3. Внутрiшня структура палат парламентiв

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 

Характеристика парламентiв передбачає детальний розгляд структу-ри їхнiх палат. Найважливiшими елементами цiєї структури є парла-ментськi фракцiї, керiвнi органи i комiсiї (комiтети). Усi вони своєю дiяльнiстю забезпечують функцiонування представницького органу та ре-алiзацiю його завдань.

143

Парламентськi фракцiї (групи, клуби) утворюються за принципом належностi депутатiв до тiєї чи iншої полiтичної партiї, репрезентованої у представницькому органi. Угруповання депутатiв за iншими принципа-ми звичайно забороняються, хоч iснують країни, де, крiм фракцiй, у пар-ламентах функцiонують об'єднання депутатiв на основi спiльних про-фесiйних iнтересiв, регiональної належностi тощо.

Парламентськi фракцiї звичайно формуються з членiв однiєї полiтичної партiї, хоч у рядi розвинутих країн iснує практика утворення спiльних фракцiй з представникiв кiлькох партiй, що проводять єдину або близьку лiнiю в полiтицi. У деяких країнах (Австрiя, iталiя) створю-ють так званi змiшанi фракцiї, до складу яких входять депутати, якi не є членами будь-якої партiї або якi не побажали стати членами фракцiй, що утворилися на партiйнiй основi.

Фракцiї мають свою внутрiшню органiзацiю. Вони звичайно утворю-ють керiвнi органи. Для розв'язання питань поточної парламентської робо-ти фракцiї у своєму складi формують так званi робочi групи, якi, зокрема, вивчають тi питання, що є предметом окремих законопроектiв з порядку денного. Робочi групи мають тимчасовий характер i дiють до розв'язання вiдповiдних питань. Фракцiї орiєнтуються на рекомендацiї робочих груп, до складу яких призначають найбiльш компетентних депутатiв.

Фракцiї виконують суттєву роль у пiдготовцi i прийняттi практич-но всiх парламентських рiшень. Вiд них залежать змiст порядку денного роботи палати, хiд законодавчого процесу, iнiцiативи щодо контролю за урядом тощо. Фракцiї беруть активну участь у формуваннi iнших парла-ментських структур - постiйних i спецiальних комiсiй (комiтетiв), а та-кож керiвних органiв палат. У країнах iз змiшаною республiканською i парламентарними формами правлiння в тих випадках, коли жодна з партiй не завоювала бiльшостi мiсць у представницькому органi, фракцiї вiдiграють вагому, а нерiдко i вирiшальну роль у формуваннi уряду. Че-рез фракцiї полiтичнi партiї впливають на уряд, якщо вважають, що дiї останнього суперечать їхнiм настановам.

Проте не всi фракцiї володiють такими можливостями в повному обсязi. Зазначенi можливостi притаманнi правлячим партiям. Бiльш-менш реально реалiзувати свої полiтичнi настанови можуть фракцiї вели-ких партiй. Що ж стосується iнших партiй, то вплив їхнiх фракцiйна ро-боту парламентiв i урядiв визначається лише тим, наскiльки їхнi вимоги i пропозицiї вiдповiдають загальному курсу домiнуючих полiтичних сил.

Питання органiзацiї та дiяльностi парламентських фракцiй вирiшу-ються в рядi новiтнiх конституцiй. iснування фракцiй визнається консти-туцiями Болгарiї, Грецiї, Данiї, Естонiї, iспанiї, iталiї, Румунiї, Словенiї,

