§1. Поняття, основні риси і структура системи права

Різноманітні види норм права і нормативних актів в на­ціональних системах права дуже тісно взаємопов'язані, обу­мовлені вони системою політичних і економічних відносин, які існують в суспільстві.

В останні роки виділяють два поняття «система права» і «правова система». Поняття «правова система» включає в себе всі правові явища: систему права і законодавства, пра­вовідносини, правосвідомість і правову культуру, законність і правопорядок тощо. Система права входить в правову сис­тему.

Право будь-якої держави являє собою не просто сукупність правил поведінки, але і певну систему норм, які зв'язані внутрішньою єдністю. Ця внутрішня єдність обумовлена суттю права, його принципами, політичною і економічною ■системами. В сучасній державі право повинно не тільки відпо­відати загальному економічному стану, не тільки бути його вираженням, але також бути внутрішньо погодженим вира­женням, яке не спростовувало б само себе в силу внутрішніх -протиріч1. Єдність права обумовлена не тільки суттю, але 'Змістом і функціями щща, які об'єктивно визначаються єднїстю суспільних відносин, формами власності, конкурен­цією між індивідами і різними організаціями. Всі ці відно­сини відображаються в системі права і обумовлені різними інтересами. В будь-якому суспільстві існують загальнонаці­ональні (загальнонародні) інтереси і приватні інтереси, з яких лоТТчно витікає поділ права на приватне і публічне.

Приватне право (цивільне, сімейне, торгове) охоплює нор­ми, які^^с^думку~заxідниx юристів виражають інтереси осо­би або захищають інтереси приватних власників. В нашій країні термін «приватне право» не прижилось, оскільки не існувало приватної власності.

'Див.: Маркс К., Знгельс Ф. Соч.//Т.37.-С418.

54

 

Публічне право (конституційне, адміністративне, фінан­сове, кримінальне) складається із норм, які регулюють відно­сини між державою і громадянами.

З позицій внутрішньої організації системи права, крім норм права, виділяються відносно однорідні компактні підсисте­ми. Ці підсистеми органічно взаємозв'язані між собою гру­пою норм права і утворюють певні інститути і галузі. Таким чином, системамрава складається із різних інститутів права і галузей права. Галузь права — найбільш велике правоутво-рення, яке включає групу правових інститутів.

Система права, її галузі і правові інститути складаються істо­рично. Вони не створюються за бажанням законодавчих органів або вчених. Разом із тим на формування і розвиток системи права впливають система джерел, форм права, систематиза­ція законодавства, правові ідеї, правові принципи, політичні цілі і завдання. Тому в різних державах при одному й тому ж типі держави можуть бути (скластися) різні системи права.

Система права кожної країни відносно стабільна і динаміч­на, в залежності від зміни суспільних відносин, з появою но­вих сфер людської діяльності, яка потребує правового регу­лювання. В Україні нині здійснюється перехід від однієї сис­теми права до іншої, яка відповідає основним принципам правової держави і громадянського суспільства. По суті відбу­вається повне оновлення системи права і законодавства.

Центральне місце в питаннях внутрішньої побудови сис­теми права належить проблемі виділення галузей права. Щоб відмежувати одну галузь права від іншої, потрібно виділити критерії розмежування. Такими критеріями ^предмет пие-тод правового регулювання.

_/ Предметом правового регулювання є суспільні відносини. Вони по своєму змісту неоднорідні. Характер, якість і зміст цих неоднорідних суспільних відносин, їх класифікація і регу­лювання нормативними актами веде до їх класифікації на якісно однорідні суспільні відносини. Наприклад, існують цивільні суспільні відносини, сімейні відносини, госпо­дарські, адміністративні, трудові і відповідні законодавчі акти, які регулюють ці відносини. Тому по предмету правового регулювання вся система права поділяється на галузі права: Цивільного, шлюбно-сімейного, трудового права і т.п.

