Розділ VIII КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

1. Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної влади

Поняття та юридичні форми глави держави; особливості юридичної форми глави держави в Україні; гарантії діяльності Президента України.

Глава держави - особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внутрішнь- та зовнішньополітичних відносинах.

Інститут глави держави притаманний всім політично організо­ваним країнам, але в різних країнах місце й роль глави держави є різною та обумовлена його юридичною формою, формою правлін­ня, характером державного режиму, об'ємом конституційних пов­новажень тощо.

У сучасних державах існують такі юридичні форми глави дер­жави:

монарх - суверенна і не пов'язана політичною відповідаль­ністю особа, якій влада належить за власним правом. Різновидами інституту монарха є: монарх, який успадкував свій пост (напри­клад, Велика Британія, Іспанія, Швеція); монарх, призначений своєю сім'єю - правлячою династією (Саудівська Аравія); монарх федерації, обраний монархами суб'єктів федерації (Малайзія, ОАЕ);

президент - обраний народом, парламентом або представ-

 

289

 

ницькою колегією глава держави, який отримує владу на визначе­ний термін у порядку делегації;

колегіальна президентура - обраний парламентом на визна­чений термін колегіальний орган, який здійснює функції глави держави (наприклад, Державна рада на Кубі, два капітан-регенти в Сан-Маріно, Федеральна рада у Швейцарії);

глава уряду, на якого покладено здійснення функцій глави держави (землі ФРН);

одноосібний або колегіальний узурпатор — особа чи коле­гіальний орган, які здійснюють владу без правових підстав, не маючи при цьому ні «царського» походження, ні мандата вибор-щиків1.

Юридичною формою глави держави в Україні згідно зі ст. 102 Конституції України є Президент України.

* * *

Конституційно-правовий статус Президента України встанов­люється нормами Конституції України, які визначають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та йо­го взаємовідносини з іншими органами державної влади; закріп­люють порядок заміщення поста Президента України; передбача­ють конституційно-правову відповідальність за державну зраду та інші злочини; визначають функції та повноваження Президента України.

Президент України посідає окреме місце в системі органів державної влади. Конституція України 1996 р., на відміну від по­передньої Конституції та Конституційного договору від 8 червня 1995 p., які визначали його статус як глави держави і глави вико­навчої влади, не відносить Президента України до законодавчої, Еиконавчої чи судової гілок влади.

Проте зміну конституційного статусу Президента України не можна розглядати як його відлучення від виконавчої влади, обме­ження його ролі в організації та функціонуванні системи органів виконавчої влади. Водночас формальне виведення Президента України з виконавчої гілки влади, його конституювання як «глави держави» не означає також і створення нової- четвертої, «пред­ставницької» - за Б. Констаном, гілки влади, яка стояла б над за­конодавчою, виконавчою та судовою гілками влади.

1 Сакс О. О моделях демократии // Курьер ЮНЕСКО.- 1992, апрель -май.- С. 24.

290

 

Досвід Франції, де вже тривалий час використовується подібна модель організації влади, свідчить, що таке конституційне визна­чення статусу глави держави характеризує його особливе місце в системі органів державної влади: він не входить безпосередньо до жодної з гілок влади, гарантує єдність державної влади в умовах її поділу, погоджене функціонування та взаємодію органів держав­ної влади, що забезпечується наявністю в нього досить широких повноважень як у сфері виконавчої, так і стосовно законодавчої та судової гілок влади.

Конституція України передбачає систему гарантій, мета яких -виключити можливість узурпації всієї повноти влади Президентом України, перетворення його в авторитарного правителя. До них \ можна віднести:

обмеження терміну повноважень Президента України п'яти­річним строком (ч. 1 ст. 103);

його обрання на загальних прямих виборах (ч. 1 ст. 103);

заборона мати Президентові України інший представницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єд­наннях громадян (ч. 4 ст. 103);

заборона займати пост Президента України однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);

можливість усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого зло­чину (ст. 111);

можливість визнання Конституційним Судом України актів Президента неконституційними, через що вони втрачають чин­ність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідно­го рішення.

* * *

Президент України на час виконання повноважень користу­ється правом недоторканності (ст. 105 Конституції України). Це означає, що до усунення Президента з поста проти нього не мож­на порушити кримінальної справи, його не можна арештувати

тощо.

За посягання на честь і гідність Президента України винні осо­би притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігаєть­ся за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усуну­тий з поста в порядку імпічменту.

291

 

< 

 

2. Порядок обрання Президента України та строк його повноважень

Загальні умови президентських виборів в Україні; строк повно­важень Президента України, дострокове припинення повнова­жень Президента України; виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України.

Порядок обрання Президента України визначається Конститу­цією України (ст. 103) та Законом України «Про вибори Президен­та України» в редакції Закону від 18 березня 2004 р.

