§ ї. Поняті фінансового права

Основним об'єктивним критерієм поділу права кожної дер-

жави на окремі галузі є матеріальний зміст тих суспільних відно-

син, які регулюються правовими нормами цих галузей, тобто

предметом правового регулювання. Предметом фінансового

права є суспільні відносини, що виникають в процесі фінансо^

вої діяльності держави. Ця діяльність є об'єктивною за своєю:

сутністю, являє собою процес планомірного збирання, розпо^І

ділу, перерозподілу і використання централізованих і децент-^

ралізованих фондів грошових коштів, шо забезпечують вико-

нання державою своїх завдань і функцій.

До предмету фінансового права належать державні фінан-

си, які відіграють провідну роль в системі суспільних відносин.

Тому й велика його роль в системі права України. З іншими

ланками фінансової системи ця галузь права зв'язана настільки,

наскільки регулює відносини, зумовлені акумуляцією коштів в

грошові фонди публічної влади, а також використанням цих

коштів (наприклад, податкові платежі з фінансових ресурсів

підприємств, які засновані на приватній власності).

Для усвідомлення сутності різноманітності і багатства пред-

мету фінансового права можна класифікувати фінансові відно-

Гмва 2. Предмет, метод та система фінансового права 45

сини за Їх змістом, суб'єктним складом, методами фінансової

діяльності, роллю фінансів в житті суспільства тошо. Наприк-

лад, за матеріальним змістом фінансові відносини є суспільни-

ми відносинами, які виникають при встановленні бюджетної

системи, розподілі доходів і видатків між її ланками, складанні,

розгляді, затвердженні і виконанні Державного бюджету і звіту

про його виконання; збиранні податків і інших обов'язкових

платежів до бюджету і позабюджетних державних цільових

фондів з підприємств, установ, організацій різних форм влас-

ності і населення; фінансування і кредитування; обов'язкового

державного майнового і особистого страхування, державних

позичках і організації ощадної справи; регулюванні грошово-

кредитної і валютної системи.

Підхід з цієї сторони до розкриття змісту предмету фінан-

сового права дозволяє побачити, що фінансовим правом регу-

люються тільки організаційно-майнові відносини, що випли-

вають з владної діяльності держави в особі уповноважених її

.органів з приводу створення, розподілу і використання нею

фондів коштів. В цих відносинах завжди проявляється владно-

організуюча роль держави в розподілі і перерозподілі внутріш-

нього валового продукту і національного доходу, оскільки дані

відносини мають владно-майновий (грошовий) характер.

Однак не всі грошові відносини, в яких беруть участь орга-

ни держави з владними повноваженнями, є фінансовими.Час-

тина з цих відносин регулюється іншими галузями права. Так,

відносини Ощадного банку (фінансово-кредитної установи, що

бере участь в управлінні фінансово-кредитними відносинами)

з населенням щодо зберігання вільних коштів громадян регу-

люються цивільним правом. Установи банку, що прийняли кош-

ти громадянина на зберігання, використовують їх для форму-

вання фонду кредитних ресурсів, тобто на основі цивільно-пра-

вових стосунків, що мають грошовий характер, виникають

фінансові правовідносини.

За порушення адміністративно-правових приписів (скажі-

мо, порушення правил дорожнього руху) стягується адмініст-

ративний штраф, тобто виникають адміністративно-правові

відносини. Сума штрафу, стягнута адміністративним органом,

передається для зарахування до бюджету, тобто на базі адміні-

стративно-правових відносин, що носять грошовий характер,

виникають фінансово-правові відносини, оскільки гроші, стяг-

46

К'й-Аг-.1-'. ,.;г"—. -,

Загальна частина

нені за порушення правил дорожнього руху, спрямовуються на

формування централізованого фонду коштів. В об'єктивній

реальності суб'єктний склад фінансових правовідносин не об-

межується вищенаведеними прикладами. Він значно багатший

і змінюється в часі.

