Розділ 21 ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ

21.1. Поняття і ознаки правової поведінки

Поведінка є найважливішою соціальною характеристикою особи­стості. Своєю поведінкою індивід може принести іншим учасникам суспільних відносин як користь, так і шкоду. У цьому зв'язку держа­ва встановлює своєрідні межі соціально значимої поведінки грома­дян, колективних об'єднань, посадових осіб. З позицій права ця по­ведінка може бути оцінена по-різному. Окремі відносини не підпада­ють під правове регулювання (відносини дружби, любові, симпатії тощо). Оцінюючи вчинки людини через правові норми, держава встановлює два основних види поведінки — правову (юридично зна­чиму) і юридично нейтральну, байдужу.

Право регулює поведінку, яка відбувається у правовій сфері, тоб­то в тій сфері, яка регулюється нормами права. Така поведінка нази­вається правовою.

Правова поведінка — це соціально значима поведінка суб'єктів, яка контролюється їх свідомістю і волею, передбачена нормами права і тягне за собою певні юридичні наслідки.

Специфіка правової поведінки розкривається в її ознаках.

Соціальна значимість є однією з основних ознак правової по­

ведінки. Вона має дві форми — соціальну корисність та соціальну

шкідливість. Соціальна значимість правової поведінки виявляється в

її здатності впливати на суспільні відносини, тобто змінювати їх.

Правова поведінка може впливати на суспільні відносини тіль­

ки тоді, коли вона виражається зовні, тобто має вплив на інших осіб

та суспільні відносини в цілому. Правова поведінка виявляється зовні

у формі дій чи бездіяльності.

Люди мають свідомість і волю та здатні контролювати свою

поведінку. Правова поведінка має свідомо-вольовий характер. Су­

б'єкти права повинні адекватно усвідомлювати обставини, характер

своєї поведінки, передбачати наслідки і мати можливість здійснюва-

175

 

ти свою волю, скеровувати свої вчинки, а також нести за них відпо­відальність.

Правова регламентація є важливою ознакою правової поведін­

ки. Тільки опосередкована нормами права поведінка є правовою.

Умови та ознаки правової поведінки описуються у правових нормах.

Правова поведінка несе за собою юридичні наслідки. Як один з

видів юридичних фактів, правова поведінка призводить до виник­

нення, зміни або припинення певних правовідносин. Правовими на­

слідками на ту чи іншу форму правової поведінки є реакція з боку

держави у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально ко­

рисних вчинків чи застосування заходів державного примусу і юри­

дичної відповідальності за шкідливі дії.

Таким чином, діяльність людини у правовій сфері може бути оці­нена з юридичної сторони. Про характер дій людини у сфері право­вого регулювання можна судити виходячи з оцінок, зафіксованих в нормах права. З погляду відповідності правовим нормам, а також з погляду корисності або шкідливості наслідків цієї поведінки право­ва поведінка може бути правомірною або неправомірною.

Будь-яка поведінка, яка відповідає нормам права, є правомірною, тобто соціально корисною, а та, що їм не відповідає, є неправомір­ною, тобто протиправною — соціально шкідливою.

21.2. Правомірна поведінка

Правомірна поведінка — це вид правової поведінки, що характери­зується соціальною корисністю, відповідає інтересам суспільства, дер­жави й окремих осіб; відповідає моделям можливої поведінки, зафіксо­ваним в нормах права, має позитивні юридичні наслідки, гарантуєть­ся з боку держави.

Правомірна поведінка є засобом втілення прав і обов'язків в жит­тя. Правомірна поведінка знаходить вираження як у активній дії, так і в бездіяльності, коли людина відмовляється від здійснення дій, не­безпечних і шкідливих для суспільства і заборонених законом.

Правомірна поведінка є передумовою нормального функціону­вання всього суспільства, гарантією правопорядку. Суспільство і держава зацікавлені в такій поведінці. Відповідно до загальноприй­нятого визначення правомірна поведінка визнається єдино правиль­ною, належною поведінкою, регульованою правовими нормами.

176

 

Людина діє правомірно, якщо вона чітко дотримується правових норм. Її дії є соціально корисними, які можуть бути як бажаними, так і необхідними для нормального існування і розвитку суспільства.

21.3. Види правомірної поведінки

Правомірна поведінка виявляється в суспільному житті по-різно­му. Дії, що відповідають правовим розпорядженням, можуть бути класифіковані по багатьох підставах.

За ступенем активності процесу залучення особистості у правове регулювання виділяють наступні види правомірної поведінки.

Маргінальна поведінка. Вона відбиває стан індивіда, який знахо­диться на межі антигромадського прояву, що призводить до право­порушення, однак таким не стає в силу певних причин і обставин (загрози можливого покарання, власної вигоди від правомірності, страху осуду з боку колективу, групи, найближчого соціального ото­чення й інших стримуючих причин).

