§1. Загальна теорія держави і права як суспільна наука

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 

Наука являється однією із форм суспільної свідомості, яка включає в себе різні погляди, ідеї, теорії людей і суспіль­ства, в тому числі економічні, політичні, філософські, пра­вові, релігійні, моральні й інші. Всі вони в кінцевому ре­зультаті визначаються суспільним буттям, умовами і потре­бами матеріального і духовного розвитку суспільства.

В нових соціальних умовах наука — це не тільки форма суспільної свідомості, вона стає безпосередньою виробни­чою силою, так як будь-яка діяльність людини прямо або опосередковано зв'язана із застосуванням науково-техніч­них досягнень, певних знань, в тому числі гуманітарних. Якщо взяти економічні науки, то в останні роки ми побачи­ли недостатній їх розвиток в минулі десятиліття. Це нега­тивно впливає на розвиток нашої економіки і весь соціаль­ний розвиток. Законодавство Українців свою чергу, повин-но відображатй^ак^^ірноагі економічного і політичного ""розвитку" сустль^тва.""3аконодавство може стимулювати "економічний і духовний розвиток суспільства, якщо воно науково обгрунтовано. Якщо ні, то закони можуть гальмувати такий розвиток, а іноді можуть і нейтрально відноситись до такого розвитку. Наука — це система достовірних знань про Об'єктивні закони розвитку природи і суспільства, які були набуті в ході історичного розвитку суспільства. Завдання науки полягає в тому, щоб дати правильне пояснення яви­щам природи і суспільства. Прогрес науки полягає в тому, що вона все повніше і глибше відображає реальну дійсність.

Всю сукупність наук можна класифікувати на дві великі групи: природничі і суспільні. Таке протиставлення в певній Мірі умовне тому, що суспільство, цивілізація, як і окрема людина, — це також частина природи, яка виділилась із рос­линного і тваринного світу і підпорядковує всю природу своїм Потребам.

Суспільні науки досліджують розвиток людського суспіль­ства. Іноді суспільні науки називають гуманітарними (в пе-

 

рекладі з латині — людство). 1шїі!слілмшщки.шсо2к можна класифікувати на філософію, соціологію,.політологію, політ-'^іі      ^^ібвотощо

Наука, яка об'єктом свого дослідження_має державу!право, нізивасться.праврврю-айх юридичнаю_наукаю. І /Теорія держави і права, будучи юридичною наукою, в той І ( же час являється політичною наукою, як певна частина по­літичної науки. Теорія держави і права являється приклад­ною суспільною наукою, порівняно з соціолопєю_(з латині — вчення про суспшьство7ТЧГЩіол1)пя~а^оТсторичний матері­алізм також вивчає державу і право, але в загальному ви­гляді. Разом із тим, між теорією держави і права і соціоло-їІєю_існу-Є тісний взаємозв'язок. СоціолоШ дає теорії за­гальний метод пізнання держави і права, а теорія держави і права дає конкретний матеріал для широких філософських і соціологічних узагальнень, необхідних для розкриття ^найбільш загальних закономірностей розвитку суспільства/ ІГзв'язку з великою дезінтеграцією цих та інших наук ми маємо тут небагато успіхів, тому що юристи недостатньо використовували філософію, а філософи минулих десятиліть (на відміну від Канта і Гегеля) майже не знали юриспруден­цію. Крім того, політики держави і суспільства дуже мало прислухались до висновків представників науки.

Загальна теорія держави і права виникла як посередник між галузями юридичних наук і соціологією. Вона узагаль­нює досягнення галузевих юридичних наук, разом із тим дає їм загальні поняття, такі, як «держава», «право», «за­конність», «правопорушення» тощо.

(\   Р Загальна теорія держави і права є наука суспільна (гумані-

^    тарна), прикладна (стосовно соціології), політична, а також

юридична або правова. Теорія держави ї права являється

також методологічною наукою по відношенню до галузевих

юридичних наук.

Вся сукупність наук про державу і право^становить право-зна^ствр~або юриспруденцію. Ці науки можна класифікува­ти на 7_групі

.    1) філософія права, правова соціологія, правова (юридич­на) психологія;

2) теорія держави і права;

 

 

історія держави і права;

галузеві юридичні науки;

)  5) міжгалузеві юридичні науки (прокурорський нагляд,

(житлове право тощо);

!   6) науки, які вивчають міжнародне право і державу;

І   7) спеціальні прикладні науки (судова медицина, психіат-

ірія). _—