ПЕРЕДМОВА

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 

ослідження феномена національної картографії неможливе без вивчення її витоків, розвитку та становлення.

На сьогодні, на жаль, немає узагальнюючої праці з історії картографування території України. Це не в останню чергу пояснюється особливостями історичного розвитку України, яка практично, за винятком коротких періодів, не мала своєї державності. Картографування території нашої країни здійснювали держави, до складу яких входили тоді українські землі, - передусім це Польща, Велике Литовське князівство, Російська імперія й Австро-Угорська монархія. Зазначена тема наукових пошуків і досліджень залишилась достатньою мірою не розробленою. Дослідження картографічної спадщини України важливе як для картографів, які вивчають історію картографування загалом і методи створення карт, способи картографічного зображення, принципи укладання та оформ­лення карт, організацію державної картографічної служби в історичному розрізі зокрема, так і для істориків, для яких карти є історичним джерелом. Все це робить актуальним дослідження історії картографування території України.

На основі опрацювання великої кількості картографічних і літературних джерел у пропонованій праці хронологічно висвітлено історію картографування території України від найдавніших часів до 1920 р. (дорадянський період). Деталь­ніше розглянуто сторінки історії картографії, які ще не­достатньо відомі українському читачеві (морське навігаційне і тематичне картографування, картографування західно­українських земель). Аналіз матеріалів з картографуван­ня українських земель дозволив визначити етапи історії картографування території України та їх основні особли­вості.

Виконані у нові часи (з XVII ст. до 1920 р.) картогра­фічні роботи поділяються відповідно до існуючої нині кла-

 

Передмова

сифікації на дві частини: загальногеографінне (топографічне) картографування і тематичне картографування.

Під час досліджень використані багаті картографічні фонди Національної бібліотеки in. B.I. Вернадського НАН України та Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Принагідно автор висловлює щиру вдячність співробітникам картографічних підрозділів цих бібліотек за сприяння та допомогу при дослідженні картографічних джерел на територію України.

Внаслідок значних організаційно-технічних складнощів репро­дукування першоджерел (а також відсутність деяких з них в Україні) фрагменти низки карт, що наводяться у даній праці, ви­користані з інших публікацій (Кордан, 1987; Кордт, 1910; "Київ. Історичний огляд (карти, ілюстрації, документи)", 1982; Пост­ников, 1996; Саліщев, 1982).

Укладена бібліографія, хоча й не повна, допоможе у подальших наукових дослідженнях. Вона має джерелознавче значення, дозво­ляє оцінити вклад вітчизняних і зарубіжних вчених у вивчення історії картографування території України. Автор з вдячністю сприйме доповнення й уточнення до покажчика.

По закінченні дослідження проблем картографування терито­рії України в радянський період поряд з опублікуванням Зведеного каталогу карт і атласів, виданих у той час на територію України, планується окреме доповнене видання "Бібліографічного покажчика літератури з історії картографування території України".

Пропонована праця - перша з запланованих автором видань з проблеми "Українська картографія: історія, стан, перспективи".

Щиру вдячність і глибоку подяку автор висловлює науковому консультанту доктору географічних наук, професору, заслуженому діячу науки і техніки України І.Ю. Аевицькому.

Автор висловлює глибоку подяку доктору історичних наук, професору Я.Р. Дашкевичу (Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України), докторам географічних наук, професорам, ака­демікам АН вищої школи України Я.І. Жупанському (Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича) та О.І. Шаблію (Львівський національний університет ім. І. Франка), які рецензу­вали рукопис і висловленими зауваженнями та порадами сприяли поліпшенню його змісту.

Автор висловлює вдячність за надану допомогу під час підго­товки монографії О.Є. Кучеренку, Ю.І. Лозі й 1.1. Ровенчаку.