§ 3. Система і джерела фінансового права

Визначення предмета фінансового права і його місця в си-

стемі права України в цілому є однією з необхідних умов побу-

дови системи фінансового права. Під системою фінансового пра-

ва розуміємо об'єктивно обумовлену внутрішню його побудову,

об'єднання і розміщення фінансова-правових норм в певному взає-

мозв'язку і послідовності. Для створення такої системи необхід-

но знайти і вміло застосувати достатню кількість адекватних

об'єктивних критеріїв. При цьому необхідно враховувати еко-

номічний зміст в цілому і особливо окремих груп фінансово-

" 'правових відносин при побудові системи фінансового права і

користуватись при цьому прийнятою систематикою фінансової

науки. З цим погоджуються, і небезпідставно, більшість вче-

них-правників, які займаються вивченням фінансового права.

Однак критерії економічного змісту норм і відносин не можуть

бути єдиними при встановленні системи фінансового права.

Фінансове право є галуззю права в цілому, і нехтування

юридичними особливостями норм, що входять до нього, в та-

кому принциповому питанні, як питання про систему права як

галузі, було б підміною права економікою, відмовою від аналізу

юридичної форми цих відносин.

Ось чому поряд із встановленням економічних критеріїв

змісту норм і відносин фінансового права, а також викорис-

танням систематики науки про фінанси, в питанні про систему

фінансового права необхідно виходити і з чисто юридичних

особливостей і правових принципів цієї галузі права.

Право не тільки відображає суспільні відносини. Його при-

значення — регулювати і активно впливати на них. Тому на

побудову системи фінансового права, групування норм, фор-

мування інститутів мають вплив і потреби суспільної практики.

54 Загальна частина

Тільки таке поєднання юридичних і економічних критеріїв,

суспільного призначення права створює достатні передумови

для встановлення науково обгрунтованої системи фінансового

права. Групування фінансово-правових норм має дві сторони

— зовнішню і внутрішню- Зовнішня сторона вказує на місце

фінансового права в системі права України. Внутрішня сторо-

на систематизації фінансово-правових норм має на увазі їх гру-

пування відповідно до внутрішнього змісту і ієрархії — загаль-

ногалузеві норми, норми підгалузеві, норми окремих фінансо-

во-правових інститутів.

У зв'язку з цим, а також аналогічно з іншими галузями пра-

ва України, фінансове право поділяється на два великих блоки

фінансоео-правових норм — Загальну і Особливу частини. Така

побудова системи фінансового права дозволяє науці, що його

вивчає, здійснювати дослідження загальних питань теорії цієї

галузі права, і розробку питань, пов'язаних з подальшим роз-

витком і удосконаленням окремих фінансове -правових інсти-

тутів з урахуванням вимог практики, сприяє поліпшенню вив-

чення цієї галузі права студентами, полегшує користування

відповідним законодавством, сприяє вирішенню актуальних

завдань систематизації фінансового законодавства.

В Загальну частину фінансового права, як галузі права, вхо-

дять фінансово-правові норми, що закріплюють: загальні прин-

ципи, правові форми і методи фінансової діяльності держави;

систему державних органів, що здійснюють фінансову діяльність,

їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання і функції,

форми і методи роботи; основні риси фінансово-правового

положення інших суб'єктів, з якими ці органи вступають у

фінансово-правові відносини: зміст, форми і методи фінансо-

вого контролю тощо. Загальна частина фінансового права бу-

дується в основному на аналізі правових елементів фінансових

відносин.

Норми Загальної частини фінансового права конкретизу-

ються у фінансово-правових нормах Особливої частини. За-

гальна і Особлива частини фінансового права перебувають в

нерозривному зв'язку, оскільки в своїй основі вони є відобра-

женням цілого і його елементів. Положення Загальної частини

застосовуються до усіх розділів Особливої частини.

/лава 2. Предмет, метод та система фінансового права                    й

Особлива частина фінансового права складається з низки

великих розділів (їх іноді в юридичній літературі називають підга-

л.дузями), які в свою чергу складаються з фінансово-правових

інститутів. Кожний із фінансово-правових інститутів являє со-»

бою систему фінансово-правових норм, шо регулюють групу

однорідних фінансових відносин. А в розділи об'єднуються групи

споріднених фінансово-правових інститутів. Наприклад, розділ

«Правове регулювання державних витрат» складається з ІНСТИ-

ТУТІВ «правовий режим кошторисне -бюд?' етного фінансуван-

ня» і «правовий режим фінансування окремих галузей народ-

ного господарства», розділ «Бюджетне право» також складаєть-

ся з двох фінансово-правових інститутів — «бюджетний устрій»,

«бюджетний процес».

В Особливу частину фінансового права входять розділи, що

об'єднують фінансово-правові норми, які регулюють суспільні

відносини в сфері: державного бюджету; позабюджетних дер-

жавних і муніципальних фондів; фінансів державних під-

приємств, державних і місцевих податків і інших обов'язкових

платежів; державного кредиту; державного страхування; дер-

жавних видатків; банківського кредитування і безготівкових роз-

рахунків; грошового обігу і валютного регулювання. Відповід-

но до системи фінансового права як галузі права побудована і

система фінансового права як навчальної дисципліни. Досвід

показав найбільш доцільне групування матеріалу за ознаками

Загальної і Особливої частин.