Загальні умови президентських виборів. Президент України обирається безпосередньо виборцями. Такий спосіб обрання глави держави звичайно використовується в державах із президентськи­ми та квазіпрезидентськими формами правління, де реалізується модель «жорсткого» поділу влади. Це пов'язано з тим, що подібна модель передбачає необхідність формування виконавчої гілки вла­ди непарламентським шляхом (у президентських республіках ви­конавча влада здійснюється безпосередньо главою держави, а в квазіпрезидентських - урядом та іншими органами виконавчої влади, які формуються главою держави) з тим, щоб забезпечити її відносну автономність відносно законодавчої гілки влади.

Згідно з Конституцією України вибори Президента України здійснюються на основі загальних принципів виборчого права України - вільних виборів, загального, рівного та прямого вибор­чого права шляхом таємного голосування.

Конституція України встановлює додаткові, порівняно з вибо­рами народних депутатів чи місцевими виборами, обмеження що­до пасивного виборчого права громадян на виборах Президента України:

по-перше, підвищується віковий ценз для пасивного виборчо­го права (з 18 на місцевих виборах і 21 року на виборах народ­них депутатів України до 35 років на виборах Президента Украї­ни). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави потребує значного життєвого і політичного досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення складних політичних, правових, економічних і соціальних проблем, а це, своєю чергою, досягаєть­ся з відповідним віком;

по-друге, на виборах Президента України для пасивного ви­борчого права встановлюється ценз осілості- десять останніх

292

 

перед днем виборів років проживання в Україні. Це обмеження обумовлене тим, що глава держави мусить бути досить добре обі­знаний з різними аспектами суспільного життя країни, його мають добре знати виборці;

по-третє, для пасивного виборчого права встановлюється мов­ний ценз:

по-четверте, встановлюються заборона одній і тій самій осо­бі обиратися Президентом України більше ніж: два строки під­ряд. Обрання на третій або четвертий строк також можливе, але тільки після відповідної перерви.

Отже, Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35-річного віку, має право го­лосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років.

Порядок і строки призначення виборів Президента Украї­ни. Вибори Президента України можуть бути черговими, позачер­говими і повторними; призначаються вони Верховною Радою Ук­раїни.

При цьому чергові вибори Президента України проводяться із закінченням конституційного строку повноважень Президента України. Дата їх проведення чітко визначена в Конституції Украї­ни - остання неділя жовтня п'ятого року повноважень Президента України, а призначаються вони Верховною Радою України не піз­ніш як за 130 днів до дня виборів.

Позачергові вибори Президента України відбуваються в остан­ню неділю 90-денного строку з дня:

проголошення Президентом України особисто заяви про свою відставку на засіданні Верховної Ради України;

опублікування рішення Верховної Ради України про під­твердження неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

опублікування рішення Верховної Ради України про усунен­ня Президента України з поста в порядку імпічменту;

4) прийняття постанови Верховної Ради України про призна­чення позачергових виборів у разі смерті Президента України.

Повторні вибори Президента України проводяться у випад­ках:

якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включе­но не більше двох кандидатів на пост Президента України і жод­ного з них не було обрано;

якщо всі кандидати на пост Президента України, включені

293

 

до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного го­лосування зняли свої кандидатури.

Повторні вибори Президента України відбуваються в останню неділю 90-денного строку від дня прийняття постанови Верхов­ної Ради України про їх призначення.

Висування і реєстрація кандидатів на пост Президента України. Право висування кандидатів на пост Президента України реалізується громадянами України через політичні партії та їх ви­борчі блоки (далі - партії (блоки), а також самовисуванням у по­рядку, визначеному Законом України «Про вибори Президента України», (статті 44-48).

Реєстрація кандидата на пост Президента України здійснюється Центральною виборчою комісією за умови отримання таких доку­ментів:

анкети кандидата на пост Президента України за формою, встановленою Центральною виборчою комісією (заповнюється кандидатом особисто);

автобіографії особи, висунутої кандидатом, обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обов'язково повинна містити: прі­звище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, ві­домості про громадянство, освіту, трудову діяльність, посаду (за­няття), місце роботи, громадську роботу (зокрема на виборних по­садах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку;

передвиборної програми кандидата, викладеної державною мовою, обсягом до 12 тис. друкованих знаків;

документа про внесення грошової застави (вноситься партією (партіями, що входять до блоку), яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України в безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної ви­борчої комісії в розмірі 500 тис. гривень)1;

декларації про майно та доходи відповідно до ст. 50 цього Закону;

1 Грошова застава повертається партії (партіям, що входять до блоку), яка висунула кандидата на пост Президента України, чи кандидатові на пост Президента України, якщо кандидат на пост Президента України отримав не менш як 7% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Якщо кан­дидат на пост Президента України отримав менше 7% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, грошова застава перераховується до Державного бюджету України.

