§ 2. Основні галузі і види страхування

Ринкові відносини, що відкривають широкий простір для

господарської ініціативи, коли кожен суб'єкт господарювання

діє на власний страх і ризик, мають неминучу зворотну сторо-

ну — непередбачуваність економічної ситуації, ймовірність шко-

ди і втрат з вини клієнтів або партнерів. Відповідно роз-

ширюється перелік ризиків, які можуть бути об'єктом страху-

вання.

Враховуючи різноманіття об'єктів, що підлягають страху-

ванню, відмінності в обсязі страхової відповідальності і катего-

ріях страхувальників, всю сукупність відносин страхування мож-

на поділити на п'ять наступних галузей: майнове страхування,

соціальне страхування, особисте страхування, страхування відпо-

відальності, страхування підприємницьких ризиків.

Об'єктами майнового страхування є матеріальні цінності;

соціального страхування — рівень добробуту громадян; особис-

того страхування — життя, працездатність і здоров'я громадян.

Об'єктами страхування відповідальності виступають обов'язки

страхувальників виконувати договірні умови по поставках про-

дукції, погашенню заборгованості кредиторам або відшкоду-

ванню матеріальної чи іншої шкоди у випадку її нанесення

іншою особою. Наприклад, якщо у випадку аварії власник транс-

портного засобу завдав шкоди майну і здоров'ю іншої особи,

то в силу чинного законодавства про відшкодування шкоди він

зобов'язаний сплатити відповідні витрати особі, що зазнала

шкоди. При страхуванні відповідальності відшкодування шко-

ди здійснює страхова організація. Такий же порядок чинний і

при страхуванні відповідальності по погашенню заборгованості.

Об'єктом страхування підприємницьких ризиків є ризик нео-

держання прибутку чи настання збитків.

Ці галузі страхування відіграють істотню роль в забезпе-

ченні безперервності і безперебійності суспільного виробництва.

Вони можуть охоплювати необхідним страховим захистом всі

ланки народного господарства і життєвий рівень населення.

Для неухильного підвищення ролі страхування у суспільному

житті необхідне постійне розширення сфери застосування

Глава 17. Правові основи страхування ІІ9

страхування як методу організації страхового захисту суспіль-

ства, збільшення числа ризиків, від яких здійснюється страху-

вання, піднесення рівня відшкодування шкоди до компенсації

повної вартості застрахованого майна і рівня відшкодування

втрат в сімейних доходах. В суспільстві повинні бути створені

умови для максимальної концентрації коштів страхового фон-

ду, що є основною умовою організації замкнутих перерозпо-

дільних відносин між учасниками страхування.

Поділ страхування на галузі ще не дозволяє з'ясувати кон-

кретні страхові інтереси підприємств, установ, організацій, гро-

мадян, в залежності від яких здійснюється страхування. Для

конкретизації цих інтересів необхідне виділення в складі галу-

зей страхування різноманітних підгалузей і видів страхування.

В залежності від форм власності і категорій страхувальників

майнове страхування поділяється на декілька підгалузей: стра-

хування майна державних підприємств; страхування майна ко-

лективних сільськогосподарських підприємств, радгоспів і орен-

дарів; страхування майна кооперативних і громадських органі-

зацій; страхування майна громадян.

Соціальне страхування включає в себе страхування соціаль-

ної допомоги, страхування пенсій, страхування пільг; особисте

страхування — страхування життя та страхування від нещасних

випадків.

При страхуванні відповідальності підгалузями є: страхуван-

ня заборгованості і страхування на випадок відшкодування

шкоди.

Підгалузями страхування підприємницьких ризиків є різні

сфери комерційної діяльності: виробнича, брокерська, маклерсь-

ка, банківська, біржова та інша діяльність по одержанню до-

ходів чи прибутку.

,3 метою безпосередньої організації страхових відносин підга-

лузі поділяються на види страхування. Конкретними видами

майнового страхування є, наприклад, страхування будівель, тва-

рин, домашнього майна, транспортних засобів, врожаю сільсько-

господарських культур тощо.

Видами соціального страхування є: страхування пенсій за

віком, по інвалідності, на випадок втрати годувальника; стра-

хування конкретних видів допомоги серед різних соціальних

верств населення.

320 Особлива частина

Видами особистого страхування є: змішане страхування жит-

тя; страхування на випадок смерті чи втрати працездатності;

страхування дітей; страхування додаткової пенсії; страхування

ВІД нещасних випадків; індивідуальне страхування і т.д.

