Тема 2. Предмет, метод і система фінансового права
1. Предмет і метод фінансового права
Предметом галузі права є коло суспільних відносин, що регулюються цією галуззю права.
Предмет фінансового права становлять суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, тобто відносини щодо формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою реалізації функцій держави[1].
Предмет фінансового права становлять тільки ті відносини, які врегульовані правом у цій сфері за допомогою методу владних приписів.
Його сутність полягає в тому, що вирішення будь-якого питання здійснюється волею однієї сторони.
Методу владних приписів притаманні такі риси, як категоричність владних велінь фінансово-правових норм і відсутність оперативної самостійності суб’єктів фінансового права.
Крім методу владних приписів у фінансовому праві використовують методи рекомендацій (між представницькими органами влади держави різного рівня та урядом України — наприклад, під час складання проекту Державного бюджету) та узгодження (використовується в процесі вирішення питань органами, що здійснюють фінансову діяльність одного рівня, іноді між сторонами, що уклали фінансовий договір (наприклад, договір про податковий кредит).
Метод фінансово-правового регулювання є підставою для відмежовування фінансового права від інших галузей.
2. Система фінансового права
Система фінансового права — об’єктивно зумовлена внутрішня побудова, об’єднання та розміщення фінансово-правових норм у певному зв’язку й послідовності.
Фінансове право як галузь права поділяється на загальну та особливу частину.
До загальної частини фінансового права входять норми, що визначають: поняття, зміст, принципи, методи, форми фінансової діяльності держави; систему та правовий статус державних органів, що здійснюють управління фінансовою діяльністю держави; предмет, метод фінансового права; фінансово-правові відносини, фінансово-правові норми, правове положення суб’єктів фінансового права та фінансових правовідносин; види, методи, органи фінансового контролю; підстави, ознаки, порядок застосування фінансово-правової відповідальності.
До особливої частини фінансового права належать розділи, які об’єднують правові норми, що регулюють відносини у сфері: державного бюджету, місцевих бюджетів, державних доходів, державних видатків, банківського кредитування та безготівкових розрахунків, грошового обігу й валютного регулювання. Ці розділи є підгалузями фінансового права і, своєю чергою, об’єднують фінансово-правові інститути, які містять правові норми. Наприклад, банківське право містить інститути відкриття рахунків у банках, кредитування тощо.
Необхідно зазначити, що система курсу фінансове право на сучасному етапі дещо відрізняється від системи фінансового права як галузі права України, оскільки в особливій частині курсу фінансового права такі інститути, як банківське або податкове право розглядаються лише поверхово в зв’язку з існуванням окремих курсів «Банківське право» та «Податкове право».
3. Відмежування фінансового права
від інших галузей права
Фінансове право має спільні риси з цивільним правом, передусім через подібність предмета правового регулювання. Як відомо, предметом цивільного права є майнові та немайнові відносини, а предметом фінансового права — відносини, які за своїм характером є майновими. Тому розмежування цих галузей права слід проводити за критерієм методу.
Методом цивільного права є юридична рівність сторін. Як зазначалося, методом фінансового права є метод владних приписів, який має протилежні з названим методом ознаки.
На противагу цьому спільні риси фінансового та адміністративного права виявляються саме в схожому методі — імперативному. Тому відмінності між адміністративним і фінансовим правом слід з’ясовувати шляхом розмежування предмету правового регулювання. Специфіка предмета фінансового права, на думку фахівців[2], полягає в тому, що до сфери фінансово-правового регулювання входять тільки ті відносини (за участю органів виконавчої влади), через які безпосередньо реалізується функція фінансового забезпечення держави. Отже, предметом фінансового права є тільки ті відносини, які безпосередньо стосуються формування, розподілу і використання державних грошових фондів. Предметом адміністративного права є відносини, що сприяють виконанню інших функцій держави: забезпечення національної безпеки, громадського порядку, охорона природи та ін.
Метод фінансового та адміністративного права також, на перший погляд, однаковий, але в адміністративному праві суб’єктам надається більше оперативної самостійності.
Ураховуючи викладене, найвдалішим і найповнішим є визначення поняття фінансового права як самостійної галузі публічного права, що регулює суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею завдань і функцій[3].
4. Наука фінансового права
Наука фінансового права — це вчення про фінансове право, тобто систему знань, що має певний ступінь єдності та узагальнення. Вона вивчає реальні суспільні процеси, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням державою та державними утвореннями грошових коштів.
Предметом науки фінансового права є фінансове право як галузь права України. Предмет науки фінансового права становить сукупність наведених нижче основних компонентів:
норм та інститутів фінансового права України;
фінансово-правових відносин;
фінансового законодавства;
тенденції розвитку фінансово-правового регулювання.