55

 

^- Другим важливим критерієм виділення галузей права є метод правового регулювання. Під методом правового регу­лювання розуміють сукупність прийомів впливу права і дер­жавної влади або громадянського суспільства на регулювання суспільних відносин і їх суб'єктів і юридичне закріплення їх в нормативно-правових актах. Найбільше значення для пра­вового регулювання суспільних відносин мають авторитар­ний і автономний методи.

' Авторитарний метод правового регулювання — це держав­но-владний або імперативний. Він заснований на правовій нерівності суб'єктів правовідносин. Як правило, однією із сторін таких відносин є держава, іншою стороною — грома­дянин, підприємства, кооперації, приватні підприємства. Цей метод найбільш характерний для галузей адміністративного, фінансового, кримінального права, коли потрібно застосо­вувати юридичні санкції до правопорушників. ^{Автономний метод надає учасникам суспільних відносин рівні права і обов'язки, закріплює їх відносну незалежність до вступу в правовідносини, а з виникненням правовідносин дає можливість автономно виконувати свої зобов'язання, якщо не виникне конфліктів, які потребують втручання державних органів. Цей метод застосовується в цивільному, економіч­ному (господарському), шлюбно-сімейному, трудовому праві тощо. Разом із тим, є окремі галузі права і законодавства, які вимагають застосування різних методів регулювання.

Таким чином, галузь права — це така сукупність якісно однорідних норм права, які регулюють певну сферу суспільних відносин при допомозі тих чи інших методів і складають авто­номну підсистему права і законодавства. В системі права України можна виділити такі головні галузі права^консти-„туційне (державне^/адміністративне.^фінансове/^ивільне, -*/сімейне/трудове, сільськогосподарське (аграрне) Дримінадь-не, кримінально-процесуальне^цивільно-процесуальне^ви-правно-трудове (карно-виправне/^тосподарське (економіч-не^екологічне^земельне.

В окремих випадках в системі права виділяють підгалузі

^права. Це така система норм права, яка входить в окрему

галузь або регулює тісно пов'язані відносини. Наприклад,

право соціального забезпечення розглядається як підгалузь

56

 

трудового права, виправно-трудове — як підгалузь кримі­нального права. Разом із тим окремі спеціалісти вважають, що це самостійні галузі права.

В системі права окремі галузі можуть об'єднуватись в певні блоки галузей, які нерозривно пов'язані між собою. Наприк­лад, кримінальне, кримінально-процесуальне, виправно-тру­дове.

Кожна галузь права включає в свою структуру правові інсти­тути. Правовий інститут — це певна група правових норм, які регулюють найбільш однорідні суспільні відносини і тісно зв 'я-зані між собою. Наприклад, в конституційному праві можна виділити такі інститути, як інститут громадянства, виборча система тощо; в цивільному праві — інститут власності, зо­бов'язання, спадкове право тощо.

Разом із тим, слід підкреслити, що система права дуже тісно пов'язана з міжнародним правом. Міжнародно-пра­вові акти, які ратифіковані Верховною Радою України, по­винні входити в структуру системи права і законодавства національної системи права.

Визначення: Система права — це об'єктивно зумовлена внут­рішня організація і структура права певної держави, яка вира­жає єдність і узгодженість юридичних норм та об'єктивний поділ їх на галузі і інститути відповідно до особливостей суспільних відносин.

Правильне, наукове уявлення про систему права має ве­лике значення як для теорії, так і для практики.

Воно дає можливість правильно удосконалювати систе­

му права, зокрема його кодифікацію, вчасно визначати про­

галини в праві і усувати їх.

Дає змогу зміцнювати законність і правопорядок, пра­

вильно застосовувати норми права, оскільки люба правова

норма діє не ізольовано, а в сукупності з іншими нормами

права різних галузей і інститутів права.

Правильна, чітко визначена система права дає змогу

практичним працівникам і громадянам краще орієнтуватись

в діючому законодавстві, не допускати правопорушень, підви­

щувати рівень правової культури в суспільстві.

Правильне уявлення про систему права дає можливість

правильно створити систему правових наук і учбових дис-

57

 

циплін в вузах, що, в свою чергу, потрібно для обгрунтуван­ня і розвитку системи права.