Тема 11

Правовий статус

депутатів              

Статус депутата — це його правове положення в представ­ницьких органах державної влади, яке визначається сукуп­ністю правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з політико-правовою природою депутатського ман­дата, його виникненням, припиненням і терміном дії, повно­важеннями депутатів, гарантіями їхньої діяльності, а також їх підзвітністю, підконтрольністю та відповідальністю.

У конституційному праві окремо розглядають правовий статус народних депутатів України та правовий статус депутатів місцевих рад.

Статус народного депутата України визначається Консти­туцією України та Законом України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р. (зі змінами й до­повненнями, внесеними до нього пізніше законами України).

Народні депутати України є повноважними представника­ми народу України у Верховній Раді України та відповідаль­ними перед ним. Вони покликані виражати й захищати сус­пільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої (установчої) та контрольної функцій Верховної Ради України.

Виконуючи свої функції та повноваження, народні депута­ти України керуються Конституцією, законами України та за­гальновизнаними нормами моралі.

На підставі частини другої статті 76 Конституції України та пункту 5 статті 3 Закону України "Про вибори народних де­путатів України" від 24 вересня 1997 р. депутатом може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21 року та проживає в Україні протягом ос­танніх 5 років. Частина третя статті 76 Конституції України та

112

 

пункт 6 статті 3 Закону містять застереження, що депутатом не може бути обраний громадянин, який має судимість за вчи­нення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена й не знята у встановленому законом порядку.

Стаття 1 зазначеного Закону встановлює, що народні депу­тати України обираються громадянами України на основі за­гального, рівного та прямого виборчого права шляхом таєм­ного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

На виборах народних депутатів України, які відбулися в бе­резні 1998 p., обиралося 450 народних депутатів, із них 225 — в одномандатних виборчих округах на основі відносної біль­шості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політич­них партій, виборчих блоків партій у багатомандатному за­гальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Основні характеристики статусу народного депутата Ук­раїни:

здійснення депутатських повноважень на постійній ос­

нові;

несумісність статусу депутата із зайняттям будь-якої ін­

шої виробничої чи службової посади, за винятком ви­

кладацької, наукової та іншої творчої роботи;

непорушність депутатських повноважень;

гарантування державою необхідних умов для здійснення

депутатських повноважень;

недоторканність;

рівноправність.

Повноваження народного депутата починаються від дня відкриття першої сесії Верховної Ради України з моменту скла­дення ним присяги (зміст якої викладений у статті 79 Консти­туції України) і закінчується в день відкриття першої сесії Вер­ховної Ради України наступного скликання.

Відмова скласти присягу на вірність Україні має наслідком втрату депутатського мандата. Проте ні Конституція України, ні закони не регулюють відповідальності народного депутата за порушення складеної ним присяги, особливо в частині зобо­в'язань "боронити суверенітет і незалежність України".

113

 

На підставі Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус народного депутата України"» від 25 вересня 1997 р. повноваження народного депутата Ук­раїни за рішенням Верховної Ради України припиняються до­строково:

у зв'язку з особистою заявою народного депутата про

складання ним депутатських повноважень;

у разі визнання народного депутата судом недієздатним,

безвісно відсутнім;

у разі припинення народним депутатом України грома­

дянства України чи виїзду його на постійне проживання

за межі України;

у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним ви­

роком щодо нього;

у разі смерті народного депутата.

Рішення про дострокове припинення повноважень народ­ного депутата України приймається більшістю від конститу­ційного складу Верховної Ради України за поданням комітету, до компетенції якого входять питання діяльності народних де­путатів.

Повноваження народного депутата України можуть припи­нятися також на підставі рішення суду. Подання до суду мають право подавати Голова Верховної Ради України за власною ініціативою чи ініціативою не менше 25 народних депутатів України у зв'язку з обранням або призначенням народного депутата на посаду, зайняття якої не сумісне з виконанням повноважень народного депутата України, якщо депутат не виконує вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, а також у разі, якщо протягом місяця після визнання повноважень народний депутат не за­лишив попереднє місце роботи й не передав трудову книжку із записом про це до апарату Верховної Ради України.

Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Статус депутата не суміс­ний з виконанням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди, за винятком викла­дацької чи наукової роботи та літературної, художньої й мис­тецької діяльності у вільний від роботи час. Закон встановлює

114

 

й інші обмеження на позадепутатську діяльність народного де­путата України.

Зазначений Закон від 25 вересня 1997 р. вніс зміни й допов­нення до Закону України від 17 листопада 1992 p., проте не вніс ясності до його статті 7, яка регулює взаємовідносини на­родного депутата України з виборцями. Так, частина друга цієї статті встановлює, що "депутат відповідальний перед виборця­ми свого округу і їм підзвітний", а частина третя — що "де­путата, який не виправдав довір'я виборців, може бути від­кликано ними на підставах і в порядку, встановлених чинним законодавством". Водночас нова редакція статті 3 Закону від 25 вересня 1997 р. вже не містить положення про те, що пов­новаження депутата достроково припиняються також відпо­відно до Закону України "Про відкликання народного депута­та України", яке було в редакції статті 3 Закону від 17 листопа­да 1992 р. Такі положення відсутні й у Конституції України.

Непорушність депутатських повноважень означає, що ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, за винятками, передбаченими Конституцією України та Зако­ном України "По статус народного депутата України". Депу­татські повноваження народного депутата України не обмежу­ються навіть у разі запровадження надзвичайного та військо­вого стану.

Недоторканність народного депутата України полягає в то­му, що він не може бути притягнений до кримінальної відпо­відальності, заарештований або підданий заходам адміністра­тивного стягнення, яке накладається в судовому порядку, без його письмової згоди чи згоди Верховної Ради України. Не допускається догляд, обшук, затримання депутата, огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних розмов і застосування інших за­ходів, що обмежують свободу депутата. Кримінальну справу щодо народного депутата України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України.

Необхідно зауважити, що на проголошеному Президентом України Всеукраїнському референдумі за народною ініціа­тивою, що відбувся 16 квітня 2000 p., громадяни України ви­словилися за обмеження недоторканності народних депутатів

115

 

України, тобто фактично за внесення відповідних змін до Конституції України (вилучення у зв'язку з цим частини тре­тьої статті 80 Конституції України). Верховна Рада зобов'язана розглянути волевиявлення громадян України за встановленим Конституцією порядком.

Гарантування державою необхідних умов для здійснення народними депутатами України депутатських повноважень полягає в забезпеченні їх непорушності; недоторканності на­родного депутата; встановленні законом процедури одержан­ня згоди Верховної Ради України на його притягнення до від­повідальності; забезпеченні його інформаційними матеріалами та юридичною допомогою; можливості використання ним за­собів масової інформації та технічних засобів; відповідальності посадових осіб за невиконання обов'язків щодо забезпечення умов для депутатської діяльності та його законних вимог; за­хисті трудових прав народного депутата; належній оплаті пра­ці; відшкодуванні йому витрат, пов'язаних із депутатською діяльністю; обов'язках виконавчих органів рад і органів місце­вої державної адміністрації забезпечувати належні умови для виконання народними депутатами депутатських повноважень; створенні належних житлово-побутових умов; наявності штат­них помічників-консультантів і таких, які працюють на гро­мадських засадах.

Народний депутат України має депутатське посвідчення й нагрудний знак, які видаються йому після визнання Верхов­ною Радою України його повноважень.

Закон України "Про статус народного депутата України" детально визначає права та обов'язки народного депутата, зокрема у Верховній Раді України та її органах, у виборчому окрузі та за його межами.

