Розділ 23 ПРАВОСВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА

23.1. Поняття правової свідомості

Правосвідомість — одна з форм суспільної свідомості. Кожна осо­ба володіє правосвідомістю незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Ставлення особи до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та необхідність права), так і негативним (людина вважає, що право не потрібне). Це ставлення може бути раціональ­ним, розумним, емоційним, на рівні почуттів та настроїв.

Як явище духовного життя, право належить до сфери суспільної й індивідуальної свідомості. Норми права, нормативні акти, правоза-стосовчі рішення й інші юридичні явища можуть розглядатися як своєрідні відображення культури, для визначення яких використову­ють спеціальне поняття, що відбиває особливий вимір правової ре­альності — правосвідомість.

Право — це об'єктивна реальність, а суб'єктивне ставлення до нього людей є правосвідомістю. Правосвідомість — це внутрішній особистий регулятор юридично значимої поведінки. Правосвідо­мість є невіддільною від права, адже право є регулятором поведінки індивідів, які наділені волею та свідомістю.

Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, си­стема відображення правової дійсності у формі юридичних знань, оці­нок, правових установок, ціннісних орієнтацій, які визначають пове­дінку людей в юридично значимих ситуаціях.

Правосвідомість діє і на стадії правотворчості, і на стадії реалі­зації права. Однаковою мірою правосвідомість присутня в усіх еле­ментах механізму правового регулювання — в нормах права, право­відносинах, актах реалізації права тощо. Правосвідомість найбільш повно і різнобічно відбиває ідеальну, духовну сутність права як еле­мента культури.

192

 

Велике значення правосвідомість має на стадії реалізації права, у процесі втілення в життя юридичних прав та обов'язків. Від рівня правосвідомості залежить, якою буде поведінка людини в суспіль­стві — правомірною або неправомірною.

23.2. Структура правосвідомості

Правосвідомість складається з трьох елементів.

1.             Раціональні, світоглядні компоненти правосвідомості включа­

ють в себе знання та уявлення про право та правові явища в суспіль­

стві. Рівень та якість таких уявлень можуть бути різними: від при­

мітивних, поверхових — до науково-теоретичних, що утворюють

правову ідеологію. Велике значення у правовій ідеології відводиться

юридичній науці. Наукова теорія визначає стратегію розвитку пра­

вового життя в суспільстві, здійснює всебічний аналіз сучасної ситу­

ації у сфері правового регулювання.

Правова ідеологія формується в результаті наукового теоретич­ного відображення правової дійсності, на основі узагальнення теорії як минулого, так і сучасного. Сучасна правова ідеологія включає в себе концепції правової держави, поділу влад, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, домінування загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішнього права, громадянсь­кого суспільства, принципи демократизму, гуманізму тощо.

2.             На відміну від раціонального компонента правосвідомості,

правова психологія, яка утворює емоційний компонент правосвідо­

мості, утворюється стихійно, на основі емоційного ставлення до пра­

вових явищ в суспільстві, яке може бути і позитивним, і негативним.

Емоції є невід'ємною складовою свідомості. Взагалі важко зрозу­міти природу людської поведінки, якщо повністю відкинути її емоційність. Емоції у правовій сфері впливають як на правомірну, так і на неправомірну поведінку особи. Правова психологія передба­чає "переживання" правових явищ у свідомості на емоційному рівні.

Правова психологія і правова ідеологія знаходяться у невід'ємному зв'язку. На їх основі формується третій компонент правосвідомості.

3.             Поведінковий, або вольовий елемент правосвідомості включає в

себе мотиви правової поведінки, правові установки, тобто ті уста­

новки, які зумовлюють та визначають поведінку особи у правовому

середовищі.

Спочатку людина отримує інформацію про певну сторону право­вого життя. Отримавши цю інформацію, людина починає її аналізу-

193

 

вати. На підставі цього у неї виробляється певна оцінка того чи іншо­го правового явища. Залежно від оцінки правових явищ з'являється певний мотив поведінки, людина вирішує, як їй діяти в тих чи інших умовах, пов'язаних з тим чи іншим правовим явищем. Поведінкові елементи напряму пов'язані з волею людини.

