Розділ 24 ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК

24.1. Поняття законності

Про законність написано багато робіт, але це питання все ще зали­шається дискусійним. Є багато різних визначень цього явища. Але практично в кожному з них виділяється лише певна сторона закон­ності. При комплексному аналізі цього явища й існуючих у науці по­глядів можна виділити те головне, що й становить суть, основу закон­ності — суворе, неухильне дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин. Саме це притаманне законності будь-якого історичного періоду незалежно від умов, місця і часу.

Законність — це комплексне політико-правове явище, що відобра­жає правовий характер організації суспільно-політичного життя, зв'я­зок між правом і державою. Поняття "законність" характеризує пра­вову дійсність, узяту під кутом зору практичної реалізації права, ідейно-політичних основ правової системи, її зв'язку з основними су­спільно-політичними інститутами, з політичним режимом цього су­спільства.

Законність можна визначити і як принцип, метод і режим суворо­го, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин (державою, її органами, суспільними й іншими організаціями, трудовими колективами, посадовими особами, гро­мадянами та їх об'єднаннями). В той же час поняття законності охоп­лює не лише дотримання й виконання нормативно-правових актів, але й відповідність всіх нормативно-правових актів Основному Зако­ну — Конституції.

Але з другого боку, до категорії законності зараз висуваються та­кож інші вимоги, пов'язані з демократизацією суспільства і держави, переходом від авторитаризму і тоталітаризму до демократії, розбу­довою правової держави. Законність у правовій державі заснована не на будь-яких законах, а саме на правових законах — на тих, що за­сновані на таких правових принципах, як справедливість, рівність, свобода, які відповідають повною мірою волевиявленню більшості

200

 

суспільства, відображають загальнолюдські цінності й ідеали, забез­печують пріоритетність прав і свобод людини і громадянина.

Суть законності полягає в реальності права, в рівні дотримання законів та підзаконних актів, у гарантуванні прав і свобод особи. За­конність є елементом демократії та народовладдя.

Зміст законності полягає в таких ознаках, як загальнообов'язко­вість права, високий рівень правосвідомості та правової культури в суспільстві, неухильне виконання правових норм з боку як грома­дян, так і державних органів; це той суспільний режим, за якого ді­яльність всіх суб'єктів заснована на законі, який носить правовий характер.

24.2. Основні вимоги (принципи) законності

Загальність законності полягає в її обов'язковості, що розпов­

сюджується на всіх і кожного без винятку, незалежно від положення,

чину і рангу. Перед законом усі рівні й усі повинні йому підкоряти­

ся, інакше відповідальність неминуча. Всі громадяни, посадові особи

є суб'єктами законності, тому що на всіх них розповсюджуються її

вимоги.

Єдність законності полягає в поширенні цієї вимоги на всю без

винятку територію держави, в її однаковому розумінні. Прояв міс­

ництва — протизаконне явище. Місцеві особливості потрібно вра­

ховувати, але тільки в рамках закону і на його основі.

Верховенство закону є найважливішою властивістю законності,

зв'язаною з вищою юридичною силою закону. З верховенством зако­

ну пов'язане питання конституційної законності, яка включає в себе

наступні вимоги: Конституція є Основним Законом, якому належить

юридичне верховенство у правовій системі; принципи і норми Кон­

ституції мають пряму дію; Конституція діє на всій території держави;

засобом забезпечення верховенства Конституції є конституційний

контроль, що здійснюється Конституційним Судом.

Закони приймаються на основі Конституції, а підзаконні норма­тивно-правові акти — на основі законів та на їх виконання.

4.             Невідворотність реалізації законності означає припинення будь-

яких порушень закону, від кого б вони не виходили, невідворотність

відповідальності за ці порушення. Усяке правопорушення є водночас

і порушенням законності.

201

 

Неприпустимість протиставлення законності і доцільності. За­

конність є вищою доцільністю. Діалектика взаємин тут така: будь-

який відступ від законності, що мотивується "вищими інтересами",

"вимогами народу", "моральними розуміннями" тощо, призводить

до дестабілізації в суспільстві, сприяє зростанню правового нігілізму.

Якщо закон застарів, став недоцільним, його потрібно змінити, до­

повнити, але тільки відповідно до встановленої процедури, що також

визначається законом. Доти, доки зміни не внесені, закон діє.

Нерозривний зв'язок законності і культури. Без культури не мо­

же бути і мови про законність; чим вищий рівень культури (особли­

во правової) суспільства в цілому, окремих громадян, тим вищий і

рівень законності.

