Короткий словник термінів, що використовуються у фінансовому праві

АВАЛЬ — вексельне доручення, за яким особа, що його здійснила, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання зобов'язань будь-якою з відповідальних за векселем осіб: акцептантом, векселедав­цем, індосантом. Аваль підвищує надійність векселя і тим самим сприяє вексельному обігу.

АВАНСОВІ ПЛАТЕЖІ — сплата до бюджету податків і податкових пла­тежів у розмірах, визначених виходячи з прогнозованого оцінювання об'єкта оподаткування або з його фактичних розмірів за попередній пе­ріод чи аналогічний період попереднього року.

АВІЗО — офіційне письмове банківське повідомлення про виконання роз­рахункової операції. Направляється іншому банкові чи клієнтові і вико­ристовується банками для повідомлення своїх клієнтів про дебетові та кредитові записи, залишки коштів на рахунках, виплату переказів, подання чеків, відкриття акредитивів. Як авізо використовують спеціальні бланки або копії грошово-розрахункових документів (платіжні доручення чи вимоги, меморіальні ордери тощо). В авізо зазначають його номер, дату операції та її характер, суму, реквізити платника чи одержувача.

АВУАРИ — 1. Різні активи (готівка, чеки, векселі, акредитиви), за рахунок яких можуть бути здійснені виплати і погашені зобов'язання їхніх власників. 2. Грошові ресурси банку в іноземних валютах, цінних папе­рах, золоті, що є на його рахунках у закордонних банках. Сукупність таких ресурсів, що належать певній країні, називається її закордонними авуарами. Ними здійснюють виплати, погашають зобов'язання, забезпе­чують розрахунки між державами. Значна частина розрахунків у світо­вому господарстві здійснюється в доларах США, німецьких марках, японських єнах, англійських фунтах стерлінгів. Тому найпоширеніші авуари саме в цих валютах.

АГЕНТ — фізична або юридична особа, яка виконує функції довіреної особи, посередника, уповноваженого, тобто здійснює певні дії від імені іншої особи (принципала) за дорученням і в інтересах цієї особи. У фі­нансово-комерційних операціях агентами є брокери, дилери, маклери, комісіонери.

128

 

АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ — штрафна санкція, що накладаєть­ся на керівників і посадових осіб підприємств, установ та організацій за порушення податкового законодавства.

АЖІО — відхилення курсу валюти, акцій, векселів та інших цінних па­перів від їх номінальної вартості або паритету в бік перевищення.

АЖУР — стан бухгалтерського обліку, коли всі записи на рахунках роб­лять у день здійснення господарських операцій; у ширшому розумін­ні — коли обліково-обчислювальні роботи виконуються в установлені терміни.

АКТ РЕВІЗІЇ — основний письмовий документ, що засвідчує наслідки об­стеження, перевірки стану або результатів роботи підприємства, орга­нізації, установи чи дій службової особи (групи осіб).

АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ — операції, за допомогою яких банки розміщують наявні у них грошові ресурси (видача позик, купівля цін­них паперів тощо).

АКЦЕПТ — згода платника оплатити платіжну вимогу постачальника при безготівкових розрахунках.

АКЦЕПТНИЙ АКРЕДИТИВ — банківський кредит, який отримує експор­тер чи імпортер. При цьому він передає банкові свої векселі, виставлені на цей банк. Такі векселі можна продати, оскільки банківський акцепт дає право покупцеві векселя отримати розрахунок за ним у банку.

АКЦЕПТОВАНИЙ ВЕКСЕЛЬ — вексель, який має акцепт платника на його оплату. Акцепт оформляється написом на векселі ("акцептований", "прийнятий", "зобов'язуюсь заплатити" та ін.) і підписом трасата (плат­ника за векселем). Через акцепт особа, яка вказана на векселі як платник (трасат), беручи на себе обов'язки акцептанта, стає головним вексельним боржником. Акцептант відповідає за оплату векселя в установлені тер­міни; у разі неплатежу власник векселя має прямий позов проти акцеп­танта. Акцептовані векселі набули поширення у практиці кредитування зовнішньої торгівлі.

АКЦИЗ — вид непрямого податку на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), який включається до ціни товарів (продукції).

АУДИТОР — працівник аудиторської служби (фірми), який здійснює неза­лежну експертизу чи контроль за дотриманням встановленого порядку здійснення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку та звітності, надає з цих питань консультаційні послуги.

АУДИТОРСЬКА ФІРМА (СЛУЖБА) — організація, яка на договірних засадах здійснює аудит, тобто позавідомчу незалежну фінансову та

129

 

бухгалтерську експертизу чи контроль за діяльністю господарських суб'єктів (підприємств, фірм, організацій), а також надає консультацій­ні послуги. Метою такої експертизи є об'єктивне оцінювання фінансово­го стану, перевірка правочинності укладених угод, дотримання законо­давства, насамперед податкового, й достовірності поданої звітності. Аудиторську фірму (службу) можна створювати на основі будь-яких форм власності. Для здійснення аудиторської діяльності потрібно мати ліцензію.

АУКЦІОН — продаж товарів і майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну.

АУКЦІОН ВАЛЮТНИЙ — організована форма купівлі-продажу інозем­них валют за конкурсом покупців.

АУКЦІОН ГРУПОВИЙ — форма біржової торгівлі, коли спочатку на­громаджують замовлення, а потім розпродують їх одноразово в торго­вому залі під контролем уповноваженого брокера чи працівника біржі.

БАЛАНС БАНКІВСЬКИЙ — бухгалтерський баланс, який відбиває стан залучених і власних коштів, їх джерела, розміщення в кредитних та інших операціях. За даними балансу здійснюється контроль за форму­ванням і використанням банківських ресурсів, станом кредитних, розра­хункових, касових та інших банківських операцій.

БАЛАНС БУХГАЛТЕРСЬКИЙ — форма бухгалтерської звітності, яка від­биває у грошовому виразі стан господарських засобів за їх складом і ви­користанням, джерелами надходження та призначенням на певну дату. Має форму таблиці, що складається з двох частин: активу і пасиву. Ос­кільки актив і пасив балансу відбивають одні й ті самі кошти, їх підсум­ки мають дорівнювати один одному.

БАЛАНС ДЕРЖАВИ ПЛАТІЖНИЙ — співвідношення між сумою фак­тичних грошових надходжень із-за кордону та сумою платежів іншим державам за певний період (рік, квартал, місяць) або на певну дату. Баланс держави платіжний є найпоширенішим видом балансу міжна­родних розрахунків. Його розроблюють за формою, рекомендованою МВФ.

