Тема 2. Предмет, метод і система фінансового права

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 

1. Предмет і метод фінансового права

Предметом галузі права є коло суспільних відносин, що регулюються цією галуззю права.

Предмет фінансового права становлять суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, тобто відносини щодо формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою реалізації функцій держави[1].

Предмет фінансового права становлять тільки ті відносини, які врегульовані правом у цій сфері за допомогою методу владних приписів.

Його сутність полягає в тому, що вирішення будь-якого питання здійснюється волею однієї сторони.

Методу владних приписів притаманні такі риси, як категоричність владних велінь фінансово-правових норм і відсутність оперативної самостійності суб’єктів фінансового права.

Крім методу владних приписів у фінансовому праві використовують методи рекомендацій (між представницькими органами влади держави різного рівня та урядом України — наприклад, під час складання проекту Державного бюджету) та узгодження (використовується в процесі вирішення питань органами, що здійснюють фінансову діяльність одного рівня, іноді між сторонами, що уклали фінансовий договір (наприклад, договір про податковий кредит).

Метод фінансово-правового регулювання є підставою для відмежовування фінансового права від інших галузей.

2. Система фінансового права

Система фінансового права — об’єктивно зумовлена внутріш­ня побудова, об’єднання та розміщення фінансово-правових норм у певному зв’язку й послідовності.

Фінансове право як галузь права поділяється на загальну та особливу частину.

До загальної частини фінансового права входять норми, що визначають: поняття, зміст, принципи, методи, форми фінансової діяльності держави; систему та правовий статус державних органів, що здійснюють управління фінансовою діяльністю держави; предмет, метод фінансового права; фінансово-правові відносини, фінансово-правові норми, правове положення суб’єктів фінансового права та фінансових правовідносин; види, методи, органи фінансового контролю; підстави, ознаки, порядок застосування фінансово-правової відповідальності.

До особливої частини фінансового права належать розділи, які об’єднують правові норми, що регулюють відносини у сфері: держав­ного бюджету, місцевих бюджетів, державних доходів, державних видатків, банківського кредитування та безготівкових розрахунків, грошового обігу й валютного регулювання. Ці розділи є підгалузями фінансового права і, своєю чергою, об’єднують фінансово-правові інститути, які містять правові норми. Наприклад, банківське право містить інститути відкриття рахунків у банках, кредитування тощо.

Необхідно зазначити, що система курсу фінансове право на сучасному етапі дещо відрізняється від системи фінансового права як галузі права України, оскільки в особливій частині курсу фінансового права такі інститути, як банківське або податкове право розглядаються лише поверхово в зв’язку з існуванням окремих курсів «Банківське право» та «Податкове право».

3. Відмежування фінансового права

 

від інших галузей права

Фінансове право має спільні риси з цивільним правом, передусім через подібність предмета правового регулювання. Як відомо, предметом цивільного права є майнові та немайнові відносини, а предметом фінансового права — відносини, які за своїм характером є майновими. Тому розмежування цих галузей права слід проводити за критерієм методу.

Методом цивільного права є юридична рівність сторін. Як зазначалося, методом фінансового права є метод владних приписів, який має протилежні з названим методом ознаки.

На противагу цьому спільні риси фінансового та адміністративного права виявляються саме в схожому методі — імперативному. Тому відмінності між адміністративним і фінансовим правом слід з’ясовувати шляхом розмежування предмету правового регулювання. Специфіка предмета фінансового права, на думку фахівців[2], полягає в тому, що до сфери фінансово-правового регулювання входять тільки ті відносини (за участю органів виконавчої влади), через які безпосередньо реалізується функція фінансового забезпечення держави. Отже, предметом фінансового права є тільки ті відносини, які безпосередньо стосуються формування, розподілу і використання державних грошових фондів. Предметом адміністративного права є відносини, що сприяють виконанню інших функцій держави: забезпечення національної безпеки, громадського порядку, охорона природи та ін.

Метод фінансового та адміністративного права також, на пер­ший погляд, однаковий, але в адміністративному праві суб’єктам надається більше оперативної самостійності.

Ураховуючи викладене, найвдалішим і найповнішим є визначення поняття фінансового права як самостійної галузі публічного права, що регулює суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею завдань і функцій[3].

4. Наука фінансового права

Наука фінансового права — це вчення про фінансове право, тобто систему знань, що має певний ступінь єдності та узагальнення. Вона вивчає реальні суспільні процеси, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням державою та державними утвореннями грошових коштів.

Предметом науки фінансового права є фінансове право як галузь права України. Предмет науки фінансового права становить сукупність наведених нижче основних компонентів:

норм та інститутів фінансового права України;

фінансово-правових відносин;

фінансового законодавства;

тенденції розвитку фінансово-правового регулювання.

Методологія науки фінансового права — це ті принципи та методи дослідження, які використовуються в науці для пізнання її предмета й отримання наукового результату.

