§ 1. Банківська система України та роль у нійНаціонального банку України

Сучасна українська кредитно-банківська система як систе-

ма ринкового типу знаходиться в процесі становлення. За ста-

ном на 1 січня 1997 року в Республіканській книзі реєстрації

банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ

Національний банк України зареєстрував 229 банків, у тому

числі 2 державні (Ощадний і Укрексімбанк) та 14 банків за уча-

стю іноземного капіталу, два з них — 100-відсотковим інозем-

ним капіталом. Крім того, в Україні функціонує 2510 філій

комерційних банків. Із загальної кількості банків 177 є акціо-

нерними товариствами і 50 — товариствами з обмеженою

відповідальністю.

В Україні йде безперервний процес становлення банківсь-

кої системи. Протягом минулого року Національним банком

України зареєстровано 9 нових комерційних банків, і за цей же

Період 8 банків виключено з «Республіканської книги реєст-

рації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних ус-

танов».

Банківські системи держав з розвиненою ринковою еконо-

мікою формувалися століттями, а наша країна існує трохи більше

п'яти років. Законодавство нестабільне, але якщо не форсува-

ти процес становлення банківської системи і банківського за-

конодавства, ринкових перетворень не буде.

Комерційні банки України «стають на ноги» і починають

боротьбу за клієнтів, тому надають все більше і більше послуг.

Зараз їх нараховують біля 100 видів.

Найпоширенішими видами послуг є ведення розрахунко-

вих та поточних розрахунків клієнтів, кредитування, розрахун-

ки* 7-461

404 Особлива частина

ки. Велика кількість послуг пов'язана із зовнішньоекономіч-

ною діяльністю: добровільний продаж частини валютного ви-

торгу на УМВБ, купівля валюти, обмінні операції готівкової

валюти, інкасація, обслуговування дорожних чеків та різних

видів акредитивів. Банки обслуговують облігації державної внут-

рішньої позики.

Наше законодавство забороняє будь-яким юридичним осо-

бам, крім банків, займатися залученням і розміщенням грошо-

вих вкладів та кредитів, здійсненням розрахунків за доручен-

ням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касовим обслугову-

ванням; веденням рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

купівлею і продажем в Україні і за кордоном монетарних ме-

талів.

Стаття 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність»

установила дворівневу банківську систему в Україні, а стаття 2

формулює поняття банку: «Банки — це установи, функцією яких

є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян

за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій,

населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахунко-

ве обслуговування народного господарства, виконання валют-

них та інших банківських операцій».

.Перший рівень банківської системи України займає Націо-

нальний банк України. Національний банк України є юридич-

ною особою, основну функцію якої — забезпечення стабіль-

ності грошової одиниці — визначила Конституція України. По-

вноваження і принципи організації Національного банку

України визначаються законодавством.

Статутний капітал Національного банку України у розмірі

10 мільйонів гривень є загальнодержавною власністю. Банк

функціонує як економічно самостійна державна установа,

здійснює видатки, як правило, за рахунок своїх доходів. При

перевищенні доходів над видатками Банк суми перевищення

відраховує в Державний бюджет.

Відповідно до законодавства Національний банк України:

1) визначає та проводить грошово-кредитну політику на

підставі загальнодержавної програми економічного розвитку,

затвердженої Верховною Радою України;

2) монопольне здійснює емісію національної валюти Ук-

раїни та організує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і кре-

дитних установ, організує систему рефінансування;

Глава 22. Правовий статус банків в Україні 405

4) встановлює для банків та інших кредитних установ пра-

вила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку

» звітності, захисту інформації та коштів;

5) організує створення та методологічно забезпечує систе-

му грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та

статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому

числі між банками та іншими кредитними установами;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних бан-

ківських технологій, координує та контролює створення елект-

ронних платіжних засобів, систем розрахунків, автоматизації

банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних

бірж і кредитних установ, здійснює ліцензування банківських

та інших операцій у предбачених законом випадках;