БАЛАНС ДЕРЖАВИ ФІНАНСОВИЙ ЗВЕДЕНИЙ — система показників, що характеризують джерела створення, напрями використання фінан­сових ресурсів та їх величину за відповідний період. Охоплює фінансові ресурси, що створюються і використовуються в усіх секторах економіки

130

 

незалежно від форм власності, а також обов'язкові та добровільні пла­тежі, сплачувані населенням, довгострокові кредити банків, доходи від зовнішньоекономічної діяльності. У видатковій частині балансу наво­дять загальну суму витрат, здійснюваних суб'єктами господарювання та по лінії бюджетної системи.

БАЛАНС ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ — поточний фінансовий план підприєм­ства, що є основою організації фінансових відносин, формування та ви­користання грошових доходів і фондів. Розроблюється звичайно на рік з поквартальним поділом. В умовах нестабільної економіки та при високих темпах інфляції баланс можна складати і на коротші терміни.

БАЛАНСОВИЙ ПРИБУТОК — загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, що відбита в його балансі і включає в себе прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних па­перів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів і матері­альних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) опе­рацій, роялті та позареалізаційних операцій.

БАНК-ЕМІТЕНТ — банк, що випускає в обіг грошові знаки, цінні папери та платіжно-розрахункові документи.

БАНКІВСЬКА АСОЦІАЦІЯ — об'єднання банків, яке створюється з ме­тою захисту своїх професійних інтересів.

БАНКІВСЬКА ЛІКВІДНІСТЬ — здатність банків забезпечити своєчасне виконання зобов'язань. Визначається співвідношенням та структурою активів і пасивів банку.

БАНКІВСЬКА ЛІНІЯ — кредитна лінія, яку банк відкриває клієнтові.

БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ — відомості, що не підлягають розголошен­ню. До них належать відомості про стан рахунків клієнтів і виконува­них операцій. Такі відомості можуть надаватися самим клієнтам, судо­вим, слідчим і фінансовим органам. Банківська таємниця є різновидом комерційної таємниці, яка полягає в тому, що фірми й банки прихову­ють одне від одного відомості про операції з метою отримання більших прибутків. Публікація балансів не виказує банківської таємниці, оскіль­ки відомості звичайно є загальними і не розкривають конкретних опе­рацій банків, їх зв'язків з клієнтурою.

БАНКІВСЬКИЙ АКЦЕПТ — згода банку на оплату платіжних докумен­тів, форма гарантії їх оплати. Оформлюється у вигляді відповідного на­пису банку-акцептанта.

131

 

БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ — надання банком у тимчасове користування частини власного або залученого капіталу. Здійснюється у формі видачі позик, обліку векселів та ін. Специфічними формами кредиту є форфей­тинг, факторинг, "кредит покупцеві".

БАНКІВСЬКИЙ ФАКТОРИНГ — вид послуг банку з рефінансування де­біторських зобов'язань клієнта без права вимоги повернення.

БАНКІВСЬКИЙ ФОРФЕЙТИНГ — фінансування міжнародної торгівлі шляхом обліку переказних векселів без права регресу, тобто покупець векселя бере на себе весь ризик неплатежу і не може пред'явити претензії попередньому власникові.

БАНКІВСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ — вкладання банківських ресурсів на трива­лий термін.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ — операції банків для залучення коштів та їх вкладання в позички, цінні папери й послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, здійснення капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.

БАНКОМАТ — електронний термінальний пристрій, сполучений з бан­ківським комп'ютером і призначений для одержання клієнтом готівки зі свого рахунка, а також довідок по ньому. Доступ до користування банкоматом забезпечується виданою банком спеціальною кредитною карткою.

БАНКРУТСТВО — фінансова неспроможність осіб, підприємств, фірм, не­здатність платити кредиторам за борговими зобов'язаннями і продов­жувати нормальну діяльність. Розрізняють два види банкрутства: пер­ший — це навмисне, тобто свідоме, доведення своїх комерційних справ до банкрутства; другий вид пов'язаний із певними обставинами або є результатом некомпетентного управління. Згідно з ринковими постула­тами банкрутство виконує функцію своєрідного відбору найефективні­ших форм і методів господарювання.

БАРТЕР — еквівалентний обмін товарами між фірмами різних країн. Провадиться на безвалютній основі.

БЕЗАКЦЕПТНІ ПЛАТЕЖІ — платежі, що здійснюються на основі платіж­них вимог списанням коштів з рахунка платника без його згоди, про що робиться спеціальна відмітка на документі: "Без акцепту".

БЕЗГОТІВКОВИЙ ГРОШОВИЙ ОБІГ — частина грошового обігу, в якій рух грошей відбувається як перерахування сум по рахунках у банках чи зарахування взаємних вимог, тобто безготівкових грошових знаків.

132

 

Переважна більшість загального грошового обігу здійснюється в безго­тівковій формі. Це зумовлено тим, що безготівковий обіг має значні пе­реваги перед готівковим, а тому набагато ефективніший і доцільніший як для суспільства загалом, так і для кожного окремого економічного суб'єкта.

БІРЖА — організаційно оформлений, постійно функціонуючий ринок, на якому здійснюються торгівля цінними паперами і оптова торгівля това­рами. Розрізняють фондову, товарну та валютну біржі.

БЛОКОВАНИЙ РАХУНОК — банківський рахунок, розпоряджання яким обмежене за рішенням слідчих, судових чи урядових органів.

БОНИ — короткотермінові боргові зобов'язання, що їх випускають дер­жавна скарбниця, муніципальні органи, окремі установи і підприєм­ства.

БОНУС — додаткова винагорода, премія.

БЮДЖЕТ КОНСОЛІДОВАНИЙ — зведений бюджет нижчих територі­альних рівнів і бюджету відповідного адміністративно-територіально­го утворення. Використовується для розрахунків та аналізу.

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ — перевищення видатків бюджету над його до­ходами, показник кризового стану державних фінансів, один із факто­рів розвитку інфляції. Причини появи і зростання бюджетного дефіци­ту — посилення економічної нестабільності, скорочення надходжень до бюджету внаслідок зниження ефективності виробництва, безконтрольне збільшення бюджетних витрат.