144

Швецiї та Югославiї. При цьому звичайно йдеться про пропорцiйне пред-ставництво фракцiй у парламентських структурах. У Конституцiї Порту-галiї цi питання регламентуються докладнiше. Вона мiстить ст. 183 <Пар-ламентськi групи>, де визначено головнi напрями їхньої дiяльностi i пра-ва. У Швейцарiї питання органiзацiї i дiяльностi парламентських фракцiй врегульовано у спецiальному законi. У бiльшостi країн вiдповiдне регулю-вання здiйснюється на основi парламентських регламентiв.      Однак не завжди iснування фракцiй передбачено навiть у парла-ментських регламентах. iнколи в них, як у вищезгадуваних основних зако-нах, про фракцiї йдеться лише у зв'язку з функцiонуванням парламентських .комiсiй (Нiдерланди, Норвегiя, Фiнляндiя). Причому це робиться в такiй самiй непрямiй формi, як i у конституцiйних текстах. iнодi в нормах консти-.туцiйного права взагалi не згадується про фракцiї, що, однак, не заперечує Їх. Нинi фракцiї є невiд'ємним елементом парламентської структури прак-тично в усiх країнах з демократичними полiтичними режимами.

У бiльшостi випадкiв визначається мiнiмальна кiлькiсть депутатiв, яка є достатньою для створення фракцiй. Цей мiнiмум у рiзних країнах неоднаковий i певною мiрою залежить вiд чисельного складу самих па-, лат. Так, для створення фракцiй у нижнiх палатах парламентiв встанов-лено таку кiлькiсть депутатiв: Бельгiя - 3, Австрiя та Швейцарiя - 5, | iталiя i Францiя - 20, Росiя - 35. У ФРН створення фракцiї можливе 1 за умови, якщо вона нараховує не менше 5% загальної кiлькостi членiв ! бундестагу. Разом з тим у деяких країнах для утворення фракцiй вва-: жається за достатнє саме iснування будь-якої за чисельнiстю групи депу-татiв за умов визнання ними своєї спiльної партiйної належностi.

Значнi особливостi характеризують партiйну органiзацiю парла-ментiв англомовних країн. У США кожна з полiтичних партiй у палатах конгресу також має свої фракцiї. Вони слабо пов'язанi з iншими партiйними структурами поза конгресом i в питаннях своєї дiяльностi повнiстю самостiйнi. Фракцiї тут - неформалiзований конституцiєю еле-мент парламентської структури, що нi в якому разi не заважає вiдповiднiй партiйно-полiтичнiй активностi.

Щодо внутрiшньої органiзацiї, фракцiї у конгресi США є досить цiкавими об'єднаннями. Закритi збори членiв партiї в кожнiй з палат на-зиваються кокусом (у демократiв) або конференцiєю (у республiканцiв). Цi збори проводяться на початку кожної сесiї для обговорення полiтич-них та органiзацiйних питань. Вони узгоджують кандидатури на рiзнi парламентськi посади i насамперед на замiщення мiсць у постiйних комiтетах палат конгресу. Палати лише формально затверджують пропо-нованi кандидатури. Рiшення кокусiв або конференцiй мають обов'язко-

145

вий характер, хоча парламентарiї можуть вiдступати вiд них, коли змiст цих рiшень прямо суперечить їхнiм передвиборним заявам.

Одним з неформальних елементiв партiйної органiзацiї конгресу СiЛА є лiдери партiй у кожнiй з палат. Залежно вiд результатiв виборiв у конгрес лiдер фракцiї тiєї чи iншої партiї визнається лiдером бiльшостi або меншостi в палатi. В обох палатах лiдери фракцiй є головними фiгурами в проведеннi полiтики своєї партiї. Вони працюють у тiсному контактi з головами постiйних комiтетiв палат i нерiдко таким чином впливають на долю законопроектiв. Взаємодiють вони i з представниками виконавчої влади i передусiм з президентом. У тих випадках, коли президент i бiльшiсть у палатi репрезентують одну партiю, глава держави використо-вує лiдера бiльшостi як один з основних каналiв iнформацiї про дiяльнiсть палати i через нього намагається впливати на законодавчий процес.

Слiд також вказати на iснування так званих рульових комiтетiв. Фактично вони виконують роль колегiальних керiвних органiв фракцiй. До кожного з рульових комiтетiв входять лiдер партiї в палатi, голова ко-кусу (конференцiї), а також органiзатори, що займаються питаннями партiйної дисциплiни в палатi. Звичайно до їхнього складу входять i чле-ни ряду важливих постiйних комiтетiв палати, якi репрезентують там свою партiю. В рамках фракцiй створюються iншi внутрiшнi комiтети, якi займаються органiзацiйною роботою.