Дізнавшись про закон і оцінивши його, людина вирішує, як вона буде діяти в межах, передбачених законом. Дотримуватись його чи ні, визначається вольовим компонентом правосвідомості. Вольову спрямованість ще називають вольовою установкою, тобто готовні­стю людини до певних дій.

Таким чином, завдяки дії цих трьох елементів правосвідомості у людей формуються правові знання (отримуються в результаті озна­йомлення з правовою нормою), правові оцінки (зіставлення норми права зі своїми власними цінностями), правові установки (вольова спрямованість поведінки, готовність до певних дій). У реальному житті всі ці компоненти правосвідомості виявляються як ціле, вони чітко не структуровані та не відділяються одне від одного.

23.3. Функції правосвідомості

Правова свідомість виконує наступні функції:

Пізнавальну, націлену на пізнання правової дійсності і як на­

слідок — формування правових знань. Пізнавальна функція право­

свідомості полягає в тому, що сприйняття й осмислення правових

явищ приводить до виявлення загальних закономірностей, установ­

лення подій, дій, станів, ознак тощо.

Оціночну, за допомогою якої дається оцінка конкретним життє­

вим обставинам як юридично значимим.

Регулятивну, що здійснює безпосередній вплив на поведінку

людини, на суспільні відносини через правові знання, оцінки, по­

чуття, мотиви і установки. Регулятивна функція правосвідомості

реалізується через систему мотивів, ціннісних орієнтацій, правових

установок, що виступають специфічними регуляторами поведінки і

мають особливі механізми дії. Так, інформація про юридичні норми

породжує у суб'єктів права комплекс психологічних реакцій: емо­

цій, переживань, з якими зв'язане виникнення певної мотивації по­

ведінки.

194

 

23.4. Види правосвідомості

Для всебічного розуміння того, що є правосвідомістю, необхідно розглянути її різновиди, які поділяються за рівнем, глибиною усві­домлення права і відображення правової дійсності.

Перший рівень— повсякденна правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства, формується в повсякденному житті у сфері правового регулювання. Вона складається стихійно, під впли­вом особистого досвіду. Повсякденна правосвідомість — уявлення, емоції, настрої з приводу права і законності, що поширені серед за­галу. Ці почуття виникають під впливом безпосередніх умов життя людей.

Другий рівень — професійна правосвідомість, яка складається в ході спеціальної підготовки та в процесі здійснення практичної юри­дичної діяльності. Це правосвідомість юристів-практиків. Професій­на правосвідомість — поняття, уявлення, переконання, традиції, сте­реотипи, що складаються в середовищі професіоналів-юристів.

Третій рівень — науково-теоретична правосвідомість, яка прита­манна вченим-юристам, які займаються вирішенням теоретичних пи­тань у правовій сфері. Формується на базі широких і глибоких пра­вових узагальнень, знань закономірностей тощо.

За суб'єктами (носіями) правосвідомість поділяється на індивіду­альну (належить окремим індивідам) і колективну (притаманну окре­мим суспільним групам, класам, верствам суспільства). Колективну правосвідомість треба відокремлювати від масової, яка характерна для нестабільних, тимчасових об'єднань людей — мітингів, демонст­рацій. Для характеристики макроколективів використовують понят­тя суспільної правосвідомості (правосвідомість населення країни, нації, народності).

23.5. Поняття, основні характеристики і функції правової культури

Поняття правосвідомості тісно пов'язане з поняттям правової культури. Правова культура відрізняється від інших видів культури своїм предметом, оскільки вона формується і функціонує у сфері пра­вових явищ, правомірної діяльності і правомірної поведінки.

Правова культура — це особливе соціальне явище, що може бути сприйняте як якісний правовий стан особистості й суспільства і може бути структуроване за різними підставами. Комплексне використан-

195

 

ня накопиченого в теорії правової культури матеріалу необхідно на­самперед для того, щоб забезпечити всебічне вивчення проблеми.