Між тим, навіть наведені приклади, що входять до предме-

ту фінансового права, засвідчують велику різноманітність і

складність об'єкту правового регулювання. Це обумовлено ба-

гатоланцюговістю і динамічністю самої фінансової системи, її

зв'язку зі всіма структурами суспільного виробництва. У ви-

никненні і реалізації фінансових правовідносин завжди особ-

ливу роль відіграє держава. Вона забезпечує планомірність і

безперервність акумуляції фінансових ресурсів, найбільш до-

цільне їх застосування в інтересах суспільства, послідовний кон-

троль за правильним використанням фінансових ресурсів.

Нормами фінансового права закріплюються загальні прин-

ципи і форми фінансової діяльності держави, методи акуму-

ляції коштів до державних грошових фондів, види обов'язко-

вих платежів, шо використовуються для формування цих фондів,

порядок одержання і використання державних грошових за-

собів, джерела утворення фінансових ресурсів державних

підприємств, організацій, установ і т.д. Регулюючи цю діяльність,

держава, в свою чергу, також повинна дотримуватись правил і

вимог права. Інакше неминучі колізії надбудови і базису, нега-

тивні наслідки для суспільства і держави.

Таким чином, зміст предмету фінансового права в процесі

корінних перетворень і будівництва української держави суттєво

змінився. З одного боку, значна частина фінансових відносин

відійшла від державних в сферу приватних фінансів і стала ре-

гулюватись нормами цивільного права. Причому питома вага

цієї частини фінансів в Україні у зв'язку з приватизацією буде

зростати. Внаслідок цього значно скоротився розмір держав-

ного бюджету. Хоч це не означає, що державні фінанси зника-

ють. Поки залишається суспільна потреба в державі — немину-

че будуть існувати і державні фінанси як неодмінна умова ви-

конання нею свого призначення.

З другого боку, в громадянському суспільстві, яке формується

в Україні, в порівнянні з тоталітарним, що йому передувало, до

сфери державних фінансів за допомогою обов'язкових платежів

і внесків .залучаються і приватні фінанси,, розширяючи таким

Глава 2. Предмет, метод та система фінансового права                    47

чином сферу впливу фінансів держави. Одним із яскравих

свідчень цього процесу стало виникнення в Україні всіляких

централізованих і децентралізованих позабюджетних фондів, до

'яких спрямовуються обов'язкові відрахування. Це розширення

предмету фінансового права пов'язане з динамікою фінансо-

вих відносин взагалі, але в першу чергу — з їх перехідним ха-

рактером в даний час.

Другою ознакою відгалуження однієї галузі права від іншої,

як відомо, є метод правового регулювання відповідного виду сус-;

пільних відносин. Основним методом фінансово-правового

регулювання тут виступає метод владних приписів. За своєю

структурою це органічно цілісна система безперервного впливу

на учасників фінансово-правових відносин з метою реалізації

ними своїх функцій.

Вона уособлює в собі цілісність юридичних фактів, з якими

пов'язане виникнення фінансових правовідносин, правовий

статус їх суб'єктів, розподіл прав і обов'язків між ними, види

санкцій за порушення приписів правової норми і порядок їх

-Застосування - Інакше кажучи, під методом фінансова-правового

регулювання мається на увазі органічна система прийомів і спо-

собів безперервного правового впливу на поведінку учасників

фінансових відносин, на характер взаємозв'язків між ними.

Метод владних приписів притаманний і іншим галузям пуб-

лічного права — конституційному, адміністративному, кримі-

нальному.

В них також обсяг прав і обов'язків учасників відповідних

правовідносин встановлюється державою. Наприклад, стаття

160 Кодексу України про адміністративні правопорушення за

торгівлю з рук у невідведеному місці передбачає попередження

або штраф, який накладається особою, уповноваженою засто-

совувати покарання в залежності від врахування багатьох фак-

торів. Ця особа наділена правом оперативної самостійності.