До першої групи прав народного депутата України згідно зі статтями 10—15 Закону України "Про статус народного депу­тата України" належать такі:

мати ухвальний голос під час розгляду всіх питань на за­

сіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він

входить. Цього права він набуває з моменту визнання

його повноважень Верховною Радою;

мати один голос у Верховній Раді та її органах, членом

яких він є;

116

 

брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради, членом якого він не є, з правом дорадчого голосу; обирати й бути обраним до органів Верховної Ради Ук­раїни;

пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України чи її органами;

право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України; ставити питання про визнання законопроекту терміно­вим та про винесення його на народне обговорення чи референдум;

вносити проекти постанов, інших актів, а також поправ­ки до них;

вносити пропозиції та поправки до проектів законів та інших законодавчих актів, а також пропозиції щодо по­рядку голосування;

висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, признача­ються чи затверджуються Верховною Радою України; звертатись із запитами, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам і головуючому на засіданні, вима­гати відповіді на запит;

виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій із мотивів голосування, давати довідки;

ставити питання про недовіру складу органів, створених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено чи затверджено Верховною Ра­дою України;

порушувати питання про перевірку діяльності підпри­ємств, установ та організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними чинно­го законодавства;

брати участь у перевірках додержання законів державни­ми органами та органами об'єднань громадян, підприєм­ствами, установами та організаціями; брати участь у депутатському розслідуванні; передавати головуючому на засіданні Верховної Ради Ук­раїни текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропо­зиції та зауваження з питань, що розглядаються Верхов­ною Радою, для включення до протоколу та стенографіч­ного звіту засідання;

117

 

одержувати по одному примірнику офіційних видань

Верховної Ради України, текстів виступів, що не підля­

гають опублікуванню,  інформаційних матеріалів Вер­

ховної Ради та її органів, інформаційні й додаткові ма­

теріали, які офіційно розповсюджуються урядовими та

іншими державними органами та органами об'єднань

громадян, а також знайомитися з матеріалами архівів,

текстами своїх виступів у стенограмах і протоколах засі­

дань Верховної Ради України та її органів до опубліку­

вання;

оголошувати на засіданнях Верховної Ради та її органів,

за попередньою згодою головуючого, тексти звернень,

заяв, резолюцій, петицій громадян або їх об'єднань, як­

що ці документи мають суспільне значення, а також без­

платно користуватися засобами зв'язку, розмножуваль­

ною технікою у Верховній Раді України;

вносити до Верховної Ради та її органів пропозиції з

будь-яких питань, що входять до відання Верховної Ради

та її органів, крім випадків, коли право внесення пропо­

зиції закріплено Конституцією України за певним орга­

ном чи посадовою особою.

Поправки, пропозиції та зауваження, внесені депутатами на сесії Верховної Ради, розглядаються та враховуються під час опрацювання та прийняття законопроектів або рішень Вер­ховної Ради. У разі їх відхилення депутату за його зверненням надається мотивована відповідь відповідним комітетом Вер­ховної Ради України.

Порядок реалізації зазначених прав встановлюється Зако­ном України "Про статус народного депутата України", Регла­ментом Верховної Ради України, Законом України "Про по­стійні комісії Верховної Ради України", який після внесення до нього змін Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про постійні комісії Верховної Ради України"» від 14 липня 1998 р. отримав назву "Про комітети Верховної Ради України", іншими законодавчими актами.

Право законодавчої ініціативи народного депутата України у Верховній Раді реалізується у формі внесення проекту ново­го закону або закону про зміни чи доповнення до чинного за­кону або про його скасування; обґрунтованої пропозиції про

118

 

необхідність прийняття нового закону, закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування (за­конодавчої пропозиції); пропозицій і поправок до документа законодавчої ініціативи, що розглядається Верховною Радою України.

Дуже важливим є право народного депутата України на де­путатський запит — заявлену на сесії Верховної Ради України вимогу до підконтрольних і підзвітних Верховній Раді органів і посадових осіб дати офіційну відповідь із питань, віднесених до їхньої компетенції, якщо його попередні депутатські звер­нення до них не було задоволено.

Депутатський запит вноситься депутатом або головуючим на сесії Верховної Ради до Президента України, Голови Вер­ховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників органів, призначених Верховною Радою України, щодо фактів порушень або невиконання Конституції України, законів, по­станов та інших актів, прийнятих вищими органами влади та управління України, а також із питань, що мають загальнодер­жавний характер.