Методологія науки фінансового права — це ті принципи та методи дослідження, які використовуються в науці для пізнання її предмета й отримання наукового результату.
До методології науки фінансового права входять також методи дослідження.
Методи науки фінансового права — це певні прийоми (способи), за допомогою яких забезпечується дослідження предмета фінансового права. Серед них формально-догматичний метод; порівняльного правознавства; метод звернення до інших наук; конкретно-соціологічного дослідження; порівняльно-історичний; метод живого пізнання.
Предмет фінансового права.
Методи фінансового права.
Система фінансового права.
Відмежування фінансового права від інших галузей права.
Наука фінансового права.
Наука фінансового права — це галузева, суспільна, публічно-правова наука, предметом вивчення якої є фінансове право як галузь права, яка є системою знань у вигляді фінансово-правових концепцій, категорій, принципів; правил юридичної техніки у сфері державних фінансів; наукових прогнозів і пропозицій щодо вдосконалення правотворчої та правозастосовчої діяльності.
Фінансове право — це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій.
Фінансово-правові категорії — це вироблені наукою фінансового права поняття, що виражають найсуттєвіші властивості юридичної діяльності в галузі державних фінансів.
Фінансово-правові концепції — це вироблені наукою фінансового права абстрактні, узагальнені ідеї з проблем фінансового права.
Фінансово-правові принципи — це вироблені наукою фінансового права засади, на яких повинна будуватись юридична діяльність у галузі державних фінансів.
1. Знайдіть правильну відповідь. Найважливішими відносинами, що становлять предмет фінансового права, є:
відносини, що складаються у сфері фінансової діяльності держави;
гроші чи грошові зобов’язання;
відносини у сфері фінансової діяльності держави у процесі розподілу та перерозподілу національного доходу;
відносини, пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням фондів грошових коштів.
2. Знайдіть помилку. Методами фінансово-правового регулювання є:
владні приписи;
субординації;
погодження;
рекомендації.
3. Знайдіть правильну відповідь. Система фінансового права це:
сукупність і взаємодія всіх фінансових інститутів;
об’єктивно зумовлена його внутрішня будова.
4. Знайдіть правильну відповідь. У фінансово-правовому регулюванні переважають:
позитивні зобов’язання;
дозволи;
заборони;
примусові стягнення.
5. Знайдіть правильну відповідь. Ознаками методу владних приписів є:
рівність суб’єктів;
правова ініціатива;
конформістський характер;
оперативна самостійність.
6. Знайдіть правильну відповідь. Відмежування фінансового права від адміністративного відбувається за:
методом правового регулювання;
предметом галузі права;
суб’єктами права;
функціями держави, виконання яких забезпечують ці галузі права.
7. Знайдіть правильну відповідь. Відмежування фінансового права від цивільного відбувається за:
методом правового регулювання;
предметом галузі права;
суб’єктами права;
функціями держави, виконання яких забезпечують ці галузі права.
8. Знайдіть правильну відповідь. До методів науки фінансового права належать:
метод живого пізнання;
метод владних приписів;
диспозитивний метод;
метод субординації.
9. Знайдіть правильну відповідь. Методологічними принципами науки фінансового права є:
законність;
історизм;
формалізм;
плановість.
10. Знайдіть правильну відповідь. Компонентами предмета науки фінансового права є:
фінансове законодавство;
фінансово-правові концепції;
фінансово-правові категорії;
правила юридичної техніки.
1. Чи всі фінансові відносини, які існують у суспільстві, є предметом фінансового права України?
2. Охарактеризуйте відносини, що є предметом фінансового права.
3. Визначте і дайте характеристику основного методу фінансово-правового регулювання.
4. Які є додаткові методи фінансово-правового регулювання?
5. Назвіть критерії відмежування фінансового права від конституційного, адміністративного, цивільного права.
6. Що таке наука фінансового права?
7. Що становить предмет науки фінансового права?
8. Які елементи входять у систему знань, що становлять фінансово-правову науку?
9. Що таке фінансово-правові категорії?
10. Охарактеризуйте методи науки фінансового права.
Бельский К. С. Финансовое право. Наука, история, библиография. — М., 1995.
Горбунова О. Н. Финансовое право в системе российского права (Актуальные проблемы) // Государство и право. — 1995. — № 2. — С. 14—21.
Гриценко В. В. Проблемы финансового права России // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 180—187.
Карасева М. В. К вопросу о предмете финансового права в Российской Федерации // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 25—32.
Кучерявенко М. До питання про систему фінансового права // Право України. — 2003.— № 4.
Пацурківський П. С. Наука фінансового права: деякі підсумки, проблеми та перспективи розвитку // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 3—16.
Пацурківський П. С. Проблеми теорії фінансового права. — Чернівці, 1998.
Худяков А. И. К вопросу о предмете и методах финансового права // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 32—37.