БЮДЖЕТНИЙ ПЕРІОД — час дії бюджету від складання його проекту до затвердження звіту про виконання. Згідно з Конституцією України бюджетний період починається 1 січня і закінчується 31 грудня, тобто триває календарний рік.

ВАЛЮТА БАЗИСНА — валюта, щодо якої в тій чи іншій країні або фінансовому центрі здійснюється котирування інших валют, наприклад долар США, англійський фунт стерлінгів.

ВАЛЮТА ВІЛЬНО КОНВЕРТОВАНА — валюта, що вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. Сфера обміну валюти вільно кон­вертованої поширюється як на поточні операції, пов'язані з поточною

133

 

зовнішньоекономічною діяльністю (зовнішньоторговельний обмін, неторговельні платежі, іноземний туризм), так і на операції щодо зов­нішніх кредитів і закордонних інвестицій. Режим функціонування ва­люти вільно конвертованої практично означає відсутність будь-яких ва­лютних обмежень.

ВАЛЮТНА ІНТЕРВЕНЦІЯ — втручання центрального банку в операції на валютному ринку для того, щоб впливати на курс національної ва­люти. Здійснюється через купівлю-продаж іноземної валюти: щоб підви­щити курс національної валюти, центральний банк продає іноземну ва­люту, а щоб знизити його — скуповує. Валютна інтервенція є складовою валютної політики держави.

ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА — сукупність заходів, що здійснюються держа­вою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до її поточних і стратегічних цілей. Валютна політика є складовою державної еконо­мічної політики держави.

ВАЛЮТНИЙ КУРС — співвідношення грошових одиниць двох країн, яке використовується для обміну валют, при здійсненні валютних та інших економічних операцій. Зовні є ціною валюти однієї країни, ви­раженої у валюті іншої країни чи в міжнародних розрахункових оди­ницях.

ВАЛЮТНИЙ ПАРИТЕТ — законодавчо встановлене співвідношення двох валют, яке і є основою валютного курсу.

ВАЛЮТНИЙ РЕЗЕРВ — запас іноземної валюти, а також золота, яким володіє правлячий орган або центральний банк тієї чи іншої країни для платежів за міжнародними розрахунками.

ВАЛЮТНИЙ РИЗИК — небезпека валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу іноземної валюти стосовно національної валюти під час виконан­ня торговельних, кредитних і валютних операцій.

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ — операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між рези­дентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валют­них цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаван­ням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані із ввезенням, переказуванням і пересилан­ням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересилан­ням за її межі валютних цінностей.

ВАЛЮТНІ РИНКИ — центри зосередження валютних операцій, які здійс­нюються на основі попиту і пропозиції та забезпечують своєчасність

134

 

міжнародних розрахунків. Учасниками валютних ринків є банки, ком­панії та їх клієнтура, а також валютні біржі.

ВЕКСЕЛЬ — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язан­ня векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власникові векселя (векселевласникові).

ВТРАЧЕНА ВИГОДА — дохід, що його міг би одержати суб'єкт оподат­кування в разі здійснення своїх прав і не одержав через незалежні від нього обставини або протиправні щодо нього дії інших суб'єктів, якщо розмір його передбачуваного доходу можна обґрунтувати.

ГАРАНТ — державний орган, установа, підприємство чи особа, які у пев­ний спосіб гарантують своєчасну сплату суми, що її має повернути борж­ник, і несуть за неї економічну, фінансову, матеріальну та моральну відповідальність, компенсують збитки, що виникають.

ГАРАНТОВАНИЙ КРЕДИТ — кредит, який надається одними підприєм­цями іншим під гарантію банків, фірм або урядових органів. До гаран­тованого кредиту звертаються тоді, коли постачальник не впевнений у платоспроможності покупця.

ГАРАНТОВАНИЙ ЧЕК — чек клієнта, гарантований його банком.

ГРИВНЯ — 1. Грошова і вагова одиниця Стародавньої Русі. 2. Грошова одиниця Української Народної Республіки, в якій 1918 року випускались кредитні білети Державного банку УНР. 3. Згідно з Конституцією є гро­шовою одиницею України. Національна валюта України з 2 вересня 1996 року.

ГРОШІ ЕЛЕКТРОННІ — умовна назва коштів, які використовуються їх власниками в електронній системі банківських послуг. Фактично це кре­дитні гроші, що обертаються не з допомогою паперових носіїв, а через запровадження до сфери розрахунків комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку. Гроші електронні є найбільш прогресивним, економним і зручним носієм грошових функцій, що значно прискорює безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання.

ГРОШОВИЙ ОБІГ — рух грошей у готівковій та безготівковій формах, що обслуговує кругообіг товарів і послуг у процесі розширеного від­творення.

135

 

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА — сукупність заходів держави у сфері грошового обігу і кредитних відносин з метою регулювання еко­номічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та збалансовування платіжного балансу. Основні напрями грошово-кре­дитної політики визначаються вищими законодавчими органами краї­ни, а реалізуються урядами, центральними банками разом з Міністер­ством фінансів.

ГУДВІЛ — комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку під­приємства без відповідного збільшення активних операцій, у тому числі використання кращих управлінських здібностей, домінуюча позиція на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології тощо. Вартість гудвілу визначається різницею між ціною придбання і звичайною ціною відпо­відних активів.

ДЕБІТОР — юридична чи фізична особа, яка заборгувала певному під­приємству, організації, фірмі чи установі гроші або майно.

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ — рахунки, що виникають внаслідок поставок у кредит і підлягають оплаті. У балансі підприємства входять до складу оборотного капіталу.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ — знецінення національної грошової одиниці порівня­но з іноземною валютою чи міжнародними валютними одиницями. Ви­являється у зниженні курсу національної валюти. Причиною деваль­вації є інфляція, коли в різних країнах вона розвивається неоднакови­ми темпами.

ДЕКЛАРУВАННЯ — подання платником відомостей про обсяги об'єкта оподаткування та інших даних, необхідних для визначення суми по­датку.

ДЕНОНСАЦІЯ — письмова відмова від угоди до закінчення терміну її дії.

ДЕРЖАВНЕ МИТО — грошова плата, що стягується за вчинення юридич­них дій та за видачу документів юридичного характеру уповноважени­ми на те державними органами й перераховується ними до бюджету.

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ФІЗИЧНИХ ОСІБ — ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ТА ІНШИХ ОБОВ'ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ — автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові пла-

136

 

тежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ — фонди, які створені відповідно до зако­нодавства України і формуються за рахунок визначених ним внесків юридичних осіб незалежно від форм власності та внесків громадян.

ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ — перевищення видатків бюджету над його дохо­дами.

ДЕФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА — сукупність заходів, яких вживає держава з метою стримування інфляції та оздоровлення платіжного балансу.

ДЕФЛЯЦІЯ — процес стримування зростання грошової маси в обігу. За змістом і наслідками — протилежність інфляції. Звичайно провадиться напередодні грошових реформ.

ДЕФОЛТ — відмова держави, юридичної або фізичної особи від виконан­ня своїх фінансових зобов'язань в односторонньому порядку.

ДИВІДЕНДИ — доходи, отримані суб'єктами оподаткування за корпора­тивним правом у вигляді частки прибутку юридичної особи, зокрема доходи, нараховані у вигляді відсотків на акції або на внески до статут­них фондів (за винятком доходів, отриманих від інших видів цінних па­перів, від продажу та доходів від операцій з борговими зобов'язаннями і вимогами).

ДИСКОНТ — 1. У банківській практиці: обліковий відсоток, який банки знімають при обліку векселів. 2. У практиці валютного та товарного ринку: зниження курсу валюти за готівковими операціями або з ціни товару при термінових валютних угодах. 3. У практиці фондової біржі: різниця між номіналом цінного папера та його біржовим курсом у ви­падку, коли останній нижчий від номіналу.

ДИСКОНТНА ПОЛІТИКА — політика підвищення або зниження обліко­вих ставок емісійними банками країни з метою впливу на попит і пропо­зицію позичкових капіталів, стан платіжного балансу і валютні курси.

ДОБРОВІЛЬНІ ПОЖЕРТВИ — внески підприємств або громадян на за­гальносуспільні потреби, а також у неприбуткові організації, створені згідно із законодавством про об'єднання громадян.

ДОТАЦІЯ — особливий вид асигнувань з державного бюджету. Розріз­няють два види дотацій:

для збалансування доходів і видатків та покриття збитків окремих ус­

танов, підприємств;

бюджетну — надають у разі перевищення видатків над доходами (як

метод бюджетного регулювання).

137

 

ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТ — кошти, що надаються іноземним покупцям чи їх банкам з метою фінансування їх діяльності.

ЕКСПОРТНИЙ ЛІЗИНГ — угода, згідно з якою лізингова компанія купує обладнання у національної фірми для надання його за кордон оренда­реві.

ЕМІСІЯ — випуск в обіг грошей і цінних паперів.

ЕМІТЕНТ — держава, підприємство, установа, організація, які випуска­ють в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові доку­менти.

ЄВРОВАЛЮТИ — сукупна назва стійких валют, якими комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позикові операції за межами країн-емітентів цих валют: євродолари, євромарки, євростерлінги, євроєни тощо. Термін виник наприкінці 50-х років, коли було запроваджено конвертованість валют економічно розвинених країн і ці валюти почали використовувати в міжнародних розрахунках. Найбільшу частку в за­пасах євровалют становить долар США.

ЄВРОКРЕДИТИ — міжнародні позики, які великі комерційні банки країн надають за рахунок ресурсів євровалютного ринку.

ЄВРООБЛІГАЦІЯ — цінний папір на пред'явника; боргове зобов'язання позичальника, який отримав довгострокову позику в одній з євровалют. Випускається емісійним синдикатом, який об'єднує банки та інші кре­дитні установи-нерезиденти країни, чия валюта використовується для позначення номіналу емітованих цінних паперів.

ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА — форма організації стосунків країн — членів ЄС у валютній сфері, мета якої — забезпечити стійке спів­відношення курсів національних валют цих держав і тим самим сприяти стабілізації їх зовнішньоекономічних зв'язків. Заснована 13 березня 1979 р. Базується на трьох основних елементах: зобов'язаннях країн — членів ЄС підтримувати коливання ринкового курсу валют у певних ме­жах досить вузького діапазону; спеціальній європейській валютній оди­ниці — ЕКЮ; наданні кредитної фінансової допомоги урядам, котрі за­знають фінансових труднощів у підтримуванні ринкового курсу своєї валюти в межах узгодженого діапазону відхилень.

138

 

ЄВРОРИНОК — міжнародний ринок позичкових капіталів, на якому здійснюють операції в євровалютах.

ЗАБОРГОВАНІСТЬ ДЕБІТОРСЬКА — сума боргів, не сплачених підпри­ємству, організації, установі юридичною або фізичною особою. Вини­кає внаслідок їх господарських взаємовідносин. Своєчасне стягнення заборгованості дебіторської є важливим засобом забезпечення сприят­ливого фінансового стану підприємства.

ЗАДАТОК — грошова сума, що видається однією зі сторін договору іншій у рахунок належних платежів, є доказом укладення договору і засобом забезпечення його виконання.

ЗАСТАВА — спосіб забезпечення зобов'язання в разі надання кредитів тощо.

ЗАСТАВНІ ОПЕРАЦІЇ — операції банків з надання позик під заставу то­варів у обігу та товарів у переробці. Позики населенню, що їх видають ломбарди під заставу.

ЗВИЧАЙНА ПРОЦЕНТНА СТАВКА ЗА ДЕПОЗИТ — середньозважена процентна ставка на день відкриття депозиту, яка не перевищує середньо­зважену процентну ставку за депозити, залучені протягом 30 календар­них днів, що передували даті відкриття цього депозиту.

ЗВИЧАЙНА ПРОЦЕНТНА СТАВКА ЗА КРЕДИТ — середньозважена процентна ставка на день сплати процентів за кредит, яка не нижча від середньозваженої процентної ставки за кредити, надані протягом 30 ка­лендарних днів, що передували даті надання цього кредиту.

ЗВИЧАЙНА ЦІНА НА ПРОДУКЦІЮ — ціна, не менша від середньозва­женої ціни реалізації аналогічної продукції за будь-якими іншими уго­дами купівлі-продажу, укладеними з будь-якою третьою стороною про­тягом 30 календарних днів, що передували даті реалізації.

ЗОЛОТИЙ ЗАПАС — офіційний запас золота у злитках або монетах, що зберігається в національному банку та фінансових органах держави чи міжнародних валютно-фінансових установах.

ІМЕННИЙ ЧЕК — виписаний на певну особу спеціальний грошовий до­кумент установленої форми, що містить письмове розпорядження влас-

139

 

ника поточного рахунка банку про виплату зазначеної суми. Обмеже­ний у розповсюдженні.