Народні депутати мають право об'єднуватися в депутатські групи (фракції). Порядок їх утворення та особливості діяльності у Верховній Раді визначаються Регламентом Верховної Ради України та іншими законодавчими актами України, що регу­люють депутатську діяльність. Депутатські групи (фракції) ма­ють право обнародувати інформацію про свою діяльність в офіційних виданнях Верховної Ради. їм надається можливість мати консультантів, правовий статус і умови діяльності яких визначаються Положенням про консультантів депутатської групи (фракції), що затверджується Верховною Радою України.

Обов'язки народного депутата України у Верховній Раді та її органах регулюються статтею 16, а його відповідальність за невиконання депутатських обов'язків у Верховній Раді та її органах — статтею 17 Закону України "Про статус народного депутата України".

Народний депутат України зобов'язаний:

— бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано, виконувати їх доручення, додержуватися Регламенту Верховної Ради України та інших нормативних актів, що

119

 

визначають порядок діяльності Верховної Ради та її ор­ганів; у разі неможливості прибути на сесію чи засідання він повідомляє про це Секретаріат Верховної Ради та го­лову відповідного комітету Верховної Ради;

брати участь у контролі за виконанням законів та інших

актів Верховної Ради України та рішень її органів;

інформувати Верховну Раду України та її органи, до

складу яких його обрано, про виконання їх доручень.

У разі невиконання депутатом своїх обов'язків у Верховній Раді чи її органах, порушення ним встановленого порядку їх роботи питання про поведінку депутата може бути розглянуто Верховною Радою чи відповідно створюваними нею органами.

Народний депутат України може бути виведений зі складу комітету чи тимчасової комісії Верховної Ради за систематич­ну неучасть у їх роботі.

До другої групи прав народного депутата України згідно зі статтями 18—22 Закону України "Про статус народного депу­тата України" належать такі:

брати участь у розгляді в органах державної влади будь-

яких питань, що зачіпають інтереси громадян і органі­

зацій;

звертатися до державних органів і органів об'єднань гро­

мадян, до підприємств, установ і організацій, посадових

осіб з питань своєї депутатської діяльності;

відвідувати будь-які державні органи й органи об'єднань

громадян, підприємства, установи та організації з питань

своєї депутатської діяльності;

невідкладного прийому керівниками та іншими посадо­

вими особами державних органів і органів об'єднань

громадян, підприємств, установ і організацій з питань

депутатської діяльності;

брати участь із правом дорадчого голосу в сесіях сіль­

ських, селищних, міських, районних у місті, районних і

обласних рад;

перевіряти за власною ініціативою (із залученням у разі

необхідності представників державних органів і органів

об'єднань громадян) відомості про порушення закону,

прав та інтересів громадян і організацій, що охороняють­

ся законом;

120

 

-               вимагати від відповідних органів і посадових осіб при­

пинення порушень закону, прав та інтересів громадян і

організацій, що охороняються законом;

—            одержувати повну й достовірну інформацію з питань,

пов'язаних зі здійсненням депутатських повноважень,

від усіх державних органів і органів об'єднань громадян,

підприємств, установ, організацій і посадових осіб;

-               проводити збори виборців округу, зустрічі з виборцями,

трудовими колективами, об'єднаннями громадян;

—            брати участь у засіданнях об'єднань народних депутатів,

виборців, органів громадського самоврядування, зборах

трудових колективів, громадян за місцем проживання,

військовослужбовців у військових частинах.

Народні депутати мають право об'єднуватися в депутатські клуби, інші депутатські формування.

Важливим правом народного депутата України є депутатсь­ке звернення — викладена в письмовій формі пропозиція депу­тата, звернена до посадових осіб державних органів, керів­ників підприємств, установ і організацій, виконати певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їхньої компетенції. Своє звернення депутат мо­же безпосередньо передати відповідній посадовій особі чи на­діслати поштою.

Якщо депутат не задоволений відповіддю на своє звернен­ня та якщо, на його думку, посадова особа ухиляється від ви­рішення порушеного у зверненні питання, він має право вне­сти депутатський запит.

