§ 1. Поняття і класифікація учасників (суб'єктів) доказування

Поняття і класифікація учасників кримінального процесу, коло суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності в КПК не визначено, тому в теоретичній літературі щодо цього є різні погляди1.

У юридичній літературі склалися різні погляди стосовно поняття суб'єктів доказування та осіб, які виступають в якості суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності. Так, М. С. Строгович відносить до суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності тільки тих учасників процесу, які виконують будь-яку

1 Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України. — К., 2002; Його ж. Правові та криміналістичні проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності (на матеріалах органів внутрішніх справ України): Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. — К., 2003.

 

Учасники (суб'єкти) доказування

■^^ процесуальну функцію (обвинувачення, захист чи вирішен-І^Вня справи). Такими суб'єктами є: суд, прокурор, орган ^Н дізнання, обвинувачений, захисник, потерпілий. Інші осо-^^Ш би, які беруть участь у справі, є учасниками процесу, але не ^^| його суб'єктами1.

^^Ш      Іншої думки щодо цього питання Н. Н. Полянський, який

^Н дійшов висновку, що, оскільки всі особи, які беруть участь

^^ у справі (в тому числі свідки, експерти та інші), вступають у

певні взаємовідносини, всі вони є учасниками процесу, його

суб'єктами2.

У своїй роботі, яка присвячена проблемі, що розглядається, Р. Д. Рахунов також вважає, що всі особи, які беруть участь у кримінальному процесі, є суб'єктами процесу, хоча не всі вони здійснюють процесуальні функції. На його думку, немає підстав розрізняти суб'єктів та учасників процесі        суальної діяльності3.

Такої самої думки додержується П. С. Елькінд, однак вона вважає, що всі особи, які беруть участь у справі (суб'єкти процесу), виконують ту чи іншу функцію. В тому числі певні функції (побічні та допоміжні) виконують такі учасники процесу, як свідки, експерти, перекладачі, поняті та ін.4.

С. А. Альперт дотримується протилежної думки та вва

жає, що поняття «суб'єкт кримінально-процесуальної діяль

ності» повинно стосуватися всіх органів та осіб, які наділені

правами та несуть встановлені законом обов'язки у зв'язку

І           з виконанням по даній справі. Поняття ж «учасники проце-

■          су» повинно визначатися з урахуванням чинного закону і не

може довільно розширюватися, не можна заміняти правове поняття «учасник процесу» поняттям змістовним, етимологічним (беруть участь у справі)5.

1          Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. — М.,

1968. — Т. 1. —С. 203.

2          Полянскцй Н. Н. Вопросм теории советского уголовного процес

са. — М., 1956. — С. 41.

3          Рахунов Р. Д. Участники уголовно-процессуальной деятельнос-

ти. — М„ 1961. —С. 17.

4          Злькинд П. С. Сущность советского уголовного процесса. — М.,

1963. — С. 58.

Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе. — X., 1974.—СЮ.

 

312

 

Глава 10

 

Учасники (суб'єкти) доказування

 

313

 

 

 

Ц. М. Каз вважає, що поняття «суб'єкт процесу» потрібно розглядати як більш вузьке, ніж поняття «особи, які беруть участь у справі». Розкриваючи особливості трьох груп учасників процесу, що виконують процесуальні функції в доказуванні, він відзначає, що кожен з них діє цілеспрямовано згідно з завданнями, які стоять перед ним, чи своїми інтересами в процесі, бере участь в обговоренні чи вирішенні питань, які складають суть справи, володіє широкими процесуальними правами, в тому числі правом (чи обов'язком) доказування1.

В. Д. Адаменко відзначає, що особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя та суд є спеціальними органами, які створені для здійснення процесу доказування, а не для взяття участі у ньому, і тому їх не можна називати учасниками процесу2.

Поділяючи точку зору тих авторів, які вважають, що коло учасників процесу не обмежено переліком, який міститься у кримінально-процесуальному законодавстві, В. П. Бож'єв вважає, що поняття «учасник кримінального процесу» та «суб'єкт кримінально-процесуальних відносин» збігаються. Не можна розділяти учасників кримінального процесу та учасників кримінально-процесуальної діяльності, як не можна провести межу між учасниками кримінально-процесуальної діяльності (дії) та кримінально-процесуальних відносин, враховуючи, що дії являють собою зміст відносин3.

У кримінально-процесуальній літературі є й інші погляди на поняття учасників (суб'єктів) доказування, які не завжди збігаються з кримінально-процесуальним законом.

У главі З КПК України лише визначено учасників процесу, які мають зацікавленість у провадженні справи, законодавець їх коло не обмежує. До учасників (суб'єктів) кримінального судочинства необхідно зараховувати всіх осіб, діяльність яких і правовідносини між якими становлять суть провадження у кримінальній справі.