В Загальну частину системи курсу фінансового права вклю-

чаються питання, що стосуються усіх правових інститутів, які

об'єднуються в Особливій частині. Вони відображають загальні

риси і закономірності внутрішнього розвитку фінансово-пра-

вових відносин: поняття, предмет і метод фінансового права;

зміст фінансової системи; структура, особливості і види фінан-

сово-правової норми і фінансово-правового відношення; ієрар-

хія і компетенція органів держави, які управляють фінансовою

сферою, їх завдання і функції, форми і методи роботи; зміст,

види і методи фінансового контролю; співвідношення фінан-

сового права і фінансово-правової науки.

В Особливій частині навчального курсу фінансового права

окремо вивчаються норми кожного фінансово-правового інсти-

туту, тобто норми, які регулюють якісно однорідні фінансові

відносини.

56 Загальна частина

Таким чином, в системі навчального курсу «Фінансове пра-

во» немов би «фотографується», відображається вся фінансова

система України в цілому і окремі її ланки зокрема. Така побу-

дова навчального курсу фінансового права сприяє більш гли-

бокому усвідомленню норм, що регулюють складну єдність

фінансових відносин, і спрямовує зусилля вчених і студентів

одночасно на розробку загальних проблем фінансового права і

його окремих фінансове-правових інститутів, зміст і межі яких

в ході ринкових перетворень в Україні такі ж рухливі, як і пред-

мет фінансового права в цілому.

Від системи фінансового права як галузі права і як предме-

та викладення потрібно відрізняти систему фінансового законо-

давства, тобто систему усіх упорядкованих відповідним чином

нормативна-правових актів, що регулюють фінансові відносини в

державі. Фінансове законодавство — це зовнішня форма фінан-

сового права, що відображає його внутрішню структуру. Нор-

ми фінансового права містяться у великій кількості різномані-

тних правових нормативних актів, або джерелах, як загального

характеру, так і спеціально присвячених регулюванню фінан-

сово-правових відносин. До них належать акти законодавчих і

виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядуван-

ня. Наприклад, фінансово-правові норми знайшли своє втілення

майже у двохстах законів, прийнятих Верховною Радою Украї-

ни після проголошення державної незалежності, а всього вони

розкидані нині більше ніж у десяти тисячах нормативно-пра-

вових актів.

Таким чином, джерела фінансового права України — це пра-

вові акти органів законодавчої і виконавчої влади і місцевого са-

моврядування, в яких містяться норми фінансового права.

В будь-якій державі головним джерелом фінансового права є

Конституція. В Конституції України закріплені основи право-

вої організації фінансової діяльності держави, її суб'єктний склад

в цілому і за окремими її напрямками зокрема. Найбільшу ува-

гу конституційне законодавство приділило бюджетній діяльності,

що пояснюється роллю бюджету як центральної ланки фінан-

сової системи. На відміну від інших галузей права, будь-якого

зведеного джерела типу кодексу фінансове право не має. Цей

факт, крім всього іншого, відображає також недостатній рівень

розвитку науки фінансового права. Відсутні поки що в Україні

і кодифіковані джерела з окремих разділів фінансового права.

Глава 2. Предмет, метод та система фінансового прача 57

Правда, уже розробляється і буде вноситись на розгляд Вер-

ховної Ради України Податковий Кодекс України. В більш відда-

леній перспективі ймовірна поява Основ фінансового законо-

давства. В даний час існують законодавчі акти Верховної Ради

України, в яких в систематизованому вигляді викладені пра-

вові норми, що регулюють окремі сторони фінансової діяль-

ності держави1.

Більшість законів, що містять в собі норми фінансового

права, мають комплексний характер і вмішують норми і інших

галузей права — конституційного, адмніністративного, цивіль-

ного, кримінального і т.д. До них належить пакет законів про

органи законодавчої і виконавчої влади, місцевого самовряду-

вання, про банки і банківську діяльність, про підприємництво

і підприємницьку діяльність тощо. Складається тенденція в

Україні до збільшення питомої ваги фінансових відносин, що

регулюються нормами законодавчих актів. Між тим поки

кількісно переважають фінансово-правові норми, що містяться

в Указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів

України, актах Міністерства фінансів, Національного банку.

Фінансово-правові норми нерідко містяться і в актах органів

виконавчої влади — міністерств, відомств і інших, що регулю-

ють фінансові питання в межах відповідної галузі чи сфери

управління. В умовах проведення ринкових реформ і посилен-

ня демократичних паростків в управлінні фінансами з'явилась

нова група джерел фінансово-правових норм, таких як спільні

постанови фінансово-кредитних і інших органів, угод між ними.

Для значної групи фінансово-правових норм найбільш ха-

рактерними рисами є те, що вони, як правило, уточнюють і

конкретизують зміст більш загальних фінансово-правових норм,

що містяться в законах. Ці норми також перебувають в ди-

наміці, нерідко змінюються.