Обов'язки народного депутата України у виборчому окрузі ре­гулюються статтею 23 Закону України "Про статус народного депутата України". Він зобов'язаний:

-               підтримувати тісні зв'язки з виборцями, регулярно ін­

формувати їх про свою роботу у Верховній Раді України

та її органах, про роботу Верховної Ради та її органів,

виконання їх рішень, а також про реалізацію своєї пе­

редвиборної програми (платформи);

—            брати участь у здійсненні контролю за виконанням за­

конів, постанов, інших актів Верховної Ради та її ор­

ганів;

121

 

вивчати громадську думку, потреби й запити населення;

у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду

та її органи, вносити пропозиції та вживати інших за­

ходів щодо їх урахування й задоволення;

вести регулярний прийом виборців.

Після затвердження Верховною Радою України повнова­жень депутата він зобов'язаний передати текст своєї передви­борної програми (платформи) місцевим органам влади, на те­риторії яких знаходиться його виборчий округ, для опубліку­вання в газеті — органі місцевої ради.

Незважаючи на те що Закон України "Про вибори народ­них депутатів України", прийнятий 24 вересня 1997 p., вста­новив, що народні депутати України обираються громадянами України за змішаною (мажоритарно-пропорційною) систе­мою, тобто половина депутатів обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а половина — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, ви­борчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва, а Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону Ук­раїни "Про статус народного депутата України"» був прийня­тий 25 вересня 1997 р., ним не передбачені обов'язки депу­татів, обраних від політичних партій і виборчих блоків.

Право та обов'язок народного депутата — розглядати одер­жані ним пропозиції, заяви та скарги виборців, уживати за­ходів щодо їх законного та обґрунтованого вирішення; вивча­ти причини, що породжують скарги, і вносити відповідні про­позиції до Верховної Ради України та її органів, місцевих рад, інших державних органів і органів об'єднань громадян, під­приємств, установ і організацій.

Народний депутат має право із залученням, у разі необхід­ності, своїх помічників-консультантів, представників об'єд­нань громадян, контрольних органів здійснювати контроль за розглядом одержаних пропозицій, заяв і скарг у державних органах та органах об'єднань громадян, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та під­порядкування, а також брати особисту участь у їх розгляді.

25 вересня 1997 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України

122

 

"Про статус народного депутата України"», а 10 травня 2000 р. Конституційний Суд України своїм рішенням у справі за кон­ституційним поданням Президента України щодо відповід­ності Конституції України (конституційності) окремих поло­жень цього Закону визнав деякі з них неконституційними.

Статус депутата місцевої ради визначається Конституцією України, Законом України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" від 4 лютого 1994 р. (зі змінами й допов­неннями, внесеними до нього пізніше законами України). Не­обхідно підкреслити, що зазначений Закон не приведений у відповідність до Конституції України. Є також суперечності з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р.

Конституція України та прийнятий на її основі Закон Ук­раїни "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлюють, що до місцевих рад належать сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, а їх депутати є депутатами рад.

Із Конституції та інших законів України випливає, що де­путат місцевої ради набуває повноважень у результаті обрання його до ради на основі реалізації загального, рівного та пря­мого виборчого права шляхом таємного голосування. Вони починаються від дня відкриття сесії відповідної ради й закін­чуються в день відкриття першої сесії ради наступного скли­кання (якщо їх не було припинено достроково).

Депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не по­риваючи з виробничою або службовою діяльністю. Він під­тримує зв'язки з виборцями, колективами й об'єднаннями громадян, які висунули його кандидатом у депутати, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, дер­жавними органами, органами самоврядування та об'єднань громадян, розташованими на території його виборчого окру­гу. Депутат є відповідальним перед виборцями свого виборчо­го округу та підзвітним їм. Якщо він не виправдав довір'я ви­борців, то в будь-який час його може бути відкликано ними у встановленому законом порядку.

Діяльність депутата місцевої ради поділяється на діяльність у раді та її органах і діяльність у виборчому окрузі. Відповідно до цього він має як певні права, так і певні обов'язки.

