Глава 22. Основи конституційного права Чеської Республіки

§ і. Конституція

Сучасна Конституція Чеської Республіки була прийнята 16 грудня 1992 року. Це перша Конституція незалежної Че­ської держави. Остання виникла внаслідок порозуміння двох слов'янських народів чехів та словаків, які тривалий час проживали у спільній чехословацькій державі.

Відомо, що протягом кількох століть ні чехи, ні словаки не мали самостійної держави і були примусово включені до складу Австро-Угорської Імперії.

Поразка Німеччини та її союзника Австро-Угорської Ім­перії під час першої світової війни, піднесення національно-визвольного руху, Жовтнева революція в Росії та інші обста­вини сприяли утворенню самостійної чехословацької держа­ви як держави для двох слов'янських народів. У той час ідейною основою державності стала теорія "чехословакіз-му", тобто теорія єдиної чехословацької нації, в якій не було окремого місця чеській і словацькій націям.

28 жовтня 1918 року утворилася Чехословацька Респуб­ліка як незалежна держава.

Протягом більш як 50 років конституційне законодавство було тісно пов'язане з позитивним відношенням правлячих кіл до цієї теорії. Воно знайшло свій відбиток у Конституції Чехословацької Республіки 1920 року, яка не згадувала у своїх статтях про існування чеського і словацького народів, а проголошувала про чехословацький народ і про чехосло­вацьку мову.

У роки другої світової війни Чехословаччина стала жерт­вою фашистської Німеччини. При потуранні Великобританії, Франції і Сполучених Штатів Америки Чехословаччина зму­шена була віддати Німеччині прикордонні території, населе­ні німцями (1938 р.), а в березні 1939 року вона припинила

 

 

406

Глава 22

своє існування як самостійна держава: Словаччина була проголошена "незалежною державою", а остання територія стала "протекторатом Чехії і Моравії".

Відродження Чехословаччини розпочалося з моменту її звільнення Радянською Армією. Цьому процесу сприяла Ко-шицька урядова програма 1945 року, яка проголосила уста­новлення взаємовідносин між чехами і словаками на основі принципу "рівний з рівним". Проте ця ідея зустріла негатив­не ставлення колишнього президента Є. Бенеша. Та й самі комуністи були непослідовними прихильниками втілення у життя цього принципу. Про це свідчила Конституція Чехо­словаччини 1948 року, яка проголосила Чехословаччину уні­тарною державою двох рівноправних народів — чехів і сло­ваків, але у дійсності не закріпила цей принцип. Хоч у Сло­ваччині були створені законодавчі та виконавчі державні ор­гани (Словацька 'національна рада — СНР, Колегія уповноважених), але їхні повноваження обмежувалися знач­ною мірою загальнодержавними органами: Національними зборами. Президентом та урядом країни.

Конституція 11 липня 1960 року зробила подальший крок у позбавленні Словаччини самостійності в рішенні своїх внутрішніх проблем, особливо господарських. Словаць­ка Національна рада була проголошена національним орга­ном державної влади й управління, тобто була ліквідована Колегія уповноважених як орган управління, а окремі упов­новажені були підпорядковані безпосередньо уряду Чехосло­ваччини. СНР за Конституцією 11 липня 1960 року, була пе­ретворена на "декораційний" орган, позбавлений влади. Це, природно, зумовило непорозуміння між чехами та словаками.

Установленню справедливих відносин між чехами та сло­ваками у державно-правовій сфері був покликаний Консти­туційний закон від 27 жовтня 1968 року "Про чехословацьку федерацію". Зокрема, він передбачав утворення чехосло­вацької федерації, суб'єктом якої стали чеська та словацька республіки.

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років розпочалася бо­ротьба політичних сил як в Чехії, так і в Словаччині за ска­сування федерації і утворення Словацької та Чеської неза­лежних держав.

Федеральні збори Чехословаччини прийняли кілька де­сятків законодавчих актів, спрямованих на ліквідацію феде-

 

Основи конституційного права Чеської Республіки  407

рації чехів та словаків і утворення самостійних незалежних держав.

На території Словаччини відбувся референдум. За лікві­дацію федерації і утворення самостійної словацької держави висловилися 95 відсотків усіх виборців, які взяли участь у референдумі. Так демократичним шляхом було вирішено пи­тання про ліквідацію федерації та утворення замість неї двох самостійних національних держав.

Протягом 1992 року були прийняті Конституція Словаць­кої Республіки (1 вересня) і Конституція Чеської Республіки (16 грудня 1992 року). Остання набула чинності 1 січня 1993 року1.

Утворення двох самостійних національних республік, які раніше складали чехословацьку федеративну республіку, є визнанням права чеського та словацького народів да само­визначення.

Чехословацька федерація припинила своє існування.

Відповідно до ст. 1 Конституції, "Чеська Республіка є су­веренною, єдиною, а також демократичною правовою держа­вою, заснованою на повазі до прав і свобод людини і грома­дянина". Чехія є республікою з парламентарною формою правління.