294

 

6) фотографій кандидата за розмірами та в кількості, встанов­

леними Центральною виборчою комісією.         \

Для реєстрації кандидатом у Президенти України особи, вису­нутої партією (блоком), крім документів, передбачених ч. 1 цієї статті, подаються також такі документи:

подання про реєстрацію кандидата, підписане керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) та скріплене пе­чаткою партії (печатками партій, що входять до блоку);

копії свідоцтва про реєстрацію партії (партій, що входять до блоку) та її статуту (статутів партій, що входять до блоку), за­свідчені Міністерством юстиції України після початку виборчого

процесу;

витяг із протоколу з'їзду (зборів, конференції) кожної партії, що увійшла до складу виборчого блоку, про утворення виборчого блоку, засвідчений підписом керівника партії та скріплений печат­кою цієї партії - в разі висунення кандидата блоком;

угода про утворення виборчого блоку (в разі висунення кан­дидата блоком);

витяг із протоколу з'їзду (зборів, конференції) партії (між-партійного з'їзду (зборів, конференції) партій, що входять до бло­ку) про висунення кандидата на пост Президента України від пар­тії (блоку);

6)         заява особи, висунутої кандидатом, про згоду балотуватися

кандидатом на пост Президента України від цієї партії (блоку).

Подання зазначених документів до Центральної виборчої комі­сії для реєстрації кандидатів закінчується за 90 днів до дня виборів Президента України, а сама реєстрація закінчується не пізніше ніж за 85 днів до дня виборів.

На підтримку кандидата на пост Президента України має бути зібрано не менш як 500 тис. підписів виборців, які мають право го­лосу, зокрема не менш як по 20 тис. підписів у кожному з двох третин регіонів (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) України. Підписні листи передаються до Цент­ральної виборчої комісії не пізніш як за 40 днів до дня виборів, а в разі неподання в цей термін необхідної кількості підписів на під­тримку кандидата на пост Президента України Центральна вибор­ча комісія звертається до Верховного Суду України щодо скасу­вання рішення про реєстрацію відповідного кандидата на пост

Президента України.

Результати виборів Президента України встановлює Цент­ральна виборча комісія на підставі протоколів територіальних ви-

295

 

борчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів на підставі протоколів терито­ріальних виборчих комісій не пізніш як на десятий день од дня виборів.

Обраним у день виборів Президентом України вважається кан­дидат, який одержав на виборах більше половини голосів вибор­ців, які взяли участь у голосуванні.

Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жодного кандидата не було обрано, Центральна виборча комісія приймає рішення про звернення до Верховної Ради Украї­ни з поданням про призначення повторних виборів Президента України.

Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президен­та України жоден кандидат не був обраний відповідно, Цент­ральна виборча комісія приймає рішення про проведення повтор­ного голосування, яке призначається на третю неділю після дня виборів.

Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

* * *

Строк повноважень Президента України - п 'ять років. Ново­обраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через ЗО днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України, після чого Центральна виборча комісія вручає ново­обраному Президентові України посвідчення Президента України. Урочиста церемонія вступу на посаду глави держави отримала на­зву інавгурація.

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу в п'ятиденний строк після офіційного оголошення резуль­татів виборів.

Текст присяги Президента України встановлено в ст. 104 Конс­титуції України: «Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами

 

боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Віт­чизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свобо­ди громадян, додержуватися Конституції України і законів Украї­ни, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

Свої обов'язки Президент України виконує до вступу на пост новообраного Президента. Проте Конституція України (ст. 108) передбачає можливість і дострокового припинення повноважень Президента України у разі:

відставки;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здо­ров'я;

усунення з поста в порядку імпічменту;

смерті.

Умови та процедура відставки Президента України не отрима­ли чіткої регламентації в Конституції та в чинному "законодавстві України. Звичайно під відставкою розуміють залишення державної посади особою, що її займає, за власним бажанням або усунення її з цієї посади через причини об'єктивного чи суб'єктивного ха­рактеру'.

У конституційному праві відставка виступає важливою фор­мою політичної відповідальності відповідних органів державної влади та посадових осіб, проте вона може стати результатом як особистих причин, так і об'єктивних наслідків. Наприклад, від­ставка Кабінету Міністрів України внаслідок прийняття Верхов­ною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України, або добровільна відставка міністра через його незгоду з політикою уряду. Аналіз положень статей 108, 109 Конституції України дозволяє зробити висновок, що під відставкою Президен­та України слід розуміти залишення поста Президента України виключно з власної ініціативи і при забезпеченні повної добровіль­ності прийняття такого рішення.

Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Вер­ховної Ради України.

Неможливість виконання Президентом України своїх повно-

Див., наприклад: Конституция Российской Федерации: Знциклопеди-ческий словарь / В. А. Туманов, В. Е Чиркин, Ю. А. Юдин и др.- С. 176.

