§ 4. Порядок фінансування соціально-культурних заходів в умовах переходу до ринку

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 

Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансу-

вання є соціально-культурні заходи. До соціально-культурних

видатків держави належать видатки на: соціальний захист на-

селення і соціальне забезпечення, освіту, науку, культуру і за-

соби масової інформації, охорону здоров'я, фізичну культуру

та спорт, заходи в області молодіжної політики. Фінансування

зазначених видатків відіграє велику соціальну та політичну роль,

формуючи в суспільстві відчуття «благополуччя й задоволення»

або «розчарування» тими процесами, що відбуваються у країні.

В той же час, в умовах існування бюджетного дефіциту со-

ціально-культурна сфера є найбільш вразливою, тому що вели-

ка кількість цих видатків фінансується за «залишковим прин-

ципом», тобто в останню чергу або ж за дуже скороченими

нормативами та нормами.

До появи в Україні соціально-культурних закладів з недер-

жавною формою власності (приватні театри, лікарні, школи,

університети тощо), вся соціально-культурна сфера повністю

включалася до бюджетної сфери, тобто повністю фінансува-

лась з бюджету, а відносини, що виникали з приводу фінансу-

вання її видатків, цілком врегульовувались нормами фінансового

права — нормами, що регулюють відносини в галузі мобілі-

358 Особлива частина

зації, розподілу і використання фондів коштів, що є частиною

національного доходу, з метою забезпечення завдання та

функцій держави. З появою недержавних соціально-культур-

них закладів, яка зумовлена проголошенням у Конституції Ук-

раїни і в Законі України «Про власність» існування приватної

форми власності, відбувається трансформація поняття фінан-

сування соціально-культурної сфери. До появи підприємств,

організацій, закладів культури з недержавною формою влас-

ності правове регулювання видатків на культуру здійснювалось:

а) нормами фінансового права, що регламентують кошто-

рисно-бюджетне фінансування;

б) нормами фінансового, цивільного та господарського пра-

ва, що регламентують фінансування госпрозрахункових підпри-

ємств та підприємств з недержавною формою власності.

Таким чином, з появою культурно-мистецьких закладів з

недержавною формою власності правове регулювання видатків

соціально-культурної сфери вийшло за поле фінансового права

і у певній частині регулюється нормами цивільного права та

господарського права. Так, нормами цивільного права регулю-

ються відносини, що виникають при покритті видатків під-

приємств, організацій та установ з недержавною формою влас-

ності. На кошторисно-бюджетному фінансуванні залишаються

виключно соціально-культурні установи державної та комуналь-

ної форми власності.

В умовах існування бюджетного дефіциту, забезпечення

фінансування соціальних виплат населенню є пріоритетним

завданням уряду держави. Кабінет Міністрів України своєю

Постановою від 31 серпня 1996 року № 1033 прийняв рішення

про вжиття заходів щодо залучення додаткових надходжень до

бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних

коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат на-

селенню. Так, для використання позабюджетних коштів бюджет-

них установ, останні зобов'язуються забезпечити ефективне.

використання приміщень, що перебувають на їх балансі, пе-

редбачивши здачу в оренду вільних приміщень. Доходи від орен-

ди приміщень, які залишаються в розпорядженні бюджетних

установ, повинні спрямовуватися на погашення заборгованості

по заробітній платі працівників цих установ і закладів, а при

відсутності заборгованості по заробітній платі — на оплату за

житлово-комунальні послуги.

Глава 19. Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування 359

4.1. Видатки на соціальний захист населення '

^ Стаття 46 Конституції України встановлює, шо громадяни

мають право на соціальний захист, що включає право на забез-

печення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати пра-

цездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від

них обставин, а також у старості та в інших випадках, передба-

чених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим

державним соціальним страхуванням за рахунок страхових

внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також

бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, ство-

ренням мережі державних, комунальних, приватних закладів

для догляду за непрацездатними.