Конституція Чеської Республіки від 16 грудня 1992 року складається з короткої преамбули, що має декларативний характер. У преамбулі, зокрема, нагадується історія Чеської державності. Громадяни Чеської республіки в Богемії, Мора­вії та Сілезії вирішили спільно захищати і розвивати успад­коване природне, культурне, матеріальне та духовне багат­ство, а також додержуватися всіх випробуваних часом прин­ципів правової держави. У преамбулі записано прийняття Конституції ЧР вільно обраними представниками.

Конституція ЧР складається з восьми розділів.

Розділ перший "Основні положення" має 14 статей, в яких дається характеристика принципів державного устрою, здійснення народом державної влади через законодавчі, ви­конавчі та судові органи; належність влади усім громадянам; принципи політичної та економічної системи.

Див.: Конституції нових держав Європи та Азії. — К.: Українська правни­ча фундація, 1996.

 

 

408

Глава 22

Складовою частиною конституційного порядку Чеської Республіки є Хартія основних прав і свобод, яка була опуб­лікована Президією Чеської Національної ради 16 грудня 1992 року, тобто до набрання чинності Конституції. Вона включає главу першу "Загальні положення", главу другу "Права людини та основні свободи", яка, своєю чергою, складається з розділу першого "Основні права і свободи лю­дини", розділу другого "Політичні права"; главу третю "Пра­ва національних і етнічних меншостей", главу четверту "Економічні, соціальні та культурні права", главу п'яту "Право на судовий та інший правовий захист" та заключну главу шосту "Загальні положення".

У розділі першому Конституції ЧР "Основні положення" закріплюється порядок доповнення та зміни Конституції; столиця та державні символи тощо.

Розділи другий, третій і четвертий регулюють правовий статус органів держави (відповідно до законодавчої влади, виконавчої влади, судової влади), розділи п'ятий І шостий присвячені Контрольній палаті та Чеському Національному банку; розділ сьомий — місцевому самоврядуванню, вось­мий — "Тимчасовим та прикінцевим положенням".

Законодавча влада у Чеській республіці, згідно з розділом другим "Законодавча влада", належить парламенту, який скла­дається з двох палат — Палати представників і Сенату.

До Палати представників входять 200 депутатів, які оби­раються строком на чотири роки.

До Сенату входить 81 сенатор; вони обираються строком на шість років. Одна третина сенаторів переобирається кож­ні два роки.

Згідно з Хартією основних прав і свобод, кожний грома­дянин має право брати участь у вирішенні державних справ як безпосередньо, так і через вільно обраних своїх представ­ників (ст. 21, п.І).

Депутати до Палати представників обираються на основі загального, рівного та прямого виборчого права таємним го­лосуванням згідно з принципами пропорційного представ­ництва.

Активне виборче право має кожний громадянин Чеської Республіки, який досяг 18-річного віку, а депутатом Палати представників може бути обраний кожний громадянин ЧР, який має право голосу і досяг 21-річного віку.

 

Основи конституційного права Чеської Республіки        409

Під час виборів депутатів Палати представників 1996 ро­ку, які традиційно відбувалися протягом двох днів (31 трав­ня і 1 червня), тільки шість політичних партій і коаліцій (проти дев'яти на минулих виборах) подолали 5-відсотковий бар'єр і дістали депутатські мандати. Серед них Громадян­ська демократична партія, яка разом з двома своїми партне­рами по коаліції одержала 90 мандатів з 200; Чеська соціал-демократична партія — 61 мандат. ЧСДН — одна із найста­ріших партій, яка відіграла суттєву роль у політичному жит­ті в міжвоєнні роки. 1948 року вона примусово була об'єднана з Комуністичною партією і протягом наступних 40 років зникла з політичної арени. Третю сходинку посіла спадкоємниця Комуністичної партії Чехословаччини з 10,4 відсотками голосів виборців Компартія Чехії і Моравії, і на останньому місці — екстремістська Республіканська партія, яка, до речі, пропонує вислати всіх циган із Чехії до Індії.

Сенатори також обираються На основі рівного та прямо­го виборчого права таємним голосуванням, однак на засадах мажоритарної системи. До Сенату може бути обраний кож­ний громадянин Чеської республіки, який має право голосу й досяг 40-річного віку.

Ніхто не може бути членом обох палат парламенту одно­часно.

Знов обраний депутат повинен скласти присягу на пер­шій сесії Палати представників, в якій він бере участь Такі самі вимоги передбачає Конституція від сенатора. Депутат (чи сенатор), який відмовився скласти присягу або склав її із застереженням, втрачає мандат. Окрім цього мандат депу­тата чи сенатора втрачає чинність у разі закінчення строку повноважень, відмови від мандату, втрати права перебуван­ня у парламенті, виконання повноважень Президента, суддів та інших функцій, визначених законом. Депутат втрачає мандат у зв'язку з розпуском Палати представників.

За формою державного устрою Чехія є унітарною держа­вою. З метою урядування її територія поділена на області і муніципалітети. Населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць строком на чотири роки обирає представницькі органи — асамблеї. Останні, в свою чергу, на такий самий строк формують виконавчі органи — ради — на чолі з мером.

