§ 2. Процесуальний порядок доказування в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб

Кримінально-процесуальне законодавство не встановлює особливого порядку розслідування справ про суспільно-небезпечні діяння неосудних або обмежено осудних осіб.

Досудове слідство провадиться і у випадках, коли злочин вчинено особою, яка через свої психічні види не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд (ст. 111 КПК).

Деякі особливості досудового слідства у справах про суспільно небезпечні діяння неосудних зумовлені психічним станом осіб під час провадження досудового розслідування.

Так, особа, що здійснила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або захворіла після вчинення злочину душевною хворобою, не визнається ні обвинуваченим, ні підсудним.

Відомості про психічну хворобу особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, можуть бути отримані в різні моменти розслідування , а іноді й до порушення справи. Наприклад, ще в ході

 

 

 

1          Юридична практика. — 1996. — № 23 (33).

2          Яценко С. С. Зазнач, праця. — С. 36.

 

1 Радянське право. — 1971. — № 1. — С. 104.

 

 

572

Глава 18

оперативної розробки або оперативної перевірки матеріалів при порушенні кримінальної справи можуть бути зібрані відомості про те, що об'єкт є психічно хворим. Однак це не перешкоджає порушенню стосовно нього кримінальної справи, оскільки при цьому можуть бути встановлені підстави для застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

Для встановлення підстав застосування примусових заходів медичного характеру закон вимагає провадження слідчих двій (допитів, оглядів, обшуків, експертизи тощо, тому у кожному разі вчинення таким хворим суспільно небезпечного діяння обов'язково порушується кримінальна справа.

У деяких випадках, особливо коли порушенню справи не передувала оперативна розробка або оперативна перевірка, відомості про душевне захворювання підозрюваного або обвинуваченого слідчий отримує безпосередньо в ході розслідування кримінальної справи. Іноді ці відомості мають певний характер.

Наприклад, коли родичі обвинуваченого або підозрюваного заявляють про наявність у особи, що вчинила суспільне небезпечне діяння, душевної хвороби, представляють довідки лікувальних установ або повідомляють факти знаходження обвинуваченого (підозрюваного) на лікуванні в психіатричній лікарні чи на обліку у районного психіатра. Звіти про душевну хворобу обвинуваченого можуть мати і невизначений характер, засновуватися на уривчастих фактах дивної поведінки обвинуваченого при тих або інших життєвих обставинах.

При провадженні досудового слідства у справах про суспільно небезпечні діяння психічно хворих слідчий зобов'язаний з'ясувати наступні обставини:

час, місце, спосіб і інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння;

вчинення суспільно небезпечного діяння даною особою;

наявність у особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, душевних захворювань в минулому, міру і характер душевного захворювання в момент вчинення суспільно небезпечного діяння і до часу розслідування події;

поведінку особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, як до його вчинення, так і після;

характер і розмір збитку, заподіяного суспільно небезпечним діянням.

 

Особливості доказування по справах стосовно неосудних осіб...     573

Для визначення психічного стану особи в момент вчинення злочину велике значення має точне встановлення таких обставин, як наявність у неї душевного захворювання, контузій, серйозних травм в минулому (не тільки в період, що передував вчиненню суспільно небезпечного діяння, але і в дитячому, юнацькому віці тощо). Слідчий повинен допитати близьких родичів обвинуваченого і по можливості витребувати документи, що підтверджують факт його душевного захворювання (виписки з історії хвороби, довідки військових лікувальних установ про поранення і контузії, висновок лікарських комісій і т. д.).

Для встановлення психічного стану особи з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння важливе значення можуть мати відомості про його поведінку до і після вчинення суспільно небезпечного діяння. Вони можуть містити ознаки того або іншого душевного захворювання, тимчасового розладу душевної діяльності або іншого хворобливого стану. Отримують ці відомості шляхом допиту свідків, а в деяких випадках, коли цьому не перешкоджає психічний стан обвинуваченого, шляхом його допиту.

У процесі вирішення питання про суспільно небезпечний характер діяння повинно бути обов'язково встановлено, що це діяння підлягає під ознаки відповідного діяння, передбаченого однією з норм Кримінального кодексу.