 

 

 

296

 

297

 

важень за станом здоров'я згідно зі ст. 110 Конституції України має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і під­тверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України,-за зверненням Верховної Ради України і медичного висновку. Не­можливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я, як уявляється, означає такий стан здоров'я Пре­зидента України, внаслідок якого він не лише не може виконувати свої обов'язки на час обговорення цього питання Верховною Ра­дою України, а й не зможе їх виконувати і в майбутньому. Це означає, що тимчасовий розлад здоров'я не може бути підставою для прийняття рішення про дострокове припинення повноважень Президента України внаслідок неможливості виконання ним своїх повноважень за станом здоров'я.

За загальним правилом, Президент України як глава держави не несе політичної або юридичної відповідальності за свої дії. Юридична невідповідальність гарантується інститутом недотор­канності, а політична - інститутом контрасигнатури, під чим ро­зуміють скріплення акта Президента України підписом Прем'єр-міністра України та міністра, відповідального за акт і його вико­нання. Проте в особливих випадках Президент України підлягає відповідальності, що передбачено ст. 111 Конституції України -він може бути усунутий з поста Верховною Радою України в по­рядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Інститут імпічменту виступає надійною гарантією проти зло­вживання владою та порушення главою держави конституції та законів держави.

Конституція України та Регламент Верховної Ради України пе­редбачають досить складну процедуру імпічменту (схема 28).

Так, застосування процедури імпічменту можливе за умови:

наявності висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину;

наявності висновку Конституційного Суду України щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент.

Президент України має право заявити про відмову від участі в процедурі імпічменту, що тягне за собою припинення його повно­важень на підставі, передбаченій ст. 109 Конституції України (від­ставка Президента України).

 

 

ПІДСТАВИ

ПОРУШЕННЯ

ПРОЦЕДУРИ

ІМПІЧМЕНТУ

Вчинення  Президентом  України державної зради або іншого злочину

УМОВИ

ЗАСТОСУВАННЯ

ПРОЦЕДУРИ

ІМПІЧМЕНТУ

Наявність висновку Верховного Суду Ук­раїни про те, що діяння, в яких звинувачу­ється Президент України, містять ознаки дер­жавної зради або іншого злочину

Наявність висновку Конституційного Суду України щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент

СТАДІЇ

ПРОЦЕДУРИ

ІМПІЧМЕНТУ

І. Ініціювання питання про усунення Прези­дента України з'поста в порядку імпічменту більшістю від конституційного складу Вер­ховної Ради України

II. Прийняття Верховною Радою не менш як двома третинами від її конституційного скла­ду рішення про звинувачення Президента України

III. Прийняття Верховною Радою не менш як трьома четвертими від її конституційного складу рішення про усунення Президента України з поста

Схема 28. Усунення Президента України з поста в порядку імпічменту

Сама процедура імпічменту включає такі стадії:

ініціювання питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту більшістю від конституційного складу Верховної Ради України;

прийняття Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу рішення про звинувачен­ня Президента України;

прийняття Верховною Радою України не менш як трьома

 

 

 

298

 

299

 

четвертими від її конституційного складу рішення про усунення Президента України з поста.

Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Спеціальна тимчасова слідча комісія має право користуватися всіма засобами встанов­лення істини: допитувати свідків, вимагати і досліджувати (вивча­ти) документи, проводити експертизи, слідчі експерименти тощо.

Усунення Президента України з поста автоматично припиняє виконання ним своїх обов'язків, він втрачає недоторканність і може бути притягнений до юридичної відповідальності як звичай­ний громадянин.

* * *

У разі дострокового припинення повноважень Президента Ук­раїни виконання обов'язків Президента України на період до об­рання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України. При цьому Прем'єр-міністр України у період виконання ним обов'язків Президента України не може здійс­нювати його повноважень у повному обсязі, зокрема:

звертатися з посланнями до народу та зі щорічними і позачер­говими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

призначати всеукраїнський референдум щодо змін Конститу­ції України, проголошувати всеукраїнський референдум за народ­ною ініціативою;

-           припиняти повноваження Верховної Ради України;

-призначати за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету

Міністрів України, керівників інших центральних органів вико­навчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їхні повноваження на цих посадах;

-           призначати половину складу Ради Національного банку

України;

призначати на посади і звільняти з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голо­ву Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утри­мання органів виконавчої влади;

 

 

скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

призначати третину складу Конституційного Суду України;

нагороджувати державними нагородами;

встановлювати президентські відзнаки та нагороджувати ними;

здійснювати помилування.

3. Функції та компетенція Президента України

Конституційні функції Президента України; повноваження Президента України

Ядро конституційно-правового статусу Президента України становлять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Функції Президента України - основні напрямки діяльності (найважливіші обов'язки) глави держави, обумовлені його місцем і роллю в системі органів державної влади.

Компетенція Президента України — сукупність визначених Конституцією та законами України предметів відання та повнова­жень, якими Президент України наділяється з метою забезпечення реалізації його функцій як глави держави.

Повноваження Президента України — конкретні права та обов'язки глави держави з вирішення питань, віднесених до його відання.