 

 

410

Глава 22

§ 2. Конституційно-правові основи суспільного ладу

Політична система. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років Чеська Республіка увійшла в нову фазу політичного розвитку, зросла політична активність народу, що знайшло свій відбиток в утворенні великої кількості політичних пар­тій (1993 року було зареєстровано 70 переважно невеликих партій, що примусило Уряд Республіки звернутися до Вер­ховного суду з питанням про розпуск дрібних партій).

Політичні партії взяли активну участь у перших вільних, багатопартійних виборах на підставі конкуренції політичних партій до колишніх Федеральних зборів.

Продовжувалося зростання ролі політичних партій у житті нової держави — Чеської Республіки, що зумовило регламентації їх організації та діяльності у Конституції Чеської Республіки та Хартії основних прав і свобод від 16 грудня 1990 року.

"Політична система, — закріплює ст. 5 Конституції, — грунтується на вільних і добровільних засадах і вільному конкуруванні політичних партій, які поважають демократич­ні принципи та відмовляються від сили як засобу утверджен­ня своїх інтересів". Хартія основних прав і свобод гарантує право на свободу асоціацій. Кожна людина має право разом з іншими утворювати-сгіілки, товариства та інші об'єднання. Громадяни мають право на заснування політичних партій і політичних рухів в інтересах розвитку демократії, держави, безпеки, громадського порядку. Політичні партії та політичні рухи, як і інші об'єднання, відокремлені від держави. Це аре­на політичної боротьби, в якій кожний із учасників дбає про свої інтереси. Політичні партії формують народну волю і бе­руть участь в організації політичної влади, їхня діяльність повинна відповідати демократичним принципам.

Партія (або коаліція політичних партій і політичних ру­хів), що дістала найбільшу кількість депутатських мандатів, одержує можливість формувати уряд. її представники очо­люють парламент, найважливіші парламентські комітети та комісії.

Серед інших громадських організацій важливе місце в суспільному житті посідають професійні спілки. Хартія ос­новних прав і свобод надає право кожному громадянинові

 

Основи конституційного права Чеської Республіки  4П

вільно об'єднуватися в професійні спілки для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Професійні спілки є не­залежними від держави, мають право на страйк, на справед­ливу заробітну плату та інші економічні й соціальні права. До речі, Чеська Республіка одна з колишніх соціалістичних країн, яка більш-менш забезпечує життєвий рівень, де збері­гається невеликий рівень безробіття (близько 3 відсотків) та інфляції (0,75 відсотка на місяць).

Конституційне регулювання економічних відно­син. Незабаром після поразки комуністичної влади до Кон­ституції Чехословаччини 1960 року з доповненням 1968 ро­ку, яке перетворило унітарну державу на федеративну, були внесені суттєві зміни у главу "Суспільний лад". Було скасо­вано статті, що регулювали форми власності, основи статусу державних господарських організацій і єдиних сільськогос­подарських кооперативів, положення про державне плану­вання розвитку народного господарства, про напрямки дер­жавної політики в різних сферах суспільного життя.

Після скасування Чехословацької федерації у Чеській Республіці була проведена економічна реформа. Зокрема, ко­лишнім власникам було повернуто понад 700 тисяч великих будов; муніципалітетам було передано колишнє державне майно і права на володіння ним. Водночас із передачею ко­лишньої державної власності муніципалітетам розпочалася мала приватизація шляхом викупу.

Протягом 1992—1995 pp. економічна реформа торкнула­ся і кооперативного сектора. Реформатори не розігнали сільськогосподарські кооперативи, які володіли більш як 60 відсотками землі та іншим майном. Вони перетворили їх на нові форми, які були "очищені" від недоліків минулого господарювання. До речі, приватизація сільськогосподар­ських кооперативів не набула обвального характеру. 95 від­сотків цих кооперативів були реорганізовані у кооперативи нового типу — добровільні об'єднання приватних земельних власників, які мають право вільного вступу та виходу з коо­перативу з поверненням земельного та майнового паю.

Велике значення для держави має приватизація середніх і великих підприємств.

Чеська Республіка повільно перейшла від соціалістичної економічної системи до ринкової економіки та зберегла час­тину соціальних досягнень минулого суспільного ладу.

 

 

412

Глава 22

Конституція та Хартія основних прав і свобод дуже ко­ротко закріпили питання економіки: "Держава повинна пік­луватися про економічне використання природних ресурсів і охорону природних багатств" (ст. 7 Конституції ЧР).

Кожен має право на власність. Право власності для всіх власників має однаковий зміст і захищається згідно із зако­ном. Успадкування гарантується. Закон встановлює, яке майно має перебувати у власності держави суспільства* юридичних осіб або у власності громадян.

Право власності накладає й обов'язки. Воно не повинно обмежувати чи ущемляти права інших людей або суперечи­ти законам. Відчуження або примусове обмеження права власності допускається лише в інтересах суспільства на підставі закону та з відповідним відшкодуванням (ст. 11 Хар­тії основних прав і свобод).

§ 3. Система вищих органів Чеської Республіки

Конституція Чеської Республіки закріпила принцип роз­поділу влади. Відповідно до ст. 2, "народ є джерелом дер­жавної влади; він здійснює її через законодавчі, виконавчі та судові органи".

