Розділ 10 СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВИ. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ДЕРЖАВА

10.1. Соціологічні та політологічні концепції держави

Як уже згадувалось, держава знаходиться в центрі дослідження багатьох суспільних наук. Тому слід розглянути не лише юридичні концепції держави, але й зупинитись на окремих соціологічних та по­літологічних теоріях, що має на меті збагатити уявлення про це складне і багатогранне явище.

Теорія солідаризму розглядає державу як засіб забезпечення соці­альної солідарності, досягнення консенсусу на основі узгодження ін­тересів і потреб всіх соціальних верств. Відкидається ідея класової боротьби, революційного шляху розвитку суспільства.

Ідея держави загального благоденства передбачає активний дер­жавний вплив на економічне і соціальне життя, стабілізацію госпо­дарських, виробничих і політичних процесів. У другій половині XX ст. ця ідея набула широкого розповсюдження на Заході. Згідно з цією концепцією панування приватної власності та вільної конку­ренції призводить до різкого майнового і соціального розмежування населення. Держава повинна брати активну участь в регулюванні економічних процесів з метою забезпечення кожному достатнього життєвого рівня.

Теорія плюралістичної демократії. Сучасне розуміння плюраліс­тичної демократії включає в себе права людини, вільну конкуренцію в політичному середовищі, розподіл влади, федералізм. Такі принци­пи надають гарантії кожній політичній силі, кожному угрупованню спиратися на різні важелі влади. При цьому забезпечується воля біль­шості при обов'язковому врахуванні інтересів меншості, можливість доведення громадянами своїх потреб до влади з метою їх найповні­шого задоволення. Всебічно гарантується право кожного на свободу думки і вільного вибору, свобода створення організацій, існування

81

 

альтернативних джерел інформації, гарантується опозиція і зма­гальність у політичній сфері.

Теорія еліт. Прибічники теорії еліт вважають, що народні маси не здатні здійснювати владу, управляти суспільними справами. Ця фун­кція покладається на еліту. Еліта розглядається як меншість суспіль­ства, що являє собою привілейовану групу, наділену особливими психологічними, розумовими, соціальними і політичними якостями, яка безпосередньо бере участь у використанні державної влади або активно впливає на її здійснення. Еліта утворюється в трьох голов­них сферах суспільного життя — політичній, економічній та інтелек­туальній — шляхом висування індивідів, які досягли у своїй справі найбільших успіхів.

Теорія конвергенції — (від лат. convergo — зближуватись) — одна із соціологічних концепцій, висунутих у 50-60 роках ХХ ст., яка об­стоювала ідею неминучості зближення у вік НТР двох соціальних систем — капіталізму і соціалізму та створення на цій основі зміша­ного суспільства із змішаним типом держави.

Технократична доктрина заснована на ідеї влади, що спирається на знання, компетентність. В індустріальному суспільстві в умовах великого механізованого виробництва з'являється прошарок техніч­них спеціалістів. Згідно з цією доктриною цей процес переноситься на державне управління, яке має здійснюватись на основі технічних засобів особливою верствою вищих функціонерів, які володіють спе­ціальними знаннями.

Теорія модернізації (модернізм) — сукупність розповсюджених в західній політології і соціології концепцій суспільно-політичного і економічного розвитку, які пояснюють процес переходу від стабіль­ного традиційного до сучасного індустріального і постіндустріаль-ного суспільства, яке безперервно змінюється.

Теорія національної держави в сучасній науці розцінюється неод­нозначно. Найчастіше вона асоціюється з досить небезпечними ідея­ми націоналізму, національної винятковості одних націй на протива­гу іншим. В умовах багатонаціональних держав необхідно обов'язко­во враховувати інтереси не лише титульної нації, але й національних меншостей.

10.2. Теорія соціально-правової держави

Правова держава — це держава, діяльність якої заснована на праві, що виражає ідеї гуманізму, справедливості, формальної рів-

82

 

ності та свободи, вищою соціальною цінністю в якій визнаються права людини.

Теорія правової держави бере свій початок з античності. Хоча в самій античній державно-правовій практиці й політичних вченнях відсутні системні теоретичні концепції правової держави, але в той же час ідейні передумови правової державності, досвід демократії, республіканізму та правопорядку, що були започатковані в античну епоху, безумовно, вплинули на подальше формування теоретичних уявлень та практику правової державності.

