§ 1. Фінансово-правові норми, їх зміст, особливості та види

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 

Відносини, що виникають у процесі мобілізації, розподілу і

витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів

державою та її органами, регулюються фінансово-правовими

нормами. Норми фінансового права, як і будь-якої іншої га-

лузі, є загальнообов'язковими правилами поведінки, що вста-

новлені компетентними органами і забезпечені при їх застосу-

ванні примусовою силою держави. Норми права мають спе-

цифічні ознаки, які виділяють їх з великої кількості соціальних

правил, що існують у суспільстві.

Норми права всіх галузей — це обов'язкові правила пове-

дінки загального характеру. Приписи, що містяться в нормі і

вводяться в дію офіційно, повинні виконуватися кожним суб'єк-

том, якщо він опиняється в умовах, що передбачені правилом.

Кожна правова норма формулюється державою, містить чітко

визначені юридичні права і обов'язки. Якщо правило, предпи-

сане в нормі, не виконується добровільно, держава примушує

до цього, застосовуючи заходи, які передбачаються санкціями.

Таким чином, норми усіх галузей права мають імперативний,

тобто обов'язковий характер, забезпечений примусовою силою

держави. Всі ці ознаки властиві й фінансово-правовим нор-

мам, які регулюють відносини тільки в галузі фінансової діяль-

ності і містять приписи і заборони, що встановлюються держа-

вою з приводу порядку мобілізації, розподілу і використання

централізованих і децентралізованих фондів коштів. Вони ма-

Глаеа 3. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини             67

ють імперативний характер, оскільки вміщують державне велі-

ння. Але імператив виступає в формі категоричного припису,

що виключає зміну умов норм за волевиявленням суб'єктів

відносин.

Норма фінансового права безпосередньо визначає поведін-

ку громадян, підприємств, організацій за певних обставин (на-

приклад, обов'язок сплачувати податок при наявності само-

стійного джерела доходів) і не ставить цю поведінку в залежність

від їх згоди.

,   Категоричність фінансово-правової норми виявляється в усіх

< Її видах, які визначаються характером поведінки суб'єктів фінан-

;' сово-правових відносин, що регулюється цією нормою (актив-

;?; на чи пасивна) в зобов'язуючих, забороняючих і уповноважу-

: ючих.

.. а   Зобов'язуючі фінансово-правові норми приписують здійсни-

ти певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів

:; державою. Вони регулюють відносини в галузі фінансового пла-

' нування (бюджетного, кредитного, касового і т.д.), встановлю-

•у-Ють обов'язковий порядок дотримання ставок заробітної плати

і т.д. Зобов'язуючі фінансово-правові норми містяться у всіх

фінансових законах і нормативних актах.

Забороняючі фінансово-правові норми приписують не чи-

нити дій, які порушують або підривають фінансову дисциплі-

ну. Наприклад, правилами касових операцій забороняється

видача готівки під звіт, доки особа не звітує повністю за раніше

отримані лід звіт суми.

Зобов'язуючі і забороняючі норми схожі між собою визна-

ченістю, категоричністю форми, точністю приписів, які містяться

в них.

В уповноважуючих фінансово-правових нормах держава

надає учасникам фінансових правовідносин повноваження на

проведення певних позитивних дій. Категоричність у цих ви-

дах норм виявляється дещо своєрідно. Суб'єкти фінансових

правовідносин у межах своєї компетенції можуть конкретизу-

вати вимоги держави. У випадках застосування уповноважую-

чої норми її імперативний характер сполучається з певними

правомочностями, встановленими у суворих межах.

Так, законодавство дозволяє місцевим органам самовряду-

вання надавати пільги окремим платникам податків, але тільки

в межах надходжень в їх бюджети. Межі застосування уповно-

важуючої норми виражені в категоричній формі. Сполучення

5* 7-461

Загальна частина

імперативності і повноважності передбачає досягнення ефек-

тивності у керівництві фінансами з урахуванням місцевих особ-

ливостей.

Категоричний вираз фінансове-правових норм стосується

в основному відносин, які виникають при обов'язковому ме-

тоді фінансової діяльності. При добровільному методі імпера-

тивність все одно є, але виражається дещо інакше. Наприклад,

громадянин на цілком добровільних засадах купує облігації дер-

жавної позики, однак він не зможе змінити умов, на яких ви-

пускається і реалізується позика. Умови позики держава вста-

новлює в імперативному порядку, не дозволяючи змінювати їх.