Законодавча влада належить парламенту * який скла­дається з двох палат —• Палати представників і Сенату (роз­діл 2 Конституції), виконавча влада здійснюється Президент том Республіки та Урядом (розділ 3 Конституції), судова влада — незалежними судами та Конституційним судом (розділ 4 Конституції).

Зазначені палати мають різний строк повноважень: Па­лата представників — чотири, Сенат — шість років. Якщо строк повноважень Палати представників може бути скоро­чений Президентом шляхом її розпуску, то у відношенні до Сенату Президент такого права не має.

Законодавча влада у Чеській Республіці належить парлаг менту, — закріплює ст. 15 Конституції, тобто сфера законо­давчої діяльності не обмежена ніякими рамками, як, наприк­лад, записано в конституціях США або Франції.

Компетенція парламенту закріплена, головним чином, у розділі 2 "Законодавча влада", а також в інших розділах, у тому числі в розділах, присвячених Президенту, Уряду, міс­цевим органам самоврядування, судовим і контролюючим

 

Основи конституційного права Чеської Республіки  413

органам. Компетенція парламенту є важливим критерієм для визначення його правового положення у системі державних органів та його ролі у державному, політичному та суспіль­но-економічному житті, взаємовідносин з іншими державний ми органами.

Важливою функцією парламенту є законодавство. Він приймає Конституцію* конституційні закони, закони та інші нормативні акти.

Конституційний закон— закріпила ст. 2, п. 2 — може= встановлювати випадки прямого здійснення народом дер­жавної влади.

У прийнятті законів беруть участь Палата представників, Сенат і Президент Республіки, проте кожний з цих суб'єктів по-своєму.

Право законодавчої ініціативи мають відповідно до ст. 41 п. 2 Конституції депутати, група депутатів, Сенат, Уряд і члени представницьких органів місцевого самоврядування вищого рівня, а законопроект про державний бюджет і про­ект фінансового річного балансу подаються Урядом, Ці про­екти обговорюються, і відносно них приймаються рішення тільки Палатою представників на відкритому засіданні.

Палати працюють на сесіях постійно. Сесія Палати пред­ставників і сесія Сенату скликаються Президентом Республіки не пізніше як через ЗО днів з дня виборів. Якщо Президент не прийняв такого рішення, палати починають засідання на 30-й день після дня виборів (ст. 34, п. lj ст, 107, п. 2 Конституції) Сесія Палати представників закінчується із закінченням стро­ку, на який її обрано, або у зв'язку з ЇЇ розпуском.

Палату представників розпускає Президент Республіки, коли вона виражає вотум недовіри новопризначеному Уря­ду, якщо Прем'єр-міністр був призначений Президентом за поданням Голови Палати представників; якщо вона неспро­можна протягом трьох місяців прийняти рішення щодо уря­дового законопроекту, з обговоренням якого Уряд пов'язує питання довіри; якщо не має кворуму більш як три місяці (ст. 35 Конституції).

Палати правомочні приймати рішення, якщо присутня не менш як одна третина її членів. Рішення може бути прийня­тим за згодою абсолютної більшості присутніх депутатів або сенаторів. Другі рішення (про оголошення стану війни, при­сутність на території Чеської Республіки іноземних військ)

 

 

414

Глава 22

вимагають згоди абсолютної більшості всіх депутатів і абсо­лютної більшості всіх сенаторів, а прийняття конституційно­го закону та схвалення міжнародного договору вимагає зго­ди більшості, що становить три п'ятих усіх присутніх депу­татів і три п'ятих усіх присутніх сенаторів.

Законопроекти подаються на розгляд до Палати пред­ставників. Уряд має право висловити свою думку про всі за­конопроекти. Активну участь в обговоренні та підготовці ок­ремих законопроектів беруть комітети та комісії.

Схвалений Палатою представників законопроект негайно передається до Сенату. Сенат обговорює законопроект і прий­має рішення про схвалення, відхилення його або повертає його до Палати представників з проектом поправок. Сенат може не розглядати законопроект. Якщо Сенат протягом ЗО днів не приймає рішення, законопроект вважається схваленим.

Остаточне рішення щодо поправок, внесених Сенатом у законопроект, приймає Палата представників.

Прийнятий палатами законопроект Голова Палати пред­ставників передає Президентові Республіки. Президент мо­же схвалити цей закон або має право повернути прийнятий закон (крім конституційного), тобто голова держави має пра­во на відкладальне вето. Повернений закон Палата представ­ників ставить на голосування. Якщо Палата представників приймає повернений закон абсолютною більшістю голосів усіх депутатів, вважається, що президентське вето переборене.

Конституція передбачає право Сенату приймати законо­давчі акти. Це право у Сенату виникає тоді, коли Палату представників розпущено. Пропонувати Сенату приймати законодавчі акти має право тільки Уряд. Сенат приймає за­конодавчі акти з невідкладних питань, які в іншому разі по­требують прийняття закону. Законодавчий акт, прийнятий Сенатом, має бути схвалений Палатою представників на першій її сесії. Без затвердження Палатою представників та­кий акт надалі втрачає чинність (ст. 33 Конституції).