ІНВЕСТИЦІЇ — капіталовкладення.

Вкладання коштів в основний капітал і матеріально-товарні запаси

для розвитку виробництва.

Вкладання коштів у фінансові активи (депозити, цінні папери) з метою

отримання доходу; портфельні інвестиції в цінні папери, призначені

лише для отримання доходу; прямі інвестиції для участі в управлінні

компанією; інвестиції в дорогоцінні метали, землю, нерухомість з ме­

тою захисту коштів від інфляції, грошових реформ.

ІНВЕСТИЦІЙНІ БАНКИ — кредитно-фінансові інститути, що спеціалізу­ються на операціях з цінними паперами з метою залучення коштів, здійснення довгострокового кредитування і фінансування різних галу­зей господарства. На відміну від комерційних, інвестиційні банки не приймають депозитів, а займаються емісійно-засновницькою діяльністю, тобто випускають і розміщують цінні папери, що є джерелом їх грошо­вих ресурсів.

ІНВЕСТОР — вкладник, особа, організація або держава, які інвестують.

ІНДОСАМЕНТ — передатний напис на зворотному боці цінного папера, що засвідчує перехід права за цим документом іншій особі; індосамент може бути на користь конкретної особи (іменний), на пред'явника — складається з одного підпису (бланковий); застереження "без регресу (обороту)" знімає з індосанта солідарну відповідальність з платником за векселем.

ІНДОСАНТ — особа, що робить на зворотному боці цінного папера пе­редатний напис.

ІНДОСАТ — особа, на користь якої переказується цінний папір за пере­датним написом.

ІНКАСО — банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта отримує на основі платіжних вимог кошти від платника за відвантажені на адресу останнього товарно-матеріальні цінності та надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта в банку.

ІННОВАЦІЯ — капіталовкладення: фінансування науково-дослідних робіт, упровадження нових технологій та виробництво нової продукції.

ІНТЕРВЕНЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ — одна з форм втручання центральних банків країн у кредитно-фінансову та валютну сферу через регулювання попиту і пропозиції на кредит, цінні папери, національну та іноземну валюту.

140

 

ІПОТЕКА — застава нерухомого майна (землі, будинків, споруд тощо) для отримання позики.

ІПОТЕЧНИЙ БАНК — банк, який спеціалізується на видачі довгостроко­вих грошових позик під заставу нерухомості, а також випускає заставні папери, що забезпечуються заставленою нерухомістю.

ІПОТЕЧНИЙ КРЕДИТ — грошова позика, що видається банком під за­ставу нерухомості.

КАЗНАЧЕЙСТВО — самостійний чи у складі Міністерства фінансів спе­ціальний орган, який відає збиранням державних доходів і їх витрачан­ням відповідно до державного бюджету, а також управлінням держав­ним боргом, емісією казначейських білетів і цінних паперів.

КЛІРИНГ — форма безготівкових розрахунків, що передбачає залік взаємних грошових вимог між підприємствами чи державами. Сальдо клірингового рахунка, виявлене через незбалансованість товарообігу, покривається підприємством чи країною-боржником у способи і термі­ни, що обумовлені відповідними угодами.

КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ — будь-яка господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає авансування (попередню оп­лату) продукції, робіт, послуг іншого суб'єкта підприємницької діяль­ності з відстроченням дати реалізації, якщо таке відстрочення переви­щує звичайні терміни поставки або перевищує 30 календарних днів з дати здійснення авансового платежу. Не вважають комерційним креди­том форвардні та ф'ючерсні операції з продукцією сезонного виробниц­тва або з цінними паперами і валютними цінностями, а також операції з товарними і валютними опціонами, що передбачають перехід права власності на таку продукцію (цінні папери і валютні цінності) у момент здійснення розрахунків за форвардним, ф'ючерсним або опціонним до­говорами.

КОНСИГНАЦІЙНА ОПЕРАЦІЯ — господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності — консигнатора, яка передбачає експорт матеріальних цінностей до складу іншого суб'єкта підприємницької діяльності — консигнатора з дорученням реалізувати зазначені матері­альні цінності на комісійних засадах.

КОРЕСПОНДЕНТСЬКИЙ РАХУНОК — рахунок для обліку розрахунків, що їх виконує одна кредитна установа за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

141

 

У нашій країні існують кореспондентські розрахунки між комерційними банками, Національним банком і комерційними банками.

КОРПОРАТИВНЕ ПРАВО — право власності на частку (пай) у статутно­му фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи.

КОШИК СПОЖИВЧИЙ — розрахунковий набір, асортимент товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) спо­живання людини чи сім'ї. Такий набір використовують для розрахунку мінімального споживчого бюджету (прожиткового мінімуму) виходячи з вартості споживчого кошика у чинних цінах. Кошик споживчий є та­кож базою для порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання.

КОШТОРИС — основний плановий документ для фінансування бюджет­них установ, обчислення витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг тощо.

КРЕДИТ "СТЕНД-БАЙ" — кредит, що надається країнам — членам МВФ на основі угод "Стенд-бай" терміном до 12 місяців, а в окремих випад­ках — до 3 років.

КРЕДИТНА ОПЕРАЦІЯ — господарська операція суб'єкта підприємниць­кої діяльності, що передбачає надання права на купівлю матеріальних цінностей і нематеріальних активів з відстроченням платежу, а також на позику коштів з відстроченням їх погашення. Кредитні операції здійс­нюються у вигляді товарного, комерційного і фінансового кредиту.

КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ — кошти підприємства, органі­зації чи установи, що підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам.

ЛІЗИНГ — довгострокова оренда устаткування, машин, споруд виробни­чого призначення. Лізинг забезпечує промисловим компаніям мож­ливість отримати необхідне устаткування без значних одноразових грошових затрат, неминучих при звичайній торгівлі. Банки також мо­жуть здавати в оренду засоби виробництва, придбані за власні кошти.

ЛІКВІДНІ АКТИВИ — кошти, що легко реалізуються, короткострокові державні цінні папери, поточні рахунки, готівка, які не дають доходу у вигляді відсотка.

142

 

ЛІКВІДНІСТЬ — 1. Здатність підприємців виконувати свої платіжні зобо­в'язання перед кредиторами. 2. Можливість перетворення матеріальних цінностей і цінних паперів на готівку. 3. Оцінювання стану й руху обі­гових коштів і правильності планового використання власних і позич­кових коштів.