10) складає платіжний баланс і баланс міжнародних інвес-

тицій України, здійснює їх аналіз та прогнозування;

11) представляє інтереси України в центральних банках

інших держав, міжнародних банках та інших кредитних уста-

новах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних

банків;

12) здійснює відповідно до визначених законом повнова-

жень валютне регулювання, визначає порядок здійснення роз-

рахунків в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний

контроль;

13) забезпечує накопичення, зберії'ання та здійснення опе-

рацій з золотовалютним резервом;

14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових

та валютних відносин;

15) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та

інших цінностей;

16) реалізує державну політику з питань захисту державних

секретів у системі Національного банку України.

Керівними органами Національного банку України є Рада

Банку та Рада директорів.

Рада Банку — Конституційний орган. Згідно з статтею 100

Конституції Рада Національного банку України розробляє ос-

новні засади грошово-кредитної політики та здійснює конт-

406 Особлива частина

роль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного

банку України визначається законом.

Рада директорів банку забезпечує реалізацію грошово-кре-

дитної політики, організує діяльність і здійснює управління нею.

За Конституцією Голова Національного банку України при-

значається Верховною Радою за поданням Президента Украї-

ни більшістю від конституційного складу Верховної Ради Ук-

раїни терміном на 4 роки.

На відміну від комерційних банків, для Національного бан-

ку одержання прибутку не є основною метою діяльності.

Національний банк України має особливий правовий ста-

тус. Він наділений владними повноваженнями. Нормативні акти,

які видає Національний банк, обов'язкові для всіх без виклю-

чення органів держави і органів місцевого самоврядування.

