§ 2. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів

В Україні не лише визнаються акти цивільного стану, здій­снені за кордоном за законами інших держав, айв окремих випадках допускається застосування іноземних законів. Сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені у ст. 7 СК України.

Закон допускає врегулювання сімейних відносин за домов­леністю (договором) між їх учасниками, наприклад для врегу­лювання майнових відносин осіб, які подали заяву про реєстра­цію шлюбу. Подружжя вправі також укласти шлюбний договір. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому встановити розмір та строки виплати. Такі договори укладаються у письмовій формі і потребують нотарі­ального посвідчення. Право на врегулювання сімейних відносин на підставі договору мають також іноземці та особи без грома­дянства.

Регулювання сімейних відносин повинно здійснюватися з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимість свавіль­ного втручання у сімейне життя.

Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обме­жень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігій­них та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з мак­симально можливим урахуванням інтересів дитини, непраце­здатних членів сім'ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства. Кожен з учасників цих відносин має право на судовий захист.

Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При застосуванні законодавства Ук­раїни до іноземців або при застосуванні іноземного закону, що врегульовує сімейні відносини, необхідно спочатку встанови­ти, чи не укладена державою, громадянином якої є зацікавлена особа, відповідна міжнародна угода.

За наявності такої угоди питання про застосування законо­давства України або іноземного законодавства повинне вирі­шуватись відповідно до правил міжнародної угоди.

Словник

Багатодітна сім'я — сім'я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей.

Батьківство — факт походження дитини від одного чоловіка, юридичне посвідчений записом в державних органах РАІДСу.

Безпритульні діти — діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або родину, заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання.

Дитина — особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повно­ліття раніше.

Дитина-інвалід — дитина зі стійким розладом функцій орга­нізму, спричиненим захворюванням, травмою, або з вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність у до­датковій соціальній допомозі і захисті.

Дитинство — період розвитку людини до досягнення повно­ліття.

Дитина-сирота — дитина, в якої померли чи загинули батьки.

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створю­ється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, і бере на виховання та для спільного проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського пік­лування.

Діти, позбавлені батьківського піклування — діти, які зали­шилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням останніх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення бать­ківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недіє­здатними, оголошенням їх померлими, відбуванням ними пока­рання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Малолітня дитина — дитина до досягнення нею 14 років.

Материнство — це забезпечена законом можливість народ­жувати здорових дітей (здійснювати репродуктивну функцію), належним чином утримувати їх та виховувати у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Неповна сім'я — сім'я, що складається з матері або батька і дитини (дітей).

Неповнолітня дитина — дитина віком від 14 до 18 років.

Охорона дитинства — система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, все­бічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Прийомна сім'я — сім'я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та для спільного проживання.

Шлюб — сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі РАЦСу.

Шлюбний договір — угода щодо вирішення питань життя сім'ї, в якій передбачено регулювання майнових відносин між подружжям.