До методології науки фінансового права входять також методи дослідження.

Методи науки фінансового права — це певні прийоми (способи), за допомогою яких забезпечується дослідження предмета фінансового права. Серед них формально-догматичний метод; порівняльного правознавства; метод звернення до інших наук; конкретно-соціологічного дослідження; порівняльно-історичний; метод живого пізнання.

Предмет фінансового права.

Методи фінансового права.

Система фінансового права.

Відмежування фінансового права від інших галузей права.

Наука фінансового права.

Наука фінансового права — це галузева, суспільна, публічно-правова наука, предметом вивчення якої є фінансове право як галузь права, яка є системою знань у вигляді фінансово-правових концепцій, категорій, принципів; правил юридичної техніки у сфері державних фінансів; наукових прогнозів і пропозицій щодо вдосконалення правотвор­чої та правозастосовчої діяльності.

Фінансове право — це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій.

Фінансово-правові категорії — це вироблені наукою фінансового права поняття, що виражають найсуттєвіші властивості юридичної діяль­ності в галузі державних фінансів.

Фінансово-правові концепції — це вироблені наукою фінансового права абстрактні, узагальнені ідеї з проблем фінансового права.

Фінансово-правові принципи — це вироблені наукою фінансового права засади, на яких повинна будуватись юридична діяльність у галузі державних фінансів.

1. Знайдіть правильну відповідь. Найважливішими відносинами, що становлять предмет фінансового права, є:

відносини, що складаються у сфері фінансової діяльності держави;

гроші чи грошові зобов’язання;

відносини у сфері фінансової діяльності держави у процесі розподілу та перерозподілу національного доходу;

відносини, пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням фондів грошових коштів.

2. Знайдіть помилку. Методами фінансово-правового регулювання є:

владні приписи;

субординації;

погодження;

рекомендації.

3. Знайдіть правильну відповідь. Система фінансового права це:

сукупність і взаємодія всіх фінансових інститутів;

об’єктивно зумовлена його внутрішня будова.

4. Знайдіть правильну відповідь. У фінансово-правовому регулюванні переважають:

позитивні зобов’язання;

дозволи;

заборони;

примусові стягнення.

5. Знайдіть правильну відповідь. Ознаками методу владних приписів є:

рівність суб’єктів;

правова ініціатива;

конформістський характер;

оперативна самостійність.

6. Знайдіть правильну відповідь. Відмежування фінансового права від адміністративного відбувається за:

методом правового регулювання;

предметом галузі права;

суб’єктами права;

функціями держави, виконання яких забезпечують ці галузі права.

7. Знайдіть правильну відповідь. Відмежування фінансового права від цивільного відбувається за:

методом правового регулювання;

предметом галузі права;

суб’єктами права;

функціями держави, виконання яких забезпечують ці галузі права.

8. Знайдіть правильну відповідь. До методів науки фінансового права належать:

метод живого пізнання;

метод владних приписів;

диспозитивний метод;

метод субординації.

9. Знайдіть правильну відповідь. Методологічними принципами науки фінансового права є:

законність;

історизм;

формалізм;

плановість.

10. Знайдіть правильну відповідь. Компонентами предмета науки фінансового права є:

фінансове законодавство;

фінансово-правові концепції;

фінансово-правові категорії;

правила юридичної техніки.

1. Чи всі фінансові відносини, які існують у суспільстві, є предметом фінансового права України?

2. Охарактеризуйте відносини, що є предметом фінансового права.

3. Визначте і дайте характеристику основного методу фінансово-правового регулювання.

4. Які є додаткові методи фінансово-правового регулювання?

5. Назвіть критерії відмежування фінансового права від конституційного, адміністративного, цивільного права.

6. Що таке наука фінансового права?

7. Що становить предмет науки фінансового права?

8. Які елементи входять у систему знань, що становлять фінансово-правову науку?

9. Що таке фінансово-правові категорії?

10. Охарактеризуйте методи науки фінансового права.

Бельский К. С. Финансовое право. Наука, история, библиография. — М., 1995.

Горбунова О. Н. Финансовое право в системе российского права (Актуальные проблемы) // Государство и право. — 1995. — № 2. — С. 14—21.

Гриценко В. В. Проблемы финансового права России // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 180—187.

Карасева М. В. К вопросу о предмете финансового права в Российской Федерации // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 25—32.

Кучерявенко М. До питання про систему фінансового права // Право України. — 2003.— № 4.

Пацурківський П. С. Наука фінансового права: деякі підсумки, проблеми та перспективи розвитку // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 3—16.

Пацурківський П. С. Проблеми теорії фінансового права. — Чернівці, 1998.

Худяков А. И. К вопросу о предмете и методах финансового права // Проблеми фінансового права. — 1998. — Вип. 1. — С. 32—37.