Notice: Undefined index: section in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 4

Notice: Undefined variable: return in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 28

Notice: Undefined variable: return in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 28

Notice: Undefined variable: return in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 28

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 81

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 82

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 88

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 90

Notice: Undefined variable: site_content in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 137
Тема 2. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА : Фінансове право - Капаєва Л.М., Лях М.С. : Большая юридическая библиотека

Тема 2. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 

1. Поняття фінансового права та методи фінансово-правового регулювання

 

 

Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі планового залучення, розподілу і використання грошових фондів державою, необхідних для виконання завдань, поставлених на кожному етапі її розвитку. Фінансове право - це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси.

 

Специфіка відносин, що регулюються нормами фінансового права, полягає в тому, що вони складаються в особливій сфері життя суспільства - фінансовій діяльності держави. Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави.

 

Ознаки суспільних відносин, що складають предмет фінансового права

 

- мають владно-майновий характер;

 

- направлені на утворення, розподіл і використання державних фінансових ресурсів;

 

- однією із сторін завжди виступає держава або її орган

 

Фінансові відносини, що є предметом фінансового права, виникають при:

 

— встановленні бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем держави;

 

— складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет;

 

— розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи;

 

— виконанні державного та місцевих бюджетів;

 

— збиранні податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

 

— фінансуванні та кредитуванні;

 

— обов'язковому державному майновому й особистому страхуванні;

 

— відносинах державного кредиту;

 

— регулюванні грошово-кредитної та валютної систем. Критерієм розмежування галузі в системі права є метод правового регулювання, під яким розуміють сукупність юридичних засобів впливу, за допомогою яких забезпечується правове регулювання якісно однорідних, відособлених суспільних відносин.

 

Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних розпоряджень (імперативний, командно-вольовий). Для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні такі риси, як категоричність та відсутність оперативної самостійності. У нормах фінансового права жорстко закріплюються вимоги держави в області фінансової діяльності.

 

Це пояснюється тим значенням, яке надає держава фінансам для її стабільного функціонування та забезпечення суверенітету.

 

Більша частина таких розпоряджень йде від фінансово-кредитних органів держави, створених спеціально для здійснення фінансової діяльності.

2. Фінансове право в системі права України

Маючи свій предмет і метод правового регулювання фінансове право обґрунтовано визнається самостійною галуззю єдиної правової системи держави. Проте самостійність фінансового права не означає його абсолютної відособленості. Фінансове право тісно пов'язане з усіма галузями права, але найтісніше - з конституційним правом, адміністративним і цивільним.

 

Конституційне право є провідною галуззю в системі права. Норми Конституції України посідають найвище становище в ієрархії правових норм. Це значить, що його норми є визначальними для регулювання суспільних відносин всіма галузями права.

 

Так, форма державного устрою, розподіл влади в державі, співвідношення влади і місцевого самоуправління та багато інших питань, урегульованих нормами конституційного права, прямо здійснюють вплив на конкретні форми фінансової діяльності. Норма Конституції України закріпила обов'язок кожного громадянина та суб'єкта господарювання в Україні платити встановлені податки і збори, є базовою для конкретизації прав і обов'язків платника податків у нормах фінансового права.

 

Норми фінансового права фактично конкретизують положення конституційних норм і забезпечують формування, розподіл і витрачання фондів коштів.

 

Необхідно мати на увазі, що конституційно-правові норми, будучи базовими для фінансового права, залишаються в рамках права конституційного і відносини, що виникають на .їх основі, є виключно конституційно-правовими. Тобто, конституційне і фінансове право є суміжними галузями в системі права, але такими, що не перетинаються.

 

При аналізі зв'язку конституційних і фінансових норм слід враховувати їх певну однорідність, але розуміти, що вони не тотожні. На відміну від фінансово-правових конституційні норми мають більшу юридичну насиченість, більшу щільність юридичного змісту, що створює підстави для багатьох юридичних інтерпретацій з урахуванням змін життєвих обставин.