У цiлому ж роль парламентських фракцiй у здiйсненнi державно-влад-них функцiй у США, як i в iнших президентських республiках, вiдмiнна вiд значення їх у країнах з парламентарними формами правлiння. Фракцiї тут не мають змоги брати участь у здiйсненнi контролю за дiяльнiстю кабiнету, що зумовлено прийнятим принципом жорсткого подiлу влад. Але за умов <сильного> законодавчого органу питання партiйної органiзацiї в його рам-ках завжди мають суттєве значення. Самi ж фракцiї наповнюють дiяльнiсть парламентiв вiдповiдним партiйно-полiтичним змiстом.

Свої особливостi має партiйна органiзацiя парламенту Великобри-танiї. Законодавство i полiтична практика цiєї країни не знають такого термiна, як <парламентська фракцiя>. Тут офiцiйно визнаний подiл скла-ду нижньої палати на <уряд її величностi королеви (короля)> та <опо-зицiю її величностi>. Такий статус опозицiї визнається в законодавчому порядку: офiцiйною опозицiєю є друга за кiлькiстю мiсць у палатi громад партiя, тобто партнер правлячої партiї по двопартiйнiй комбiнацiї. Всi iншi представленi в парламентi полiтичнi партiї не мають формального статусу офiцiйної опозицiї i не надiленi вiдповiдними правами. Характер-но, що законом встановлене державне грошове утримання керiвникiв офiцiйної опозицiї в обох палатах парламенту.

146

У Великобританiї, як i в США, питання парламентської органiзацiї полiтичних партiй здебiльшого не регламентуються правовими нормами, а вiднесенi до дiї статутiв (внутрiшнiх правил) самих партiй. Тут також об'єднання членiв парламенту за партiйною належнiстю слабко пов'язанi i майже не залежать вiд органiв партiї поза стiнами парламенту. Бiльше то-го, парламентськi об'єднання членiв головних партiй є окремими структу-рами, якi нарiвнi з iншими входять до системи керiвних партiйних органiв. Вони навiть посiдають одне з центральних мiсць у системi цих органiв.

Головною дiйовою особою парламентської органiзацiї кожної з двох ос-новних полiтичних партiй Великобританiї - консервативної i лейборист-ської - є її лiдер. Вiн водночас вважається лiдером партiї в цiлому. Порядок обрання лiдера у консерваторiв i лейбористiв дещо рiзниться. Якщо у пер-ших його обирають тiльки члени палати громад вiд цiєї партiї, то у других така процедура проводиться в рамках спецiальної колегiї, до складу якої нарiвнi з парламентарiями входять представники профспiлок та мiсцевих партiйних органiзацiй. При цьому слiд враховувати, що у випадку завоюван-ня партiєю бiльшостi мiсць у палатi громад обраний таким чином лiдер її стає прем'єр-мiнiстром. Поєднання в руках однiєї особи керiвних посад у партiї та в урядi зумовлює її найвпливовiшу роль у здiйсненнi полiтичної влади.

У переважнiй бiльшостi iнших країн з парламентарними формами правлiння лiдерiв (голiв) партiй визначають на з'їздах або конференцiях, i їхня роль тут дещо iнша. Навiть якщо лiдер буде обраний у парламент, а це за iснуючим виборчим правом практично йому гарантовано, вiн не очолює автоматично парламентську фракцiю своєї партiї. На це мiсце мо-же бути обраний iнший авторитетний парламентарiй - член партiї. Що ж до замiщення в таких випадках посади прем'єр-мiнiстра, то на цю посаду претендує або обраний на з'їздi партiї й лiдер, або там же висунутий один з партiйних керiвникiв.