Згідно з функціональною структурою видатків бюджетів

України, розділ видатків на «Соціальний захист та соціальне

забезпечення» включає:

— оплату пенсій та допомог — компенсаційні витрати у

зв'язку з наданням пенсіонерам безплатного проїзду; пенсій

військовослужбовцям Міноборони, прикордонних військ, на-

ціональної гвардії, служби безпеки;

— оплату пільг ветеранам війни і праці;

— фінансування допомоги сім'ям з дітьми;

— інші види соціальної допомоги;

— оплату видатків дитячих закладів-інтернатів та притулків

/для неповнолітніх, програм соціального захисту неповнолітніх;

— оплату видатків будинків-інтернатів для престарілих та

інвалідів;

— фінансування молодіжних програм та інших заходів і зак-

ладів в галузі соціальної політики.

Державна допомога сім'ям з дітьми. В Україні приділяється

велика увага соціальній допомозі сім'ям з дітьми. Перелік видів

державної допомоги сім'ям з дітьми, розмір допомоги з поси-

ланням на відповідні нормативні акти, а також кількість отри-

мувачів допомоги наведено у таблиці 1. За програмами допо-

моги на дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років) допомогу

сьогодні отримують близько 6,6 мли сімей, що мають приблиз-

; но 8 млн дітей. Багато виплат працюючим батькам (або мато-

го рям, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною) здійсню-

ються за місцем роботи батьків з Фонду соціального страхуван-

360 Особлива частина

ня. Допомога непрацюючим батькам, а також тим, хто не отри-

мує належних їм аліментів (близько 750 тис. сімей з приблизно

1 млн дітей), виплачується з Державного бюджету через місцеві

відділи соціального захисту. Допомога батькам на дітей віком

до 1,5 року виплачується з Пенсійного фонду. Без допомоги

матерям, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, у

бюджеті на 1996 рік на допомогу сім'ям з дітьми було передба-

чено загалом 850 млн грн. Приблизно третина цієї суми спла-

чувалась у вигляді цільової допомоги, яка надається тільки тим

сім'ям, у яких середньомісячний доход на члена сім'ї за остан-

ні три місяці не перевищував 37 гривень.

4.2. Порядок фінансування освіти

Стаття 55 Конституції України встановлює, що в Україні

кожен має право на освіту. При цьому повна загальна середня

освіта є обов'язковою. За Конституцією, держава забезпечує

доступність і безоплатність дошкільної, повної середньої, про-

фесійно-технічної, вищої освіти в державних і комун-альних

навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної

середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і після-

дипломної освіти, різних форм навчання; надання державних

стипендій та пільг учням та студентам-

В умовах переходу до ринкових відносин значно змінюють-

ся і умови фінансування освіти. По-перше, аналогічно струк-

турним змінам у сфері культури, у сфері освіти сьогодні з'яв-

ляється все більше і більше недержавних закладів освіти, які не

отримують бюджетних асигнувань. По-друге, державні і кому-

нальні заклади освіти, поряд з бюджетними коштами на по-

криття своїх видатків активно використовують позабюджетні

джерела фінансування. Позабюджетні кошти державних та

комунальних учбових закладів отримуються ними, в основно-

му, від підприємницької діяльності — надання платних послуг

з навчання тощо.

Загальна освіта, як правило, фінансується з місцевих бюд-

жетів. Середня спеціальна освіта — здебільшого з Державного

бюджету, технікуми й училища, що підпорядковуються безпо-

середньо тим чи іншим міністерствам і відомствам можуть та-

кож фінансуватися за рахунок відомчих фондів коштів або з

коштів галузі, окремі технікуми й училища, що знаходяться

Глава 19. Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування 361

у підпорядкуванні того чи іншого місцевого самоврядування —

з місцевих бюджетів. Вищі учбові заклади фінансуються з Дер-

жавного бюджету, за винятком окремих вузів галузевого на-

пряму, які фінансуються з коштів галузі. При цьому поряд з

бюджетними — основними — джерелами покриття видатків,

учбовим закладам всіх видів дозволено використовувати поза-

бюджетні кошти, зароблені шляхом надання платних послуг.

