Тема 5. Правові основи фінансового контролю в Україні

1. Поняття й мета фінансового контролю

Об’єктом фінансово-правового регулювання є державний фінансовий контроль. Загальна мета фінансового контролю — створення ефективного фінансового механізму, а безпосередня мета — забезпечення ефективності фінансової діяльності держави. Об’єктом фінансового контролю є грошові процеси, що відбуваються під час формування, розподілу та використання державних фондів грошових коштів.

Предметом фінансового контролю є бухгалтерські звіти, балан­си, кошториси тощо.

Зміст державного фінансового контролю становлять такі операції:

перевірки виконання фінансових зобов’язань перед державою та органами місцевого самоврядування з боку фізичних та юридичних осіб;

перевірки й ревізії цільового використання коштів, виділених з бюджетів;

перевірки дотримання правил ведення фінансових операцій і розрахунків, а також зберігання грошових коштів;

виявлення внутрішніх резервів виробництва — можливостей підвищення продуктивності праці, рентабельності, економії грошових і матеріальних ресурсів;

попередження та усунення виявлених порушень фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна виражає обов’язковий для всіх юридичних і фізичних осіб порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов’язань.

Таким чином, державний фінансовий контроль — це діяльність органів державної влади, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни й раціональності в ході мобілізації, розподілу та використання коштів централізованих і децент­ралізованих грошових фондів держави з метою створення ефективного фінансового механізму.

2. Види та органи фінансового контролю

Залежно від часу проведення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний, наступний.

Попередній фінансовий контроль проводиться до виконання фінансових операцій з формування, розподілу і використання державних фондів коштів (у процесі розробки фінансових планів і кошторисів). Його метою є попередження порушення фінансової дисципліни.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль проводиться щоденно фінансовими службами в мить здійснення фінансових операцій, наприклад, у процесі витрачання бюджетних коштів. Він здійснюється у формі розпоряджень, наказів про припинення фінансових операцій, які виконуються з порушенням порядку. Складанням актів або довідок проведення такого виду контролю не оформлюється.

Наступний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових операцій. Він спрямований на виявлення порушень, які не були встановлені під час попереднього та поточного контролю (наприклад, перевірки правильності сплати податків і зборів). Результати таких перевірок можуть бути підставою для застосування заходів фінансово-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності. Проведення такого виду контролю оформлюється протоколами, актами, довідками, доповідними записками.

За формами проведення державний фінансовий контроль поділяється на обов’язковий та ініціативний.

Обов’язковий фінансовий контроль проводиться компетентними органами відповідно до вимог законодавства.

Ініціативний фінансовий контроль здійснюється за рішенням керівників державних підприємств та інших організацій, усе майно яких є державною власністю.

Державний фінансовий контроль поділяється на окремі види залежно від тієї сфери фінансової діяльності держави, в якій він має місце. У зв’язку з цим виділяють: бюджетний, податковий, валютний, страховий контроль та контроль за грошовою масою.

Залежно від органів, які його здійснюють, виділяють фінансовий контроль:

представницьких органів влади та місцевого управління (Верховна Рада України, місцеві ради, Рахункова палата);

президента України;

виконавчих органів влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, місцеві адміністрації);

виконавчих органів влади спеціальної компетенції (Міністерство фінансів, Державне казначейство, контрольно-ревізійні органи, органи державної податкової служби, митні органи);

внутрішньогосподарський.

3. Методи державного фінансового контролю

Методи фінансового контролю — це засоби, прийоми, способи його здійснення.

Методи фінансового контролю необхідно відрізняти від методик, тобто технології проведення контролю різними суб’єктами.

Державний фінансовий контроль в Україні здійснюється двома основними методами — перевірки й ревізії. Крім них розрізняють інспекції, обстеження, спостереження.

Ревізія — це всеохоплюючий метод фінансового контролю, який є детальним дослідженням фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта на предмет її законності, доцільності та ефективності.

Ревізії бувають планові й позапланові (найчастіше призначаються правоохоронними органами). За змістом вони поділяються на фактичні (інвентаризація матеріальних цінностей, перевірка стану речових складів, наявності грошей, цінних паперів) і документальні (перевірка фінансових документів).