Таким чином,^ фінансово-правова^^но^ма — це загальнообо-

в'язкові приписи компетентних державних органів з приводу мо-

білізації, розподілу і використання коштів централізованих та

децентралізованих фондів, які виражені в категоричній формі й

забезпечені примусовою силою держави. Змістом усіх фінансово-

правових норм є діяльність держави щодо регулювання фінан-

сових відносин шляхом офіційного їх закріплення у формі прав

і обов'язків суб'єктів цих відносин.

Структура фінансово-правових норм, тобто їх внутрішня бу-

дова, складові частини (елементи) не відрізняється від структу-

ри норм інших галузей права, але в 'їх складових частинах відби-

ваються особливості суспільних відносин, які ними регулюються.

Гіпотеза фінансово-правових норм визначає умови, за яких

можуть виникати у громадян і організацій передбачені нормою

юридичні права і обов'язки у галузі фінансової діяльності. Ці

умови завжди виражені конкретно.

Основою норми є диспозиція, яка вказує, якою повинна бути

поведінка сторін фінансових відносин при наявності передба-

чених гіпотезою фактичних обставин. Вона містить вимоги нор-

ми, встановлює права і обов'язки суб'єктів фінансових відно-

син і завжди виражена в безумовно визначеній формі.

Гіпотеза норми, що міститься в статті податкового закону,

визначає умови, за яких громадяни сплачують прибутковий

податок: наявність самостійного джерела доходів. Диспозиція

приписує означеним суб'єктам сплачувати податок.

Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на не-

вигідні для її порушника наслідки. За порушення фінансового

законодавства застосовуються дисциплінарні, адміністративні і

кримінальні заходи. Але до порушників фінансової дисципліни

Глава 3. Фінансово-аравойі норма та фінансово-правмі відносини 69

застосовуються і специфічні заходи — фінансові. Найпоширені-

шою санкцією є стягнення пені за порушення строку внесення

платежів у бюджет. За недотримання фінансової дисципліни

можуть застосовуватися до юридичних, фізичних і посадових

осіб санкції у вигляді штрафів, до бюджетних установ — повне

або часткове закриття бюджетних асигнувань.

Примусове стягнення не внесених у строк платежів засто-

совується в основному за судовими рішеннями, але може бути

і в адміністративному у відповідності до законодавства. До по-

рушників фінансово-кредитної дисципліни широке коло впли-

ву застосовують кредитні установи. Вони можуть збільшувати

платню за позички, позбавляти можливості одержання креди-

ту. У сучасний період, коли господарські органи різних форм

власності, як і кредитні установи, будують свої відносини на

договірних засадах, банки мають право не тільки підвищувати

розмір плати за кредит, але й зменшувати її при виконанні

умов, означених під час укладання кредитного договору. Це є

свідченням того, що перехід до ринку істотно змінює характер

фінансово-правових норм. Уповноважуюча норма дає мож-

ливість кредитним установам обирати умови надання позичок,

але в певних межах. Заохочення і пільги застосовуються до

клієнтів, що добре працюють, своєчасно повертають позички

банкам.

За своїм змістом норми фінансового права поділяються на

матеріальні і процесуальні. Матеріальні фінансово-правові норми

закріплюють види і обсяг коштів, які повинні надійти у цент-

ралізовані і децентралізовані фонди коштів від юридичних і

фізичних осіб, і обсяги видатків, які будуть профінансовані за

рахунок цих фондів, джерела утворення кредитних ресурсів,

тобто вони вміщують матеріальний зміст юридичних прав і обо-

в'язків суб'єктів фінансових правовідносин.

Процесуальні фінансово-правові норми визначають проце-

дуру діяльності органів держави з мобілізації коштів у центра-

лізовані і децентралізовані фонди та порядок реалізації обо-

в'язків по внесенню коштів і витрачанню їх з боку другої сто-

рони фінансових правовідносин — юридичних та фізичних осіб.

У фінансовому праві його інститути вміщують у єдності як

матеріальні, так і процесуальні норми. І тільки в бюджетному

праві, як розділі фінансового, матеріальні правові норми об'єд-

нуються в інституті бюджетного устрою, а процесуальні — у бюд-

70

Загальна частина

хетному процесі. Бюджетний процес — це встановлена зако-

ном процедура проходження бюджету.