 

Адміністративне право регулює суспільні відносини управлінського характеру, переважно у сфері державного управління. Зв'язок фінансового права з адміністративним проявляється, перш за все, в тому, що встановлювані його нормами принципи виконавчої і розпорядчої діяльності органів державного управління розповсюджуються і на фінансову діяльність держави. В фінансовому праві застосовуються і адміністративні методи впливу на суспільні відносини, в яких один із суб'єктів (фінансовий орган) наділений владними функціями по відношенню до іншого (громадянина). Але якщо в адміністративному праві головним у предметі регулювання є відносини, що складаються в сфері державного управління, то в фінансовому - це відносини в області залучення, розподілу і витрачання грошових фондів держави.

 

Так як фінансові відносини місять в собі елементи майнового характеру (направлені на утворення необхідних державі фондів грошових коштів), правомірна постановка питання про зв'язок фінансового права з цивільним правом, яке регулює майнові відносини. Цивільне право не регулює відносини по утворенню і використанню необхідних державі грошових коштів. Суб'єкти цивільного права виступають по відношенню один до одного в якості економічно відособлених і юридичне рівних сторін, що для фінансового права не характерно. Отже, як предмет, так і методи впливу на суспільні відносини у цих галузях права різні. Однак є такі області фінансової діяльності, які регулюються одночасно як нормами фінансового, так і нормами цивільного права. Це кредитні, розрахункові, страхові та інші відносини.

 

Господарське право як галузь права регулює відносини, що існують у сфері організації та здіснення господарської діяльності суб'єктами усіх форм власності.

 

Фінансове право тісно пов'язане з іншими галузями права: кримінальним (оскільки кримінальне законодавство встановлює відповідальність за правопорушення у сфері фінансових відносин), трудовим (нарахування прибуткового податку та обов'язкових платежів на фонд оплати праці), пенсійним тощо.

3. Система і джерела фінансового права

Система фінансового права - це його визначена внутрішня структура, яка складається як відображення реально існуючих суспільних відносин у фінансовій сфері. Система фінансового права дозволяє з'ясувати, з яких підгалузей, частин складається ця галузь права і як ці складові взаємодіють між собою.

 

Система фінансового права:

 

Загальна частина закріплює такі норми й інститути, які є спільними для всіх фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави:

 

- поняття фінансів та фінансової діяльності держави, її завдання, принципи, форми і методи здійснення;

 

- правову характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм;

 

- правовий статус уповноважених у сфері фінансової діяльності державних органів;

 

- правові основи фінансового контролю, його види та методи

 

Особлива частина включає в себе підгалузі і правові інститути, що містять норми права, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні ланки фінансової системи

 

Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в Особливій частині.

 

Галузь фінансового права - це відносно замкнена частина системи права, що включає сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, котрі виникають у сфері правового режиму руху державних грошових коштів.

 

Галузь фінансового права "утворюється за допомогою фінансово-правових норм опосередковано, тобто спочатку інститут, потім - підгалузь і як результат - галузь. Виникнення будь-якого інституту або галузі права зумовлено специфікою регулюючих або суспільних відносин. І хоча фінансове право розглядається як галузь права, але процес формування відбувається через становлення та розвиток його складових інститутів.

 

Для того, щоб норми права могли виконувати своє завдання регуляторів суспільних відносин, вони повинні бути відомими їх учасникам і виражені зовні від імені держави. Таким чином, джерела фінансового права в формальному розумінні - це зовнішня форма вираження права, це спосіб об'єктивування державної волі.

 

Джерела фінансового права - це конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади і органів місцевого самоуправління, що містять норми фінансового права.

 

Фінансове право, з цієї точки зору, - це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження.

 

Сукупність нормативних актів, що містять норми фінансового права, прийнято визначати як фінансове законодавство.

 

Фінансове законодавство характеризується системністю, яку йому надають правила ієрархії норм, що містяться в правових актах. Використання цих правил дає можливість у разі виникнення колізій між нормативно-правовими актами віддати перевагу одному нормативно-правовому акту над іншим.

 

Систематизація законодавства - це діяльність по упорядкуванню і вдосконаленню нормативно-правових актів, зведенню їх до єдиної, внутрішньо узгодженої системи.

 

Метою систематизації є:

 

— усунення протиріч між нормативними актами;

 

— підвищення ефективності законодавства;

 

— забезпечення доступності користування законодавством для всіх суб'єктів права.

