§ 3. Побудова (висунення) слідчих та судових версій

При побудові версії велику роль повинна грати аналогія, коли слідчий на основі свого досвіду може прийти до можливого висновку про наявність у даному випадку такої ж події внаслідок збігу ряду ознак, що спостерігалися раніше в інших подіях.

Так, насильницьке позбавлення життя потерпілого, як правило, перебуває за межами безпосередніх сприйнять слідчого. Однак він приходить до зовсім достовірного знання про цей факт за допомогою ознайомлення з місцем події, з результатами судово-медичної експертизи, з якої можливо встановити спосіб нанесення тілесних ушкоджень, і з іншими слідчими діями. Для пояснення причин насильницької смерті цей достовірний факт ставиться у зв'язок із

'ВелкинР.С.Курс криминалистики. — М., 1997. — Т. 2. — С. 357. Коновалова В. Е. Версия: концепция и функции в судопроизвод-стве. — С. 64.

244      Глава 7

припущеннями про вбивство, самогубство, нещасний випадок, про винних осіб і т. ін.

Версія повинна бути реальною, тобто обґрунтованою тими фактами і даними, які має слідчий, а не умоглядною.

Для висування слідчих версій потрібна насамперед визначена конкретна інформація про подію, що перевіряється, хоча б мінімальна фактична база, на якій версія повинна бути заснована, котру вона повинна пояснювати. Тільки в цьому випадку версія буде обґрунтована, реально можлива. У відриві від конкретних вихідних даних версія найчастіше формулюється умоглядно і може лише дезорієнтувати слідчого.

Підставою для побудови версій служать кримінально-процесуальні докази, тобто фактичні дані, отримані в результаті допитів, оглядів, освідування тощо і зафіксовані відповідними протоколами, висновками експертів та іншими документами.

На думку Г. Н. Александрова, побудова версій при провадженні окремих слідчих дій (допитах, оглядах тощо), коли слідчі дії ще не закінчені, — неможлива. У зв'язку з цим він писав: «Не ясно ... відкіля з'явилися в слідчого версії, якщо він ще не зробив огляду місця події, що є в даному випадку єдиним матеріальним джерелом версії» Ч

Ми дотримуємося думки А. М. Ларіна, що вважає в корені неправильним висловлення про те, що до закінчення огляду слідчі версії з'явитися не можуть, тому що підставою для версії служать нібито тільки результати вже виконаної слідчої дії2.

До точки зору Г. Н. Александрова близька позиція шведських криміналістів А. СвенсонатаО. Венделя. «Особа, що провадить дізнання чи досудове слідство, — пишуть вони, — не повинна будувати припущень ні до прибуття на місце, ні при вивченні доказів. Його ціль установити особу, що вчинила злочин. Тому із самого початку необхідно з'ясувати, чи свідчать досліджувані обставини про здійснення злочину або є лише результатом нещасного випадку, наприклад, чи є смерть особи результатом убивства або са-

1          Александров Г. Н. Зазнач, праця. — С. 9.

2          ЛаринА. М. От следственной версии к истине. — М., 1976. — С. 75.

245

Слідчі і судові версії

могубства1. Неважко помітити суперечливість цих порад. Автори застерігають слідчого від припущень і в той же час рекомендують «із самого початку» з'ясувати різні передбачувані пояснення досліджуваної події, тобто будувати і перевіряти версії. Така суперечливість, на наш погляд, обумовлена помилковістю вихідної позиції.

Вимога, щоб слідчий у ході слідчої дії не робив ніяких припущень про значення для справи встановлюваних даних і їх зв'язків з невідомими обставинами, «власне кажучи рівносильна забороні мислити»2. Стикаючись при кожній слідчій дії з безліччю деталей, подробиць, слідчий неминуче виділяє і фіксує лише деякі з них — саме ті, котрі, за його припущенням можуть відноситися до справи, тобто дають ґрунт для версій3.

Версії — це ідеї, уявні образи, припущення. Об'єктами ж юридичної регламентації служать думки, не припущення, а дії, вчинки. «Побудова версій, — як правильно відзначає А. А. Ейсман, — не є процесуальним актом, таким як, наприклад, постанова про притягнення в якості обвинуваченого, а лише формою розумової діяльності слідчого»4.

Висуваючи версії, слідчий повинний пам'ятати про можливу небезпеку: захопившись однією версією, він може не помітити і не зафіксувати слідів, що суперечать їй, наприклад при огляді місця події.

Така ж небезпека, втім, існує й у випадках захоплення одною версією на більш пізніх етапах розслідування. Однак ця небезпека, якої легко можна уникнути при правильному висуванні версій, не повинна призводити до протилежної помилки — недооцінки значення версій при огляді місця події.

Слідчий може і повинен оглядати місце події з точки зору всіх можливих у даному випадку пояснень події, всіх версій, висунутих їм у ході огляду5.

1          Свенссон А., Вендель О. Раскрьітие преступлений. — М., 1957. —

С 21—22.

2          Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей. — М.,

1967. — С. 243.

3          ЛаринА. М. Зазнач, праця. — С. 75—76.

4          Зйсман А. А. Логика доказьівания. — С. 99.

5          Арцишевский Г. В. Зазнач, праця. — С. 36.

246

Глава 7

Слідчі і судові версії

247