Розділ X КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СУДОВОЇ СИСТЕМИ ТА ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 

1. Конституційні засади правосуддя в Україні

Судова влада та її риси; функції судової влади; судова система України; правовий статус суддів; конституційно-правовий ста­тус Вищої ради юстиції.

У рамках навчальної дисципліни «Конституційне право Украї­ни» вивчаються лише конституційно-правові основи правосуддя, інші питання організації та функціонування судової гілки влади є предметом окремих самостійних навчальних дисциплін, таких, на­приклад, як «Правоохоронні органи», «Адвокатура і нотаріат», «Кримінальний процес», «Цивільний процес» тощо.

У системі поділу державної влади однією з її гілок згідно зі ст. 6 Конституції України є судова влада, призначення якої поля­гає в захисті прав і свобод людини і громадянина, конституційного ладу України, забезпеченні відповідності актів Верховної Ради України, Президента України, органів виконавчої влади України та органів місцевого самоврядування Конституції України, дотри­мання законності в застосуванні законів та інших нормативних актів України. Існування самостійної гілки судової влади поряд із законодавчою та виконавчою- це необхідний атрибут будь-якої демократичної держави.

Судова влада реалізується здійсненням правосуддя у формі ци­вільного, господарського, адміністративного, кримінального, а та­кож конституційного судочинства.

Правові засади організації судової влади та здійснення право­суддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні ви­моги щодо формування корпусу професійних суддів, систему й порядок здійснення суддівського самоврядування, а також загаль-

 

ний порядок забезпечення діяльності судів визначаються Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р.

До специфічних рис судової влади відносять: самостійність су­дової влади та незалежність суддів, винятковість, підзаконність і повноту судової влади'.

Самостійність судової влади та незалежність суддів означає таке:

суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді У здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та підкоряються лише закону;

органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, громадяни та їхні об'єд­нання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї;

звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з при­воду розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом;

втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберіган­ня, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їхньому авторитетові чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передба­чену законом відповідальність;

суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їхнього внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону;

гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечу­ються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їхньою недоторканністю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою за­коном; особливим порядком фінансування та організаційного за­безпечення діяльності судів, встановленим законом; належним матеріальним і соціальним забезпеченням суддів; функціонуван­ням органів суддівського самоврядування; визначеними законом

1 Див., наприклад: Комментарий к Конституции Российской Федера­ції. - М.: Изд-во БЕК, 1996.- С. 505.

 

 

 

336

 

337

 

засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їхніх сімей, май­на, а також іншими засобами їхнього правового захисту.

Проте самостійність судової влади не означає її повної автоном­ності стосовно до інших гілок влади. Зокрема, законодавча та ви­конавча гілки влади, Президент України суттєво впливають на ор­ганізацію та функціонування органів судової влади. Так, Верховна Рада України, приймаючи закони, визначає систему судових орга­нів та принципи її функціонування, встановлює статус суддів, по­рядок розгляду справ у суді тощо. Верховна Рада України також здійснює установчі повноваження - бере участь у формуванні су­дових органів (призначає третину суддів Конституційного Суду України, обирає суддів безстроково).

Відповідні установчі повноваження здійснює і Президент України - призначає третину суддів Конституційного Суду Украї­ни, утворює суди у визначеному законом порядку, здійснює перше призначення на посаду професійного судді.

Органи виконавчої влади забезпечують підготування та підви­щення кваліфікації кадрів судових органів, здійснюють матеріаль­но-технічне забезпечення діяльності судів тощо.

Винятковість судової влади полягає в тім, що функції судової влади можуть здійснюватися лише судами. Ст. 124 Конституції Ук­раїни передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через на­родних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і при­сяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов'язком.

Отож, тільки суди мають право легітимно здійснювати повно­важення державної влади щодо застосування в процесуальному порядку засобів державного примусу, лише суд може у визначе­ному законом порядку визнавати особу винною у скоєнні злочину, призначати кримінальне покарання, визнавати акти такими, що суперечать Конституції України тощо.

Підзаконність судової влади знаходить свій вияв, по-перше, в тому що суди та судді діють на основі закону, підпорядковуються Конституції та законам України, по-друге, в особливій процесу­альній формі здійснення повноважень органів судової влади, яка є найскладнішою формою юрисдикційної діяльності, а тому деталь­но регламентується законом, зокрема кримінально-процесуальним і арбітражно-процесуальним кодексами, нормами адміністратив­ного законодавства.