Значне розгалуження банківської системи дає можливість ко-

мерційним банкам самостійно здійснювати свої повноважен-

ня. Комерційні банки не видають нормативних актів, приписи

яких розповсюджувалися б на всіх, але самі будують свою

діяльність на законодавстві і нормативних актах Національно-

го банку України. Державне регулювання відносин, що вини-

кають з діяльності банків, набуває форми обов'язкових при-

писів, що містяться у нормах різних галузей права-

Відносини, що виникають з діяльності банків, являють со-

бою синтез фактичних і юридичних відносин. Юридичним

змістом цих відносин є суб'єктивні юридичні права і обов'язки

їх учасників — банків та клієнтури. З одного боку ці відносини

— належна кредитній установі міра дозволеної поведінки —

надання кредитів різних видів і стягнення плати (%) за них у

відповідності з кредитною угодою в межах, дозволених Націо-

нальним банком України, а з другого боку — приписана другій

стороні — одержувачу позички і забезпечена можливістю дер-

жавного примусу (примусового стягнення, збільшення плати

за позичку, реалізацією належного позичальнику майна і зара-

хування коштів на погашення боргу) міра необхідної поведінки

(одержання позички і своєчасне повернення її), якої повинний

додержуватися позичальник в інтересах кредитора- Кредитні

відносини в основному є договірними і регулюються, природ-

но, нормами цивільного права. Однак навряд чи можливо відно-

сини в галузі кредитування з участю банку відносити тільки до

цивільно-правових. Цивільно-правовий метод регулювання сус-

Глава 22. Правовий статус банків в Україні 407

пільних відносин характеризується рівністю суб'єктів, їх дис-

позитивністю та ініціативою у формуванні і реалізації відно-

син. У кредитних правовідносинах чітко визначається ініціа-

тивність — бажання суб'єкту підприємництва одержати позич-

ку в банку на умовах, які виставляє кредитор, але немає

диспозитивності — юридичної свободи (можливості) позичаль-

ника здійснити правосуб'єктність за своїм розсудом,

Банківська позичка надається на підставі угоди, в якій точ-

но фіксується воля сторін. Одержувач позички — клієнт банка

не підпорядкований кредитору, але їх права неоднакові. У бан-

ка-кредитора фактично знаходяться всі права, а на клієнті ле-

жать обов'язки точного дотримання приписів кредитора. Ви-

конання умов кредитора гарантоване, бо позичка видається ггід

забезпечення. У цивільному праві угода виконує і захисну фун-

кцію, оскільки сторони повинні точно дотримуватися умов уго-

ди. Кредитна угода захищає права кредитора — у випадку не-

повернення простроченої заборгованості банк може примусо-

во повернути борг і стягнути підвищену плату. А позичальник

може тільки відмовитися від укладення угоди. Рівності сторін у

кредитних правовідносинах немає, тому кредитна угода банка

і позичальника є специфічною формою взаємовідносин комер-

ційного банку і суб'єкта підприємництва.

Відносини, які виникають з діяльності кредитних установ,

є однією з форм соціальних відносин і визначаються волею і

свідомістю учасників. Хоча вони виникають за волевиявлен-

ням позичальників і оформлюються кредитною угодою, але

мають владно-організаційну основу. Правила Національного

банку України, які регламентують проведення операцій по ра-

хунках в кредитних установах, вказують, що вони відкривають-

ся: а) для зберігання коштів; б) для проведення операцій за

розрахунково-грошовими документами визначеної форми; в) для

здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства

при утворенні, реорганізації, ліквідації підприємств будь-якої

форми власності і видів діяльності, при відкритті і закритті ра-

хунків і повсякденного контролю за фінансово-господарською

діяльністю клієнтів — власників рахунків. Причому контроль

здійснює комерційний банк, Державна податкова інспекція,

контрольно-ревізійна служба, органи МВС, а за діяльністю ко-

мерційного банку спостерігає Національний банк України.

408 Особлива частина

Згідно з інструкцією Національного банку України «Про

відкриття рахунків у національній та іноземній валюті» рахун-

ки в банках відкриваються на умовах цієї інструкції і угоди на

відкриття і обслуговування банківського рахунку. Відносини,

які виникають між установами банків і власниками рахунків,

характеризуються так: 1) сторони (банк і суб'єкт підприємниц-

тва) зобов'язані при дотриманні законних і договірних умов і

вимог вступити в ці відносини; 2) установа перед відкриттям

рахунку суб'єкту підприємництва або установі здійснює конт-

рольні функції, перевіряючи правосуб'єктність заявника; 3) зміст

відносин чітко регламентовано чинними нормативними актами.

Виникнення відносин з приводу відкриття розрахункового,

поточного, бюджетного рахунків зв'язане з поданням заяви в

', банк організацією будь-якої форми власності, але не тому, що

вона цього дуже бажає і робить пропозицію банку вступити у

договірні відносини, а тому, що в силу закону вона не має

права тримати кошти понад суми (ліміту), установленої комер-

ційним банком, в своїй касі. Після подання заяви для відкрит-

тя рахунку організацією кредитна установа перевіряє юридич-

ну особу організації і наявність документів, необхідних для

відкриття рахунку, і після цього дає згоду на його відкриття.

Права і обов'язки власника рахунку і кредитної установи виз-

начаються нормативними актами Національного банку Украї-

ни, а відповідальність за порушення цих актів — Указом Пре-

зидента України,

Норми цих актів мають суто імперативний характер, який

не дозволяє сторонам поступати за своїм волевиявленням, і є

фінансово-правовими. Відносини, які врегульовані цими нор-

мами, є фінансово-правовими. Після відкриття рахунку в бан-

ку ні банк, ні його клієнт — власник рахунку не має права

змінювати приписів, які містяться в нормативних актах.