Палата представників заслуховує звіти Уряду і може ви­разити йому недовіру; в окремих випадках Голова Палати представників подає Президентові Республіки кандидатуру Прем'єр-міністра; контролює діяльність Уряду шляхом інтер­пеляції Уряду або його окремих членів з питань, які нале­жать до їхньої компетенції.

Палати беруть участь у формуванні інших органів дер­жавної влади. Так, за згодою Сенату Президент Республіки

 

Основи конституційного права Чеської Республіки  415

призначає суддів Конституційного суду (ст. 84 п. 2 Консти­туції), за поданням Палати представників Президентом Рес­публіки призначаються Голова та заступник Голови Конт­рольної палати (ст. 97 п. 2 Конституції).

У Конституції записано ряд повноважень парламенту у сфері зовнішньої політики. Він приймає найбільш важливі міжнародні договори, вирішує питання про стан війни у ви­падках, якщо на Чеську Республіку вчинено напад або якщо необхідно виконувати зобов'язання про спільний захист від агресії.

Парламент шляхом прийняття закону або Конституцій­ного закону регулює розділ республіки на муніципалітети. Вищими одиницями місцевого самоврядування є землі або області. Вони утворюються або ліквідуються виключно кон­ституційним законом.

Внутрішня структура парламенту визначається ст. 29,30 та 31 Конституції. Тимчасово, до прийняття регламенту па­лат робота окремих палат проходила згідно з регламентом Чеської Національної ради, який був прийнятий ще 1969 року.

Згідно з ст. 29 Конституції, Палата представників обирає і звільняє Голову і заступників Голови Палати представників. Се­нат обирає та звільняє Голову та заступників Голови Сенату.

Голова Палати представників чи Сенату керує діяльніс­тю відповідної палати. Палати провадять сесії постійно. Се­сія Палати представників скликається Президентом Респуб­ліки не пізніш як через 30 днів з дня виборів. Якщо він цього не робить, засідання сесії розпочинається на 30-й день після виборів. Сесію будь-якої палати може бути припинено резо­люцією палати на строк не більш як 120 днів протягом одно­го року. У цьому разі сесія може бути скликаною достроково Головою Палати представників чи Сенату. Вони ж повинні скликати сесію достроково на вимогу Президента Республіки, Уряду чи не менш як однієї п'ятої депутатів чи сенаторів. Го­лова Палати представників скликає спільну сесію обох палат, на якій, зокрема, обирається Президент Республіки; він також складає присягу перед Головою Палати представників.

Якщо посада Президента Республіки звільняється, то до Голови Палати представників переходить здійснення таких функцій Президента, як призначення та звільнення Прем'єр-міністра та інших членів Уряду і прийняття відставки; скли­кання   засідання  Палати  представників;   розпуск  Палати

 

 

416

Глава 22

представників; призначення членів Ради Чеського Націо­нального банку тощо. Якщо в цей час Палату представників розпущено, здійснення цих функцій переходить до Голови Сенату (статті 66, 62 Конституції).

Голова Палати представників разом з Президентом Рес­публіки та Прем'єр-міністром підписують закони.

Важливу роль у законотворчій і контролюючій сфері ві­діграють комітети та комісії, що створюються палатами як допоміжні органи. Виходячи з ролі Палати представників, яка контролює, зокрема, діяльність Уряду, вона може утво­рювати слідчу комісію для розслідування справи, що сто­сується державних інтересів. Вони надають допомогу в ді­яльності парламенту.

Формування комітетів і комісій здійснюється пропорцій­но кількості депутатів політичної партії чи громадського об'­єднання. Парламентська більшість чинить великий вплив на формування комітетів. її члени входять до складу комітетів, а головуючими всіх 12 комітетів є депутати правлячої коалі­ції. До складу комітетів та комісій обираються депутати чи сенатори-фахівці тієї чи іншої сфери діяльності.

Хоча Конституція (ст. 26) закріпила принцип виконання депутатами чи сенаторами своїх повноважень особисто, згід­но з присягою вони не повинні підкорятися ніяким директи­вам, дисципліна в комітетах дуже сувора. Члени комітету, комісії голосують так, як голосує керівник цього комітету. Окремі депутати одержують інструкції від своїх партійних клубів. У цьому проявляється принцип партійної дисципліни, вірність партії, від якої залежить доля кандидата під час ви­борів депутатів у пропорційній виборчій системі, у якій ви­борці голосують за партійні списки, де доля кандидата в де­путати залежить від місця в цьому виборчому бюлетені.,

Парламентські клуби можуть приймати свої власні устави1.

Президент Республіки — глава держави. Інститут президентства є традиційним для держави. Він був передба­чений із самого початку утворення незалежної Чехословач-чини і зберігався навіть протягом усього періоду існування комуністичного ладу, коли в більшості країн Східної Європи

Див.: Конституционное право // Восточноевропейское обозрение. — № 2 (И). - 1995. - С. 24-26.