338

 

Повнота судової влади визначається її обсягом, остаточним характером рішень, що приймаються судами, їхнім обов'язковим

значенням.

Втручання у вирішення судових справ, погроза щодо судді, об­раза судді, невиконання судового рішення тягнуть за собою вста­новлену законом кримінальну відповідальність.

* * *

Функції судової влади. Судова влада виконує такі функції:

1.         Відправлення правосуддя, під яким розуміють вид державної

діяльності, що полягає в розгляді та вирішенні різних соціальних

конфліктів, пов'язаних з дійсним або удаваним порушенням норм

права, та здійснюється, по-перше, спеціальними державними орга­

нами - судами від імені держави; по-друге, методом розгляду в

судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ; по-

третє, в установленій законом процесуальній формі; по-четверте,

винесенням загальнообов'язкових рішень1.

Правосуддя - це основна функція судової влади, тож вона ви­ступає головним об'єктом конституційного регулювання. Це зна­йшло відображення в назві та змісті розділу VIII Конституції України - «Правосуддя», де визначаються основні конституційні засади організації та функціонування судової влади.

Судовий контроль (нагляд) за законністю та обгрунтовані­стю застосування засобів процесуального примусу. Конституція України передбачила судове рішення як єдину підставу застосу­вання органами, що здійснюють слідство, дізнання, оперативно-розшукову діяльність таких засобів процесуального примусу: арешт; утримання під вартою; огляд чи обшук житла, іншого во­лодіння; обмеження таємниці листування, телефонних розмов, те­леграфної та іншої кореспонденції (статті 29-31).

Тлумачення правових норм, яке пов'язане з реалізацією пов­новаження Конституційного Суду України давати офіційне тлума­чення Конституції та законів України (п. 2 ч. 1 ст. 150 Конституції України).

Офіційне посвідчення фактів, що мають юридичне значення, зокрема визнання людини померлою чи безвісти відсутньою, вста­новлення родинних зв'язків тощо.

Обмеження   конституційної   та   іншої   галузевої   право-

' Конституция Российской Федерации: Научно-практический коммента-рий / Под ред. акад. Б. Н. Топорнина.- М: Юрисгь, 1997.- С. 598.

339

 

суб 'єктності громадян України - постановлення судом рішення щодо визнання громадянина недієздатним, що призводить до об­меження конституційного права обирати і бути обраним тощо.

* * *

Правосуддя в Україні базується на демократичних принципах, які відображають завдання демократичної, правової держави і отримали закріплення в розділі VIII Конституції України.

Принцип здійснення правосуддя виключно судами (ч. 1 ст. 124) означає, що в Україні немає і не може бути будь-яких, окрім судів, державних чи інших органів, які мали би право розглядати і вирі­шувати кримінальні, цивільні та інші справи.

Згідно з Конституцією України судочинство в Україні здійсню­ється Конституційним Судом України та судами загальної юрис­дикції. При цьому Конституція України окремо встановлює забо­рону створення будь-яких надзвичайних та особливих судів.

Конституційний Суд України входить до судової системи як самостійний суб'єкт і є єдиним органом конституційної юрисдик­ції (ч. 5 ст. 125).

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації1.

Згідно з Законом України «Про судоустрій України» (ст. 18) систему судів загальної юрисдикції складають:

1.         Місцеві суди, до яких належать:

місцеві загальні суди - районні, районні у містах, міські й міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів;

місцеві господарські суди - господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

місцеві адміністративні суди - окружні суди, що утворюю­ться в округах відповідно до указу Президента України.

2.         Апеляційні суди, до яких належать:

-           апеляційні загальні суди - апеляційні суди областей, апеля­

ційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автоном­

ної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеля­

ційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляцій-

1 Принцип територіальності означає, що до цієї системи входять районні (міські), міжрайонні (окружні), обласні та прирівнені до них суди і Верхов­ний Суд України. Принцип спеціалізації передбачає спеціалізацію суддів перерахованих вище судів зі створенням відповідних організаційних струк­тур для розгляду окремих категорій справ.

340

 

ний суд України. У разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територі­альна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області;

- апеляційні спеціалізовані суди - апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеля­ційних округах відповідно до указу Президента України.