Видами страхування відповідальності є: страхування непо-

гашення кредиту чи іншої заборгованості; страхування цивіль-

ної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки,

наприклад, транспортних засобів; страхування цивільної відпо-

відальності на випадок завдання шкоди в процесі господарсь-

кої діяльності і т.д.

Видами страхування підприємницьких ризиків є: страхування

звичайних економічних ризиків; страхування специфічних ри-

зиків, притаманних лише ринковому господарству:

— страхування від усіх ризиків (на випадок шкоди, завда-

ної всіма відомими стихійними бідами);

— страхування від вогню (включаючи порушення в підприє-

мницькій діяльності, викликане підприємницьким ризиком);

— морське та авіаційне страхування;

— страхування від втрати прибутку (доходу) внаслідок по-

рушення виробничого процесу, простою, пошкодження або

крадіжки майна і інших втрат, пов'язаних з перериванням ос-

новної діяльності;

— страхування ризиків по новій техніці і технології;

— страхування заставних операцій;

— страхування біржових операцій та угод;

— страхування видатків по входженню експортера на но-

вий ринок;

— страхування від втрат із-за коливання валютних курсів;

— страхування від інфляції;

— страхування від фінансових втрат, зумовлених злочин-

ною діяльністю, шахрайством службовців при виконанні ними

своїх службових обов'язків;

— страхування вантажів та вантажоперевізних засобів.

Види страхування враховують конкретні страхові інтереси

організацій, підприємців і громадян, дозволяють охоплювати

страховим захистом широке коло об'єктів від найрізноманітні-

ших страхових випадків.

З роками все помітнішу роль в інфраструктурі страхового

ринку України відіграє перестраховування. Перестраховування

— це система економічних відносин, при яких страховик частину

відповіда.іьності по взятих на себе ризиках передає іншим стра-

Гяава 17. Правові основи страхування Ї21

ховикам з метою утворення збалансованого страхового портфе-

ля (фактичного числа ук.гадених угод), забезпечення фінансової

стабільності і рентабельності страхових операцій. Договір пе-

рестраховування укладають дві сторони: страхове товариство,

яке передає ризих, і страхове товариство, що приймає ризик

на свою відповідальність — перестрахувальник.

Система перестраховування робить можливим приймати для

страхування практично будь-який ризик. Головна функція пе-

рестраховування полягає в скороченні ризику страхувальника

шляхом компенсації коливань у розмірах страхових виплат, що

неодмінно виникають і можуть підірвати фінансове благопо-

луччя страховика. Перестраховування дозволяє компаніям з

невеликим страховим портфелем та власним капіталом уклада-

ти страхові угоди на великі страхові суми з широким обсягом

відповідальності, зменшує потребу у створенні запасних стра-

хових фондів. Крім цього, система перестраховування надає

страховику різноманітні послуги по здійсненню страхувальної

справи, сприяє кооперації та співробітництву в страховій діяль-

ності.

Поряд з перестраховуванням у страховій практиці України

використовується і такий метод розподілу та вирівнювання стра-

хових ризиків, як спів страхування. В цьому випадку страховик,

що одержав пропозицію укласти угоду страхування об'єктів з

великою фактичною вартістю і високим ступенем ризику, ділить

частину відповідальності з інтими страховиками, укладаючи з

ними договір сггівстрахування. Поширеність цього методу роз-

поділу і вирівнювання ризиків в даний час в нашій країні зу-

мовлена недостатнім розвитком ринку страхування та свідчить

лише про початкові етапи його формування у нас-

Як правило, наявні нині в Україні страховці компанії

здійснюють всі види страхування. Водночас в процесі форму-

вання національного ринку страхових послуг все чіткіше на-

мічається тенденція до спеціалізації діяльності страхових ком-

паній та до поділу їх на дві основні групи:

— компанії, що займаються переважно страхуванням жит-

тя (особистим страхуванням);

— компанії, що спеціалізуються переважно на страхуванні

ризиків (майновому страхуванні, страхуванні відповідальності,

перестраховуванні).

21.7-461

322

Особлива частина

За методами здійснення страхування поділяється на обов'яз-

кове та добровільне.