 

Способи систематизації законодавства:

 

Кодифікація - спосіб систематизації, при якому здійснюється суттєва переробка і узгодження групи юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання (кодекс)

 

Інкорпорація - спосіб систематизації законодавства, що полягає в упорядкуванні існуючих нормативних актів без зміни змісту норм права, яке їх містить (алфавітні або хронологічні збірники)

 

Фінансово-правові акти - це організаційно-владні розпорядження державних органів і органів місцевого самоуправління з питань фінансової діяльності, що входять в їх компетенцію, прийняті у відповідній формі в установленому законодавством порядку.

 

Класифікація фінансово-правових актів

 

За юридичними властивостями

 

- нормативні - акти, які регулюють групу однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою регулятивну силу їх однократним застосуванням;

 

- індивідуальні - акти застосування норм права;

 

застосовуються до конкретного життєвого випадку, звернені до точно визначених учасників фінансових відносин, приводять до виникнення, зміни або припинення конкретних фінансових правовідносин

 

За органами, що їх видають

 

а) законодавчі, до яких відносяться закони, що приймаються Верховної Радою України з питань фінансової діяльності держави;

 

б) підзаконні - найбільш чисельна група, в яку входять акти всіх інших державних органів, що базуються на законі і прийняті для втілення закону

4. Фінансове право і наука фінансового права

Наука фінансового права являє собою сукупність теоретичних понять, тлумачень і уявлень про чинне фінансове право, його предмет і метод, правові підгалузі та інститути, що входять до його складу. Вона вивчає фінансово-правові категорії і фінансово-правові норми, розвиває їх і сприяє удосконаленню фінансового законодавства шляхом вироблення рекомендацій.

 

Якщо фінансова галузь права матеріалізується в фінансово-правових принципах, методах, то наука фінансового права матеріалізується в монографіях, статтях, наукових посібниках, підручниках з фінансового права. Як і кожна наука, наука фінансового права має властиві тільки їй предмет і методи дослідження, категоріально-понятійний апарат, свій зміст. Вона - частина юридичної науки в цілому.

 

Предмет науки фінансового права:

 

- вся сукупність знань про фінансове право, фінансову діяльність держави;

 

- знання про фінансове право у формі складних, найбільш узагальнених фінансове -правових понять і категорій;

 

- систематизовані і узагальнені у формі наукових досліджень прості елементарні поняття про фінансово-правові норми, відносини, інститути;

 

- історія фінансового законодавства, практичний досвід правозастосовної діяльності органів управління фінансовими відносинами;

 

Отже, науку фінансового права можна визначити, як внутрішньо цілісну систему узагальнених специфічних знань про фінансове право і закономірності розвитку цих знань. Особливості науки фінансового права:

 

1. Вона є суспільствознавчою наукою, а тому завжди піддається деформаціям і політичній кон'юнктурі, її предмет складають соціальні явища - фінансово-правові відносини і норми, що їх регулюють.

 

2. Наука фінансового права вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою відносяться до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері державних (публічних) фінансів. У сфері приватних фінансів, де відносини відображають рівноправність учасників, діють норми цивільного права.

 

3. Наука фінансового права є юридичною наукою, що вивчає такі фінансово-правові явища і поняття, багато з яких двоякі за своєю природою. Наприклад, грошові кошти є одночасно і продуктом дії економічного закону вартості, і витвором державної влади. Наука фінансового права взагалі не може обходитись без використання понятійно-категоріального апарату фінансової науки, який складає обов'язковий фундамент більшості фінансово-правових понять.

 

4. Вона покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, а й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами.

 

Аналітична функція науки фінансового права полягає в усвідомленні "дослідного знання", класифікації фінансово-правових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внутрішньо цілісну органічну систему.

 

Критична функція полягає у виявленні дефектів і недоліків у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповідності правової норми вимогам суспільної практики.

 

Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і розділів фінансового права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нормативно-правового акту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.

 

Прогнозуюча функція науки фінансового права, а іноді її ще називають "орієнтовною" функцією, полягає в тому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці орієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких імовірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим вищий рівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим на більшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи.

 

Наука фінансового права застосовує такі методи, як спеціально-юридичний (формально-догматичний), порівняльно-правового дослідження, метод звернення до інших наук, метод статистичної обробки фактичного матеріалу та інші.

