§ 5. Зміни Кодексу УРСР 1926 року у зв'язку з виданням Закону від 27 червня 1936 року та Указу від 8 липня 1944 року

У наступні роки після набрання чинності Кодексом УРСР 1926 р. сімейне право розвивалось у напрямку уніфікації норм шляхом видання загальносоюзних актів, обов'язкових для всіх республік СРСР. Такими актами були постанова Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народних Комісарів від 27 червня 1936 р. «Про заборону абортів, збільшення матеріальної допо­моги породіллям, встановлення державної допомоги багато­дітним, розширення сітки пологових будинків, дитячих ясел і дитсадків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни в законодавстві про розлучення»1.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. «Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодіт­ним і одиноким матерям, посилення охорони материнства і дитинства і заснування ордена «Материнська слава» і «Медаль материнства»1.

Закон від 27 червня 1936 р. вперше ввів допомогу по багато­дітності, затвердив план розширення мережі дитячих виховних закладів, встановив кримінальну відповідальність за відмову в прийомі на роботу вагітних жінок, за несплату аліментів на дітей, ввів підвищені декретні відпустки по вагітності і пологах.

Цей Закон впорядкував порядок стягнення аліментів на дітей, встановивши розмір аліментів відповідно до заробітної плати відповідача у відсотковому відношенні залежно від кількості аліментованих дітей.

Особливе значення мали ті статті Закону, де йшлося про розірвання шлюбу, яка допускалося раніше. Натомість Закон встановив деякі стримуючі правила:

а)  особисту явку обох сторін до ЗАГСу;

б)  відмітку в паспортах про розірвання шлюбу;

в)  підвищену плату за розлучення: 1 — 50 крб., II — 150 крб., III і подальші — 300 крб.

Разом з тим ці положення були тільки перехідним етапом до встановлення судового порядку розірвання шлюбу.

Велика Вітчизняна війна внесла свої корективи в цивільне життя, у зв'язку з чим були внесені зміни до шлюбно-сімейного законодавства, зокрема щодо положень про шлюб і розлучення, щодо позашлюбних дітей.

Так, Указ від 8 липня 1944 р. становив собою складний законодавчий акт, що містив дві групи заходів — соціальні і правові. Соціальні заходи передбачали посилення матеріальної допомоги держави багатодітним сім'ям (при народженні другої і кожної наступної дитини), встановлювались почесне звання «Мати-героїня» (10 дітей), орден «Материнської слави» (7—9 дітей), «Медаль материнства» (5—6 дітей).

Указ вирішив найбільш спірне питання — про форму шлюбу: «Тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов'язки подружжя». Також вирішено в Указі питання про розірвання шлюбу — тільки в судовому порядку.

Указ анульовував будь-який правовий зв'язок позашлюбної дитини з батьком, зберігши його тільки по лінії матері, а також вперше провівши межу між дітьми шлюбними і позашлюбними, скасувавши правило, яке існувало раніше, що одинока мати може звертатися до суду щодо встановлення батьківства і стяг­нення аліментів на позашлюбну дитину. Указ встановив, що при реєстрації народження позашлюбної дитини в ЗАГСІ вона записується на прізвище матері з присвоєнням їй імені та по батькові за вказівкою матері. Прийнявши таке рішення щодо правового становища позашлюбних дітей, Указ разом з тим вирішив питання про виховання і державне аліментування цих дітей замість приватного аліментування, яке існувало раніше.

Г. Матвєєв вважав, що зрівнювання в правах позашлюбних дітей зі шлюбними дуже часто розхитує шлюби, які вже існу­вали, і не сприяє зміцненню сім'ї1, а це означає, що, на його думку, анулювання будь-якого правового зв'язку позашлюбної дитини з її батьком було правильним.

Ми вважаємо, що це положення Указу про анулювання пра­вового зв'язку між позашлюбною дитиною і її батьком було кроком назад в розвитку шлюбно-сімейного законодавства, бо фактично позашлюбні діти були поставлені в напівбезправне і принизливе становище порівняно з шлюбними дітьми, крім цього, все ж таки батьки повинні здійснювати виховання і утримання своїх дітей незалежно від того, чи перебувають вони в шлюбі, чи ні.

Водночас положення про посилення державної матеріальної допомоги сім'ям мало прогресивне значення, адже війна спри­чинила величезні людські втрати, призвела до гострої диспро­порції чоловічого і жіночого населення, а тому держава нада­вала матерям, які самі мусили виховувати дітей, моральну і матеріальну підтримку.

Прийняття Указу від 8 липня 1944 р. зумовило значну коди­фікаційну роботу в Україні. Зокрема, 15 вересня 1945 р. Президія Верховної Ради України прийняла Указ, який вніс численні зміни до Кодексу України 1926 р. Було виключено вказівку на право подружжя брати при вступі в шлюб з'єднане прізвище, також встановлювалося правило, за яким для збереження після розлучення шлюбного прізвища згоди другого з подружжя не потребувалось і до дошлюбного прізвища розведений з под­ружжя повертався тільки в тому разі, коли мав таке бажання.

Важливе значення також мав Указ Президії Верховної Ради України від 7 квітня 1951 р., який розширив коло (від 3 до 10) взаємно аліментованих осіб з числа родичів.