ЛІКВІДНІСТЬ БАНКІВ — здатність банків забезпечити своєчасне вико­нання своїх зобов'язань. Ліквідність банків визначається збалансуван­ням активів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності термінів розміщення активів і залучених банком пасивів. Комерційні банки ма­ють дотримуватися певних рівнів ліквідності. Норми ліквідності банків встановлюються як відношення різних статей активів балансу банку до всієї суми або до певних статей пасивів.

ЛІЦЕНЗУВАННЯ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ — видача спеціального дозволу банкам та іншим кредитним установам на право займатися певними ви­дами діяльності (здійснення окремих банківських операцій), перелік яких визначається законодавчими актами країни.

ЛОРО — кореспондентський рахунок, що відкривається банком для зара­хування сум, виданих або одержаних банком за дорученням свого ко­респондента.

МАЙНОВІ ПОДАТКИ — прямі податки з юридичних і фізичних осіб, об'єктом оподаткування яких є рухоме й нерухоме майно.

МАРЖА — термін у торговій, біржовій, страховій і банківській практиці для позначення різниці між цінами товарів, курсами цінних паперів, процентними ставками та іншими показниками.

МАРКА АКЦИЗНОГО ЗБОРУ — спеціальний знак, яким маркують алко­гольні напої та тютюнові вироби і наявність якого підтверджує сплату акцизного збору, легальність увезення та реалізації на території Украї­ни цих виробів.

МИТНА ВАРТІСТЬ — ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари чи інші предмети, що підлягають оподаткуванню митом, на мо­мент перетинання митного кордону України.

МИТНА ДЕКЛАРАЦІЯ — документ, що подається в митні органи при ввезенні, вивезенні чи транзиті товарів через митний кордон, містить дані про ці товари і на підставі якого стягується мито.

143

 

МИТНІ ЗБОРИ — плата, що стягується з декларантів за оформлення мит­них процедур.

МІЖБЮДЖЕТНІ ТРАНСФЕРТИ — кошти, які безоплатно і безповорот­но передаються з одного бюджету до іншого.

МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД (МВФ) — міжурядова валютно-кредитна організація, заснована 1944 р. Має статус спеціалізованої уста­нови ООН. Офіційні цілі МВФ — сприяти міжнародному співробітниц­тву у валютно-фінансовій галузі та розвитку світової торгівлі, регулю­вати валютні стосунки країн-учасниць.

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ — бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого само­врядування.

МІСЦЕ ОСНОВНОЇ РОБОТИ, СЛУЖБИ — підприємство, установа, ор­ганізація незалежно від форми власності, фізична особа — суб'єкт під­приємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки.

МОНЕТАРНІ МЕТАЛИ — золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і по­бутових виробів з цих металів та їх брухту.

МОРАЛЬНА ШКОДА — шкода, заподіяна особистим немайновим пра­вам суб'єкта оподаткування, яка призвела або може призвести до збитків, що мають матеріальне вираження.

НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ — вартість об'єктів промислової та інтелек­туальної власності, а також інших аналогічних прав, визначених об'єк­том права власності конкретного підприємства.

НЕОПОДАТКОВУВАНИЙ МІНІМУМ — розмір оподаткування об'єкта, у межах якого податок не стягується.

НЕРЕЗИДЕНТИ — юридичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи України поза її межами і створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності.

НЕУСТОЙКА — визначена законом або договором сума, яку боржник має сплатити кредиторові в разі невиконання чи неналежного виконан­ня зобов'язання. Один із способів забезпечення виконання зобов'язань. Різновидом неустойки є пеня, штраф.

144

 

НОВАЦІЯ ВЕКСЕЛЯ — припинення зобов'язання за угодою сторін через заміну його новим зобов'язанням (векселем).

НОМІНАЛ — 1. Вартість, що її вказують на грошових знаках, акціях, об­лігаціях та інших цінних паперах (номінальна вартість). 2. Зазначена у прейскуранті або на самому товарі його ціна (номінальна ціна).

НОРМА ОБОВ'ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВІВ БАНКІВ — встановлене рішенням центрального банку процентне відношення суми обов'язкових резервів, що утворюються за окремими статтями банківських пасивів, до обсягу зобов'язань за відповідними статтями.

НОСТРО — рахунок, який банк має у своєму банку-кореспондентові для занесення на нього надходжень і витрат.

ОБЛІК (ДИСКОНТ) ВЕКСЕЛІВ — купівля векселів до закінчення терміну їх дії. Банк достроково виплачує власникові суму, на яку виписано век­сель, за вирахуванням відсотка. Банки приймають до обліку, як правило, векселі, що містять зобов'язання фірм, платоспроможність яких не ви­кликає сумнівів.

ОБОВ'ЯЗКОВІ РЕЗЕРВИ БАНКІВ — кошти комерційних банків, які вони зобов'язані зберігати в центральному банку як забезпечення дея­ких своїх операцій відповідно до нормативів, передбачених законодав­ством. Роль обов'язкових резервів полягає в тому, щоб, з одного боку, забезпечити мінімальну ліквідність банків і збереження в них депозитів, а з іншого — бути інструментом грошово-кредитної політики.

ОБОРОТНІ ЦІННІ ПАПЕРИ — цінні папери, права на які передаються без оформлення відповідних документів простим врученням або це вру­чення доповнюється написом про передавання. До оборотних цінних паперів належать казначейські та комерційні векселі, пред'явницькі акції й облігації, чеки, депозитні сертифікати та ін.

ОБОРОТНІСТЬ КРЕДИТУ — один із показників ефективності викорис­тання позикових коштів. Характеризує швидкість обороту кредиту — кількість днів, за які кредитні кошти банку здійснюють повний оборот. Оборотність кредиту обчислюють як відношення середньої за аналізова­ний період суми кредиту до величини одноденного кредитного обороту з позикових рахунків банку.

ОБСЛУГОВУВАННЯ БОРГУ — погашення основної суми кредиту та виплата відсотків за нього відповідно до графіка, узгодженого кредито­ром і позичальником.

145

 

ОВЕРБОТ — ситуація на ринку, коли внаслідок великого попиту ціни на товари, валюту чи цінні папери стрімко зростають, дестабілізуючи тим самим ринок.

ОВЕРДРАФТ — форма короткострокового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з розрахункового рахунка клієнта понад їх залишок на рахунку, тобто в утворенні на рахунку клієнта дебетового сальдо. Для банківських кореспондентських розрахунків з використанням оверд­рафту застосовують банківські кредити. Кредит за овердрафт визна­чається під час відкриття рахунка і не може перевищувати наперед ви­значеної суми. Овердрафт надають особливо надійним клієнтам. З від'єм­ного залишку на рахунку стягують відсоток, як і за звичайні кредити.