Міністерство освіти України розробляє пропозиції по обся-

гах фінансування з Державного бюджету на розвиток соціаль-

но-культурної сфери, науки, навчально-виховних закладів, ус-

танов, організацій, що перебувають у функціональному уп-

равлінні міністерства. Спільно з центральними органами

державної влади визначає економічні та фінансові норми і нор-

мативи на утримання державних навчально-виховних установ;

організовує збирання й аналіз державної та відомчої статисти-

ки і бухгалтерської звітності-

Згідно з функціональною структурою видатків бюджету,

видатки на освіту включають асигнування на дошкільну освіту,

початкову і загальну середню освіту, вищі навчальні заклади 1,

2, 3 і 4 рівнів акредитації, перепідготовку і підвищення квалі-

фікації, фінансування інших закладів та заходів в галузі освіти.

У відповідністю з Класифікацією доходів і видатків Дер-

жавного та місцевих бюджетів України фінансування освіти

відбувається за розділом 200, який включає такі групи:

1. Дитячі освітні заклади, загальноосвітні школи, коледжі,

ліцеї, гімназії, спеціальні школи, школи-інтернати, заюшди та

•інші заходи з позашкільної роботи з дітьми, дитячі будинки, до-

помога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням.

В цій групі об'єднані витрати на утримання дитячих садків,

початкових, восьмирічних і середніх шкіл, шкіл-інтернатів різно-

го типу, дитячих будинків, вечірніх та змінних загальноосвітніх

шкіл робітничої і сільської молоді, а також установ і заходів

для позашкільної роботи з дітьми з державною або комуналь-

ною формою власності. Витрати На утримання дитячих до-

шкільних закладів фінансуються здебільшого за рахунок місце-

вих бюджетів, а також за рахунок власних позабюджетних

фондів, що формуються з матеріальної допомоги підприємств І

організацій, коштів, отриманих від надання платних послуг на-

селенню тощо. Частину вартості утримання дітей оплачують

батьки. При цьому батьки багатодітних сімей мають пільги по

362

Особлива частина

оплаті — повністю або частково звільняються від оплати, так

само, як і матері-одиночки. Розмір витрат на утримання дітей

у дитячих садках і плати за відвідання садків залежить від часу

перебування в них, тобто з 9-ої, 11-ої, 12-ої або з цілодобовим

перебуванням. Батьківську плату за утримання дітей в дитячих

садках замість батьків можуть оплачувати підприємства й орган-

ізації, в яких працюють батьки, з своїх фондів соціального роз-

витку. Загальноосвітня школа у системі освіти посідає одне з

провідних місць.

2. Професійно-технічні училища, спеціальні професійно-

технічні училища, середні спеціальні навчальні заклади, інші на-

вчальні заклади по підготовці кадрів, вечірні та заочні середні

загальноосвітні школи.

Паралельно з середньою школою в країні є розгалужена

мережа професійно-технічних училищ, які дають повну серед-

ню та спеціальну освіту, а також технікумів. Їх фінансування

також проводиться, в основному, з місцевих бюджетів у відпо-

відності з підпорядкуванням. Заклади професійно-технічного

навчання, що знаходяться у відомчому підпорядкуванні, фінан-

суються з відомчих фондів коштів.

У професійно-технічних училищах витрати на навчання та

утримання учнів покриваються коштами з місцевих бюджетів,

галузей народного господарства, що готують кадри робітничих

професій для своїх підприємств, а також спеціальними кошта-

ми училищ, які вони одержують за виконані учнями роботи на

підприємствах під час проходження виробничої практики. Кош-

торис витрат училища містить усі статті, передбачені бюджет-

ною класифікацією, за винятком ст. 10 (придбання медика-

ментів та перев'язувальних матеріалів).