Маргінальна поведінка є правомірною, оскільки особа, що відно­ситься до правових вимог осудливо, все-таки йде на їхнє дотриман­ня. У правовому плані маргінальність характеризується проміжним, перехідним станом між правомірною і протиправною поведінкою.

Конформістська поведінка. Конформістську поведінку відрізняє пристосовництво, пасивне прийняття існуючого порядку, відсутність власних позицій, підпорядкування психологічному тиску. Індивід приймає позицію групи, щоб уникнути конфлікту з нею. Ним керує бажання уникнути осудження з боку колективу, страх утратити до­віру близьких, бажання заслужити схвалення тих, з ким він зв'язаний особистісними відносинами та ін. І все-таки соціально-правовий кон­формізм в цілому визнається суспільно корисним явищем, оскільки індивід дотримується вимог правових норм.

Звичайна правомірна поведінка. Слідування засвоєним правовим ідеям і принципам є для людини в багатьох випадках таким, що само собою розуміється. Людина, як відомо, вибирає найбільш доцільний практично виправданий варіант поведінки. Звичка немов звільняє особистість від багаторазового звертання до своєї свідомості, від по­будови нової моделі поведінки. Правові звички як поведінкові регу­лятори відіграють велику суспільну роль у процесі становлення пра­вомірної поведінки.

177

 

Соціально-правова активність особистості являє собою найвищий рівень правомірної поведінки. Це насамперед ініціативна поведінка. Соціально-правова активність визначається високим рівнем право­свідомості, глибокою правовою переконаністю, свідомо прийнятою на себе готовністю використовувати надані правом можливості, творчо керуватися ними у своєму повсякденному житті. Така люди­на не лише сама поводиться правомірно, але й іншим активно надає позитивний приклад.

21.4. Протиправна поведінка — правопорушення

Правопорушення є соціальною і юридичною протилежністю пра­вомірної поведінки. Це поведінка, яка завдає шкоди правам та інте­ресам як окремих осіб, так і суспільству в цілому. Взяті сукупно пра­вопорушення становлять небезпеку для суспільства, порушують ре­жим законності, існуючий правопорядок.

На відміну від правомірних дій, що можуть бути прямо передба­чені нормами права, а можуть і випливати в загальній формі з "духу закону" (дозволено все, що не заборонено законом), протиправні дії повинні бути чітко сформульовані правовими нормами. З цього погляду про правопорушення можна говорити лише в рамках і з по­зиції закону, що визначає поняття й ознаки цивільного, адміністра­тивного чи іншого правопорушення, а нерідко і точний перелік протиправних діянь. Такого роду "формалізм" протиправності за­безпечує ясність і єдність вимог, що висуваються до всіх громадян і організацій.

Правопорушення — це суспільно шкідливе діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм. Сутністю правопорушення є свавілля суб'єкта або зазіхання на свободу інших суб'єктів.

Отже, правопорушення має наступні юридичні ознаки:

це акт поведінки, діяння, що виявляється в неправомірній дії або

бездіяльності (утримання від дій тоді, коли закон вимагає проти­

лежне), виявлений зовні. Не можуть бути правопорушеннями дум­

ки, почуття, уявлення, не виражені в конкретних діях;

свідомо-вольовий характер, тобто дії повинні залежати від волі та

свідомості особи, вони мають бути добровільними;

поведінка лише дієздатних деліктоздатних осіб, тих, що усвідом­

люють значення своїх дій та здатні нести юридичну відпові-

178

 

дальність. Не є правопорушенням поведінка особи, яка не кон­тролює свідомо свої вчинки (душевно або психічно хворий), або поведінка в ситуації, коли у людини немає вибору, крім проти­правних дій (необхідна оборона). Малолітні та душевнохворі не є деліктоздатними;

усвідомлення вини з боку правопорушника — тобто наявність

внутрішнього негативного ставлення суб'єкта до інтересів окре­

мих осіб та суспільства в цілому. Вина відокремлює правопору­

шення від тих видів протиправної поведінки, що суспільно шкід­

ливі, свідомо вольові, порушують норми права, але не відобража­

ють негативного ставлення суб'єкта до вимог правових приписів,

скоюються без вини (необхідна оборона або крайня необхідність);

протиправність діяння, тобто порушення вимог правових норм.

Це або невиконання обов'язків (протиправна бездіяльність), або

порушення заборон (протиправні дії);

соціальна шкідливість. Правопорушення наносить майнову, со­

ціальну, моральну, політичну шкоду. Шкода — це сукупність не­

гативних наслідків правопорушення. Соціальною суттю шкоди є

зменшення або знищення будь-якого блага, цінності, суб'єктивно­

го права тощо. Шкода є обов'язковою ознакою будь-якого право­

порушення. Але за деякі правопорушення відповідальність настає

і без нанесення шкоди, коли лише була така можливість (замах на

вбивство, порушення правил безпеки на виробництві, яке могло б

призвести до жертв).