У фінансових правовідносинах їх суб'єкти таким правом не

наділяються. Коло їх прав і обов'язків чітко визначене законо-

давцем, а санкції фінансово-правових норм завжди носять точ-

но визначений каральний фінансовий характер. Не буває у

фінансовому праві і рівності сторін правовідносин. В них дер-

жава в особі органа законодавчої або виконавчої влади припи-

сує іншій стороні фінансових відносин однозначно визначену і

абсолютно обов'язкову міру поведінки, вказуючи одночасно

48 Загальна частина

чіткий характер і міру покарання з боку держави у разі невико-

нання припису другій стороні відносин. Цей принцип нерівності

сторін фінансових правовідносин, правда, не виключає мож-

ливості оскарження дій органу, наділеного владними повнова-

женнями, в разі перевищення ним цих повноважень, а також

одержати відстрочку або розстрочку платежу, якщо з незалеж-

них від суб'єкта фінансових правовідносин причин він не може

бути внесений у визначений термін. Однак подання прохання

про відстрочку, розстрочку або скарги не призупиняє стягнен-

ня аж до самого моменту прийняття уповноваженим на це ор-

ганом відповідного рішення-

Специфіка методу владних приписів у фінансовому праві

проявляється і в самому змісті конкретних правовідносин, в

колі органів, що уповноважені державою на владні дії. За своїм

змістом фінансове-правові владні приписи стосуються: поряд-

ку і розмірів стягнення податків, інших обов'язкових платежів

і внесків до бюджету, позабюджетних державних централізова-

них і децентралізованих фондів; напрямків використання дер-

жавних коштів; порядку і розмірів їх використання і т.д. Такий

метод сприяє планомірному наповненню державної казни,

цільовому розподілу і використанню державних фінансових

ресурсів у відповідності з визначеними державою пріоритета-

ми, розробленими програмами і планами.

Метод владних приписів реалізується і під час формування

державою своїх ресурсів за рахунок платежів добровільного ха-

рактеру — державних позик, казначейських зобов'язань, лоте-

рей тощо. Так, держава встановлює умови проведення держав-

ної внутрішньої позики, випуску державних казначейських зо-

бов'язань, проведення лотерей, які не можуть бути змінені за

угодою сторін і є обов'язковими для суб'єктів, що вступили

у ці відносини.

Яскраво проявляються відмінності основного методу регу-

лювання фінансово-правових відносин і в переліку державних

органів, які уповноважені давати владні приписи суб'єктам

фінансових відносин. В силу усталеного у всіх державах розпо-

ділу компетенції між державними органами основну частину

таких приписів видають органи, що спеціально створені для

управління державними фінансами. Учасники фінансових відно-

син, яким ці органи адресують свої розпорядження, в пере-

важній більшості випадків знаходяться у взаємозв'язку з цими

Глава 2. Предмет, метод та система фінансового права 49

органами і залежні від них тільки по лінії фінансової діяль-

ності. Це не виключає правового регулювання фінансових відно-

син методом владних приписів і по вертикалі (наприклад.

ЇИіністерство освіти України — університет). Але в цілому для

фінансово-правового регулювання найбільш характерним є

використання владних приписав саме в функціональних взає-

мозв'язках з органами спеціального управління фінансами дер-

жави.

Крім методу владних приписів, фінансове-правовому регу-

люванню властиві і інші методи: метод субординації, метод

погодження, метод рекомендації і т.д. В даний час вони набу-

вають все більшого застосування. Це обумовлено ускладнен-

ням суспільних взаємозв'язків, зростанням рівня самостійності

суб'єктів фінансових відносин. Наприклад, в законодавстві

України міститься перелік місцевих податків і зборів, з числа

яких органи місцевого самоврядування мають право вводити

платежі на своїй території. Найчастіше ці методи застосову-

ються не як самостійні, а в тому чи іншому поєднанні з основ-

ним методом фінансово-правового регулювання — методом

владних приписів.

Таким чином, фінансове право — це самостійна галузь пуб-

лічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації,

розподілу і використання централізованих і децентралізованих

фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею

своїх завдань і функцій.

Фінансове право суверенної України ще остаточно не сфор-

мувалось. В ньому, як і в самій українській державі, українсь-

кому суспільстві в цілому, є чимало залишків минулого (перш

за все надмірний фіскальний ухил), основ теперішнього (внут-

рішня незбалансованість, суперечливість норм, шо переростає

часто у взаємовиключення), паростки майбутнього (рівність

суб'єктів права усіх форм власності, посилення матеріальної

відповідальності за правопорушення в галузі фінансів і інше).

Останнє поки що проявляється переважно у формі напрямків,

тенденцій у розвитку фінансового права України, що потребу-

ють всілякої їх підтримки з боку громадянського суспільства

і правової держави.

4.7-461,

50 Загальна частина