3. Вищі навчальні заклади, курсові заходи та інститути підви-

щення кваліфікації, методична робота, технічна пропаганда та

інші заходи по народній освіті.

Вищі учбові заклади на свою діяльність за учбовим проце-

сом та науковими дослідженнями одержують фінансування з

Державного бюджету згідно з встановленими нормами та нор-

мативами. Причому, за Законом «Про освіту» держава повинна

забезпечувати бюджетні асигнування на освіту (всіх видів) в

розмірі не менш як 10 % національного доходу, а також ва-

лютні асигнування на основну діяльність. Але через недоскона-

лість механізму планування бюджетних витрат та існування бюд-

жетного дефіциту сьогодні видатки освіти, як і культурно-соці-

Глава 19. Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування

і63

альні видатки, часто фінансуються за «залишковим принци-

» пом» — тобто кошти на покриття цих видатків виділяють у ос-

танню чергу і в обсягах, які «залишилися» після покриття інших

необхідних державних видатків.

Крім бюджетних асигнувань, виша школа може одержувати

кошти з таких додаткових джерел, як:

— кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації

та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

, — плата за надання додаткових освітянських послуг;

— кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та

інші роботи, виконані навчально-виховними установами на за-

мовлення підприємств, установ, організацій і громадян;

— доходи від реалізації продукції учбово-виробничих май-

стерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду

приміщень, споруд, устаткування;

— дотації органів місцевого самоврядування (місцевих бю-

джетів);

— кредити й позички банків;

— добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одер-

жані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

Всі надходження за виконані роботи, надані послуги, одер-

жані за оренду, є спеціальними (позабюджетними) коштами

бюджетних установ (вузів). Бюджетні асигнування, спеціальні

кошти та інші кошти, одержані з додаткових джерел, включаю-

чи плату за навчання у вузі на комерційній основі, та інші над-

ходження, не підлягають вилученню й повністю залишаються у

розпорядженні установи, яка їх заробила. Ці кошти витрачаю-

ться на організацію навчального процесу, виконання науково-

дослідних робіт, перепідготовку кадрів, господарську діяльність

тощо.

Вищі учбові заклади, науково-дослідні установи мають право

на зовнішньо-економічну діяльність на основі угод з іноземни-

ми юридичними та приватними особами, мають валютні .ра-

хунки в банках та формують свої фонди валютних надходжень.

Вузи спільно з іншими державними установами забезпечу-

ють проведення роботи щодо встановлення еквівалентності

атестатів і дипломів міжнародному визнанню навчальних курсів,

кваліфікацій, вчених ступенів та знань; для цього в Україні

проводиться акредитація вищих учбових закладів.

З Державного бюджету фінансуються лише наукові дослід-

ження фундаментального й пошукового характеру або вико-

364 Особлива частина

нання наукових програм державного значення. Відповідно до

Закону про освіту виконання їх здійснюється на конкурсній

основі при відборі найбільш науковомістких та високоефек-

тивних досліджень в галузі техніки й передової технології в прі-

оритетні галузі народного господарства.

Виконання прикладних досліджень та розробок здійснюється

на основі ринкових відносин по господарських договорах і оп-

лачується замовником. Виконання наукових досліджень дору-

чається колективам науковців на контрактній основі.

4.3. Порядок фінансування витрат на культуру та мистецтво ,

У відповідності з функціональною структурою видатків на

культуру та мистецтво до них відносяться витрати на: мистецт-;;

во, бібліотеки, музеї, заповідники, клуби та інші культурні зак-;,

лади, кінематографію, архівну справу, книговидання та інші '

[ засоби масової інформації. Кошти на фінансування підприємств,,

Організацій та закладів культури відпускаються за статтями відпо-

відно до бюджетної класифікації. В її окремий розділ 201 виді-

лені видатки на «культуру і засоби масової інформації». В ос-

нову поділу цього розділу на параграфи покладені однотипові

організації сфери культури, які є об'єктами бюджетного фінан-

сування, це:

— державні архівні установи;

— школи естетичного виховання дітей;   "             ,,

— бібліотеки, музеї і виставки;                          (,

— палаци та будинки культури, клуби та інші заклади клубу :

ного характеру у містах, селах та селищах;

— театри, філармонії, музичні колективи і ансамблі та інші

заклади по мистецтву;

— телебачення та радіомовлення;

— періодична преса і видавництва;

— творчі спілки та інші культурно-освітні заклади та захо»-?'

ди. Установи культури, крім коштів, які вони одержують з місце-

вих бюджетів або Державного бюджету на своє утримання, ви-

користовують на свої потреби спеціальні (позабюджетні) коші-

ти, які надходять від реалізації квитків до музеїв, на виставки

та різні культурні заходи.

При фінансуванні культури головними розпорядниками

бюджетних коштів є Міністр культури України, Міністри та

керівники державних комітетів та відомств України, а також

Глава 19. Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування 365

Автономної Республіки Крим, у підпорядкуванні яких знахо-

дяться підприємства, організації, заклади культури- Розпоряд-

'" никами бюджетних коштів нижчого рівня є керівники відпові-

дних закладів, підприємств та організацій.

Фінансування за державним бюджетом України здійснюєть-

ся Міністерством фінансів України шляхом надання головним

розпорядникам права використання бюджетних коштів. По

бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, окружним,

міським (крім міст районного підпорядкування) та районним

бюджетам фінансування здійснюється відповідно Міністерством

фінансів Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими

відділами шляхом перерахування коштів з рахунків відповідних

бюджетів на поточні рахунки головних розпорядників бюджет-

них коштів в установах комерційних банків, у яких відкриті

бюджетні рахунки.

Після отримання коштів із бюджету на свої рахунки, го-

ловні розпорядники у встановленому порядку перераховують

кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств, органі-

зацій та закладів культури.

По бюджетах міст районного підпорядкування, сільських

та селищних бюджетах фінансування здійснюється відповідни-

ми виконавчими комітетами органів місцевого самоврядуван-

ня. Таким чином, у фінансуванні з бюджету витрат на культуру

беруть участь всі ланки бюджетної системи України.

Кожне окреме підприємство, організація або заклад культури

отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ

культури на ті, що фінансуються з державного бюджету і ті, що

отримують асигнування з місцевих бюджетів здійснюється в за-

лежності від їх значимості та підпорядкування.

Так, завдяки великій державній значимості з державного

бюджету фінансуються всі національні заклади культури (такі

як Національний театр опери та балету ім. Тараса Шевченка,

Національний Український Цирк та інші). А за ознакою

«підпорядкування» з державного бюджету фінансуються всі

підприємства, організації та заклади культури, що безпосередньо

підпорядковані Міністерству культури та іншим міністерствам,

державним комітетам та відомствам. Інші бюджетні культурно-

мистецькі заклади фінансуються головним чином із відповід-

них місцевих бюджетів.

366 Особлива частина

Перелік видатків, які включаються у окремі статті, встанов-

люється наказами та листами Міністерства фінансів України.

Керівники — розпорядники бюджетних коштів — мають право

збільшувати квартальні витрати по одній статті за рахунок відпо-

відного скорочення витрат за іншими статтями без перебільшен-

ня загальної суми квартальних асигнувань по кошторису. Таке

збільшення допускається за всіма статтями, крім видатків на

заробітну плату, капітальні вкладення, харчування, стипендії, а

для закладів, що фінансуються з державного бюджету, також

крім витрат на придбання обладнання та інвентаря.

Кошторис видатків підприємства, організації, закладу куль-

тури складається відповідно статтям бюджетної класифікації

видатків. Кожна стаття кошторису вміщує споріднену групу

видатків.

