімейних, трудових та інших відносинах, в управлінні суспільством. Підпорядкування маси одиничних відносин людей загальному порядку досягається за допомогою правил, що регулюють їх поведінку, і мають назву соціальних норм (правових, моральних, релігійних і т. ін.).
Двом основним способам господарювання первісно-суспільного ладу — добувній та виробничій економіці — характерні і дві принципово різні системи регулювання, пов'язані з економічними, екологічними умовами існування первісного суспільства, з комплексом матеріальних, соціальних і духовних відносин. Якщо при добувній економіці переважали стихійні самоорганізаційні процеси взаємодії між людиною і природою, то приблизно в ІV — ІІІ тисячолітті до н. е. при переході до виробничого господарювання вони вже змінюються свідомим регулюванням організації сільськогосподарського виробництва, ремесла, скотарства, іригаційних робіт.
Соціальні норми первісно-суспільного ладу складалися як мононорми на базі міфів, традицій, ритуалів, звичаїв тощо. Поступово основним засобом регулювання поведінки людей в умовах родового ладу стали звичаї.
Звичаї — це правила поведінки, які склалися на основі постійного їх повторення і стали звичкою. Для них було характерним те, що вони:
випливали з природної необхідності;
мали універсальний характер, регламентували всі сторони життєдіяльності суспільства (господарські, сімейні, побутові та інші відносини);
не знали поділу на права і обов'язки;
були неписаними правилами поведінки, виконувалися свідомо або навіть автоматично.
Вирішальними гарантіями від порушення цих норм і забезпечення їх реалізації була сила звички, їх підтримка старішими членами роду та примус, який інколи походив від роду чи племені в цілому (вигнання з общини, тілесні пошкодження).
Особливе значення мали табу — обов'язкові і незаперечні заборони, які захистили рід від біологічного виродження (заборона кровозмішування) і природної стихії, дозволили забезпечити відтворення життєвих благ, певні умови існування людей у колективі.
При первісно-суспільному ладі права ще не існувало, його регулятивна система була спрямована на підтримку добувної економіки, гармонійного існування людей у природному середовищі, їх відтворювання як біологічного виду. Основною формою цієї системи були звичаї, які тісно перепліталися з релігією і зачатками моральних устоїв цього суспільства.