 

Основи конституційного права Чеської Республіки  417

під впливом радянської державно-правової системи був замі­нений на колегіальний державний орган — Президію Народ­них (Національних) зборів чи Державну раду.

Конституція Чеської Республіки відносить Президента до виконавчої галузі влади. Його правове становище висвіт­люється, головним чином, у розділі 3 "Виконавча влада". Деякі його повноваження закріплені в розділах 2 "Законо­давча влада", 4 "Судова влада" та 5 "Контрольна палата";

Президент обирається на спільному засіданні Палати представників та Сенату строком на п'ять років, і нікого не може бути обрано більш як на два строки підряд (1993 року і протягом кількох подальших років Сенат не обирався, і Президент був обраний тільки Палатою представників, яка тимчасово виконувала функції Сенату. За кандидатуру Пре­зидента проголосували 109 з 200 депутатів).

Строк повноважень Палати представників, Сенату та Президента різний. На нашу думку, це невипадково. Різними строками повноважень вищих органів держави наче підкрес­люється деяка незалежність Президента, який, можливо, обиратиметься в майбутньому, але вже іншим складом пар­ламенту.

Президентом може бути обраний чеський громадянин, який користується виборчим правом і досяг 40-річного віку. Таким чином, Конституція Чеської Республіки зберегла тра­диційний спосіб обрання президента парламентом, що, на думку деяких чеських політичних діячів, сприяє зваженому взаємовідношенню Президента з парламентом і урядом.

Загальні вибори Президента утворюють другий центр ви­щої влади, що нерідко сприяло конфлікту між двома гілками влади.

Право висувати кандидата в президенти має група не менш як десяти депутатів Палати представників чи десяти сенаторів. Президентом обирається кандидат, який дістав абсолютну більшість голосів усіх депутатів Палати представ­ників і абсолюту більшість голосів усіх сенаторів*

Якщо жоден з кандидатів не дістав абсолютної більшості голосів депутатів і сенаторів, то не пізніше як через 14 днів провадиться другий тур виборів, в якому беруть участь кан­дидат, який дістав найбільшу кількість голосів у Палаті пред­ставників, і кандидат, який дістав найбільшу кількість голо­сів у Сенаті.

14   2—363

 

 

418

Глава 22

Обраним вважається кандидат, який дістав абсолютну більшість голосів присутніх депутатів і абсолютну більшість голосів присутніх сенаторів. Якщо президента не обрано у другому турі, то провадиться третій тур, в якому обраним вважається той кандидат з другого туру, який дістав абсо­лютну більшість голосів присутніх депутатів і сенаторів. Як­що президента не обрано у третьому турі, то провадяться но­ві вибори.

Президент розпочинає виконувати свої повноваження після прийняття присяги. Президент складає присягу перед Головою Палати представників на спільній сесії обох палат.

Відмова Президента складати присягу або принесення при­сяги із застереженням має своїми наслідками його необрання.

Конституція надала Президентові Республіки повнова­ження у сфері взаємовідношень з парламентом, Урядом та іншими державними органами, а також у зовнішніх відносинах.

У сфері взаємовідносин з парламентом Президент Рес­публіки призначає вибори до палати представників не пізніш як через ЗО днів після встановлення строку виборів; скликає засідання Палати представників; розпускає її, якщо палата представників виражає вотум недовіри новопризначеному Уряду; якщо Прем'єр-міністр був призначений Президентом Республіки за поданням Голови Палати представників; якщо вона неспроможна протягом трьох місяців прийняти рішення щодо урядового законопроекту, з обговоренням якого Уряд пов'язує питання довіри; немає кворуму довше ніж три міся­ці. Однак Палата представників не може бути розпущена в останні три місяці, що передують закінченню строку, на який її обрано.

Президент Республіки має право брати участь у сесіях обох палат парламенту, їх комітетів і комісій. Він має право повертати до парламенту прийняті закони (крім конституцій­них законів). Президентське вето нерідко схиляє парламент до співробітництва з президентом.

Повернений Президентом із зауваженнями закон Палата представників ставить на голосування. Якщо вона його прий­має абсолютною більшістю голосів усіх депутатів, Президент повинен підписати закон.

У відносинах з виконавчими, судовими та іншими дер­жавними органами Президент Республіки призначає і звіль­няє Прем'єр-міністра та інших членів Уряду і приймає їх від­ставку. Прем'єр-міністр призначається за поданням Голови

 

Основи конституційного права Чеської Республіки  419

Палати представників; призначає суддів Конституційного су­ду, його Голову та заступників Голови за згодою Сенату; призначає з числа суддів Голову та заступників голови Вер­ховного суду. Судді призначаються Президентом Республіки на необмежений строк; призначає Голову та заступника Го­лови Контрольної палати за поданням Палати представників.

Президент Республіки представляє державу у. зовнішніх відносинах; веде переговори та ратифікує міжнародні дого­вори; приймає глав дипломатичних місій; акредитує та від­кликає глав дипломатичних місій.

У сфері особистого статусу Президент Республіки при­значає та підвищує у званні генералів і надає та вручає дер­жавні відзнаки; має право оголошувати амністію.

