Передмова

24 серпня 1991 р. стало історичною подією в житті українсь­кого народу. В цей день Верховна Рада України проголосила утво­рення самостійної незалежної держави. Цим історичним актом було продовжено багатовікову традицію українського державотво­рення. Перед українським народом постало завдання величезної ваги — побудова демократичної, правової держави. Кожний грома­дянин, і передусім молодь, має визначити свою роль і місце у її розбудові.

У незалежній Україні значна увага має приділятися підготов­ці висококваліфікованих спеціалістів, здатних продовжувати кращі традиції власного державотворення, основні моменти якого висвіт­люються в цьому виданні.

Підручник містить основні відомості, оцінки й аналіз найваж­ливіших подій в історії держави і права України з найдавніших часів і до сьогодення. Він покликаний сприяти правовому, демокра­тичному і патріотичному вихованню студентів і всієї молоді, фор­муванню у них високих моральних і правових цінностей. Опора на історичний досвід має допомогти юристу зайняти тверду громадян­ську позицію у складному сучасному житті, бо мусить бути наступ­ність у розвитку держави і права.

Водночас не може не турбувати й те, що в суспільно-політич­ній свідомості українського народу ще, на жаль, існує протистояння щодо деяких питань історичного минулого нашої держави. Інколи це протистояння тягне за собою відхилення від історичної правди. Суспільно-політичне примирення громадян було б важливим кро­ком до консолідації всіх політичних сил країни, сприяло б пошукам шляхів до правди і справедливості в оцінці нашої історії.

Історія України й історія інших країн залишили яскраві при­клади перемог саме тоді, коли переважала політика узгоджених дій.

Сподіваємося, що висвітлення і вивчення історії держави і права України в наукових і навчальних закладах країни сприятиме просуванню до зазначеної правди і справедливості. З цією метою історичні джерела, довідкова і монографічна література аналізу-

 

 

 

Передмова

 

Передмова

 

 

 

ються і подаються у підручнику об'єктивно, без штучного їх відбо­ру на догоду формуванню заздалегідь визначеної концепції.

Предметом науки історії держави і права України є історія виникнення, змін і розвитку типів та форм держави і права, а та­кож конкретних державних органів і правових інститутів народів, що населяли і населяють територію України. В курсі, що пропону­ється, особливе місце посідає історія боротьби українського народу за утвердження в Україні суверенної державності, мрія про яку за­родилася ще в сиву давнину.

Як наука історія держави і права України є частиною загаль­ної історії нашого народу, тісно пов'язаної з історією розвитку еко­номіки, культури, науки та інших галузей людської діяльності. Во­дночас вона зберігає відносну самостійність і має особливо вираже­ний об'єкт дослідження. Історія держави і права України є також наукою юридичною, однією з фундаментальних державно-право­вих дисциплін. Вона охоплює розвиток усіх аспектів еволюції дер­жави на території України — її державний механізм, форму дер­жавної єдності, право.

Виникненню тих чи інших державних або правових інститутів передують відповідні ідеї. Проте наука історії держави і права України спеціально не вивчає таких ідей, враховуючи те, що вони глибоко висвітлюються в самостійному курсі вчень про державу і право. Тут же про ці ідеї згадується лише взагалі.

Існує певна схожість історії держави і права з теорією держа­ви і права. Але принципова відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави і права вивчає переважно загальні закономірно­сті розвитку держави і права різних народів, а історія держави і права — конкретні державно-правові системи, їхні особливості та характерні риси. Історія держави і права використовує узагаль­нення й понятійний апарат, розроблені теорією держави і права, й водночас дає конкретний державно-правовий матеріал для таких узагальнень.

Зауважимо, що історія держави і права вивчає політичні та правові інститути практично аж до сьогодення, тому вона стикуєть­ся з чинним правом, допомагаючи певною мірою зрозуміти його сутність, негативні та позитивні сторони. Історико-правова наука, вивчаючи та узагальнюючи досвід минулого, сприяє пізнанню і ви­користанню закономірностей державно-правового розвитку, уник­ненню повторення помилок. Проте, як уже зазначалося, це можли­во лише за умови правдивості історико-правового матеріалу. Ко-

4

 

ристуватися сумнівними даними про минуле — значить робити хибний прогноз і на майбутнє.

Періодизація історії держави і права України здійснюється з урахуванням теорії суспільно-економічних формацій. Принципо­ве значення при цьому має розрізнення рабовласницьких, феодаль­них, капіталістичних і соціалістичних державно-правових утво­рень. Під час періодизації враховуються і найважливіші зміни у сфері державно-правової надбудови.