Повинні бути досліджені обставини, зв'язок з часом, місцем, способом вчинення діяння, які можуть виступати в якості обов'язкових чи кваліфікуючих ознак складу злочину, якщо це передбачено у диспозиції відповідної норми Кримінального кодексу. Правильне встановлення цих обставин відіграє значну роль у з'ясуванні суспільної небезпечності особи, що скоїла діяння. А це в свою чергу буде сприяти правильному вибору судом відповідного примусового заходу медичного характеру1.

1 По цих та інших питаннях розслідування справ стосовно осіб, до яких є підстави застосування примусових заходів медичного характеру див.: Галаган А. И. Особенности расследования органами внут-ренних дел общественно-опасньїх денний лиц, признанньїх невменя-емьіми. — К., 1986; Никонюк В. В., Кальницкий В. В. Уголовно-про-цессуальная деятельность по применению принудительньїх мер медицинского характера. — Омск, 1990.

 

 

574

Глава 18

Для визначення психічного стану підозрюваного чи обвинуваченого обов'язково повинна призначатися судово-психіатрична експертиза.

Склавши постанову про призначення експертизи, слідчий повинен вирішити питання про ознайомлення з цією постановою обвинуваченого та його захисника. Стаття 197 КПК дозволяє слідчому не оголошувати обвинуваченому постанову про призначення судово-психіатричної експертизи і висновок експертів, якщо психічний стан обвинуваченого робить це неможливим. У цьому випадку слідчий повинен скласти протокол і указати в ньому, чому він вважає це неможливим.

У справах осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності, участь захисника обов'язкова (ст. 45 КПК). Захисник допускається до участі в справі з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або встановлення факту душевної хвороби особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, тобто після отримання висновку експерта, який засвідчує факт душевного захворювання цієї особи.

Якщо захисник допущений до участі в справі з моменту притягнення особи як обвинуваченого і до призначення у справі експертизи, йому повинні бути надані всі права, передбачені ст. 197 КПК.

Якщо захисник допущений до участі в справі після отримання слідчим висновку експертів, його потрібно ознайомити з висновком. Захиснику надане право заявляти заперечення, просити про постановку експерту додаткових питань, а також про призначення додаткової або повторної експертизи (ст. 203 КПК).

Відмова від захисника з боку психічно хворого або його родичів і законних представників не є основою відсторонення його від своїх обов'язків. Захист цієї категорії осіб здійснюється за рахунок державного бюджету. Отримавши висновок експертів-психіатрів, слідчий повинен оцінити його.

Подальше направлення і хід розслідування будуть багато в чому залежати від рішення, прийнятого слідчим після оцінки висновку експертів.

Якщо слідчий на основі всіх матеріалів справи і висновків експертів-психіатрів визнає, що обвинувачений в момент вчинення злочину був здоровий і його потрібно визнати осудним,

 

Особливості доказування по справах стосовно неосудних осіб...     575

то розслідування у справі продовжується і закінчується в загальному порядку складанням обвинувального висновку.

При недоведеності участі обвинуваченого в суспільно небезпечному діянні або при наявності інших обставин, що виключають можливість провадження у справі, така справа підлягає припиненню в загальному порядку незалежно від психічного стану обвинуваченого. Якщо обвинувачений буде визнаний неосудним, слідчий, припиняючи справу по обставинах, що виключають можливість провадження у справі, доводить до відома про цю особу органи охорони здоров'я, які беруть її на облік. У випадках, коли психічно хворий, хоч і не скоїв суспільно небезпечного діяння, але представляє небезпеку для суспільства, органи охорони здоров'я самостійно в адміністративному порядку можуть піддати його невідкладній примусовій госпіталізації в психіатричну лікарню1.

По закінченні досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, слідчим складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В постанові повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу. Така постанова разом із справою надсилається слідчим прокуророві (ч. З ст. 417 УПК), який приймає по справі одне з двох рішень:

погоджується з постановою слідчого, затверджує її і направляє справу до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, зібрані в справі, є недостатніми для того, щоб зробити висновок, що психічний стан такої особи, або що в справі не зібрано достатніх доказів про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого провадилось досудове слідство, вчинено даною особою, повертають справу з своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового досудового слідства (ст. 418 КПК).

1 Закон України. Про психіатричну допомогу // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 19. — Ст. 143.

 

 

576

Глава 18