123

 

Депутат місцевої ради користується правом ухвального го­лосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Він має один голос. Депу­тат, який не входить до складу будь-якого органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Депутат місцевої ради має право:

обирати й бути обраним до органів відповідної ради;

пропонувати питання до розгляду радою та її органами;

вносити пропозиції й зауваження щодо порядку денно­

го засідання ради та її органів, порядку розгляду обгово­

рюваних питань та їх суті;

вносити для розгляду проекти рішень, інших документів,

що приймаються радою чи її органами, а також поправ­

ки до них;

висловлювати думку щодо персонального складу створю­

ваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які

обираються, призначаються чи затверджуються радою;

порушувати питання про недовіру органам, утвореним

радою, особам, які входять до їх складу, а також особам,

яких обрано, призначено чи затверджено радою;

брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити

запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому

на засіданні;

вносити пропозиції про заслуховування на пленарному

засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або

посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а

також із питань, що входять до компетенції відповідної

ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її те­

риторії;

виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів

голосування, давати довідки;

оголошувати на засіданнях ради та її органів у встановле­

ному радою порядку тексти звернень, заяв, резолюцій,

петицій громадян або їх об'єднань, якщо ці документи

мають суспільне значення.

Депутат з обговорюваного на сесії ради питання може пере­дати головуючому тексти свого невиголошеного виступу, про­позицій і зауважень для включення до протоколу засідання ради чи її органу, у якому він бере участь.

124

 

Пропозиції та зауваження, висловлені депутатами на пле­нарному засіданні ради й передані в письмовій формі голову­ючому на засіданні, розглядаються радою чи за її дорученням комісіями ради або надсилаються на розгляд відповідним орга­нам і посадовим особам, які зобов'язані розглянути ці пропо­зиції й зауваження не пізніш як у місячний строк, якщо інший строк не встановлено радою, і про результати розгляду повідо­мити безпосередньо депутатів, які внесли пропозиції і заува­ження, а також голову ради.

На пленарних засіданнях депутатів періодично інформують про хід виконання рішень, прийнятих радою, реалізацію про­позицій і зауважень, внесених депутатами, наказів виборців, а також із інших важливих питань діяльності ради та її органів.

Депутати можуть об'єднуватись у депутатські групи, які створюються та діють відповідно до регламенту ради.

Порядок реалізації зазначених прав депутатів визначається Законом України "Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів", іншими законодавчими актами України, які регу­люють діяльність рад і їх органів, а також регламентом відпо­відної ради.

Депутат місцевої ради має право на депутатський запит і депутатське запитання.

Депутатський запит — це заявлена попередньо чи на пле­нарному засіданні ради вимога депутатів до голови або його заступника, виконавчого комітету, керівників відділів, управ­лінь та інших органів виконавчого комітету, до керівників під­приємств, установ і організацій, розташованих на території ради, незалежно від форм власності, а також до глави відповід­ної місцевої державної адміністрації, його заступників, керів­ників відділів, управлінь та інших служб місцевої державної адміністрації вирішити питання, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, що мають суспільне значення й належать до відання ради. Запит може бути внесено депутатом або групою депутатів у письмовій або усній формі; він підля­гає включенню до порядку денного пленарного засідання ра­ди, по ньому може проводитись обговорення та приймається рішення.

Депутатське запитання — це засіб одержання депутатом ін­формації чи роз'яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь

125

 

на запитання може бути оголошено на сесії ради чи надано депутату в індивідуальному порядку. Депутатське запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється, і рішення по ньому не приймається.

Депутат місцевої ради має право порушувати в раді та її органах питання про необхідність проведення перевірок (у межах компетенції відповідної ради) діяльності розташова­них на її території підприємств, установ, організацій, незалеж­но від форм власності, а також державних органів і органів об'єднань громадян. За дорученням ради чи її органу, а також голови ради депутат може брати участь у перевірках, що про­водяться за їх рішенням. Про результати перевірки та пропо­зиції щодо них він доповідає раді, або її органу, або голові ради, за дорученням яких здійснювалася перевірка. Він також має право вносити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень керівникам (власникам) підприємства, установ, організацій і органів, діяльність яких перевірялася, а також органам, яким вони підпорядковані, порушувати пи­тання про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких сталося порушення, а в разі виявлення порушень чинного за­конодавства України може звернутися з цього приводу до від­повідних державних органів.