За періодом діяльності, що обстежується, ревізії поділяються на вибіркові (перевірка фінансової діяльності за заздалегідь визначений проміжок часу — місяць, рік — та фронтальні (фінансова діяльність підконтрольного об’єкта за проміжок часу, пов’язаний із здійсненням певної діяльності (наприклад, за період використання бюджетних коштів)).

За критерієм об’єкта діяльності розрізняють комплексні ревізії (перевіряється фінансова діяльність обраного об’єкта в різних сферах, у них беруть участь ревізори одночасно кількох перевіряючих органів) і тематичні ревізії (обстеження будь-якої однієї сфери фінансової діяльності (наприклад, сплати податків)).

Ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних установ здійснюються не рідше одного разу на два роки, а на підприємствах сфери матеріального виробництва — не рідше разу на рік. Результати ревізії оформлюються актом ревізії.

Перевірка — це метод фінансового контролю, який передбачає дослідження окремих питань фінансової діяльності певних суб’єктів на основі документів, отримання пояснень від зобов’я­заних осіб, а також огляду приміщень та інших об’єктів. За результатами перевірок складається довідка або доповідна записка.

Перевірки поділяються на тематичні та документальні.

Тематичні перевірки — це дослідження окремих сторін фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта.

Документальні — це дослідження фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта тільки на підставі документів: балансів, кошторисів, звітів.

1. Поняття й мета фінансового контролю.

2. Види та органи фінансового контролю.

3. Методи фінансового контролю.

4. Податкова перевірка як метод фінансового контролю.

Аудит — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за результатами проведення аудиту й містить у собі висновок щодо достовірності звітності, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Державний фінансовий контроль — це цілеспрямована діяльність органів державної влади, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни та раціональності в ході мобілізації, розподілу й використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів коштів держави з метою створення ефективного фінансового механізму.

Інспектування — перевірки стану фінансів підприємств на місцях, що періодично здійснюються суб’єктами-представниками держави загалом чи її окремих органів з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги.

Метод фінансового контролю — засоби, прийоми та способи його здійснення.

Методика фінансового контролю — технології проведення контролю різними суб’єктами.

Обстеження — це метод фінансового контролю, який охоплює окремі сторони діяльності підприємств, установ, організацій, але проводиться з широкого кола показників і виявляє фінансовий стан господарських суб’єктів, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації чи переорієнтації виробництва шляхом проведення опитувань, анкетувань.

Перевірка — це метод фінансового контролю, який передбачає дослідження окремих питань фінансової діяльності певних суб’єктів на основі документів, отримання пояснень від зобов’язаних осіб, а також огляду приміщень та інших об’єктів.

Податкова перевірка — діяльність податкових органів з аналізу й дослідження первинної облікової та звітної документації, пов’яза­ної із сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасної та повної сплати податків і зборів, правильного ведення податкового обліку, нарахування сум податкових платежів, здійснення податкової звітності.

Ревізія — це всеохоплюючий метод фінансового контролю, який є докладним дослідженням фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта щодо її законності, доцільності та ефективності.

Спостереження — метод фінансового контролю, який зводиться переважно до загального ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, відомства й передує в часі застосування інших методів фінансового контролю.

Фінансова дисципліна — це обов’язковий для всіх юридичних і фізичних осіб порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов’язань.

1. Виберіть правильну відповідь. Державний фінансовий контроль це:

засіб забезпечення законності та фінансової дисципліни;

засіб запобігання правопорушенням;

обстеження фактичного стану показників фінансової діяльності держави;

діяльність державних і недержавних органів із забезпечення законності та фінансової дисципліни.

2. Знайдіть правильну відповідь. Для здійснення аудиторської діяльності організація повинна отримати:

дозвіл;

сертифікат;

ліцензію;

патент.

3. Знайдіть правильну відповідь. За об’єктом ревізії поділяються на:

вибіркові;

тематичні;

комплексні;

фронтальні.