Правова культура — система правових цінностей, що відповіда­ють рівню досягнутого суспільством становища у правовій сфері. Термін "правова культура" використовується для характеристики всієї правової надбудови, правових цінностей, ідеалів і досягнень у сфері права. Загальними рисами правової культури є властивості, притаманні всім видам культури як умови, способу і результату ді­яльності особи і суспільства. Особливі риси правової культури пов'я­зані з правом та правовими явищами.

Під правовою культурою розуміють обумовлене всім соціальним, духовним, політичним та економічним устроєм якісне становище пра­вового життя суспільства, яке виявляється в рівні розвитку правової діяльності, якості законодавства, рівні правосвідомості громадян, га-рантованості та захищеності їх прав і свобод. Правова культура ві­дображає правову дійсність в тому чи іншому суспільстві з точки зо­ру ефективності її функціонування.

Правова культура — це умова, спосіб та результат діяльності дер­жави і суспільства у правовій сфері. Правова культура включає в себе лише позитивні компоненти, такі, як правомірна соціально активна поведінка, високий рівень правосвідомості тощо, оскільки негативні компоненти — протиправні установки, протиправна поведінка, пра­вовий нігілізм не можуть бути культурними цінностями. Поняття правової культури тісно пов'язане з відображенням правової захище­ності окремої особи.

23.6. Структура правової культури

Правова культура як суспільне явище складається із системи правових норм, сукупності наявних правовідносин та суб'єктів пра­ва, правосвідомості та фактичного становища у сфері законності та правопорядку. Правова культура відображає всю сукупність право­вих процесів у суспільстві — правоутворення, правове мислення, правове регулювання, правотворчість, правореалізацію, правомір­ну поведінку.

З іншого боку, правова культура розуміється як система правових цінностей, яка утворилася в суспільстві в ході його розвитку і відоб­ражає досягнення як минулого, так і сучасності.

196

 

Структура правової культури особистості багатогранна. До неї належать різні елементи, що знаходяться в різних площинах: формах вираження, соціальному рівні, змісті. Вона виявляється у правових культурних орієнтирах, творчій діяльності з їх реалізації та в отрима­них позитивних результатах.

Як певний ступінь розвитку індивіда, правова культура людини виявляється насамперед у підготовленості його до сприйняття про­гресивних правових ідей і законів, в умінні й навичках користування правом, а також в оцінці власних знань права.

Правова культура — це певний характер і рівень творчої діяль­ності особистості, у процесі якої вона здобуває і розвиває свої пра­вові знання, уміння, навички. Нарешті, правова культура виступає як результат діяльності у сфері права. Отже, правова культура є ступе­нем і характером правового розвитку особистості.

Правова культура складається з таких елементів: 1) системи пра­вових норм як особливих правил поведінки, які зовні виражені у виг­ляді певних нормативно-правових актів (їх рівень зумовлює рівень правової культури); 2) сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, врегульованих за допомогою правових норм; 3) всієї сукуп­ності суб'єктів права; 4) високого рівня правосвідомості; 5) режиму законності і правопорядку.

23.7. Правова культура суспільства і окремої особистості

З одного боку, правова культура суспільства виступає як різновид суспільної культури, що відбиває певний рівень правосвідомості і за­конності, досконалості законодавства і юридичної практики, що охоплює всі цінності, створені людством в галузі права. Власне кажу­чи, це — сукупність усіх позитивних компонентів правової діяльності в її реальному функціонуванні, втілення досягнень правової думки, юридичної техніки і практики. Вона пронизує саме право, правосві­домість, правові відносини, законність і правопорядок, правотворчу і правозастосовчу, а також іншу правову діяльність.

Необхідно розрізняти правову культуру суспільства в цілому та правову культуру окремої особи. Правова культура всього суспіль­ства не існує поза правовою культурою окремих осіб, вони тісно по­в'язані та взаємообумовлені.