Функції та повноваження, що належать згідно з Конституцією України виключно Президентові України, складають прерогати­ву глави держави.

Основні функції Президента України як глави держави визна­чено в ст. 102 Конституції України. Так, Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності Укра­їни, додержання Конституції України, прав і свобод людини і гро­мадянина.

Як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України Президент України наділяється особливими повноважен­нями. Він: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; очолює Раду національної безпеки та оборони України; приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні чи в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалеж­ності України тощо.

 

 

 

300

 

301

 

Здійснюючи функцію гаранта додержання Конституції Украї­ни, Президент України наділений правом законодавчої ініціативи, що дозволяє йому порушувати питання щодо реалізації консти­туційних положень, приведення чинного законодавства у відпо­відність до Конституції України. Президент України користуєть­ся виключним правом вносити до Верховної Ради законопроект про внесення змін до розділів І, III, XIII Конституції України та призначати всеукраїнський референдум для затвердження цих змін. Забезпечуючи додержання Конституції України, Президент України може накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою України, направляє до Конституційного Суду України звернення щодо встановлення конституційності законів та інших актів Верховної Ради України, скасовує акти Кабінету Мі­ністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Виступаючи гарантом прав і свобод людини і громадянина, Президент України реалізує свою конституційну функцію здійс­ненням свого права законодавчої ініціативи; видає укази, які перед­бачають захист прав і свобод людини і громадянина, окремих ка­тегорій населення; приймає в разі необхідності рішення про вве­дення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану; оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації тощо.

* * *

Повноваження Президента України для зручності аналізу мож­на систематизувати за такими групами:

1. Представницькі повноваження - повноваження із представ­ництва держави у внутрішньо- та зовнішньополітичних відноси­нах. Зовні країни Президент України:

-представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде пере­говори та укладає міжнародні договори України1;

приймає рішення про визнання іноземних держав;

призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

Останнє повноваження глави держави передбачене також і нормами міжнародного права - п. 2 «а» ст. 7 Віденської конвенції про право між­народних договорів.

302

 

 

приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представ­ників іноземних держав;

підписує Закони України про ратифікацію міжнародних дого­ворів України.

Як представник держави у внутрішньополітичних відносинах Президент:

забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

звертається з посланнями до народу та із щорічними і поза­черговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

призначає Представника Президента України в Автономній Республіці Крим.

2. Повноваження Президента стосовно до Верховної Ради України та у сфері законодавчої влади.

Президент України та Верховна Рада України здійснюють різні конституційні функції, і компетенція Президента України не кон­курує з компетенцією парламенту: Конституція України, керую­чись принципом поділу влади, чітко розмежовує сфери їхніх пов­новажень. Одночасно Президент України згідно з Конституцією України є суб'єктом законодавчого процесу і здійснює відповідні повноваження стосовно до Верховної Ради України та у сфері зако­нодавчої влади, а саме:

користується правом законодавчої ініціативи у Верховній Ра­ді України;

підписує та офіційно оприлюднює закони, прийняті Верхов­ною Радою України;

накладає суспензивне (відкладальне) вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із подальшим поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

протягом трьох років після набуття чинності Конституції України (тобто до 28 червня 1999 р.) мав право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міні­стра України укази з економічних питань, не врегульованих зако­нами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Вер­ховної Ради України;

призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 Конституції, проголошує всеукраїн­ський референдум за народною ініціативою;

призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

303

 

-           припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо про­

тягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть

розпочатися.

3.         Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади.

Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади, Прези­дент України, водночас, наділяється Конституцією України досить широкими повноваженнями стосовно до Кабінету Міністрів Украї­ни та інших органів виконавчої влади, які характеризують його «особливі зв'язки» з виконавчою владою, «верховне» положення Президента України відносно до органів виконавчої влади. Так, Президент України:

призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міні­стра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

приймає відставку Кабінету Міністрів України;

-призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Ка­бінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

-утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконав­чої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання ор­ганів виконавчої влади;

за поданням Кабінету Міністрів України призначає на посаду і звільняє з посади голів місцевих державних адміністрацій;

скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради мініс­трів Автономної Республіки Крим.

4.         Повноваження Президента України у сфері судової влади.

Згідно з принципом поділу влади та незалежності судів Пре­зидент України не може втручатися в діяльність судових органів, проте він активно взаємодіє з цими органами, здійснюючи при цьому певні установчі функції. Це знаходить свій вияв у його пов­новаженнях, пов'язаних з формуванням органів судової влади, зокрема Президент України:

-           призначає третину складу Конституційного Суду України;

-           утворює суди у визначеному законом порядку;

-здійснює перше призначення на посаду професійного судді

строком на п'ять років.

Крім установчих повноважень у сфері судової влади, Прези­дент України виконує окремі квазісудові функції - здійснює поми­лування.

 

5. Повноваження Президента України у сфері національної без­пеки, оборони та військової політики.