 

Система науки фінансового права відповідає системі фінансового права, однак повністю не збігається з нею. Так, наука фінансового права розробляє теоретичні положення, які за своїм характером можуть не знайти прямого відображення у фінансовому праві. З іншого боку, не всі фінансово-правові норми, що беруться з об'єктивної реальності і закріплюються в нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато таких норм конструюються лише на базі "дослідного знання", яке ще не є власне науковим.

 

Зміст науки фінансового права проявляється в її термінах, поняттях і категоріях. Найбільш загальні фундаментальні поняття, що відображають сутнісні властивості фінансово-правової дійсності і складають її постійну частину, основу науки фінансового права, називають фінансово-правовими категоріями. Їх характерні риси:

 

— вони стають такими лише після закріплення їх в законі;

 

— вони, на відміну від інших понять, складають постійну частину фінансового права.

 

Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси, вивчає правову форму фінансової діяльності держави.

5. Фінансово-правові норми

Норма в перекладі з латинського означає правило, точне розпорядження, зразок. Тобто, норма являє собою відомості про належну поведінку в тих чи інших умовах (норми моралі, технічні норми).

 

Фінансово-правові норми - це загальнообов'язкові приписи компетентних органів державної влади з приводу мобілізації, розподілу й використання фондів коштів, що виражені в категоричній формі й забезпечені силою державного примусу.

 

Це первинні елементи, які включають фінансове право, їм властиві всі загальні риси правової норми, але вони мають і характерні для даної галузі права особливості.

 

Загальні риси фінансово-правової норми як правової норми:

 

— міститься в нормативно-правових актах;

 

— стає обов'язковою для всіх учасників регульованих суспільних відносин, визначає їх права та обов'язки;

 

— реалізація цієї норми, визнаної державою, забезпечується її примусовою силою.

 

Головна особливість фінансово-правових норм полягає в тому, що вони носять державно-владний, імперативний характер. Вимоги до учасників фінансово-правових відносин виражаються в категоричній формі. Держава визначає правила поведінки юридичним особам, громадянам в області фінансової діяльності.

 

Таким чином, під фінансово-правовою нормою необхідно розуміти встановлене державою і забезпечене нормами державного примусу строго визначене правило поведінки в суспільних фінансових відносинах, що виникають в процесі утворення, розподілу і використання державних грошових фондів, з наданням учасникам цих відносин юридичних прав і покладенням на них юридичних обов'язків.

 

Компоненти норми фінансового права:

 

Гіпотеза визначає умови, обставини, при яких можуть виникнути фінансові правовідносини і які вказують на учасників цих правовідносин.

 

Диспозиція - "серцевина" норми, містить розпорядження про те, як повинні діяти учасники фінансових відносин, тобто визначає їх права і обов'язки.

 

Санкція - це міра відповідальності, що застосовується до порушників фінансово-правових норм.

 

Класифікація фінансово-правових норм:

 

Зобов'язуючі норми права регулюють активну поведінку суб'єктів, тобто вимагають конкретних дій, і встановлюють права та обов'язки. Цей характер притаманний більшості фінансово-правових норм, що є відображенням методу фінансового права -методу владних розпоряджень.

 

Забороняючі фінансово-правові норми регулюють пасивну поведінку суб'єктів фінансових відносин і вказують не здійснювати дій, що порушують фінансову дисципліну і законність.

 

Уповноважуючі норми наділяють правом здійснювати певні юридичне значущі дії; встановлюють право на здійснення певних самостійних дій у визначених межах.

 

Матеріальні норми закріплюють матеріальний, грошовий зміст юридичних прав і обов'язків учасників фінансових відносин.

 

Процесуальні норми встановлюють порядок діяльності і застосування норм матеріального права.

 

В фінансовому праві немає чіткого поділу на матеріальну і процесуальну частини: більшість інститутів в єдності концентрують їх разом. Однак процесуальні норми більше проявляються в бюджетному праві.

6. фінансово-правові відносини: зміст, особливості, види та суб'єкти

 

 

Фінансові правовідносини - це суспільні відносини, що виникають при залученні, розподілі, використанні фондів грошових коштів і урегульовані нормами фінансового права.

 

Ознаки фінансових правовідносин як різновиду правовідносин:

 

— виникають відповідно до нормам права, які вказують умови їх виникнення і визначають учасників;

 

— носять вольовий характер;

 

— характерний зв'язок сторін у формі юридичних прав і обов'язків. Причому, завжди присутні дві сторони: одна має суб’єктивне право (уповноважена) інша - несе відповідні юридичні обов'язки (зобов'язана).