Президент Республіки має право здійснювати також пов­новаження, які конституційний закон чітко не визначає, але це зумовлено законом.

Президент Республіки не несе відповідальності за здійс­нення своїх функцій. За рішення Президента Республіки, що вимагають підпису Прем'єр-міністра або члена Уряду, відпо­відає Уряд.

Позбавлення посади Президента Республіки відбуваєть­ся у зв'язку із закінченням строку його повноважень; відмо­ви скласти присягу або прийняття її із застереженням; від­мови від посади Президента (політичній історії відомі випад­ки відмови від своєї посади з політичних міркувань — Е. Бе-неш або під натиском обставин — А. Новотний, Г. Гусак) внаслідок нездатності виконання обов'язків через серйозні причини, або внаслідок переслідування Конституційного суду на підставі обвинувального акта Сенату за державну зраду.

Уряд. Розділ третій Конституції Чеської Республіки ре­гулює питання виконавчої влади. До неї належать Прези­дент Республіки, який є главою держави, та Уряд — найви­щий орган виконавчої влади.

Конституція висвітлює порядок утворення, взаємовідно­сини Уряду з Парламентом і Президентом Республіки. Кон­ституція не закріплює детально повноваження Уряду. Вона обмежується тільки загальним визначенням: Уряд є найви­щим органом виконавчої влади.

Президент Республіки призначає Прем'єр-міністра та за його поданням інших членів Уряду і доручає їм керівництво міністерствами та іншими органами управління.

 

14*

 

 

420

Глава 22

На практиці Президент Республіки доручає формування Уряду лідеру політичної партії, яка отримала найбільшу кіль­кість дійсних голосів виборців, або лідеру коаліції політич­них партій. На виборах до Палати представників у травні 1996 року перемогла права коаліція політичних партії, серед яких Громадянська демократична партія отримала найбіль­шу кількість дійсних голосів виборців. Президент Республіки доручив формування Уряду лідеру цієї партії. Але цей Уряд існував недовго. Були розкриті темні джерела фінансування Громадянської демократичної партії під час виборів і хабар­ництво при проведенні приватизації. Це спричинило відста­вку Уряду. Після невдалих спроб утворити Уряд на партій­ній основі Президент Республіки змушений був доручити формування Уряду безпартійній особі. Цей Уряд, утворений Наприкінці грудня 1997 року, діятиме до проведення достро­кових парламентських виборів.

Конституція докладно (як, наприклад, Конституція Бол­гарії або Угорщини) не закріплює повноваження Уряду. Во­на обмежується вказівкою на те, що Уряд є важливішим ор­ганом державної влади. Проте вона детально закріплює вза­ємовідношення між парламентом і Урядом та між Президен­том Республіки і Урядом.

Відповідно до Конституції, Уряд має бути представлений Палаті представників протягом ЗО днів з часу його призна­чення, для того щоб він отримав вотум довіри.

Палата представників може виразити Уряду недовіру за пропозицією не менш як 50 депутатів, поданою письмово. Для прийняття цієї пропозиції потрібна згода абсолютної кількості всіх депутатів.

Уряд має право звернутися до палати представників про вираження йому довіри.

Законопроекти вносяться на розгляд до палати представ­ників, зокрема Урядом, а внесення законопроектів про Дер­жавний бюджет і проект фінансового річного балансу по­даються тільки Урядом. Конституція передбачає ще одне ви­ключне право Уряду вносити законопроекти. Це може бути тоді, коли у зв'язку з розпуском Палати представників Се­нат приймає законодавчі акти з невідкладних питань, які в іншому разі потребують прийняття закону. Однак Сенат не може приймати законодавчі акти, стосовно Конституції, про

 

Основи конституційного права Чеської Республіки  421

вибори, державний бюджет тощо, і в цьому разі пропонувати законодавчі акти Сенату може тільки Уряд (ст. 33 Конституції).

Уряд як орган, який керує економічним, соціальним та культурним життям, має право бути в курсі законопроектів, що вносяться іншими органами та депутатами. Тому йому на­дано право висловлювати свою думку про всі законопроекти.

Уряд може вимагати від Голови Палати представників чи Сенату скликання сесії, якщо її робота була припинена до­строково. Член Уряду має право бути присутнім на засідан­нях обох палат, їхніх комітетів і комісій.

Прем'єр-міністр підписує прийняті закони.

Взаємовідносини Президента Республіки та Уряду. Як уже зазначалося, Президент Республіки призначає та звільняє Прем'єр-міністра та інших членів Уряду і приймає їхню відставку, звільняє Уряд і приймає його відставку; до­ручає Уряду, який він звільнив або відставку якого він прий­няв, тимчасово виконувати їхні функції до призначення но­вого Уряду. Уряд або окремий член Уряду провадять за до­рученням Президента переговори щодо міжнародних догово­рів, підписують рішення Президента Республіки і беруть на себе відповідальність за їх виконання.

Якщо посада Президента Республіки звільняється, і но­вого Президента не обрано, або він ще не склав присягу, а також якщо Президент Республіки нездатний виконувати свої обов'язки через серйозні причини, Прем'єр-міністр ви­конує функції Президента Республіки, викладені в окремих пунктах ст. 63 Конституції. Він представляє державу у зов­нішніх відносинах, є Головнокомандуючим Збройними Сила­ми, приймає глав дипломатичних місій тощо.