Перші теоретично розвинені концепції правової держави виника­ють в період переходу суспільства від феодального ладу до капіталіз­му. Історично це відбувається в загальному руслі виникнення прогре­сивних течій буржуазної політичної та правової думки, становлення і розвитку нового юридичного світогляду, критики феодального сва­вілля і беззаконня, абсолютистського режиму, утвердження ідей гу­манізму, принципів свободи і рівності всіх людей, невідчужуваних прав людини, пошуків різних державно-правових заходів, конструк­цій і форм (розподіл державних влад, конституціоналізм, верховенс­тво права і закону та ін.), спрямованих проти узурпації публічної по­літичної влади та її безвідповідальності перед суспільством. Почина­ючи з Нового часу, теорія правової держави була суттєво доповнена завдяки безпосередньому звертанню до ідеї прав людини.

Правова держава, до побудови якої ми прагнемо, виступає най­досконалішою формою організації і функціонування державної вла­ди. Розвиток правової держави невіддільний від становлення прав людини, які власне і виступили тією ключовою категорією, навколо якої розвивались головні її характеристики. Лише правова держава може виступати як об'єктивний виразник інтересів внутрішньо неод­норідного і суперечливого громадянського суспільства.

На найвищому законодавчому рівні в Конституції України прого­лошено, що наша держава є демократичною, правовою і соціальною. Це важливе положення закріплює напрям подальшого розвитку на­шої держави. Які ж характеристики дозволяють назвати ту чи іншу державу демократичною, правовою і соціальною? В сучасних умовах вона має відповідати принаймні наступним ознакам: визнання прин­ципів панування права, верховенства Конституції і правових законів; визнання народу єдиним джерелом державної влади; демократичних способів формування органів державної влади; пріоритетності прав людини; гарантії прав меншості на власну думку і її вільне вислов-

83

 

лення; поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову; ідейного і політичного та економічного плюралізму; соціальних гарантій і ста­більності.

Провідними принципами правової держави є принципи панування права і верховенства правового закону. Сутністю права є свобода лю­дини, але свобода не будь-яка, а певним чином визначена та забезпе­чена. Розмежування права і закону має велике гуманістичне значення, бо саме право служить критерієм якості закону, дозволяє оцінити, на­скільки закон відповідає правам людини, її інтересам та потребам, іде­ям соціальної справедливості, формальної рівності. Закони прийма­ються на основі Конституції, а підзаконні акти — на основі законів та на їх виконання.

Зв'язаність держави правами і свободами особи передбачає юри­дичну рівність громадянина і держави і їх взаємну відповідальність, стабільний правовий статус особи і наявність ефективного механізму забезпечення прав і свобод особи.

Принцип поділу влади передбачає правове розмежування сфер ді­яльності гілок державної влади, розподіл владних повноважень між державними органами, їх взаємну підконтрольність, що зменшує ри­зик узурпації державної влади та її свавілля.

У сучасних умовах суспільного розвитку до основних характери­стик правової держави додається соціальний характер держави. Пра­вова і соціальна держава — це не антитези, а діалектика розвитку держави, що визнає пріоритет прав людини і визначає відповідно до них форми і методи своєї діяльності. Соціально-економічні, культур­ні, екологічні права громадян можуть забезпечуватись лише за учас­тю держави, яка повинна здійснювати активну соціально-економіч­ну політику, спрямовану на перерозподіл коштів на користь найнеза-хищеніших верств населення, забезпечення зайнятості, соціальне страхування, розвиток доступної освіти, охорони здоров'я тощо.

У соціальній державі права і свободи людини і громадянина не тільки проголошуються, а й всебічно гарантуються. Не перебільшу­ючи, державу соціальну можна визначити як вищий рівень правової держави. Правова держава проголошує права і свободи, в тому чи­слі свободу підприємництва і конкуренції, які є основою вільної ринкової економіки. Проте ринок нездатний сам розв'язувати чис­ленні соціальні проблеми, і ця функція покладається на державу.

Головною функцією соціальної держави в умовах розвитку віль­них ринкових відносин має стати певне вирівнювання різкої поляри-

84

 

зації в соціальному становищі громадян, чого можна досягти через забезпечення повної зайнятості населення, гарантування прожитко­вого мінімуму, достатньої заробітної платні, регулювання розумно­го рівня цін тощо. Соціальна держава реалізує свої функції шляхом створення соціальних програм, покликаних забезпечити через бю­джет і оподаткування справедливий перерозподіл доходів, заохочен­ня благодійної діяльності, вплив на процес ціноутворення, ліквідації монополії в галузі виробництва і торгівлі. Для виконання цих зав­дань економіка в соціальній державі має бути певною мірою врегу­льованою.