Підручник складається з двох томів. У першому розглядаєть­ся історія держави і права від часу появи найдавніших рабовласни­цьких державних утворень на території сучасної України у Північ­ному Причорномор'ї і Приазов'ї (ще до нової ери) і завершується ча­сом, коли була відбулася Лютнева демократична революція 1917 р. У межах цього етапу історії держави і права України досить чітко виділяються такі Дві частини: перша — історія держави і права України від появи перших державних утворень на її території й до кінця XVIII ст., коли була ліквідована автономія України у складі Російської імперії, та друга частина — державний лад і право України у XIX — на початку XX ст.

У межах першої частини першого тому слід виділити такі періо­ди: 1) рабовласницькі державні утворення і право на території су­часної України (середина І тис. до н. є. — V ст. н. є.); 2) становлення і розвиток держави і права Київської Русі (VI — початок XII  ст.);

3)             держава і право феодально роздробленої Русі (XII—XIV ст.);

суспільно-політичний лад і право в українських землях під вла­

дою іноземних держав (кінець XIV — перша половина XVII ст.);

формування Української національної держави у період визво­

льної війни 1648—1654 pp. та її розвиток до 1657 p.; 6) автономія

України у складі Росії у другій половині XVII  ст.; 7) суспільно-по­

літичний лад і право України в період обмеження її автономії ца­

ризмом (перша половина XVIII ст.); 8) остаточна ліквідація цариз­

мом автономного устрою України (друга половина XVIII ст.); 9) сус­

пільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (друга

половина XVII— друга половина XVIII  ст.).

У другій частині першого тому висвітлюються: 1) суспільно-політичний лад і право України у складі Російської імперії (перша половина XIX ст.); 2) суспільно-політичний лад і право в західно­українських землях (перша половина XIX ст.); 3) суспільно-політич­ний лад і право України в період здійснення в Росії буржуазних реформ (друга половина XIX ст.); 4) суспільно-політичний лад і право України на початку XX ст.; 5) суспільно-політичний лад і

 

Передмова

 

Передмова

 

 

 

право в Галичині, Північній Буковині та у Закарпатті; 6) зміни в державному апараті України і право в період першої світової війни.

Другий том містить матеріал, що характеризує етап історії держави і права України після лютого 1917 р. У першій частині другого тому виділяють такі періоди: 1) суспільно-політичний лад України після Лютневої демократичної революції (лютий—жов­тень 1917 p.); 2) українська національна державність (листопад 1917—1920 pp.)* утворення УНР, гетьманату, Директорії і ЗУНР.

У другій частині другого тому виділяють такі періоди: 1) утво­рення Української радянської республіки, держава і право УРСР у роки громадянської війни і воєнної інтервенції; 2) держава і право України в умовах нової економічної політики (1921 — початок 1929 pp.); 3) держава і право України в період тоталітарно-репре­сивного режиму (1929—1941 pp.); 4) держава і право України в роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.); 5) держава і право України в перші повоєнні роки (1945 — середина 1950 років); 6) держава і право України в період десталінізації (друга половина 1950-х — перша половина 1960-х років); 7) держава і право Украї­ни в період спроб відродити неосталінізм та в роки застою (середи­на 1960-х — середина 1980-х років); 8) держава і право України в період «перебудови» (1985—1991 pp.). Другий том завершується сьогоденням, коли у політичній боротьбі справедливу перевагу здобуло довічне прагнення нашого народу — створити незалежну суверенну Українську державу1.

Підручник може бути використаний не лише для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Він розра­хований також на наукових працівників, і не тільки юристів, а й спеціалістів у галузі загальної історії України. Підручник має за мету допомогти подальшому поглибленому вивченню окремих най­важливіших проблем історії держави і права нашої Вітчизни.

У написанні підручника брали участь викладачі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого: доктор юри­дичних наук, професор, академік Національної академії наук Украї­ни В. Я. Тацій; доктор юридичних наук, професор, член-кореспон­дент Академії правових наук України В. Д. Гончаренко; кандидат юридичних наук, доцент В. М. Єрмолаєв; доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України МЛ. Панов; доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України 1 А. Й. Рогожин); доктор юридичних наук, професор

1 Усенко І. Б., Музика І. В. Історія держави і права України: методичні матеріали і рекомендації. — К, 1998.

 

В.О.Рум'янцев; доктор юридичних наук, професор І П. Сафроно-ва; доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Акаде­мії правових наук України О. Д. Святоцький; доктор юридичних на­ук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України М.М. Страхов; учений-практик: доктор юридичних наук, академік Академії правових наук України О. Л. Копиленко; викладачі Націо­нального університету внутрішніх справ: кандидат юридичних на­ук, доцент Л. О. Зайцев; доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України О. Н. Ярмиш; викла­дачі юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка: доктор юридичних наук, професор, член-коре­спондент Академії правових наук України В. С Кульчицький; кан­дидат юридичних наук, професор Б. Й. Тищик.