У Великобританiї, крiм лiдерiв, у складi парламентського представ-ництва головних полiтичних партiй утворюються спецiальнi керiвнi комiтети. У перiод перебування партiй в опозицiї такi комiтети мають на-зву тiньових кабiнетiв. Порядок формування останнiх у консерваторiв i лейбористiв рiзниться. Лiдер консервативної партiї практично сам визна-чає, хто з парламентарiїв буде входити до його складу. При цьому вiн зви-чайно рахується з внутрiшньопартiйною розстановкою сил i передусiм на її найвищому рiвнi. Тiньовий кабiнет лейбористської партiї обирає її парла-ментська органiзацiя. За кожним з членiв тiньових кабiнетiв визначається певний напрям полiтичної дiяльностi, який вiдповiдає сферi компетенцiї того чи iншого мiнiстерства. У парламентських дебатах члени тiньового кабiнету сприймаються як своєрiднi вiзавi вiдповiдних мiнiстрiв.

147

Розгляд партiйної органiзацiї парламентiв був би неповним без харак-теристики фракцiйної дисциплiни у представницьких органах. Зокрема, в парламентах розвинутих країн у структурi фракцiй видiляються партiйнi ор-ганiзатори - секретарi або iншi особи, якi зобов'язанi пiдтримувати дис-циплiну в палатi. Секретарi контролюють парламентську дiяльнiсть членiв своєї партiї. Вони стежать за тим, щоб депутати вiдвiдували засiдання пала-ти, а також виступали i голосували згiдно з наданими керiвництвом фракцiї iнструкцiями. За недотримання iнструкцiй чи iншi порушення на депутата накладають дисциплiнарнi стягнення аж до виключення зi складу фракцiї. У Великобританiї та в деяких iнших англомовних країнах з парламентарни-ми формами правлiння вiдповiднi органiзатори вважаються членами уряду в тих випадках, коли їхнi партiї є правлячими.

Важливим елементом внутрiшньої структури палат парламентiв є їхнi керiвнi органи - одноосiбнi або колегiальнi. В Японiї, в англомовних i деяких iнших країнах керiвництво палатами здiйснюється одноосiбне їхнiми головами. В однопалатних парламентах i в нижнiх палатах голiв обирають самi палати, iнодi лише на час сесiї. Проте реально вони завжди залишаються на своєму мiсцi протягом усього перiоду роботи парламенту даного скликання.

В усiх англомовних країнах одноосiбний голова парламенту або ниж-ньої палати зветься спiкером. Його повноваження i фактичне становище в палатi в рiзних країнах помiтно рiзняться. Так, спiкер палати громад пар-ламенту Великобританiї має широкi повноваження в питаннях процедури. Вiн стежить за дотриманням регламенту, керує парламентськими дебата-ми, органiзовує виконання внутрiшньопарламентських рiшень тощо. Спiкер несе вiдповiдальнiсть за роботу адмiнiстративно-допомiжних служб палати. Важливим є його право самотужки встановлювати правила парла-ментської процедури. Так званi правила спiкера становлять важливу час-тину офiцiйних регламентiв палати громад. Вони дiють доти, поки сама па-лата спецiальним рiшенням їх не скасує.

Особа спiкера вважається полiтичне нейтральною. Депутат, обраний спiкером, вiдразу ж припиняє всi формальнi зв'язки зi своєю партiєю. Самi ж вибори спiкера проводяться на непартiйнiй основi. iнодi спiкер репре-зентує опозицiйну партiю. У виборчому окрузi, де балотується спiкер, не прийнято висувати кандидата-конкурента. Новий склад палати майже зав-жди знову обирає на строк своїх повноважень <старого> спiкера. Все це має бути запорукою його полiтичної неупередженостi. Через це спiкер не бере безпосередньої участi в парламентських дебатах i голосує тiльки тодi, коли пiд час голосування голоси депутатiв роздiлились нарiвно.

Крiм спiкера, в палатi громад парламенту Великобританiї працює

148

ще одна важлива особа - лiдер палати. Його призначає прем'єр-мiнiстр з числа полiтичних дiячiв - членiв кабiнету (уряду). Лiдер палати зав-жди виступає вiд iменi уряду i несе вiдповiдальнiсть тiльки перед його главою. Лiдер надiлений рiзноманiтними повноваженнями, серед яких слiд видiлити право брати участь у визначеннi порядку денного роботи палати. Вiн також iнформує палату про всi урядовi справи, що мають за-гальнодержавне значення.