Отже, соціальна держава — це соціально орієнтована держава, що всіляко допомагає незахищеним верствам населення, прагне вплину­ти на розподіл економічних благ в дусі принципів справедливості, щоб забезпечити кожному гідне людини існування. Серед основних елементів соціальної держави — гарантований достатній прожитко­вий мінімум, соціальна рівність і рівність можливостей для самореа-лізації, загальне підвищення добробуту, наявність ефективної систе­ми соціального забезпечення, тобто гарантованого права на отри­мання громадянами нормативно встановленої допомоги в типових ситуаціях. В соціальній державі суспільне багатство планомірно по­множується водночас із зростанням кількості осіб, що ним користу­ються.

Виходячи з усього наведеного, можна зробити висновок, що тіль­ки соціально-правова держава забезпечує повноцінний захист та ре­алізацію всього комплексу прав і свобод людини і громадянина. Це держава, в якій на першому місці знаходиться право і закон, що від­дає перевагу правам особистості, а не владі державного апарату. Ос­новним ядром у правовій соціальній державі є універсальний меха­нізм правового і соціального захисту.

10.3. Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні

Тенденції розвитку правової соціальної державності проявляють­ся, в першу чергу, через втілення в реальність головних принципів правової держави — панування права і верховенства правового за­кону, зв'язаності держави правами і свободами особи, поділу влад.

Останні роки в історії нашої країни стали переломним етапом, який ознаменувався глибокими перетвореннями в усіх сферах сус-

85

 

пільної життєдіяльності — політичній організації, економіці, соці­альній структурі, суспільній думці. Головними орієнтирами подаль­шого розвитку обрано ідеали демократичної, соціальної правової держави з усіма притаманними їй характеристиками та громадянсь­кого суспільства, заснованого на вільних ринкових відносинах, різ­номанітності й рівності всіх форм власності, свободі самовизначення та ініціативності громадян, соціальній солідарності.

На найвищому законодавчому рівні в Конституції України зазна­чається, що наша держава є демократичною, правовою і соціальною. Це важливе положення закріплює напрям подальшого розвитку на­шої держави і суспільства, але стверджувати, що у нас уже остаточно побудовано правову державу, було б передчасно.

Принцип панування права і похідний від нього принцип верхо­венства Конституції і закону в Україні поки що перебуває на почат­ковій стадії втілення в життя. Подекуди закони приймаються без ура­хування реальних суспільних потреб та навіть усупереч їм, закріплю­ючи чиїсь кон'юнктурні інтереси.

На практиці принцип верховенства Конституції і закону нерідко порушується, рішення виконавчої влади підмінюють або конкретизу­ють їх, хоча повинні прийматись виключно на їх основі та на їх вико­нання. Центральні й місцеві органи виконавчої влади повинні ухва­лювати рішення, які б забезпечували ефективну реалізацію законів, а не займатись їх "вдосконаленням", як це часто буває.

Принцип поділу влади, закладений у Конституції, в Україні ще остаточно не реалізований. Система стримувань і противаг як осно­ва розподілу повноважень між гілками влади достатньо не відпра­цьована. Ефективна взаємодія всіх гілок влади можлива лише за умов тісного і наполегливого співробітництва між ними, а не різкої конфронтації, адже жодна з гілок державної влади нездатна опти­мально реалізовувати свої повноваження без співпраці з іншими.

Принцип зв'язаності держави правами і свободами особи — най­важливіша характеристика правової держави (так само, як й інші принципи) реалізований в Україні далеко не остаточно. Права і сво­боди людини поки що не стали найвищою соціальною цінністю, зміс­том і спрямованістю діяльності держави і суспільства, рівень забезпе­ченості не лише соціально-економічних і культурних, але навіть дея­ких громадянських та політичних прав і свобод є досить низьким. Невпевненість більшої частини громадян у своєму майбутньому, зне­віра в реальності проголошених прав і свобод призводить до деста-

86

 

білізації суспільних відносин, до падіння авторитету і легітимності державної влади, а іноді до антисоціальних проявів.

Усі зазначені фактори негативно впливають на процес втілення принципів правової соціальної державності. Цю проблему неможливо вирішити без послідовного впровадження комплексу заходів правово­го, соціально-економічного, політичного, організаційного і виховно­го характеру. Особливу роль у процесі розбудови правової соціальної державності мають відігравати юристи — як вчені-теоретики, так і практичні працівники. Основним напрямом їхньої роботи має бути всебічне забезпечення прав і свобод особистості, без чого побудова правової і соціальної держави неможлива.

Запитання і завдання для самоконтролю

Розкрийте зміст соціологічних та політологічних концепцій дер­

жави.

Які причини різноманітності концепцій держави ви можете на­

звати?

Розкрийте поняття правової соціальної держави та її основні вла­

стивості.

Охарактеризуйте основні соціально-економічні та політико-пра-

вові передумови створення соціально-правової держави.

87