Єдність законності і демократії полягає в активній участі грома­

дян у справах суспільства і держави, насамперед у демократичній

процедурі прийняття законів й інших нормативних актів. Це є запо­

рукою того, що прийняті закони будуть сприйняті абсолютною їх

більшістю. Демократія, у свою чергу, забезпечує зацікавленість лю­

дей у виконанні законодавства і підконтрольність діяльності держав­

ного апарату.

З позицій особистості законність виступає насамперед як засіб

захисту її прав, свобод і законних інтересів. Вона забезпечує охорону

людини як від свавілля самої держави і її органів, так і від протиправ­

них дій з боку інших осіб. Від стану законності залежить ступінь сво­

боди особи, реальність її прав, рівень і реальність демократії. А

оскільки в сучасних умовах інтереси особистості стають пріоритет­

ними для держави, ця сторона законності і правопорядку є найваж­

ливішою метою державної діяльності.

24.3. Гарантії законності

Під гарантіями законності слід розуміти систему засобів, спосо­бів, прийомів і методів забезпечення законності, що дозволяють без­перешкодно реалізувати правові норми, користуватися суб'єктивни­ми правами і виконувати юридичні обов'язки.

Під гарантіями розуміються як об'єктивні умови існування суспі­льства, так і спеціально вироблені державою і громадськістю засоби, що забезпечують точну реалізацію норм права всіма суб'єктами.

Економічними (матеріальними) гарантіями є насамперед матері­альні умови життя суспільства, серцевину яких складають соціально-

202

 

економічний устрій суспільства, форми власності, їхнє різноманіття, господарська самостійність суб'єктів.

Соціальні гарантії включають весь комплекс громадських заходів для боротьби з правопорушеннями, відступами від ідеї законності. Це профілактична діяльність з попередження правопорушень, конт­рольна функція громадськості, врахування суспільної думки тощо.

Політичні гарантії — це демократизм державного і суспільного ладу, відбитий у функціонуванні політичної системи в цілому, із вла­стивим демократичному суспільству політичним плюралізмом, ре­альним поділом влади, наявністю правової держави (чи хоча б тен­денції до її побудови).

Ідеологічні гарантії полягають у пануванні ідеології, в центрі якої загальнолюдські цінності, на її базі розвиваються духовне життя сус­пільства, ідейне виховання громадян, глибока повага до права як со­ціальної цінності.

Юридичні гарантії виступають як система спеціальних правових засобів зміцнення законності і правопорядку. До спеціальних юри­дичних засобів варто віднести насамперед усі норми права, в яких виражена вимога законності. Правова регламентація суспільних від­носин ставить правоохоронні органи в чіткі правові рамки, позбав­ляє їх можливості діяти, виходячи з інтересів доцільності.

Юридичні гарантії законності поділяються за наступними крите­ріями: 1) за суб'єктами застосування (парламентські, президентські, судові, прокурорські, адміністративні, міжнародно-правові тощо); 2) за видами правових норм (конституційні, галузеві, матеріальні, процесуальні); 3) за характером юридичної діяльності (правотворчі, правозастосовчі, правореалізаційні, правоохоронні).

Крім того, до гарантій законності належать спеціальні засоби ви­явлення правопорушень (прокуратура, органи розслідування тощо); засоби попередження правопорушень (наприклад, митний огляд); за­соби припинення правопорушень (затримання, арешт); заходи по за­хисту та відновленню порушених прав; юридична відповідальність; процесуальні гарантії; правосуддя.

24.4. Поняття правопорядку

Із законністю тісно пов'язане інше правове явище — правопоря­док (правовий порядок). Поняття "правопорядок" широко викорис­товується в чинному законодавстві, охорона правопорядку — най­важливіша функція держави.

203

 

Найбільшого поширення одержав погляд на правопорядок як на реалізовану законність, як на суспільний порядок, що встановлюєть­ся та охороняється державою на основі чинних норм права та в ре­жимі законності. З цього погляду правопорядок є продуктом дії в су­спільстві режиму законності. Від рівня законності залежить рівень правопорядку. Однак подібне трактування здається не зовсім пра­вильним. Дійсно, зазначені явища тісно взаємопов'язані. У форму­ванні правопорядку законність виступає як основний принцип діяль­ності державних органів, посадових осіб і громадян. Але правопоря­док не може скластися як наслідок одного лише цього принципу, навіть і основного.

Тому точніше було б сказати, що правопорядок складається як результат реалізації всіх правових розпоряджень відповідно до прин­ципу законності. Основою правопорядку виступає не законність, а право. Законність — умова правопорядку. Результатом впливу пра­ва на суспільні відносини, підсумком його дії і реалізації конкретних правових норм є певний порядок у суспільних відносинах, правовий порядок.