ОВЕРДСОЛД — ситуація на ринку, коли ціни на товари, валюту чи цінні папери через перенасичення ними ринку зменшується до збиткового рівня.

ОПЕРАЦІЯ З ОПЦІОНОМ — господарська операція суб'єкта підприєм­ницької діяльності, що передбачає продаж (купівлю) опціону, тобто пра­ва придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у будь-який момент протягом визначеного терміну, з фіксацією ціни реалізації на дату укладення (придбання) опціону.

ОПРИЛЮДНЕННЯ ЗВІТНОСТІ — офіційне подання бухгалтерської звітності (балансів) до органів Державної податкової адміністрації Ук­раїни, Національного банку України, Фонду державного майна Украї­ни, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю та до інших установ і організацій, уповнова­жених відповідно до чинних законодавчих актів України отримувати бухгалтерську звітність (баланси) про фінансовий стан підприємств у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.

ОФШОР — центри спільного підприємництва, які надають пільговий ре­жим фінансово-кредитних операцій в іноземній валюті для іноземних резидентів.

ПАСИВНИЙ ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС — платіжний баланс, що характе­ризується перевищенням витрат і платежів над їх надходженням.

ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ — операції, внаслідок яких формуються ресурси банків, тобто залучаються кошти в розпорядження банків (приймання вкладів, випуск банкнот).

146

 

ПАСИВНІ РАХУНКИ — бухгалтерські рахунки, на яких відбиваються джерела формування засобів підприємств і їх цільове призначення. Па­сивні рахунки в банківському обліку відбивають джерела банківських коштів.

ПЕНЯ — штрафна санкція, сума якої стягується з платників за порушення термінів сплати податків і платежів або термінів їх перерахування до бюджету організаціями, які їх утримують чи приймають.

ПІДАКЦИЗНІ ТОВАРИ — законодавчо визначений перелік товарів, на які встановлюються специфічні акцизи.

ПЛАВАЮЧІ ВАЛЮТНІ КУРСИ — один із провідних принципів органі­зації світової валютної системи. Передбачає режим вільного коливання валютних курсів, який базується на використанні ринкового механізму фіксованих паритетів і курсу валют.

ПЛАТА ЗА МАРКИ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ — плата, яку вносять імпорте­ри та вітчизняні виробники для покриття витрат держави на виробниц­тво, зберігання та реалізацію марок акцизного збору.

ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ — здатність своєчасно і в повному обсязі ви­конувати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кре­дитних або інших операцій.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ — основна сучасна форма універ­сального акцизу, який встановлюється щодо знову створеної у платника вартості.

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК — форма прибуткового оподаткування підприємств, згідно з якою об'єктом оподаткування є чистий дохід підприємства.

ПОЗАРЕАЛІЗАЦІЙНА ОПЕРАЦІЯ — діяльність підприємства, безпосе­редньо не пов'язана з реалізацією продукції, робіт, послуг та іншого майна, включаючи основні фонди, нематеріальні активи, продукцію об­слуговуючого і допоміжного виробництва.

ПОСЕРЕДНИЦЬКА ОПЕРАЦІЯ — господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, який виконує роль комісіонера в договорі комісії, консигнатора у консигнаційному договорі або повіреного у до­говорі доручення, за винятком довірчих операцій з коштами, цінними паперами, включаючи приватизаційні майнові сертифікати, операцій з випуску боргових зобов'язань та торгівлі ними, операцій з торгівлі ва­лютними цінностями та іншими видами фінансових ресурсів, а також усіх видів банківських і страхових операцій.

147

 

ПОСТІЙНЕ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ — місце прописки і реєстрації суб'єкта оподаткування в Україні або місцезнаходження його постійного житла чи центру життєвих інтересів (найтісніші особисті та економічні зв'язки), або місце, де він звичайно проживає і має намір проживати протягом необмеженого терміну, не обмежуючи таке про­живання певною метою, і за умови, що воно не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків чи зобов'язань за договором, кон­трактом.

ПОСТІЙНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА НЕРЕЗИДЕНТІВ В УКРАЇНІ — роз­ташовані на території України представництва іноземних компаній і фірм, міжнародних організацій та їх філії, що не мають імунітету і дипломатичних привілеїв, створені в будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійс­нюється підприємницька діяльність нерезидента, а також громадяни, які представляють в Україні нерезидента та перебувають з ним у тру­дових відносинах. Постійне представництво нерезидента підлягає дер­жавній реєстрації у порядку, передбаченому законодавством для дер­жавної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності України.

ПРИХОВАНИЙ ДОХІД — частка сукупного доходу, не зазначена суб'єк­том оподаткування у декларації, що подається до державної податкової інспекції, або сукупний дохід, не оприлюднений внаслідок неподання такої декларації в терміни та за умов, визначених законодавством.

ПРОГНОЗУВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ — один із методів регулюван­ня грошового обігу в умовах ринкової економіки. У процесі прогнозу­вання визначаються зміни обсягів грошової маси в обігу, її структура, територіальне розміщення та основні напрями руху, межі готівкової та кредитної емісії та ін. Прогнозування грошового обігу організовує На­ціональний банк України. На основі таких прогнозів він розроблює пропозиції щодо основних напрямів державної грошово-кредитної політики України на наступний рік.

ПРОЛОНГАЦІЯ — продовження терміну чинності договору, угоди, век­селя тощо.

ПРОФІЦИТ БЮДЖЕТУ — перевищення доходів бюджету над його ви­датками.

148

 

РАХУНКОВА ПАЛАТА — постійно діючий вищий орган державного фінансово-економічного контролю, створений Верховною Радою Украї­ни. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

РЕЗИДЕНТИ — юридичні особи, включаючи бюджетні організації, суб'єк­ти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які складають окре­мий баланс і мають розрахунковий рахунок, а також здійснюють реалі­зацію продукції, робіт, послуг на митній території України.

РЕКВІЗИТИ ДОКУМЕНТІВ — обов'язкові дані для документів, передба­чені чинними правилами або законом, без яких вони не можуть бути підставою для здійснення операцій (найменування, дата, сума та ін.).