Суспільство в особі держави встановлює обов'язкове стра-

хування, тобто обов'язковість внесення відповідним колом стра-

ховиків фіксованих страхових платежів, коли необхідність

відшкодування матеріальної шкоди чи надання грошової допо-

моги стосується інтересів не лише конкретної особи, що пост-

раждала, але й суспільних інтересів. Інакше кажучи, обов'язко-

ва форма страхування поширюється на пріоритетні об'єкти стра-

хового захисту. Тому соціальне страхування, страхування майна

сільськогосподарських підприємств, страхування будівель і де-

яких тварин у громадян, страхування пасажирів та страхування

окремих категорій службовців в Україні є обов'язковим.

В інших країнах обов'язкова форма поширена на страху-

вання цивільної відповідальності власників транспортних за-

собів, страхування воєнних ризиків та деякі інші види страху-

вання-

Обов'язкове страхування здійснюєтсья в силу вимог закону

чи іншого нормативного акту. Страхова відповідальність в цьо-

му випадку наступає автоматично, з моменту появи об'єкта

страхування. Обов'язкове страхування не обмежується будь-яким

періодом та діє до тих пір, поки існує страхувальник. Сфера

обов'язкового страхування розрахована на визначене коло стра-

хувальників та має встановлені нормативними актами межі

і форми страхового захисту.

Метою обов'язкового страхування є підвищення соціальної

захищеності окремих категорій громадян, посилення стабіль-

ності в економіці завдяки раціональному використанню стра-

хових фондів, розширення кола страхувальників і помітне зни-

ження на підставі цього страхових платежів.

Загальноприйнятою є класифікація обов'язкового страхування

за наступними трьома ознаками'.

— за правом вибору страхувальником страховика: а) обов'яз-

кове страхування за вибором в будь-якого страховика, стра-

ховій організації, що мають ліцензію на здійснення таких орга-

нізацій; б) обов'язкове страхування у визначеній нормативним

актом страховій організації;

— за правовою формою здійснення обов 'язкового страхування:

а) страхування, яке виникає автоматично в силу вимог норма-

Тлава 17. Правові основи страхування

323

тивного акту; б) страхування на підставі угоди, укладення якої

обов'язкове для обох сторін;

— за мірою повноти обов 'язкового страхування: в повній вар-

тості об'єкта страхування або частковій його вартості.

Згідно Закону України «Про страхування», в Україні

здійснюються наступні види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) державне особисте страхування військовослужбовців

і військовозобов'язаних, призваних на збори;

3) державне особисте страхування осіб рядового, началь-

ницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів

внутрішніх справ;

4) державне обов'язкове особисте страхування медичних і

фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом

імунодефіциту при виконанні ними службових обов'язків;

5) державне обов'язкове особисте страхування працівників

митних органів;

6) державне обов'язкове особисте страхування працівників

прокуратури;

7) державне страхування життя і здоров'я народних депу-

татів;

8) державне обов'язкове страхування службових осіб дер-

жавної контрольно-ревізійної служби в Україні;

9) державне обов'язкове страхування службових осіб дер-

жавних податкових інспекцій;

10) державне обов'язкове страхування службових осіб дер-

жавних органів у справах захисту прав споживачів;

11) особисте страхування працівників відомчої та сільської

пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (ко-

манд);

12) державне страхування посадових осіб інспекцій держав-

ного архітектурно-будівельного контролю;

ІЗ) державне страхування спортсменів вищих категорій;

14) державне страхування працівників державної лісової

охорони;

15) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної

медицини;

16) страхування життя і здоров'я суддів;

17) державне страхування донорів крові та (або) її компо-

нентів;

324 Особлива частина

18) особисте страхування від нещасних випадків на транс-

порті;

! 19) страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

20) страхування працівників замовника авіаційних робіт,

осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при

виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за

його заявкою без придбання квитків;

21) страхування ризикових професій народного господар-

ства від нещасних випадків;

22) страхування відповідальності повітряного перевізника і

виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, за-

подіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

23) страхування відповідальності експлуатації повітряного

судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні

авіаційних робіт;

24) страхування цивільної відповідальності власників транс-

портних засобів;

25) страхування авіаційних суден;

26) обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських

культур і багаторічних насаджень у радгоспах та інших держав-

них сільськогосподарських підприємствах.

Решта видів майнового та особистого страхування здій-

снюється на добровільній основі. Добровільне страхування є

найоптимальнішою із форм вираження страхових інтересів.

В цьому випадку у страхувальника є можливість вибору стра-

ховика, а їх відносини регулюються укладанням угоди страху-

вання.

Раціональне поєднання обов'язкового та добровільного стра-

хування робить можливим сформувати таку систему страхуван-

ня, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту сус-

пільного виробництва і громадян країни.