Відкриття рахунку в банку юридичною особою — суб'єктом

підприємницької діяльності є передумовою для виникнення

цивільно-правових відносин, пов'язаних з розрахунками по його

основній діяльності, а також дає можливість бути учасником

кредитних відносин з банком. Відносини, пов'язані з розра-

хунками між юридичними особами і громадянами, регулюють-

ся інакше, ніж відносини, що виникають з приводу відкриття

рахунку в кредитній установі. Ці відносини відрізняються і ме-

тодами правового регулювання (договірні, при рівності сторін)

Глава 22. Правовий статус банків в Україні 409

і суб'єктним складом. В цих відносинах можуть брати участь не

два. а три та, як правило, при іногородніх розрахунках, — чо-

тири суб'єкти. Між поставщиком і покупцем існують цивільно-

правові відносини. Для виконання договірних умов вони по-

винні здійснювати взаємні розрахунки за встановленими пра-

вовими формами. Таким чином, при розрахунках через банки

виникає складне коло цивільно-правових (договірних) і фінан-

сово-правових відносин. Договірні відносини регулюються ци-

вільно-правовими нормами і вивчаються в курсі цивільного

права, фінансово-правові — у курсі фінансового права.

Фінансове-правові норми визначають порядок утворення

і компетенцію комерційних банків.

Комерційні банки різних видів і форм власності на акціо-

нерних або пайових засадах створюються відповідно з Закона-

ми України «Про банки і банківську діяльність», «Про госпо-

дарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу» та

Правилами Національного банку України. Утворювати банки

можуть українські та іноземні юридичні та фізичні особи (не

менше трьох), крім Рад народних депутатів усіх рівнів, їх вико-

навчих органів, державних підприємств, політичних, проф-

спілкових організацій і об'єднань, партій, громадських фондів.

Забороняється бути засновниками військовослужбовцям,

посадовим особам усіх правоохоронних органів, державних

організацій, покликаних здійснювати контроль за діяльністю

банків.

Не можуть бути засновниками банку особи, яким суд забо-

ронив займатися певною діяльністю, до закінчення терміну,

встановленого вироком. Не дозволяється бути засновниками

особам, що мають непогашену судимість за крадіжки і хабар-

ництво, вони не можуть також займати керівні посади, що зв'я-

зані з матеріальною відповідальністю.

Національний банк України встановлює мінімальний розмір

статутного фонду акціонерного банку.

Статутний капітал акціонерного банку може формуватися

тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється

збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за раху-

нок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів.

Частку в статутний капітал можна зробити у національній,

вільно конвертованій валюті, майні і пов'язаних з ним майно-

вих правах. Не можна робити внески за рахунок бюджетних

коштів, кредитних і заставних коштів.

410 Особлива частика

Для формування статутного фонду відкривається тимчасо-і

вий рахунок за місцем знаходження акціонерного банку.

До реєстрації акціонерного банку засновники оголошують

підписку на акції на строк до 6 місяців. На протязі оголошеної

підписки на акції повинні підписатися не менш 60 % акціо-

нерів. Якщо не набирається 60 %, банк вважається неутворе-

ним. Якщо акції банку розподіляються між засновниками, то

до дня установчих зборів вони повинні внести не менш 50 %

номінальної вартості акцій.

В правовій та економічній літературі сформулювалися виз-

начення так званих «банків банків», які можна називати Цент-

ральним (або національним) банком країни. Вважається, шо

Центральний банк повинен бути:

1. Єдиним емісійним центром, який має монопольне право

грошової емісії на території країни, який зберігає і враховує

національні золотовалютні резерви.

2. Банком уряду, зобов'язаним підтримувати державні еко-

номічні програми, здійснювати кредитування дефіциту держав-

ного бюджету, розміщувати державні цінні папери.

3. Органом стабільності національної грошової системи.

4. Кредитувати комерційні банки, коли в них не вистачає

коштів.

5. Органом банківського нагляду, який підтримує необхід-

ний рівень стандартизації і професіоналізму в національній

Кредитній системі1.

Всім цим ознакам відповідає Національний банк України.

Національний банк України представляє інтереси держави в

центральних банках других країн, міжнародних банках та фінан-

сово-кредитних організаціях.