Вищі спеціалізовані суди - Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також інші від­повідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України в порядку, встановленому Законом України «Про судо­устрій України»;

Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисди­кції є Верховний Суд України. Згідно з Законом України «Про су­доустрій України» (ст. 47) Верховний Суд України здійснює пра­восуддя, забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України. До складу Верховного Суду України входять судді Вер­ховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких встановлюється указом Президента України за поданням Го­лови  Верховного  Суду  України,  погодженим  з  Радою  суддів

України.

До складу судових палат, що здійснюють розгляд справ з пи­тань юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, які мають стаж суддівської діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років, або відповідному апеляційному спеціалізова­ному суді не менше п'яти років.

У складі Верховного Суду України діють:

Судова палата у цивільних справах;

Судова палата у кримінальних справах;

Судова палата у господарських справах;

Судова палата в адміністративних справах;

Військова судова колегія. Верховний Суд України:

1) розглядає в касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; переглядає в порядку повторної касації всі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; у випадках, передбачених законом, розглядає інші справи, пов'язані з винятко­вими обставинами;

341

 

2) дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової стати­стики; у разі необхідності визнає нечинними роз'яснення пленуму вищого спеціалізованого суду;

дає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України його повноважень за станом здоров'я;

звертається до Конституційного Суду України у випадках виникнення в судів загальної юрисдикції під час здійснення ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України;

веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює су­дову практику, знайомиться в судах із практикою застосування законодавства;

у межах своїх повноважень вирішує питання, що виплива­ють з міжнародних договорів України; представляє суди загальної юрисдикції у зносинах із судами інших держав;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

* * *

Правосуддя згідно з Конституцією України (ч. 1 ст. 127) здійс­нюють професійні судді та, у визначених законом випадках, на­родні засідателі і присяжні.

Звідси випливає, що носіями судової влади в Україні виступа­ють насамперед судді, які виконують свої обов'язки на професій­ній основі.

Професійними суддями є громадяни, які відповідно до Консти­туції України призначені чи обрані суддями та обіймають штатну суддівську посаду в одному з судів, передбачених Законом Украї­ни «Про судоустрій України».

Судді, як зазначено в Законі України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 p., є посадовими особами судової влади, які відпо­відно до Конституції України наділені повноваженнями здійсню­вати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Згідно з Конституцією (ч. 2 ст. 127) суддями можуть бути гро­мадяни України, не молодші 25 років, які мають вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, прожива-

342

 

ють в Україні не менш як десять років і володіють державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів, окрім зазначених осіб, можуть бути також особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдик­ції цих судів. У цьому разі на посаду судді спеціалізованого суду може бути рекомендований відповідною кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший ЗО років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вищу освіту в галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, і стаж роботи за спеціальніс­тю не менше п'яти років. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни:

визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що пе­решкоджають виконанню обов'язків судді;

щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судо­вий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не по­гашену судимість.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України на підставі реко­мендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Усі інші судді обираються безстроково Вер­ховною Радою України на підставі рекомендації Вищої кваліфіка­ційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Су­ду України (голови відповідного вищого спеціалізованого суду).

Безстрокове заняття посади суддею є важливою гарантією не­залежності суддів.

Судді, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до до­сягнення ними 65 років. До закінчення цього строку вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 126 Конституції України, а саме в разі:

закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здо­ров'я;

порушення суддею вимог щодо несумісності;

порушення суддею присяги;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

припинення його громадянства;

визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

343

 

8) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються також у разі його смерті.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані поса­ди, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, виклада­цької та творчої.

Порядок добору кандидатів у судді, їх призначення чи обрання суддею, а також додаткові вимоги до окремих категорій суддів що­до стажу, віку та їхнього професійного рівня визначаються законом.

Такі додаткові вимоги, наприклад, викладено в законах Украї­ни «Про Конституційний Суд України», «Про статус суддів», «Про господарський суд».

Добір кандидатів у судді здійснюється за результатами скла­дання кваліфікаційного екзамену.

У доборі кандидатів забезпечується рівність їхніх прав неза­лежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин.

Кваліфікаційні екзамени на посаду судді приймаються кваліфі­каційними комісіями суддів загальних судів Автономної Республі­ки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, кваліфікаційними комісіями суддів арбітражних судів, військових судів і Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Кваліфікаційна комісія рекомендує на посади суддів кандида­тів, які виявили найкращі знання, в кількості, необхідній для замі­щення вакантних посад.