Дещо вужчими правами надiленi спiкери в парламентах iнших ан-гломовних країн. Рiзниться i їхнiй загальний статус. Так, спiкера палати громад парламенту Канади за традицiєю обирають з лав правлячої партiї, хоча можливi i винятки. На вiдмiну вiд нижньої палати британського парламенту, де спiкер звичайно займає посаду на весь час його обрання як депутата, в Канадi строк перебування на цiй посадi, як правило, обме-жений одним скликанням, що пов'язано з прийнятим принципом послiдовної ротацiї на посадi спiкера представникiв англо- i франкомов-ного населення. До претендента на посаду спiкера ставиться вимога зна-ти обидвi державнi мови - англiйську i французьку. Якщо обраний па-латою спiкер є представником однiєї з двох мовно-етнiчних груп, то його заступник має обов'язково репрезентувати iншу групу.

Спiкер палати представникiв конгресу США реально є представником своєї партiї i дiє вiдповiдно. Тому на цю посаду завжди обирається конгрес-мен вiд тiєї полiтичної партiї, яка має бiльшiсть у палатi. Спiкер палати представникiв є однiєю з найважливiших осiб, якi забезпечують реалiзацiю законодавчих програм партiї бiльшостi. i хоча вiн офiцiйно не очолює цю бiльшiсть, його рiшення i дiї користуються великим авторитетом i орiєнту-ють поведiнку багатьох парламентарiїв. На вiдмiну вiд спiкера британської палати громад, вiн голосує i тим самим визначає свою партiйну позицiю.

Як i кожний одноосiбний голова палати, спiкер має широкi повно-важення в забезпеченнi нормальної дiяльностi палати представникiв згiдно з встановленою процедурою. Водночас у цiй сферi вiн користується i значними дискрецiйними повноваженнями, тобто практично дiє на свiй власний розсуд. Це передусiм стосується вирiшення питань надання слова i парламентської дисциплiни. В англо-американськiй юридичнiй i полiто-логiчнiй лiтературi iснує вираз <спiймати погляд спiкера>, або <бути ви-знаним спiкером>, який означає, по сутi, довiльну поведiнку спiкера в ходi парламентських дебатiв.

Спiкеру палати представникiв конгресу США належить право призна-чати членiв узгоджувальних та iнших об'єднаних комiтетiв, а також комiтетiв з розслiдування. Саме спiкер вирiшує, який постiйний комiтет бу-де розглядати законопроект, а вiд цього нерiдко залежить доля останнього.

149

У верхнiх палатах одноосiбний керiвник, як правило, також оби-рається. Проте iснує й iнша практика. У Канадi вiдповiдна посада замiщується за рiшенням генерал-губернатора з рекомендацiї прем'єр-мiнiстра. У СiЛА офiцiйним головою верхньої палати є вiце-президент. Водночас сенат обирає так званого тимчасового голову, який, за деякими винятками, веде засiдання палати. У Великобританiї керiвництво пала-тою лордiв здiйснює лорд-канцлер. Як зазначалося, вiн займає i ряд су-дових посад, а також є членом британського уряду (кабiнету).

Повноваження голiв верхнiх палат нерiдко бiльш обмеженi у порiвняннi з одноосiбними керiвниками нижнiх палат. У першу чергу це стосується тих парламентiв, де палати нерiвноправнi, i домiнує або пере-важає за своєю загальною компетенцiєю нижня палата.

У бiльшостi країн керiвну роботу в палатах парламентiв здiйсню-ють виборнi колегiальнi органи (бюро, президiя, правлiння тощо). Голову цього органу, як правило, обирає палата i вiн є водночас її головою. Знач-ну частину функцiй керiвництва палатою голова здiйснює самостiйно. Ти-тули вiн має рiзнi: власне голова (у бiльшостi країн), маршалок (у Польщi), президент (в Австрiї, Норвегiї, ФРН), тальман (у Швецiї) тощо.