Депутат місцевої ради зобов'язаний брати участь у роботі ради, її постійних комісій та інших органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень, виконувати доручення ради та її органів. Він зобов'язаний додержуватися регламенту ради, інших нормативних актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів, бути присутнім на пле­нарних засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів, до складу яких він входить. У разі неможливості бути присутнім на засіданні депутат повідомляє про це керівника відповідного органу.

Рада та її органи сприяють депутатам у їхній діяльності шля­хом створення відповідних умов, забезпечення депутатів доку­ментами, довідково-інформаційними та іншими матеріалами, необхідними для ефективного здійснення депутатських повно­важень, а також організують вивчення депутатами чинного за­конодавства, досвіду роботи рад.

Рада, до якої обрано депутата, має право заслуховувати його звіти про виконання рішень і доручень ради.

126

 

У разі невиконання депутатом своїх обов'язків у раді та її органах, систематичного порушення ним встановленого по­рядку їх роботи рада за попередніми висновками мандатної комісії та комісії з питань депутатської діяльності та етики може прийняти рішення про часткове чи повне позбавлення його на певний період щомісячних виплат як депутату, по­відомлення виборців про ставлення депутата до виконання своїх обов'язків або про призначення голосування щодо від­кликання депутата.

У виборчому окрузі депутат ради підтримує постійний зв'я­зок зі своїми виборцями, регулярно інформує їх про роботу ради, а на території ради, до якої його обрано, може брати участь із правом дорадчого голосу в роботі інших рад і їх ор­ганів. У своєму виборчому окрузі депутат може брати участь із правом дорадчого голосу в зборах колективів підприємств, ус­танов, організацій, а також у засіданнях громадських комітетів, рад самоврядування та зборах громадян за місцем проживан­ня. Він має право звертатися до всіх державних органів, ор­ганів самоврядування, об'єднань громадян, до підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності), посадо­вих осіб із питань, пов'язаних із депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених питань. Зазначені органи та посадові особи зобов'язані розглянути його звернення й дати відповідь негайно, а в разі необхідності додаткового ви­вчення чи перевірки — не пізніш як у місячний строк.

У питаннях депутатської діяльності депутат місцевої ради користується правом безперешкодного відвідування на її тери­торії державних органів, органів самоврядування та об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності), а також правом невідкладного прийому їх керівниками та іншими посадовими особами. Керівники під­приємств, установ і організацій, розташованих на території відповідної ради, на прохання депутата надають йому довід­кові матеріали та іншу інформацію, необхідні для здійснення депутатських повноважень.

У разі виявлення порушень прав громадян або інших пору­шень законності депутат має право вимагати припинення по­рушення, а в необхідних випадках звернутися до відповідних органів і посадових осіб з вимогою припинити порушення.

127

 

Посадові особи державних органів, органів самоврядування і об'єднань громадян, адміністрації підприємств, установ, ор­ганізацій, незалежно від форм власності, а також працівники міліції, до яких звернуто вимогу депутата, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності — притягнення винних до відповідальності з наступним інфор­муванням про це депутата. У разі невжиття заходів посадові особи, до яких звертався депутат, несуть дисциплінарну, адмі­ністративну або кримінальну відповідальність у встановлено­му законом порядку.

Для спільної роботи зі здійснення депутатських повнова­жень у виборчих округах і трудових колективах депутати мо­жуть на основі їхньої взаємної згоди об'єднуватися в депу­татські групи. Депутатська група складається не менш як із трьох депутатів. Вона може бути утворена в будь-який час протягом строку повноважень ради даного скликання за рі­шенням зборів депутатів, котрі виявили бажання ввійти до її складу. Депутати, які входять до складу депутатської групи, обирають її керівника. За поданням керівника групи депутат­ська група реєструється відповідно сільською, селищною, місь­кою (міста без районного поділу), районною у місті радою.