Правопорядок — підсумок правового регулювання, його реалізо­вана мета. Міцність правопорядку, його стабільність і непорушність забезпечується не формальною, а реальною законністю. У свою чер­гу правопорядок обумовлює зміст законотворчої діяльності, право­вий характер законів.

Правопорядок є важливою передумовою ефективного функціону­вання всієї системи соціальних відносин. Він є важливим структур­ним елементом громадського порядку, під яким розуміється правиль­но налагоджений стан всієї сукупності суспільних відносин.

Правопорядок — це заснована на праві і законності організація правового життя, що відображає якісний фактичний стан суспіль­них відносин, врегульованих правом.

Особливості правопорядку: це стан упорядкованості правом сус­пільних відносин; це порядок, передбачений нормами права; право­порядок є результатом втілення в життя правових норм, їх реалізації; правопорядок забезпечується державою, йому притаманні єдність, стабільність. Це — реалізація законності, прав, свобод і обов'язків громадян; підпорядкованість суб'єктів нормам права у їх правових відносинах.

Правопорядок можна охарактеризувати як порядок, що забезпе­чує стабільність громадського життя і соціальний прогрес. Оскільки

204

 

він визначається правом і забезпечується державою, то закріплює найважливіші риси і сторони соціально-економічного ладу, систему політичних відносин.

Правопорядок можна розглядати як єдність права і влади. Це по­рядок, при якому правове положення і взаємини всіх суб'єктів сус­пільного, політичного і державного життя чітко визначені законами і захищені державою.

Правопорядок варто відрізняти від близького, але не ідентично­го йому явища — громадського порядку, що, як і правопорядок, ха­рактеризується організованістю, упорядкованістю суспільних від­носин. Однак, на відміну від правопорядку, громадський порядок утворюється під впливом не тільки правових, але й інших соціаль­них норм: норм моралі, звичаїв, корпоративних норм та ін. Отже, громадський порядок — це стан урегульованості суспільних відно­син, заснований на реалізації всіх соціальних норм і принципів. Громадський порядок забезпечується переважно силою суспільного впливу. Але це не означає, що його стан байдужий для держави. З одного боку, найважливішою частиною громадського порядку є правопорядок, з другого — стан громадського порядку обумовлює багато в чому стан правопорядку.

Тривалий час різниця між законністю і правопорядком не про­водилась і вони використовувались як рівнозначні поняття, але це неправильно. Законність — це засіб встановлення правопорядку, а правопорядок — результат здійснення права і законності. Міц­ність і ефективність правопорядку залежить від ступеня втілення вимог законності. Якщо законність виступає як причина, то пра­вопорядок — як наслідок. Законність — це повнота реалізації пра­вових норм, а правопорядок — їх фактичне втілення в життя. За­конність — засіб підтримки правопорядку.

24.5. Основні шляхи зміцнення законності і правопорядку

Законність і правопорядок — основа нормального життя суспіль­ства. Тому їх зміцнення — одне з головних завдань, що стоять перед суспільством, один з основних напрямів діяльності держави, її функ­ція. Зміцнення законності, боротьба зі зростаючою злочинністю — життєво важлива справа.

205

 

Правопорушення породжені тими об'єктивними умовами (еконо­мічними, політичними, соціальними), в яких знаходиться суспільство на конкретному етапі розвитку. Проблема ліквідації порушень за­конності — не тільки юридична проблема. Для її вирішення повинні бути усунуті об'єктивні фактори, що створюють умови для здійснен­ня правопорушень. Стабілізація економічних відносин, зростання матеріальної забезпеченості людей, їх правове виховання, зміцнення соціальних зв'язків, розвиток демократії — необхідні передумови і найважливіші шляхи зміцнення законності і правопорядку.

Основними напрямами діяльності держави по зміцненню закон­ності і правопорядку є переконання (підвищення правосвідомості громадян і посадових осіб), правове виховання, профілактика право­порушень, суспільний вплив на порушників і застосування до них примусових заходів; підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні законності і правопорядку.

Зміцнення правопорядку в суспільстві неможливе без забезпечен­ня законності в діяльності самого державного апарату, без ліквідації таких негативних явищ, як корупція, вседозволеність, байдужість до життєвих проблем громадян. Без запровадження режиму законності та правопорядку створення правової держави в Україні неможливе.

Запитання і завдання для самоконтролю

Розкрийте зміст законності.

Які існують принципи (вимоги) законності?

Як співвідносяться законність і правопорядок?

Які існують гарантії законності і правопорядку?

206