Що стосується порядку обрання на посаду та звільнення з по­сади судді безстроково Верховною Радою України, то він визнача­ється Законом України «Про порядок обрання на посаду та звіль­нення з посади професійного судді Верховною Радою України».

Судді - особи недоторканні. Недоторканність судді поширю­ється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.

Недоторканність суддів означає:

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України за­триманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні зло­чину, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-

344

 

який державний орган у порядку провадження у справах про адмі­ністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, стягнен­ня за яке накладається в судовому порядку, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи.

3.         Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його

особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшу­

ку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особис­

тий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції,

речей і документів можуть провадитися тільки за вмотивованим

рішенням суду, а також за згодою судді в разі прийняття головою

відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забез­

печення безпеки.

4.         Кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду

України та будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається в

першій інстанції апеляційним судом.

6. Підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України або його заступником. При цьому справа не може розгля­датись тим судом, у якому обвинувачений працював суддею.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суд­дів чи судом присяжних.

Основними засадами судочинства є:

законність;

рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

забезпечення доведеності вини;

змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх дока­зів і в доведенні перед судом їхньої переконливості;

підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

забезпечення обвинуваченому права на захист;

гласність судового процесу та його повне фіксування техніч­ними засобами;

забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рі­шення суду, крім випадків, установлених законом;

обов'язковість рішень суду.

* * *

Вища рада юстиції діє згідно зі ст. 131 Конституції України, а правові основи її організації та діяльності визначено в Законі України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, від-

345

 

повідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійс­нювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та в межах своєї компетенції про їхню дисциплінарну відповідальність.

Вона складається з 20 членів, а порядок її формування такий: по три члени призначають Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд пред­ставників  юридичних  вищих  навчальних  закладів  і  наукових установ;

двох членів призначає всеукраїнська конференція працівників прокуратури.

При цьому на посаду члена Вищої ради юстиції може бути реко­мендований громадянин України, не молодший 35 років і не старший 60 років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше десяти років.

За посадою до складу Вищої ради юстиції входять Голова Вер­ховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

Вища рада юстиції:

вносить подання Президентові України про призначення суд­дів на посади або про звільнення їх з посад;

розглядає справи та ухвалює рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Вер­ховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;

розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплі­нарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а та­кож прокурорів.

2. Конституційний Суд України

Місце Конституційного Суду Україні в механізмі державної влади, склад і порядок формування Конституційного Суду Украї­ни; строк повноважень судді Конституційного Суду України; зав­дання, функції та повноваження Конституційного Суду України; форми звернення до Конституційного Суду України; рішення і ви­сновки Конституційного Суду України.

346

 

Конституційний Суд України є згідно з Конституцією Украї­ни (ст. 147) єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, тобто це - незалежний від законодавчої та виконавчої гілок влади спеціальний судовий орган, який здійснює перевірку нормативних актів на їхню відповідність Конституції України способом консти­туційного судочинства.

Порядок формування й діяльності, завдання, повноваження Конституційного Суду України визначаються Конституцією Укра­їни (розділ XII) та Законом України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів Консти­туційного Суду України:

шість суддів призначаються Президентом України після кон­сультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду

України.

Призначеною на посаду судді Конституційного Суду України вважається особа, про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем'єр-міністра України та Міні­стра юстиції України;

шість суддів призначаються Верховною Радою України таєм­ним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційно­го Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також можуть вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; при цьому депу­тат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються.

Відповідний Комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді України свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної в установленому

порядку.

Призначеними на посади суддів Конституційного Суду Украї­ни вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституцій­ного складу Верховної Ради України. Якщо кілька кандидатів на­брали однакову кількість голосів і після їх призначення було б пе­ревищено необхідне для призначення число суддів, щодо цих кан­дидатів проводиться повторне голосування;

шість суддів призначаються з'їздом суддів. При цьому з'їзд суд­дів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням

347

 

більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення до бюлетенів для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від загалу обраних делегатів з'їзду суд­дів України.

Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, кількість яких перевищує квоту для призначення на посади суддів Консти­туційного Суду України, призначеними вважаються кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади.

* * *

Суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев'ять років без права бути призначеним повторно.