1          Каз Ц. М. Суб'ьектьі доказмвания в советском уголовном про-

цессе. — Саратов, 1968. — С. 28, 32.

2          Адаменко В. Д. Советское уголовно-процессуальное представи-

тельство. — Томск, 1978. — С. 73.

3          Божьев В. П. Уголовно-процессуальнме отношения. — М., 1975. —

С. 170—172.

 

У широкому розумінні учасниками процесу є всі особи, які беруть участь у справі, мають процесуальні права і несуть визначені обов'язки. В главі З КПК України «Учасники процесу, їх права і обов'язки» названо тільки тих учасників процесу, що, як правило, мають власну зацікавленість у ході справи. Ні закон, ні правова теорія не обмежують коло учасників процесу тільки тими, що зазначені в цій главі.

При аналізі кола органів і осіб, які беруть участь у кримінально-процесуальній діяльності, в теорії використовують терміни «суб'єкти кримінального процесу», «суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності» , «учасники кримінального процесу», причому в ці терміни вкладається різний або однаковий зміст. На погляд автора, поняття «суб'єкти» й «учасники» кримінального процесу (кримінально-процесуальної діяльності) за чинним законодавством є ідентичними за своїм змістом, але слід послуговуватися терміном «учасники кримінального процесу», оскільки кримінально-процесуальний кодекс називає суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності як учасників процесу, наділяючи їх тими чи іншими правами та обов'язками. Крім того, більшість науковців у процесуальній літературі також називає їх «учасниками кримінально-процесуального права».

Із наведених науковцями понять учасників кримінального процесу найвдаліше, на думку автора, таке: учасники кримінального процесу — це всі державні органи, службові та приватні особи, які ведуть кримінальний процес або залучаються до нього, вступають між собою в процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов'язки. Для визнання особи суб'єктом кримінально-процесуальної діяльності необхідно, щоб однією із сторін правовідносин були орган влади або службова особа, яка веде процес1.

Однак, на погляд автора, учасниками кримінального процесу є посадові особи, які вступають в кримінально-процесуальні правовідносини в зв'язку з вирішенням питань про порушення кримінальної справи, при провадженні дізнання, досудового слідства і в судових стадіях на основі норм кримінально-процесуального законодавства.

1 Михеєнко М. М. Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України. — К., 1999. — С. 54—55.

 

314

 

Глава 10

 

Учасники (суб'єкти) доказування

 

315

 

 

 

Іншими словами, стосовно процесу доказування учасників (суб'єктів) доказування можна визначити як службових осіб і органи, на які, в силу їх службових обов'язків, покладено виявлення, збирання, дослідження, перевірку, фіксацію (закріплення), і оцінку доказів, а також на основі норм кримінально-процесуального закону прав та обов'язків інших суб'єктів кримінального процесу, право на участь у процесі доказування для відстоювання своїх власних чи інших, представницьких інтересів.

М. М. Михеєнко правильно зауважував, що учасники кримінально-процесуальної діяльності розрізняються за своїм процесуальним становищем, роллю в процесі, виконують різні кримінально-процесуальні функції і завдання, переслідують різну мету, вступають між собою у різні правовідносини. Це створює передумови для їх класифікації — з науковою, педагогічною і правотворчою метою1.

В юридичній літературі існують різні погляди щодо класифікації учасників кримінального процесу, але найбільш переконлива, на думку автора, така:

Органи та посадові особи, які безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження: орган дізнання (особа, яка провадить дізнання), слідчий, начальник слідчого відділу (відділення, управління, головного управління), прокурор, суд (суддя). Спільним для них є охорона державних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнення завдань кримінального процесу. Вони наділені владно-розпорядчими повноваженнями та повинні бути не-заінтересовані в результатах справи.

Особи, які мають та обстоюють власні інтереси: підозрюваний, обвинувачений, підсудний, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб: захисник, представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, законний представник неповнолітнього.

Особи, які сприяють кримінальному судочинству і здійсненню правосуддя: свідок, поняті, перекладач, спе-

1 Михеєнко М. М. Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України. — К., 1999. — С. 55. Див. також: Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 130—140.

 

ціаліст, експерт, секретар судового засідання таін. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству за допомогою виконання завдань, покладених на них законом1.

Учасники процесу характеризуються тим, що вони: а) беруть участь у справі на підставах і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним законом за умови, що немає обставин, за яких закон виключає можливість їх участі у справі; б) мають визначені права та обов'язки (закон визначає порядок їх реалізації); в) діють у кримінальному судочинстві відповідно до своїх прав та обов'язків у встановленому порядку; г) вступають у процесуальні правовідносини; ґ) несуть відповідальність за невиконання своїх обов'язків або порушення прав інших учасників2.