§ 8. Обов'язок батька, матері утримувати повнолітніх дітей

Сімейне законодавство покладає на батька, матір обов'язок утримувати не лише неповнолітніх, а й повнолітніх дочку, сина (глава 16 СК України).

Так, відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Повноліття настає з досягненням особою вісімнадцятиріч­ного віку. Непрацездатними вважаються інваліди І, II, III груп. При цьому не має значення, коли настала непрацездатність — до досягнення повноліття або в будь-який інший час. Отже, для утримання батьками повнолітніх дочки, сина необхідні такі підстави:

— повнолітні син, дочка повинні мати статус непрацездатного;

—  повнолітні непрацездатні син, дочка потребують матері­альної допомоги.

Необхідною умовою утримання батьками повнолітніх сина, дочки є можливість батьків надавати таку допомогу.

Стаття 199 СК України встановлює обов'язок батьків утри­мувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Підставами утримання батьками повнолітніх дітей у цьому випадку є:

—  навчання дитини;

—  недосягнення дитиною встановленого віку — двадцяти трьох років;

—  потреба дитини у наданні їй матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням.

Як і в попередньому випадку, виконання обов'язку батьків утримувати повнолітніх сина, дочку залежить від їх спромож­ності надавати матеріальну допомогу. Якщо батько, мати не мають відповідних коштів, нерухомого майна, які б забезпечи­ли утримання сина, дочки, виконання цього їх обов'язку буде неможливим.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення алімен­тів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Право сина, дочки на утримання батьком, матір'ю припиня­ється у разі припинення навчання.

Наприклад, у зв'язку з навчанням свого двадцятирічного сина Ю. батько, громадянин К., сплачував аліменти на його утримання. Сину виповнилося 22 роки, коли він був виключений з навчального закладу у зв'язку з академічною заборгованістю. З моменту припинення навчан­ня син втрачає право на утримання, батько не зобов'язаний сплачувати аліменти.

Утримання батьками повнолітнього сина, дочки може здій­снюватися з ініціативи платника відповідно до вимог ст. 187 СК України шляхом укладення договору між батьками за пра­вилами ст. 189 СК України, договору про передачу права влас­ності на нерухоме майно (ст. 190 СК України).

За рішенням суду аліменти на повнолітніх сина, дочку при­суджуються від дня пред'явлення позову.

Зміна розміру аліментів може бути здійснена відповідно до вимог ст.192 СК України.

Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина визначає суд у твердій грошовій сумі і(або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Підлягають врахуванню також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення справи. Суд обов'язково бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Згідно з правилом ст. 182 СК України, розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковува­ний мінімум доходів громадян.