4. Знайдіть правильну відповідь. Розрізняють такі види фінансового контролю залежно від сфери фінансової діяльності держави:

страховий;

банківський;

відомчий;

аудиторський.

5. Знайдіть правильну відповідь. Розрізняють такі види фінансового контролю за формами проведення:

документальний;

обов’язковий;

фактичний;

ініціативний.

6. Продовжіть перелік випадків, коли проведення аудиту є обов’язковим:

порушення питання про визнання банкрутом;

перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

…;

….

7. Знайдіть помилку. Існують такі методи фінансового контролю:

інспектування;

нагляд;

обстеження;

перевірка.

8. Знайдіть помилку. До контролюючих органів, які мають право проводити виїзні податкові перевірки, законодавством віднесено:

податкову міліцію;

органи контрольно-ревізійної служби;

установи Фонду соціального страхування;

митні органи.

9. Знайдіть правильну відповідь. Про проведення планових виїзних перевірок платник має бути попереджений органом державної податкової служби:

письмово за 10 днів;

в усній формі за 10 днів;

письмово за 20 днів;

платник не попереджається.

10. Знайдіть помилку. Підставами для проведення позапланових виїзних перевірок є:

арифметичні помилки в податкових деклараціях;

рішення президента України;

інформація в засобах масової інформації;

скарга платника податків.

Поясніть різницю між державним фінансовим контролем і фінансовим контролем.

Що, на вашу думку, є метою державного фінансового контролю?

Які органи фінансового контролю ви знаєте?

Яка роль президента України та Верховної Ради України в здійсненні фінансового контролю?

Наведіть приклади обов’язкового та ініціативного фінансового контролю.

Проведіть розмежування понять «метод» і «методика фінансового контролю».

Які види банківських ризиків ви знаєте, і в чому вони полягають?

У чому полягає різниця між ревізією та перевіркою?

Наведіть перелік органів, які мають право здійснювати перевірки повноти й своєчасності сплати податків.

Які підстави та умови проведення позапланових податкових перевірок ви знаєте?

Які, на вашу думку, існують проблеми й перспективи в галузі фінансового контролю?

Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. № 679-Х1V.

Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. // Галицькі контракти. — 1996. — № 30.

Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. // Голос України. — 1993. — 29 травня.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 5 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 29.

Закон України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 24. — ст. 136.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.00 № 2181-111.

Указ Президента України «Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері» від 25 грудня 2001 р. № 1251/2001.

Бурлаков Р. Про систему державного фінансового контролю // Право України. — № 3. — 1998. — С. 69—74.

Горун О. В. Суть і призначення фінансового контролю // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 57—56.

Ісмаїлов А. Б. Шляхи удосконалення фінансового контролю // Фінанси України. — 2003. — № 5. — С. 139—143.

Крутевич М. Рахункова палата як орган парламентського контролю. // Право України. — 2001. — №11. — С. 144—148.

Мартьянов І. В. Фінансовий контроль України в період переходу до ринкових відносин // Устінова І. П. Реформування фінансового контролю в Україні // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 66—71.

Павлов Д. Розвиток законодавства про фінансовий контроль як напрям фінансово-правового забезпечення адміністративної реформи в Украї­ні // Підприємництво, господарство, право. — 2001. — № 10. — С. 54—58.

Савченко Л. Законність як основний принцип діяльності органів фінансового контролю // Підприємництво, господарство, право. — 2002. — № 2. — С. 52—56.

Савченко Л. Удосконалення законодавства про державну контрольно-ревізійну службу як одна із умов належного здійснення фінансового контролю // Підприємництво, господарство, право. — 2002. — № 3. — С. 52—555.

Селіванов А., Дзісяк О. Правове регулювання діяльності органів подат­кової служби в Україні // Право України. — 1998. — № 7. — С. 15—18.

Чорний М. П. Організація планових податкових перевірок // Фінанси України. — 2003. — № 2. — С. 1—15.

Хмільовська К. В. Організаційні засади податкового контролю // Фінанси України. — 2003. — № 2. — С. 50—54.

Устінова І. П. Реформування фінансового контролю в Україні // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 71—78.