Безпека країни являє собою стан захищеності життєво важли­вих інтересів громадян, суспільства та його інститутів від зовніш­ніх і внутрішніх загроз. Відповідно, до основних об'єктів безпеки в літературі відносять: права і свободи людини і громадянина; ма­теріальні та духовні цінності суспільства; конституційний лад; су­веренітет і територіальну цілісність держави; довкілля тощо1.

Основним суб'єктом забезпечення безпеки є держава, яка здій­снює відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава держави Президент України здійснює в цій сфері повно­важення:

є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;

здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка згід­но зі ст. 107 Конституції України є координаційним органом з пи­тань національної безпеки і оборони при Президентові України2;

1          Див., наприклад: Конституционное право: Учебник / Под ред. проф.

В. В. Лазарева.-М.: Новий юрист, 1998.-С. 384.

2          Головні завдання Ради визначені Тимчасовим положенням, яке затвер­

джене Указом Президента України від 30 серпня 1996 р. №772/96. До них

віднесено: забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері націо­

нальної безпеки і оборони України; аналіз стану і тенденцій розвитку зов­

нішньо- та внутрішньополітичної ситуації, визначення на цій основі стратегії

та пріоритетних напрямів забезпечення національної безпеки і оборони; комп­

лексну оцінку та прогноз потенційних і реальних загроз державному, економі­

чному, суспільному, оборонному, інформаційному, ядерному, екологічному та

іншим видам і об'єктам безпеки України; планування, організацію та контроль

за здійсненням заходів політичного, економічного, воєнного, соціального, на­

уково-технічного та іншого характеру, адекватних цим загрозам; розгляд пи­

тань фінансування витрат на національну безпеку і оборону, а також контроль

за витрачанням відповідних коштів; розгляд проектів законів України та указів

Президента України, інших нормативних актів, наказів і директив Верховного

Головнокомандувача Збройних Сил України, концепцій, доктрин, державних

програм у сфері національної безпеки і оборони України тощо; підготування

пропозицій щодо вдосконалення системи забезпечення національної безпеки

та організації оборони України, зокрема щодо утворення, реорганізації та лік­

відації органів виконавчої влади у цій сфері; підготування пропозицій щодо

оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнно­

го чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а також

 

 

 

304

 

305

 

вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України в разі збройної агресії проти України;

приймає відповідно до закону рішення про загальну або част­кову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окре­мих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній не­залежності України;

приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголо­шує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзви­чайної екологічної ситуації - з подальшим затвердженням цих рі­шень Верховною Радою України.

6.         Повноваження Президента України з формування органів

і призначення посадових осіб.

Президент України бере участь у формуванні органів, які без­посередньо не належать до виконавчої та судової гілок влади. Він, зокрема:

призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Гене­рального прокурора України та звільняє його з посади;

призначає половину складу Ради Національного банку України;

призначає половину складу Національної ради України з пи­тань телебачення і радіомовлення;

призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голо­ву Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

7.         Інші повноваження Президента України.

Конституція України відносить до компетенції Президента України деякі інші повноваження, необхідні для здійснення функ­цій глави держави. Так, Президент України:

присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

нагороджує державними нагородами; встановлює президент­ські відзнаки та нагороджує ними;

вирішує питання громадянства, приймає рішення про при­йняття до громадянства України та припинення громадянства України;

щодо оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами над­звичайної екологічної ситуації; координація наукових досліджень у галузі на­ціональної безпеки і оборони; розгляд і вирішення інших актуальних проблем національної безпеки і оборони України.

306

 

 

приймає рішення про надання притулку в Україні;

створює в межах коштів, передбачених у Державному бюд­жеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

У процесі конституційної реформи в Україні передбачається суттєво змінити обсяг прерогатив Президента України, зокрема стосовно сфери виконавчої влади.

4. Акти Президента України

Форма актів Президента України; порядок оприлюднення ак­тів Президента України.

Згідно з ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент України видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України. Укази і розпорядження Прези­дента України мають підзаконний характер: вони видаються на основі Конституції та законів України.

Указ - це правовий акт глави держави, який видається з найваж­ливіших питань, віднесених до його компетенції. Укази можуть мати як нормативний, так і ненормативний (правозастосовний ха­рактер). Нормативні укази стосуються до невизначеного кола фі­зичних та юридичних осіб і мають довгострокову дію. Ненорма­тивні укази мають індивідуальне значення.

У Положенні про порядок підготовки і внесення проектів ука­зів і розпоряджень Президента України, затвердженому Указом Президента України від 10 вересня 1994 р. № 512/94, визначається, що Указами Президента України оформляються:

нормативні акти Президента України, тобто акти, розраховані на постійну чи багаторазову дію;

рішення Президента України щодо призначення та звільнення з посад керівників відповідних державних органів, установ та орга­нізацій;

скасування актів Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень голів місцевих державних адміністрацій;

нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань України;

присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів, інших вищих спеціальних звань і класних чинів;

встановлення президентських відзнак і нагородження ними;

307

 

прийняття до громадянства України і припинення громадян­ства України, надання притулку;

помилування;

тлумачення прийнятих Президентом України актів.