197

 

Правова культура особистості як компонент правової культури суспільства відбиває ступінь її розвитку. Правова культура особис­тості — необхідна передумова і творчий початок правового стану сус­пільства, це ступінь і характер правового розвитку самої особистості, що знаходять своє виявлення в її правомірній діяльності. Правова культура особистості передбачає її позитивну правову свідомість у дії.

Правова культура окремої особистості включає в себе позитивну правосвідомість, розуміння принципів права, повагу до права, впевне­ність у соціальній цінності права та правового регулювання, знання своїх прав і обов'язків та їх виконання. Таким чином, правова культу­ра особистості — сукупність правових знань, емоцій, почуттів, вольо­вих компонентів, які проявляються у правомірній поведінці. Це по­зитивна правосвідомість в її виявленні у правомірній поведінці.

23.8. Правовий нігілізм і правовий ідеалізм,

шляхи їх подолання

Правова культура відрізняється від правового безкультур'я і та­кої його форми, як правовий нігілізм, який є антиподом правової культури. Правовий нігілізм — це заперечення, ігнорування та нега­тивне ставлення до права, закону та правових форм організації сус­пільних відносин, прав і свобод інших осіб.

Різноманітні форми прояву правового нігілізму досить поширені в Україні. В умовах гострої соціально-економічної кризи він стає глобальним, агресивним, відверто демонстративним і посилює не­стабільність у суспільстві, гальмує демократичні перетворення, про­цес розбудови правової держави.

Подолання правового нігілізму відбувається у процесі:

формування політичної та правової культури громадян;

утвердження принципів демократії у суспільній свідомості, пова­

ги до права, закону як до найвищих соціальних цінностей;

подолання правового та політичного популізму, екстремізму та

радикалізму як специфічних форм прояву правового та політич­

ного нігілізму;

вдосконалення законодавчої бази, національної правової системи;

правового виховання громадян, удосконалення юридичної ос­

віти.

Іншим, не менш небезпечним явищем є правовий ідеалізм. Він так само відображає неадекватне ставлення до права, що передбачає

198

 

перевищення його ролі у вирішенні суспільних проблем. Він вияв­ляється у надмірних сподіваннях на те, що лише шляхом прийняття певного закону можна вирішити всі проблеми, при цьому не врахову­ються реальні передумови реалізації законів.

На формування правової свідомості та правової культури особи­стості найбільш ефективно впливає правове виховання населення. Правове виховання — цілеспрямована, послідовна і систематична ді­яльність держави, громадських об'єднань і організацій по формуван­ню системи правових знань, вмінь і навичок у правовій сфері, право­вого мислення, правових почуттів — поваги до права, законності, до тих соціальних цінностей, що охороняються правом і законом, по під­вищенню правосвідомості і правової культури в цілому, що забезпечує ефективне дотримання, виконання і використання юридичних норм.

Змістом правового виховання є залучення громадян до знань про державу і право, законність, права і свободи особи, вироблення у громадян стійкої орієнтації на законослухняну поведінку. Правове виховання може бути ефективним лише тоді, коли воно здійснюєть­ся системно, безперервно, цілеспрямовано і послідовно. Здійснювати правове виховання повинні підготовлені кваліфіковані фахівці.

До заходів, спрямованих на підвищення рівня правової культури, належить цілеспрямоване і систематичне правове виховання населен­ня, зростання позитивної правосвідомості, правової активності і культури як звичайних громадян, так і посадових та службових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, на подолання негативних проявів широко розповсюдженого в нашому суспільстві правового нігілізму.

Правове виховання передбачає укорінення у свідомості індивідів стійкого переконання в неперевершеній гуманістичній цінності прав і свобод особи, усвідомленого розуміння необхідності дотримуватись і поважати їх, принципової нетерпимості до будь-яких порушень прав і свобод, а також вміння боротись за свої права за допомогою всіх законних засобів.

Запитання і завдання для самоконтролю

Яку структуру має правова свідомість?

Назвіть функції правової свідомості.

Як співвідносяться правова культура суспільства і правова куль­

тура окремої особистості?

Назвіть основні засоби подолання правового нігілізму.

199