Діяльність депутатської групи припиняється в разі вибуття з неї окремих депутатів, якщо в її складі залишається менше трьох депутатів, у разі прийняття депутатами, які входять до її складу, відповідного рішення, а також після закінчення строку повноважень ради даного скликання. Рада сприяє діяльності зареєстрованих нею депутатських груп, координує їх роботу й може заслуховувати повідомлення про неї.

Депутат місцевої ради періодично, але не менш як один раз на рік, зобов'язаний звітувати про свою роботу й роботу ради, до якої його обрано, перед виборцями та перед колективами й об'єднаннями громадян, які висунули його кандидатом у де­путати. Звіт депутата може бути проведено в будь-який час на вимогу колективу чи об'єднання громадян, які висунули його кандидатом у депутати, а також на вимогу зборів виборців.

Звіт депутата проводиться на зборах виборців відповідного виборчого органу, а також на зборах (конференціях) трудових колективів, об'єднань громадян, які висунули його кандида­том у депутати. Про його проведення депутат інформує раду чи її органи.

128

 

Закон України "Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів" містить норми про накази виборців — доручення, які мають суспільне значення й даються кандидату в депутати під час зустріч із виборцями в ході виборчої кампанії зборами ви­борців відповідного виборчого округу. Наказами вважаються доручення, реалізація яких належить до відання відповідної ради та її органів. Кандидат у депутати має право не прийняти як наказ пропозицію, внесену зборами виборців, якщо вона суперечить його передвиборній програмі.

Накази, дані кандидатам у депутати, які в результаті виборів не були обрані, ураховуються як пропозиції виборців, узагаль­нюються виконавчим комітетом або секретаріатом ради і на­правляються головою ради відповідним органам і посадовим особам для вжиття заходів.

Узагальнення й попередній розгляд наказів виборців депу­татам здійснюються постійними комісіями, виконавчим комі­тетом і секретаріатом ради разом з відповідною місцевою дер­жавною адміністрацією. Підготовлений ними проект плану заходів щодо реалізації наказів виборців вноситься на розгляд ради.

Рада приймає рішення про прийняття наказів виборців до виконання та затверджує план заходів щодо їх реалізації. Вона має право прийняти мотивоване рішення про недоцільність виконання окремих наказів. Рішення ради щодо наказів ви­борців доводиться нею та депутатами до відома населення від­повідної території. Накази виборців ураховуються під час роз­робки планів і програм економічного й соціального розвитку відповідної території, місцевих екологічних програм, складан­ня бюджету, а також підготовки рішень з інших питань.

Реалізацію наказів виборців, прийнятих радою до виконан­ня, забезпечують її виконавчі органи чи інші органи, які від­повідно до чинного законодавства здійснюють функції вико­навчо-розпорядчого характеру, передані їм радою. У реалізації наказів беруть участь підприємства, установи й організації, розташовані на території ради, відповідно до доручень, які да­ються їм радою в межах її повноважень. Контроль за виконан­ням наказів здійснюється відповідними радами, їх органами та депутатами. Органи, які забезпечують реалізацію наказів ви­борців, у строки, визначені радами, але не рідше одного разу

129

 

на рік, доповідають радам про хід їх виконання. Депутати ре­гулярно інформують виборців своїх виборчих округів про хід виконання даних ними наказів. Хід виконання наказів ви­борців депутатам висвітлюється засобами масової інформації.

На час сесії ради, а також для здійснення депутатських по­вноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків.

У разі обрання на виборну посаду у відповідній місцевій раді депутат звільняється з попередньої посади й переводиться для постійної роботи до цієї ради. Обраний на виборну поса­ду у відповідній раді депутат, який є військовослужбовцем чи працівником міліції, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на військовій службі (службі в органах внутріш­ніх справ України).

Зазначений Закон України передбачає підстави для відкли­кання депутата місцевої ради:

порушення положень Конституції та законів України;

незадовільне виконання депутатських обов'язків, визна­

чених цим Законом;

невідповідність практичної діяльності депутата основним

принципам і положенням його передвиборної програми;

використання депутатського мандата в особистих і ко­

рисливих цілях;

—            систематичне порушення норм етики та моралі.

Виборці мають право порушувати питання про відкликання

депутата також з інших підстав, які вони вважають суттєвими.

130