§ 4. Конституційний суд

Конституція Чехословацької Республіки 1920 року перед­бачала утворення Конституційного суду для того, щоб він контролював законодавчу діяльність Національних зборів, щоб він приймав рішення про те, чи відповідають закони ЧСР та закони Сейму Прикарпатської Русі Конституції.

У Конституції 1948 року органу, подібного Конституцій­ному суду, вже не було. Чехословацька Конституція 1948 року, як і інші Конституції колишнього соціалістичного табору, негативно ставилася до такого державного органу,

 

 

422

Глава 22

вважаючи, що він обмежує зверхність Верховної Ради чи Національних зборів, хоч на практиці вони такими не були. Функції контролю за конституційністю законів були покла­дені на найвищий орган державної влади, а за згаданою Кон­ституцією Чехословацької Республіки навіть на Президію Національних зборів, який вирішував питання про те, чи су­перечить такий закон або ж закон Словацької Національної ради Конституції або рішення — закону.

Конституція Чехословацької Соціалістичної Республіки 11 липня 1960 року внесла деякі зміни до цього питання. Тільки Національні збори були уповноважені приймати рі­шення про те, як виконуються Конституція та закони держа­ви, та скасовувати закони Словацької Національної ради, рі­шення та розпорядження Уряду і розпорядження обласних національних комітетів, якщо вони суперечили Конституції або іншим законам.

Передбачені Конституційним законом "Про Чехословаць­ку федерацію" від 27 жовтня 1968 року, який був складовою частиною Конституції 1906 р. Конституційний суд федерації та конституційні суди її суб'єктів так і не були утворені про­тягом чверті віку.

У Чеській Республіці, як і в інших країнах, значно зросла кількість правових норм, більшість яких прийнята згідно з Конституцією 1992 року. Однак це не означає, що деякі з них повністю або частково не відповідають Конституції. Для цього в Республіці створено Конституційний суд, який є су­довим органом захисту конституційності. Окрім цього, для судового захисту конституційності законодавство країни пе­редбачає інші способи захисту, зокрема, прав громадян. Так, громадяни згідно з Хартією основних прав і свобод, що є складовою частиною Конституції (ст. 23), мають право чини­ти опір кожному, хто посягає на демократичні принципи прав людини й основних свобод, закладених Хартією, якщо діяльність конституційних органів або активне застосування правових норм є неможливим.

Існує відповідальність посадових осіб за порушення Кон­ституції та інших нормативних актів. Особливу роль відіграє Конституційний суд.

Принципи організації та діяльності Конституційного суду закріплені в розділі 4 Конституції (статті 83—89 Конституції), тобто він розглядається як складова частина судової влади.

 

Основи конституційного права Чеської Республіки  423

Конституційний суд складається з 15 судців; вони при­значаються Президентом Республіки за згодою Сенату стро­ком на десять років. Членом Конституційного суду може бу­ти будь-який громадянин, що має право бути обраним до Се­нату, має вищу правову освіту та не менш як десятирічний стаж правової роботи.

Суддя Конституційного суду розпочинає виконувати свої обов'язки після складання перед Президентом Республіки присяги, в якій бере на себе обов'язок чесно захищати непо­рушність природних прав людини і громадянина, додержува­тися конституційних законів і приймати справедливі рішення.

Якщо суддя відмовляється скласти присягу або складає її із застереженнями, його призначення вважається недійсним.

Конституційний суд розглядає конституцінність актів. Останнє означає відповідність акта Конституції. Це його не­су перечність Конституції.

Конституційний суд вирішує справи про скасування за­конів чи їх окремих положень, якщо вони суперечать кон­ституційному законодавству, законодавству або міжнарод­ним договорам, ратифікованим і схваленим парламентом що­до основних прав і свобод людини, до яких приєдналася Че­ська Республіка; скасовує інші правові акти чи їхні окремі положення, якщо вони суперечать конституційному законо­давству чи міжнародному договору згідно із ст. 10; розглядає конституційні скарги органів місцевого самоврядування на незаконне втручання з боку держави; сумніви щодо втрати депутатом чи сенатором права бути обраним і несумісності виконання його обов'язків згідно із ст. 25 Конституції; роз­глядає конституційний обвинувальний акт Сенату проти Президента Республіки; пропозицію Президента Республіки скасувати рішення Палати представників і Сенату згідно із ст. 66; відповідність діючому законодавству рішення про роз­пуск політичної партії, або рішення, що стосується діяльнос­ті політичної партії; спори, які стосуються повноважень дер­жавних органів і органів місцевого самоврядування, тощо.

Закон визначає, хто має право внести пропозицію розпо­чати процесуальні дії: це Президент Республіки, Уряд, орга­ни місцевого самоврядування, депутати та сенатори, керів­ництво політичних партій, громадяни, права яких порушені діями державних органів.

Рішення Конституційного Суду є обов'язковими для всіх органів і осіб.