§ Ї. Поняття і функції страхування
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105
У фінансово-правовій теорії, що обслуговувала адміністра-
тивно-командну економіку, було сформульовано та обгрунто-
вано тезу про те, що страхування є складовою частиною за-
гальнодержавних фінансів. Це положення в минулому мало
важливе значення для українського суспільства. Воно дозволя-
ло значну частину страхових сум використовувати як допов-
нення бюджетних ресурсів держави, що в кінцевому рахунку
не могло не привести до фактичної деградації власне страху-
вання.
Насправді страхування є системою особливих грошових відно-
син, що займають проміжну ланку між фінансовими і кредитни-
ми відносинами, а тому йому об'єктивно належить особлива роль
в інфраструктурі ринку. Кошти, мобілізовані шляхом страху-
вання, утворюють особливі фонди цільового призначення —
страхові фонди.
Відомі різні форми організації страхових фондів. Найдрев-
ніїца і водночас найпростіша з них полягає в тому, що страхо-
вий фонд утворюється в межах окремо взятого господарства чи
підприємства. Ця форма називається самострахуванням.
Самострахування — децентралізована форма організації стра-
хового фонду. Такий фонд утворюється господарюючим суб'єк-
том лише за рахунок власних ресурсів і тільки для особистих
потреб. При цьому завдана непередбачена шкода не компен-
сується, а тільки рівномірно розподіляється на весь період часу
утворення страхового фонду. ,
316 Особлива частина
Значно пізніше з'явилась інша форма страхового фонду —
централізована. Такий фонд є єдиним для певного кола суб'єктів
господарювання. Він утворюється в централізованому порядку
з централізованих ресурсів (загальнодержавних, регіональних
та місцевих), а не на основі страхових внесків відповідних гос-
подарств. Шкода, що відшкодовується з цього фонду, не лягає
на той самий суб'єкт господарювання, де вона мала місце.
Ці дві форми страхування до цих пір мають місце в Україні,
проте вони не дуже поширені, оскільки за ефективністю знач-
но поступаються третій формі організації страхових фондів —
централізованому страхуванні за рахунок децентралізованих дже-
рел. Суть цієї форми полягає в тому, що в ній страховий фонд
централізується в спеціальних страхових організаціях, проте
утворюється він в децентралізованому порядку, шляхом збору
спеціальних внесків в цей фонд від суб'єктів господарювання
— юридичних та фізичних осіб. Ця форма організації страхово-
го фонду і є страхуванням у його найбільш розвинутому, сучас-і
ному вигляді, і
Тобто, страхування ще можна визначити як форму органі*
зації централізованого (в певному масштабі) страхового фонду
за рахунок децентралізованих джерел (страхових внесків страху-
вальників). Це визначення охоплює всі види страхування --.
добровільне і обов'язкове, договірне і недоговірне.
Основними суб'єктами страхування є: страховики — юри-
дичні особи будь-якої організаціїіно-правової форми, що ма-
ють державний дозвіл (ліцензію) на здійснення страхових опе-
рацій, відають утворенням і витрачанням коштів страхового
фонду. Страховиками можуть виступати державні страхові орга-
нізації, акціонерні страхові товариства, товариства взаємного
страхування і перестрахування- В умовах ринкового господар-
ства найпоширенішими є страхові компанії у формі акціонер-
них товариств або сумісних підприємств. Концентрація капіта-
лу на акціонерній основі забезпечує фінансову незалежність
страхових організацій;
страхувальники — юридичні і фізичні особи, що мають стра-
ховий інтерес і вступають у відносини зі страховиками за при-
писом закону, іншого нормативного акту або на підставі дво-
сторонньої угоди у формі договору страхування. На підтвер-
дження укладеного договору страхування страховик видає
страхувальнику страхове свідоцтво (поліс), в якому містяться
Глава 17. Правові основи страхування 317
правила страхування, перелік страхових ризиків, розмір стра-
хової суми і страхової премії (внеску), порядок зміни і припи-
нення договору та інші умови, шо регулюють відносини сторін,
Суспільна сутність і призначення страхування найяскраві-
ше та найповніше проявляються у його функціях. Найважливі-
шими серед них є відновлювальна, попереджувальна, ощадна та
контрольна функції.
Основною функцією страхування є відшкодування збитків
від страхових випадків, відновлення продуктивних сил чи доб-
робуту страхувальника (страхувальників). В юридичній літера-
турі ця функція традиційно іменується відновлюваїїьною (в спе-
ціальній літературі із страхування ця функція страхування най-
частіше іменується ризиковою функцією). Саме в межах дії цієї
функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості
серед учасників страхування у зв'язку з наслідками випадкових
страхових подій.
Попереджувальна функція страхування спрямована на фінан-
сування за рахунок частини коштів страхового фонду заходів
по зменшенню страхового ризику. В страхуванні життя катего-
рія страхування в найбільшій мірі зближується з категорією
кредиту при нагромадженні у відповідності з договорами стра-
хування на доживання обумовлених страхових сум. Збережен-
ня грошових сум з допомогою страхування на доживання по-
в'язане з потребою в страховому захисті досягнутого сімейного
добробуту. Тим самим страхування має і ощадну функцію.
Контрольна функція страхування полягає в строго цільово-
му формуванні коштів страхового фонду. Дана функція випли-
ває з усіх вищевказаних специфічних функцій і проявляється
одночасно з ними в конкретних страхових відносинах, в умо-
вах страхування. У відповідності з контрольною функцією на
підставі нормативних документів здійснюється фінансовий стра-
ховий контроль за правильним проведенням страхувальних
операцій.
Роль страхування у забезпеченні безперервності та збалан-
сованості суспільного виробництва проявляється в кінцевих
результатах його проведення: в оптимізації сфери застосування
страхування; в показниках розвитку страхової справи; в по-
вноті та своєчасності відшкодування шкоди від настання стра-
хових випадків; в залученні тимчасово вільних коштів страхо-
вого фонду до інвестиційної діяльності страхових організацій,
318
Особлива частяча
в поповненні за разцмок частини прибутку від страхових та
інших господарських' операцій доходів державного бюджету
країни. ; >і