 

Особливі риси фінансових правовідносин, обумовлені специфікою предмету і методу фінансово-правового регулювання:

 

— виникають в процесі фінансової діяльності держави;

 

— одним із суб'єктів повинен бути відповідний уповноважений державний орган;

 

— виникають з приводу грошей.

 

Ці відмінні риси надають фінансовим правовідносинам характер державно-владних майнових правовідносин.

 

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб'єктів, а юридичним - суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників, що встановлені фінансово-правовими нормами.

 

Структура фінансових правовідносин:

 

- Суб'єкт

 

- Об'єкт

 

- Зміст

 

Суб'єкти фінансових правовідносин - це особи, які беруть участь у конкретних правовідносинах і є носіями фінансових обов'язків і прав. Вони поділяються на групи:

 

а) суспільно-територіальні утворення;

 

б) колективні суб'єкти;

 

в) індивідуальні суб'єкти.

 

Учасники правовідносин мають бути наділені такою юридичною властивістю, як правосуб'єктність, тобто спроможністю бути носієм прав та обов'язків, здійснювати їх та відповідати за їх реалізацію. Правосуб'єктність включає:

 

— правоздатність - здатність бути носієм прав та обов'язків;

 

— дієздатність - здатність самостійно реалізовувати права та обов'язки.

 

Слід розрізняти суб'єкт фінансового права - тобто особу, яка має правосуб'єктність, та суб'єкт фінансових правовідносин -тобто реальний учасник цих правовідносин.

 

Під об'єктом фінансових правовідносин слід розуміти те, на що направлена поведінка учасників фінансових правовідносин. Об'єктом є гроші або грошові зобов'язання у зв'язку з утворенням і використанням грошових фондів.

 

Права і обов'язки фінансових правовідносин утворюють зміст фінансових правовідносин.

 

Суб'єктивне право - це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідносин.

 

Суб'єктивний обов'язок - це передбачена нормами права міра належної поведінки.

 

У процесі регулювання суспільних відносин можуть скластися два типи зв'язку між суб'єктивними юридичними правами та обов'язками:

 

— правовідносини "пасивного типу" - певним учасникам надаються права на позитивні дії, а на всіх інших покладаються пасивні обов'язки утримуватися від певних дій;

 

— правовідносини "активного типу" - на певних учасників покладаються активні юридичні обов'язки - здійснення позитивних дій, а зміст суб'єктивного права полягає в можливості вимагати цієї поведінки від зобов'язаної особи.

 

Класифікація фінансових правовідносин:

 

1) за матеріальним змістом:

 

— бюджетні;

 

— податкові;

 

— в галузі страхування;

 

— в галузі кредиту;

 

— з приводу регулювання грошового обігу;

 

— в галузі розрахунків;

 

— з приводу валютного законодавства. 2) в залежності від характеру фінансово-правових норм, що лежать в основі фінансових правовідносин:

 

— матеріальні - виникають на основі матеріальних норм фінансового права і виражають правовий статус суб'єктів, що беруть участь у фінансовій діяльності;

 

— процесуальні - в них виражається юридична форма, в якій відбувається отримання державою у своє розпорядження фінансових ресурсів, їх розподіл і використання.

 

Основою виникнення, зміни і припинення фінансових правовідносин є юридичний факт. Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення юридичних правовідносин. До юридичних фактів, як і в інших галузях права, відносять:

 

— дії (правомірні або неправомірні) - вольова поведінка (правопорушення, угоди);

 

— події - це явища, що не залежать від волі людей, але тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.

 

Правомірні дії як вольова поведінка, передбачена фінансово-правовою нормою, поділяються на:

 

— юридичні акти - правомірну дію учасника фінансових правовідносин, спрямовану на отримання правового результату;

 

— юридичні вчинки - правомірну дію, що зумовлює правові наслідки, пов'язані з фактом вольової дії, яка не залежить від бажання суб'єкта відносин.

 

Неправомірні дії являють собою поведінку, що не відповідає приписам фінансово-правових; норм.

 

Отже, фінансові правовідносини - це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав та обов'язків у сфері мобілізації, розподілу й витрачання фондів коштів держави.