РИНОК ПОЗИКОВИХ КАПІТАЛІВ — система економічних відносин, що забезпечують акумуляцію вільних коштів, перетворення їх на позико­вий капітал та його перерозподіл між учасниками процесу відтворення.

РОЯЛТІ — платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород, ком­пенсацій за надання дозволу, за право використання промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визначаються об'єктом права власності.

САЛЬДО — різниця між надходженням коштів і витратами за певний пе­ріод часу, між вартістю взаємних поставок.

САНАЦІЯ — система економіко-організаційних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану державних підприємств-боржників.

САНКЦІЯ — встановлений правовими нормами захід економічного впли­ву, що його застосовує банк до порушників фінансової дисципліни.

СЕКВЕСТР — значне та примусове скорочення бюджетних видатків; про­порційне зниження державних видатків щомісячно за всіма статтями бюджету впродовж часу, який лишився у поточному фінансовому році. Секвестру не підлягають захищені статті.

149

 

СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ— система зведених стати­стичних показників, що характеризують найважливіші аспекти і резуль­тати розвитку економіки держави. Базується на узагальненні та систе­матизації даних суцільних і вибіркових обстежень, статистичної звіт­ності. Система національних рахунків є видом балансових побудов. Застосовується більш як у 150 країнах світу.

СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ — початкова сума капіталу підприємств, фірм, акціонерних товариств у різних галузях економіки, у тому числі банків, передбачена статутом або угодою про їх заснування. Основною формою статутного капіталу є акціонерний капітал.

СТАТУТНИЙ ФОНД — 1. Сума коштів, необхідних для початку діяль­ності колективного підприємства. Створюється із внесків партнерів — засновників колективного підприємства. У статутний фонд входить вартість основних і оборотних засобів. 2. Засоби, закріплені за підпри­ємствами і організаціями для постійного користування і розпоряджання. Статутний фонд є головним джерелом власних коштів підприємств і призначений для формування основних і оборотних коштів.

СТРАХОВИЙ РИНОК — система економічних відносин, яка є сферою діяльності страховиків у певній країні (або в міжнародному масштабі) з надання відповідних страхових послуг страхувальникам.

СУБВЕНЦІЇ — міжбюджетні трансферти для використанная на певну мету в порядку, визначному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

СУБСИДІЯ — допомога у грошовій формі чи в натуральному вираженні, що надається державою з коштів державного чи місцевих бюджетів, а також спеціальних фондів юридичним чи фізичним особам.

ТАЄМНИЦЯ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ — один із найважливіших принципів роботи комерційних банків, згідно з яким їхні працівники не мають права розголошувати відомості про операції банків, зокрема про стан рахунків клієнтів, умови укладених банком і його клієнтами дого­ворів та ін.

ТРАНСФЕРТИ — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого само­врядування, інших держав або міжнародних організацій на безоп­латній та безповоротній основі.

150

 

ТРАСАНТ — особа, що видає трату, тобто переводить свій платіж на іншу особу. Вказівка та підпис трасанта є обов'язковим реквізитом пе-реказного векселя.

ТРАСАТ — особа, яка взяла на себе зобов'язання сплатити за переказним векселем. Акцепт трасата (письмова згода) є обов'язковим реквізитом пе-реказного векселя.

ТРАСТОВІ ОПЕРАЦІЇ — операції, які здійснюються спеціалізованими відділами банків або їх небанківськими філіями з управління рухомим і нерухомим майном клієнта за його дорученням, або інші агентські по­слуги.

УНІВЕРСАЛЬНІ БАНКИ — кредитні установи, які здійснюють усі ос­новні види банківських операцій.

УХИЛЯННЯ ВІД ПОДАТКІВ — дії платників податків, спрямовані на не­сплату податків через заниження доходу та оцінки майна або їх повно­го приховування.

ФАКТОРИНГ — різновид торгово-комісійної операції, що поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. В основі операції факто­рингу лежить купівля факторською компанією рахунків клієнта на умо­вах оплати близько 80 % вартості фактурованих поставок; решта (за ви­рахуванням відсотків за кредит) оплачується в чітко обумовлені термі­ни незалежно від надходжень готівки від дебіторів. Завдяки факторингу досягається прискорення оборотності коштів у розрахунках. Факторин­гові операції активно здійснюють комерційні банки, які організовують спеціалізовані філії або компанії.

ФОРВАРДНА ОПЕРАЦІЯ — господарська операція суб'єкта підприєм­ницької діяльності, що передбачає придбання (продаж) форвардної уго­ди, тобто зобов'язує придбати (продати) продукцію сезонного вироб­ництва, цінні папери або валютні цінності у визначений час з фіксацією ціни реалізації на дату укладення або придбання форвардної угоди. При цьому покупець форвардної угоди має право відмовитися від її ви­конання лише за наявності згоди іншої сторони форвардної угоди.

151

 

ФОРФЕЙТИНГ — кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі в експортера векселів, акцептованих імпортером.

Ф'ЮЧЕРС (Ф'ЮЧЕРСНІ УГОДИ) — термінові угоди на біржах, власне купівля-продаж сировини, золота, валюти, інших товарів за фіксованою на момент підписання угоди ціною з виконанням операцій через певний проміжок часу.

Ф'ЮЧЕРСНА ОПЕРАЦІЯ — господарська операція суб'єкта підприєм­ницької діяльності, що передбачає купівлю (продаж) ф'ючерсної угоди, тобто зобов'язує придбати (продати) продукцію сезонного виробницт­ва, цінні папери або валютні цінності у визначений час, з фіксацією ціни реалізації на дату здійснення реалізації.

ЧЕК — документ, який містить безумовний наказ власника поточного ра­хунка банку про виплату зазначеної в ньому суми певній особі або пред'явникові. Розрізняють кілька видів чеків: пред'явницькі, іменні, ор­дерні.

ЧЕКОВА КНИЖКА — певна кількість зброшурованих бланків чеків, що видаються банком власникові поточного банківського рахунка. Викори­стовуючи чеки, клієнт банку може знімати необхідну суму з рахунка й отримувати її готівкою або оплачувати третім особам безпосередньо чеками. Щодо отримання готівки в Україні існують певні обмеження.

ЧЕРГОВІСТЬ ПЛАТЕЖІВ — послідовність списання коштів з розрахун­кових, поточних та інших рахунків (крім позикових і рахунків за залі­ком) за наявності кількох строкових і прострочених платежів і відсут­ності коштів для їх повного погашення. Черговість платежів встанов­люється нормативними документами Національного банку України.