суспільна небезпека — реальна загроза інтересам держави, сус­

пільства, особистості.

21.5. Юридичний склад правопорушення

Юридичний склад правопорушення — це сукупність ознак право­порушення в єдності його об'єктивних характеристик, які є необхід­ними для визначення даного діяння правопорушенням.

Категорія складу правопорушення докладніше розроблена в на­уці кримінального права щодо складу злочину. Однак вона має і за-гальноправове, загальнотеоретичне значення, використовується в різних галузях права.

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, охоронювані правом. Наскільки різноманітні відносини в суспільстві, настільки різноманітні об'єкти правопорушення. Ними можуть бути майнові,

179

 

трудові, політичні й інші права й інтереси суб'єктів права, державний і суспільний лад, стан навколишнього середовища, життя, честь, гід­ність, здоров'я людини.

Об'єктивна сторона правопорушення вказує на його зовнішнє ви­раження. Зміст об'єктивної сторони складають: протиправне діяння, його суспільно шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали.

Суб'єктом правопорушення визнається деліктоздатна осудна осо­ба, що досягла визначеного законом віку.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявні­стю вини, тобто психічним ставленням особи до свого вчинку та його наслідків.

Розрізняють дві основні форми вини: навмисність (умисел) і нео­бережність. Навмисність буває прямою і непрямою. Прямий умисел виявляється в усвідомленні правопорушником суспільно небезпечно­го характеру свого діяння, у передбаченні суспільно небезпечних на­слідків і бажанні їхнього настання. Непрямий умисел полягає в усві­домленні правопорушником суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності, у передбаченні суспільно небезпечних наслідків і свідомому допущенні їх.

Необережність теж буває двох видів: самовпевненість і недбалість. Самовпевненість виявляється в передбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння і легковажним розрахунком їх запобігання. Недбалість виявляється в непередбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків правопорушення, хоча він міг і повинен був їх передбачати.

21.6. Види правопорушень

Правопорушення розрізняються за ступенем шкідливості та сус­пільної небезпеки; за характером санкцій, які настають. За цими кри­теріями вони поділяються на злочини і проступки.

Злочини — це найбільш шкідливі правопорушення, небезпечні для суспільства і особи, що посягають на суспільний лад, права і свободи особи, інші соціальні цінності. Ознаками злочину є явна суспільна не­безпека, протиправність, винність, караність. Як злочинні діяння за­кріплюються лише кримінальним законом.

Злочини відрізняються максимальним ступенем суспільної небез­пеки та шкідливості, зазіхають на найбільш значущі інтереси суспіль-

180

 

ства. Об'єктами злочинного діяння є суспільний і державний лад, си­стема господарських відносин, різноманітні форми власності, осо­бистість, політичні, трудові, майнові й інші права громадян.

У зв'язку з підвищеною суспільною небезпекою злочину закон пе­редбачає за їхнє скоєння найсуворіше кримінальне покарання. На відміну від інших видів правопорушень, перелік злочинів, передбаче­них кримінальним законом, вичерпний і розширювальному тлума­ченню не підлягає.

Проступки — правопорушення менш небезпечні для суспільства, ніж злочини. Це суспільно шкідливі, винні, протиправні діяння, які ха­рактеризуються меншою, ніж злочини, суспільною небезпекою і тяг­нуть за собою не кримінальне, а адміністративне, дисциплінарне або цивільно-правове покарання.

Залежно від сфери скоєння розрізняють цивільні, адміністративні, дисциплінарні проступки.

Цивільні правопорушення (проступки) відрізняються специфічним об'єктом зазіхання. Це майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини, регульовані нормами цивільного права, а також деякими нормами трудового та сімейного права. Ці правопорушення виявля­ються в невиконанні чи неналежному виконанні договірних зобов'я­зань, у заподіянні майнової шкоди та ін.

Адміністративні правопорушення (проступки) являють собою пе­редбачені нормами адміністративного, фінансового, земельного, процесуального й інших галузей права зазіхання на встановлений по­рядок державного управління, громадський порядок.

Дисциплінарні правопорушення (проступки) являють собою про­типравні діяння, що порушують внутрішній розпорядок діяльності підприємств, установ і організацій. Правопорушник дезорганізує нормальну діяльність трудових колективів, порушує трудову, на­вчальну, службову, виробничу, військову дисципліну.

Запитання і завдання для самоконтролю

Що відрізняє правову поведінку?

Які ознаки притаманні правомірній поведінці і які є види право­

мірної поведінки?

Розкрийте структуру юридичного складу правопорушення.

Які є види правопорушень і чим вони характеризуються?

181