Стаття 1. Заробітна плата

Стаття 2. Нарахування на заробітну плату

Стаття 3. Канцелярські та господарські витрати

Стаття 4. Відрядження та службові поїздки

Стаття 12. Придбання обладнання та інвентаря

Стаття 14. Придбання м'якого інвентаря та обмундирування

1^  Стаття 15. Реставрація пам'яток історії та культури

?  Стаття 16. Капітальний ремонт будинків та споруд

і*1 Стаття 18. Інші витрати

"'" Стаття 42. Капітальний ремонт будинків театрів державно-

го і місцевого підпорядкування за ріїиенням Ка-

бінету Міністрів України та органів місцевого са-

моврядування.

Поквартальний розподіл бюджетних асигнувань за кошто-

рисами повинен відповідати поквартальному розподілу видатків

відповідного бюджету. При виконанні кошторису протягом року

в нього можуть бути внесені зміни вищестоящою організацією,

яка затверджувала кошторис.

Право розглядати та затверджувати індивідуальні коштори-

си закріплено за головними розпорядниками бюджетних коштів,

або за їх дорученнями заступниками. Кошториси закладів куль-

тури, які не підпорядковані безпосередньо Міністерству куль-

тури або іншим міністерствам та відомствам, управлінням та

відділам виконкомів органів місцевого самоврядування, розг-

лядаються та затверджуються керівниками витих організацій,

яким вони підпорядковуються.

Глава 19. Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування 367

Терміни розглядання кошторисів бюджетних закладів куль-

тури встановлюються їх вишими організаціями таким чином,

.щоб збірні дані за кошторисами могли бути вчасно представ-

лені у відповідні фінансові органи для включення у проект

бюджету, який подається у виконавчі органи.

Згідно з статтею 23 «Основ законодавства про культуру в

Україні», фінансування культури здійснюється «на нормативній;

основі», тому розмір асигнувань за кожною статтею кошторису;.;

видатків встановлюється шляхом нормування видатків у відпо-

відності з встановленими нормами та нормативами.

Особливості фінансування витрат на пресу, телебачення та

радіомовлення полягає в тому, що з переходом до ринкових

відносин дедалі більша їх частина працює на змішаних джере-

лах фінансування, серед яких основним стає господарський

розрахунок, самоокупність. Значна частина преси, телебачен-

ня та радіомовлення, вийшовши з державного підпорядкування

та ставши незалежними, акціонерними товариствами, вже не

•Ьтримують бюджетних асигнувань і повністю існують за власні

кошти. Державні телебачення, радіомовлення та преса, які одер-

жують бюджетні асигнування, також фінансують значну части-

ну своїх видатків за рахунок власних коштів, отриманих, в ос-

і Повному, від рекламних послуг. Редакції газет, що належать

органам місцевого самоврядування, частково фінансуються

з місцевих бюджетів.

4.4. Порядок фінансування фундаментальних досліджень   /і

і виділення асигнувань з метою сприяння          д

науково-технічному прогресу                '.'••

Функціональна структура цих видатків включає: фінансу-

вання фундаментальних досліджень та видатків на розробку

перспективних технологій і пріоритетних напрямів науково-

технічного прогресу.

Виділення коштів здійснюється за розділом 202 бюджетної

класифікації, який включає такі параграфи:

— фундаментальні дослідження, пошукові та прикладні роз-

робки;

— державні та міждержавні науково-технічні програми;

— державний фонд фундаментальних досліджень;

— Державний інноваційний фонд;

368 Особлива частіша

— Державні премії України у галузі науки і техніки;

— фінансування наукових розробок з проблем стандарти-

зації, сертифікації та еталонної бази, держаних контрактів тощо.

По цій групі фінансуються науково-дослідні інститути, що

виконують фундаментальні дослідження на державне замов-

лення, а також науково-дослідні організації, що перебувають

на господарському розрахунку, але виконують державне замов-

лення з оплатою за рахунок держбюджетних асигнувань.