Суддя Конституційного Суду України вступає на посаду від дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховно­го Суду України, не пізніше як через місяць після призначення суддею Конституційного Суду України.

Повноваження судді Конституційного Суду України припиня­ються в разі:

закінчення строку призначення;

досягнення суддею 65-річного віку;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

порушення суддею заборони бути членом політичної партії або профспілки, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, ви­кладацької та творчої;

порушення суддею присяги;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

припинення його громадянства;

визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України на засіданні Конституційного Суду України, а у ви-

348

 

падках порушення суддею присяги чи передбачених чинним зако­нодавством вимог - Верховною Радою України.

Повноваження судді припиняються в разі його смерті.

Конституція України (ч. З ст. 148) та Закон України «Про Кон­ституційний Суд України» (ст. 16) передбачають досить високі вимоги до членів Конституційного Суду України. Так, суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юриди­чну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, прожи­ває в Україні протягом останніх 20 років та володіє державною мовою. Судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький ман­дат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану ро­боту, крім наукової, викладацької та творчої.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеці­альному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду шляхом таємного голосуван­ня лише на один трирічний строк.

* # *

Завданням Конституційного Суду України є гарантування вер­ховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Функціями Конституційного Суду України є вирішення пи­тання про відповідність законів та інших правових актів Консти­туції України (конституційний контроль) і офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України чинне законо­давство відносить прийняття рішення та дання висновків у справах

щодо:

конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів, України правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як 45 народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю­дини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

відповідності Конституції України чинним міжнародним до­говорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обов'язковість;

349

 

додержання конституційної процедури розслідування і роз­гляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

офіційного тлумачення Конституції та законів України.

* * *

Формами звернення до Конституційного Суду України є конс­титуційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання - це письмове клопотання до Консти­туційного Суду України про визнання правового акта (його окре­мих положень) неконституційним, про визначення конституціино­сті міжнародного договору або про необхідність офіційного тлу­мачення Конституції та законів України, а також звернення Верховної Ради України про дання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Суб'єктами права на конституційне подання є Верховна Рада України, Президент України, не менш як 45 народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноважений Верхов­ної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Ав­тономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конс­титуційного Суду України про необхідність офіційного тлумачен­ня Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Суб'єктами права на конституційне звернення є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

* * *

Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо конституціиності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймає рішення.

Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

У разі, якщо в процесі розгляду справи за конституційним по­данням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України іншим правовим актам (їхнім окремим поло-

350

 

женням), окрім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дання висновку в справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їхні окремі положення) неконституційними.

Закони, інші правові акти або їхні окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Консти­туційним Судом України рішення про їхню неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридич­ним особам актами і діями, що визнані неконституційними, від­шкодовується державою у встановленому законом порядку.

У справах із питань офіційного тлумачення Конституції Ук­раїни та законів України; відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обов'язковість; додержання конституційної про­цедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту Конституційний Суд України дає висновки.

Рішення ухвалюються, висновки даються Конституційним Су­дом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мі­рою є обов'язковими до виконання.

3. Конституційно-правовий статус прокуратури

Місце прокуратури в механізмі державної влади, принципи по­будови й функціонування системи органів прокуратури; система органів прокуратури; завдання й функції органів прокуратури.

У механізмі державної влади прокуратура виступає відносно самостійним інститутом і безпосередньо не входить до законодав­чої, виконавчої чи судової гілок влади, хоча й тісно взаємодіє з усіма гілками влади, особливо з останньою.

Згідно з Конституцією України (ст. 121) прокуратура становить єдину систему, до якої входять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспорт­ні та інші спеціалізовані прокуратури.

351

 

До органів військових прокуратур, зокрема, належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізо­нів (на правах міських).

В основу побудови та функціонування системи органів проку­ратури покладено такі принципи:

1.         Принцип централізму, який проявляється ось у чім:

органи прокуратури становлять жорстку ієрархічну систему -нижчі за належністю прокурори підпорядковані вищим і всі про­курори підпорядковані Генеральному прокуророві України;

Генеральний прокурор призначає підлеглих прокурорів тер­міном на 5 років і звільняє їх з посади;

вищі за належністю прокурори мають право давати підлег­лим прокурорам обов'язкові для виконання вказівки й доручення.