Розпорядження - ненормативний акт глави держави, який має індивідуальний організаційний характер. Згідно з зазначеним По­ложенням розпорядженнями Президента України оформляються:

доручення Кабінету Міністрів України міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

рішення з оперативних, організаційних і кадрових питань, а та­кож із питань роботи Адміністрації Президента України;

призначення представників від України для участі в роботі міжнародних форумів, у переговорах із представниками (делегація­ми) іноземних держав;

призначення уповноважених Президента України для представ­лення інтересів Президента України у відповідних державних ор­ганах, установах, організаціях тощо;

рішення про проведення заходів за сприяння (під патронатом) Президента України.

Проекти указів і розпоряджень Президента України готують і вно­сять Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, центральні органи гро­мадських організацій України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Глава Адміністрації Президента України, радники Президента України, структурні підрозділи Адміністрації Президента України.

Укази і розпорядження на підпис Президентові України подає Глава Адміністрації Президента України.

Проекти актів Президента України потребують контрасигна­ції- вони мають бути завізовані (скріплені підписами) відповідно керівниками органів, посадовими особами, які їх готують і пода­ють. Зокрема, проекти актів Президента України, що надходять від Кабінету Міністрів України, подаються з візами Прем'єр-міністра України, а в разі його відсутності - відповідного Віце-прем'єр-міністра України, а також керівників міністерств та інших цент­ральних органів виконавчої влади. До проекту має подаватися список посадових осіб, які його завізували, підписаний Міністром Кабінету Міністрів України або його заступником.

Проекти актів Президента України, що надходять від мініс­терств та інших центральних органів виконавчої влади, подаються з візами їхніх керівників і керівників інших заінтересованих орга­нів Главі Адміністрації Президента України.

308

 

Проекти указів Президента України нормативного характеру мають погоджуватись у Міністерстві юстиції України, а пов'язані з витрачанням фінансових, інших матеріальних ресурсів - відповід­но з Міністерством фінансів України або Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

* * *

Порядок оприлюднення актів Президента України визначається Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 0503/97. Згідно з цим Указом акти Президента України не пізніш як у 15-денний строк після їх прийняття підлягають опри­людненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Нормативні акти Президента України набирають чинності че­рез десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Ненормативні акти Президента України можуть не публікува­тися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно опри­люднюються шляхом надсилання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їхня чинність.

Неопубліковані акти Президента України набирають чинності від моменту одержання їх державними органами або органами мі­сцевого самоврядування, якщо не встановлено інший строк наб­рання ними чинності.

Рішення щодо конституційності актів Президента України приймає Конституційний Суд України. У разі визнання Конститу­ційним Судом України акта Президента України неконституцій­ним він утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

5. Адміністрація Президента України

Правова основа діяльності та склад Адміністрації Президента України; завдання і функції Адміністрації Президента України; повноваження Адміністрації Президента України.

З метою забезпечення здійснення повноважень глави держави Президент України утворює постійно діючий орган - Адміністрацію

309

 

Президента України. Це відповідає положенням п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України.

Адміністрація не являє собою органу державної влади; до її функцій входить створення необхідних умов, без яких неможливі здійснення повноважень глави держави, його зв'язок з іншими ор­ганами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Правову основу діяльності Адміністрації складають: Консти­туція та закони України, укази і розпорядження Президента Ук­раїни, акти Кабінету Міністрів України, а також Положення про Адміністрацію Президента України, затверджене Указом Прези­дента України від 19 лютого 1997 р. № 159/97.

Загальне керівництво Адміністрацією Президента України здійснює Глава Адміністрації, який призначається на посаду і зві­льняється з посади Президентом України.

До складу Адміністрації входять:

Глава Адміністрації Президента України, Перший помічник Президента України, Перший заступник та заступники Глави Адмі­ністрації Президента України, помічники Президента України, рад­ники Президента України, наукові консультанти, консультанти й референти Президента України, Постійний представник Президен­та України у Верховній Раді України, Постійний представник Пре­зидента України в Конституційному Суді України;

управління, служби, відділи та інші структурні підрозділи.

* * *

Згідно з Положенням основними завданнями Адміністрації Президента України є організаційне, правове, консультативне, ін­формаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента України, зокрема щодо:

реалізації його повноважень як гаранта державного сувереніте­ту, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина;

представлення України в міжнародних відносинах, здійснення керівництві її зовнішньополітичною діяльністю, ведення перего­ворів та укладання міжнародних договорів України, визнання іно­земних держав, призначення і звільнення глав дипломатичних представництв України;

здійснення ним керівництва у сферах національної безпеки та оборони;

визначення стратегії економічного розвитку держави;

вирішення питань, пов'язаних з утворенням, реорганізацією та

 

ліквідацією центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого функціонування і взаємодії;

розв'язання кадрових питань, які належать до його повнова­жень;

вирішення питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами, зокрема й відзнаками Президента України, присво­єнням вищих військових та інших вищих спеціальних звань і класних чинів, прийняттям до громадянства та припиненням громадянства України, наданням притулку в Україні, здійснен­ням помилування;

здійснення ним й інших повноважень, визначених Конституцією України.