Значними особливостями характеризується порядок замiщення по-сади голови у верхнiх палатах парламентiв таких федеративних держав, як Австрiя та ФРН. Так, в Австрiї у федеральнiй радi замiна головуючого вiдбувається через кожнi пiвроку: головують по черзi представники рiзних земель, розташованих за алфавiтом. Такий самий принцип замiщення по-сади голови встановлений i в бундесратi ФРН з тiєю лише рiзницею, що строк повноважень кожного з головуючих становить один рiк.

Кiлькiсний склад колегiальних керiвних органiв палат iстотно рiзниться. У цiлому рядi країн вiн визначений у межах вiд трьох до п'яти осiб. Частiше ж колегiальнi органи являють собою бiльш чисельнi i навiть громiздкi структури. Так, у Швейцарiї бюро нижньої палати складається з десяти осiб, а верхньої - з п'яти, у Францiї - з двадцяти двох i двадцяти вiдповiдно. В iталiї бюро кожної з палат складається з шiстнадцяти членiв. Президiя бундестагу ФРН нараховує дев'ятнадцять чоловiк. Такi цифри по-яснюються тим, що до складу колегiальних органiв палат тут входять не тiльки голови та їхнi заступники, а й так званi секретарi i квестори.

Секретарi виконують в основному органiзацiйно-технiчну роботу в ходi парламентських засiдань. Квестори займаються питаннями парла-ментського персоналу та органiзацiї офiцiйних церемонiй. Усi цi посадовi особи обираються iз складу представницького органу звичайно з ураху-ванням пропорцiй партiйного представництва в ньому.

Роль колегiального органу в керiвництвi палатою досить обмежена.

150

Головну вiдповiдальнiсть за ведення парламентських справ несе голова цьо-го органу. Важливо й те, що колегiальнi керiвнi органи палат парламентiв звичайно розглядаються лише як робочi органи палат. Вони не мають пов-новажень приймати будь-якi рiшення за самi палати нi пiд час сесiй, нi в перiоди парламентських канiкул. До того ж колегiальнi керiвнi органи в переважнiй бiльшостi країн не виконують полiтичнi функцiї загального ха-рактеру i обмежуються лише внутрiшньопарламентськими справами. ;      Голови палат (парламентiв) здiйснюють церемонiальнi функцiї i [ представляють палату у вiдносинах з iншими державними органами, а та-кож у сферi мiжпарламентських вiдносин. i хоча вони майже повсюдно не зобов'язанi зрiкатися своєї партiйної належностi, вiд них вимагається керу-вати парламентською роботою без будь-якої полiтичної упередженостi.

Водночас за головами палат закрiпленi i важливi полiтичнi функцiї. , У бiльшостi республiк голови парламентiв (нижнiх палат) особисто або спiльно з iншими посадовими особами замiщують президента в разi його i тимчасової вiдсутностi. В iталiї, Францiї, ФРН та Югославiї право такого } замiщення належить головам верхнiх палат. В Австрiї функцiї президен-| та переходять спочатку до глави уряду - канцлера. Якщо пост президен-та залишається вакантним понад 20 днiв, або якщо главу держави усуну-то з поста за результатами спецiально проведеного референдуму, то його функцiї здiйснює керiвний орган нижньої палати парламенту. В деяких країнах голови палат (парламенту) входять до складу спецiальних колегiй, ! що у вiдповiдних ситуацiях замiщують президента. В iрландiї до складу такої колегiї входять голови палат i голова верховного суду, в iсландiї - голова парламенту, голова верховного суду i прем'єр-мiнiстр.

Здiйснюють голови палат i деякi iншi полiтичнi функцiї. У Казах-станi та Францiї голови обох палат парламенту разом з президентом при-значають вiдповiдно по два i три члени конституцiйної ради кожний i тим самим формують склад цього органу, що здiйснює функцiї конституцiйно-го контролю. Цi повноваження голiв палат, безумовно, надають їм значної полiтичної ваги.