2.         Принцип законності, який передбачає, що органи прокура­

тури:

здійснюють свої повноваження на підставі додержання Кон­ституції України та чинних на території республіки законів, неза­лежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їхніх органів;

захищають у межах своєї компетенції права і свободи гро­мадян на засадах їхньої рівності перед законом, незалежно від на­ціонального чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

вживають заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які до­пустили ці порушення.

Принцип гласності - органи прокуратури діють гласно, ін­формують державні органи влади, громадськість про стан закон­ності та заходи щодо її зміцнення.

Принцип незалежності у здійсненні своїх завдань і функцій, який знаходить свій прояв у тому, що органи прокуратури:

наділені Конституцією і законами України власною компе­тенцією;

у здійснення повноважень органів прокуратури заборонено втручання інших органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, об'єднань громадян, засобів масової інформації тощо.

 

* * *

Найвищу сходинку в ієрархії органів прокуратури займає Гене­ральна прокуратура України, яку очолює Генеральний прокурор України.

Генеральний прокурор України має першого заступника та за­ступників і затверджує структуру Генеральної прокуратури Украї­ни і Положення про її структурні підрозділи.

У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за подан­ням Генерального прокурора України.

Генеральний прокурор України є найвищою посадовою особою в системі органів прокуратури, він призначається на посаду Пре­зидентом України за згодою Верховної Ради України (ст. 122, п. 25 ст. 85 і п. 11 ст. 106 Конституції України) та звільняється з посади Президентом України (при цьому Конституція України вже не ви­магає згоди Верховної Ради України). Верховна Рада України мо­же висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

Генеральний прокурор України, здійснюючи керівництво орга­нами прокуратури:

спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їхньою діяльністю;

призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;

затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;

призначає за погодженням із Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;

призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їхніх заступ­ників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;

відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів;

відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх

 

 

 

352

 

353

 

органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положен­ня та інструкції;

8) присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури. Вносить подання Президентові Украї­ни про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3-го класів.

Вказівки Генерального прокурора України з питань розсліду­вання є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього слідства.

Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в міс­тах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори. Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інші прокурори (на правах обласних):

призначають на посади і звільняють працівників, окрім тих, яких призначає Генеральний прокурор України;

за погодженням із Генеральним прокурором України вно­сять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур у ме­жах затвердженої чисельності й фонду заробітної плати.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступни­ків, інших керівних працівників. Персональний склад колегії за­тверджується Генеральним прокурором України.

Закон України «Про прокуратуру» передбачає відповідні вимо­ги до працівників прокуратури, зокрема:

прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові та мо­ральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування стро­ком до одного року. Особи, вперше призначені на посади поміч­ників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокура­тури, приймають «Присягу працівника прокуратури», текст якої затверджується Верховною Радою України;

на посади прокурорів Автономної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше ЗО років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів - віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років;

 

 

прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п'ять років. Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком науко­вої та педагогічної діяльності;

не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих;

військовими прокурорами і слідчими призначаються грома­дяни України з офіцерів, які проходять військову службу або пе­ребувають у запасі та мають вищу юридичну освіту;

працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

За порушення законодавства, неналежне виконання службових обов'язків або скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі про­куратури несуть відповідальність, передбачену Дисциплінарним статутом прокуратури України.

* * *

Завдання, функції, повноваження прокурорів, організація, заса­ди й порядок діяльності органів прокуратури визначаються Конс­титуцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 5 лис­топада 1991 p., іншими законодавчими актами.

Так, діяльність органів прокуратури спрямована на повне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

закріплених Конституцією України незалежності республі­ки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної си­стем, прав національних груп і територіальних утворень;

гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, полі­тичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Конституційними функціями прокуратури є:

1. Підтримання державного обвинувачення в суді. Прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, не здійснює нагляду за діяльністю суду. Додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, він сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ.

Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь

 

 

 

354

 

355

 

у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосу­вання кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор має керуватися вимогами закону та об'єктивною оцінкою зібраних у справі доказів, а його завданням є сприяння правильному здійсненню правосуддя;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, яке полягає у здійсненні проку­рорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямова­них на захист у суді інтересів громадянина або держави у випад­ках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорю­вані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Закон України «Про прокуратуру» (ст. 36-1) передбачає такі форми представництва:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання неза­конними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими. обстави­нами;

2. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. При цьому оперативно-розшукову діяльність можуть виконувати лише суб'єкти, визначені в Законі України від 18 лютого 1992 р. «Про оперативно-розшукову діяльність». До них належать опера­тивні підрозділи:

Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транс­портною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами, що борються з організованою злочинністю, судовою міліцією;

Служби безпеки України - розвідкою, контррозвідкою, війсь­ковою контррозвідкою, захисту національної державності, спеці­альними підрозділами, що борються з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, опера-

356

 

тивного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасни­ків кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

Державної прикордонної служби України - розвідувальним ор­ганом спеціально уповноваженого центрального органу виконав­чої влади у справах охорони державного кордону, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордо­ну та морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забез­печення власної безпеки, оперативного документування та опера­тивно-технічними;

управління державної охорони України - підрозділом оператив­ного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпе­ки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

органів державної податкової служби - оперативними підроз­ділами податкової міліції;

органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань - оперативними підрозділами;

розвідувального органу Міністерства оборони України - опе­ративними, оперативно-технічними, власної безпеки.

Органами дізнання згідно зі ст. 101 Кримінально-процесуаль­ного кодексу України є:

міліція;

податкова міліція - у справах про ухилення від сплати подат­ків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про прихо­вування валютної виручки;

органи безпеки — у справах, віднесених законом до їхнього відання;

начальники органів управління Військової служби право­порядку у Збройних Силах України та їхні заступники з питань провадження дізнання - у справах про злочини, вчинені військо­вослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'яза­ними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) вій­ськових частин, з'єднань, начальники військових установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбов­цями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України, пов'язані з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах;

357

 

командири кораблів - у справах про злочини, вчинені під­леглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочи­ни, вчинені працівниками Збройних Сил України під час вико­нання ними службових обов'язків у поході за межами України;

митні органи - у справах про контрабанду;

начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профі­лакторіїв - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;

органи державного пожежного нагляду - у справах про по­жежі та порушення протипожежних правил;

органи прикордонної служби - у справах про порушення державного кордону;

10)        капітани морських суден, що перебувають у далекому пла­

ванні.

А до органів досудового слідства Кримінально-процесуальний кодекс (ст. 102) відносить слідчих прокуратури, слідчих органів внутрішніх справ, слідчих податкової міліції та слідчих органів безпеки;

3. Нагляд за додержанням законів під час виконання судових рі­шень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов 'язаних з обмеженням особис­тої свободи громадян. При цьому предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затрима­них, попереднього ув'язнення, виправно-трудових, інших устано­вах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбу­вання покарання особами у цих установах, їхніх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Прокурор, який здійснює такий нагляд, має право:

у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, по­переднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають по­карання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитися з документами, на підставі яких цих осіб затримано, заарештовано, засуджено або до них застосовано заходи примусового характеру;

перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов ад­міністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опроте-

 

стовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавст­ву, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка неза­конно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Згідно з п. 9 Перехідних положень Конституції України проку­ратура також продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функ­цію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регу­люватимуть діяльність державних органів стосовно контролю за додержанням законів, і до сформування системи досудового слід­ства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Предметом прокурорського нагляду за додержанням і правиль­ним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерст­вами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою мініст­рів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їхніми вико­навчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, підпо­рядкованості й належності, посадовими особами та громадянами є:

відповідність актів, що видаються всіма органами, підприєм­ствами, установами, організаціями й посадовими особами, вимо­гам Конституції України та чинним законам;

додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їхніх честі й гідності, якщо законом не передбачено іншого поряд­ку захисту цих прав;

додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціо­нальних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Документами прокурорського реагування на факти порушення законності, встановлені під час здійснення прокурорського нагля­ду, є:

протест прокурора на акт, що суперечить закону, прино­ситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи;

припис прокурора про усунення порушень закону вноситься

 

 

 

358

 

359

 

прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які до­пустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правочинні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному вико­нанню, про що повідомляється прокуророві;

3) подання прокурора з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вносяться прокуро­ром, його заступником до державного органу, громадської органі­зації або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути по­рушення закону, і підлягає невідкладному розгляду;

4) постанова прокурора про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про по­рушення кримінальної справи - виноситься прокурором, його за­ступником у разі порушення закону посадовою особою або гро­мадянином.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і Законом України «Про про­куратуру».