Адміністрація Президента України відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції:

аналізує політичні, економічні, соціальні, культурні та інші процеси, що відбуваються в Україні та світі, готує для Президента України аналітичні висновки, а також пропозиції щодо діяльності глави держави, внутрішньої та зовнішньої політики України, до­держання Конституції України, прав і свобод людини і громадя­нина, забезпечення державної незалежності, державного суверені­тету, територіальної цілісності України, правонаступництва, націо­нальної безпеки та оборони держави, економічного і соціального розвитку, законності й правопорядку, розв'язання проблем охоро­ни довкілля, місцевого самоврядування;

здійснює підготування проектів послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, інших про­грамних документів;

забезпечує відносини Президента України з Верховною Ра­дою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Су­дом України, правоохоронними, іншими державними органами, політичними партіями, а також органами місцевого самовряду­вання, підприємствами, установами, громадськими та іншими ор­ганізаціями;

здійснює експертизу прийнятих Верховною Радою України за­конів України, готує Президентові України пропозиції щодо їх підписання чи повернення до Верховної Ради України для повтор­ного розгляду;

попередньо опрацьовує внесені в установленому порядку про­позиції щодо утворення, ліквідації та реорганізації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, утворення судів;

 

 

 

310

 

311

 

 

 

забезпечує підготування проектів указів і розпоряджень Прези­дента України, а також проектів законів України, що вносяться Президентом України до Верховної Ради України в порядку зако­нодавчої ініціативи;

здійснює підготування проектів конституційних подань Прези­дента України до Конституційного Суду України;

вносить Президентові України пропозиції з питань кадрової політики, попередньо опрацьовує внесені в установленому поряд­ку подання щодо призначення на посади та звільнення з посад ке­рівників органів виконавчої влади, суддів, інших посадових осіб, призначення на посади та звільнення з посад яких належить до пов­новажень глави держави;

аналізує акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, акти Ради мі­ністрів Автономної Республіки Крим, а також рішення голів міс­цевих державних адміністрацій та за наявності підстав вносить Президентові України пропозиції щодо необхідних змін до них з метою приведення у відповідність із Конституцією та законами України, актами Президента України або щодо зупинення їх дії чи скасування;

забезпечує координацію заходів щодо здійснення контролю за додержанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (в частині делегованих їм повноважень), а також підприємствами, установами і організа­ціями положень Конституції та законів України, вимог указів, роз­поряджень і доручень Президента України, проведення комплекс­них перевірок їх виконання;

контролює виконання указів і розпоряджень Президента України;

організовує проведення моніторингу інформаційного простору України, вносить Президентові України пропозиції щодо забезпе­чення інформаційної безпеки держави, організовує висвітлення засобами масової інформації діяльності глави держави, здійснює відповідну редакційно-видавничу діяльність;

вносить Президентові України пропозиції з питань нагоро­дження державними нагородами, встановлення відзнак Президен­та України, присвоєння вищих військових звань, вищих диплома­тичних рангів та інших вищих спеціальних звань і класних чинів, геральдики, прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, надання притулку в Україні, здійснення помилування;

 

здійснює організаційне забезпечення протокольних і церемоні­альних заходів за участю Президента України, закорднонних візи­тів, а також робочих поїздок глави держави;

організовує приймання громадян, проводить облік і аналіз їхніх звернень, пропозицій і звернень органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, політичних партій, громадських та інших організацій;

здійснює в установленому порядку організаційне та інші види забезпечення діяльності створених Президентом України консуль­тативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб;

забезпечує оприлюднення законів України, указів і розпоря­джень Президента України;

здійснює облік та систематизацію законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів тощо.

* * *

Для здійснення своїх функцій Адміністрація Президента Ук­раїни має право:

запитувати і одержувати в установленому порядку необхідні для виконання своїх завдань матеріали від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організа­цій та посадових осіб;

користуватись в установленому порядку банками даних інших державних органів;

використовувати державні, зокрема урядові, системи зв'язку і комунікацій;

залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт і завдань, до участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, зокрема на договірній основі, працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади;

порушувати за дорученням Президента України перед керівни­ками органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, керів­никами державних підприємств, установ та організацій питання про усунення виявлених порушень чинного законодавства в їхній діяльності;

давати у визначених Президентом України межах і з питань, що належать до повноважень Адміністрації, доручення, що є обо­в'язковими до виконання органами виконавчої влади та їхніми по­садовими особами.

 

312