Повноваженнями полiтичного характеру надiленi й голови парла-ментiв у рядi країн, що утворилися на теренi колишнього СРСР. Наприк-лад, за конституцiєю голова олiй мажлiсу (парламенту) Узбекистану здiйснює загальне керiвництво пiдготовкою питань порядку денного, коор-, динує дiяльнiсть парламентських комiтетiв i комiсiй, органiзовує контроль за виконанням законiв i постанов парламенту, керує роботою у сферi мiжпарламентських зв'язкiв тощо (усього тринадцять пунктiв). У вiдповiдних країнах до складу колегiальних керiвних органiв парла-ментiв, крiм голiв палат та їхнiх заступникiв, входять голови постiйних

151

комiсiй представницьких органiв. Тим самим зберiгається пiдхiд до ор-ганiзацiї цих органiв, що був прийнятий за часiв iснування СРСР.

Крiм керiвних органiв палат, у парламентах нерiдко утворюються й iншi колегiальнi структури, що також вирiшують суто органiзацiйнi пи-тання i, зокрема, займаються парламентською процедурою. Це конференцiї голiв, ради голiв тощо. До їхнього складу, крiм керiвникiв палати (парла-менту), входять голови постiйних парламентських комiсiй (Фiнляндiя) або керiвники фракцiй (Австрiя, Бельгiя, Португалiя) або тi й iншi (Швецiя).

Прикладом подiбних парламентських структур може бути i рада старiйшин, що утворюється в бундестазi ФРН. Рада старiйшин вiдiграє до-сить помiтну роль у вирiшеннi органiзацiйних питань роботи палати. До її складу входить голова бундестагу, його чотири заступники, адмiнiстратор (директор) бундестагу, представник уряду в ранзi мiнiстра i двадцять три депутати, якi репрезентують парламентськi фракцiї. Рада старiйшин зби-рається щотижня для затвердження детального порядку денного засiдань палати i прийняття окремих рiшень неполiтичного характеру. Бундестаг затверджує всi її рiшення практично без обговорення.

На вiдмiну вiд iнших країн, де вiдповiднi парламентськi структури дiють на постiйнiй основi, в iталiї конференцiя голiв парламентських груп (фракцiй) створюється з приводу виникнення конкретних ситуацiй i скликається за iнiцiативою голови палати, уряду або однiєї з груп. Вона надiлена найширшими повноваженнями з питань роботи палати i її постiйних комiсiй.

Завершуючи розгляд парламентських структур, якi забезпечують роботу самого представницького органу, зупинимося на характеристицi адмiнiстративно-допомiжних служб. Такi служби дiють в усiх парламен-тах, хоча форми i масштаби їхньої дiяльностi в рiзних країнах неодна-ковi. У Великобританiї, iталiї, Нiдерландах, СПiА, Японiї та в рядi iнших країн кожна з палат парламенту має свої окремi адмiнiстративно-до-помiжнi служби. Головна особливiсть юридичного статусу фактично всiх спiвробiтникiв цих служб полягає в тому, що вони визначаються як пар-ламентськi службовцi i займають свої посади за наймом. Дещо осторонь стоять фiгури керiвникiв таких служб. Вони мають спецiальний титул ге-нерального секретаря, директора, клерка палати тощо.

Пiд загальним керiвництвом генерального секретаря, директора або клерка парламенту перебувають усi адмiнiстративнi служби, що здiйснюють матерiально-технiчне забезпечення представницького органу. Разом з тим вiн очолює i певнi iнформацiйнi структури, зокрема, бiблiотеку та рiзного роду аналiтичнi пiдроздiли, що постачають парламентарiям потрiбну iнфор-мацiю. Вiдповiднi пiдроздiли є практично в усiх парламентах. Вони не

152

тiльки готують аналiтичнi й оперативнi матерiали для внутрiшньопарла-ментського використання, а й задовольняють рiзного роду публiчнi потреби.

Як правило, в рамках допомiжних служб готуються офiцiйнi публiкацiї, в тому числi бюлетенi iз законодавчими текстами i стеногра-ми парламентських дебатiв. При кожному парламентi працює спецiальна служба зв'язку iз засобами масової iнформацiї та деякi iншi. Все це сприяє забезпеченню гласностi в дiяльностi представницьких органiв.

1