Notice: Undefined index: section in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 4

Notice: Undefined variable: return in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 28

Notice: Undefined variable: return in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 28

Notice: Undefined variable: return in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 28

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 81

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 82

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 88

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 90

Notice: Undefined variable: site_content in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 137
Тема 9. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ : Фінансове право - Капаєва Л.М., Лях М.С. : Большая юридическая библиотека

Тема 9. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 

1. Поняття, функції та види державного кредиту

Якщо в країні розвинута економіка і надходження до державного бюджету мають стабільний характер, то така країна не потребує запозичень для фінансування своїх функцій.

 

Проте для фінансування соціальних заходів, реконструкції економіки необхідне залучення зовнішніх запозичень, одержати які з внутрішніх джерел часто неможливо.

 

Державний кредит - ц,е метод добровільної мобілізації державою додаткових грошових коштів в дохід держави. У найза-гальнішому розумінні державний кредит - це відносини позики, в яких однією із сторін завжди виступає держава. Вона може бути кредитором, позичальником або гарантом, хоча в більшості випадків переважає запозичення.

 

В тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або інших зобов'язань, взятих фізичними або юридичними особами, вона є гарантом. На відміну від відносин, а яких держава виступає позичальником або кредитором, що зразу впливають на величину централізованих грошових фондів, гарантування не обов'язково приводить до зміни цих фондів.

 

Особливості державного кредиту:

 

- в якості одного із суб'єктів кредитних правовідносин обов'язково виступає держава

 

- даний спосіб залучення грошових коштів здійснюється за загальними принципами кредитування

 

Державний кредит є складним явищем. Цей процес супроводжується певним ризиком як на стадії виникнення даних правовідносин (чи зацікавляться кредитори можливістю вкладати кошти в державні цінні папери), так і з точки зору доцільності використання запозичених коштів та можливості їх повернення, включаючи винагороду за використання. Наслідком і показником ефективності таких операцій є державний борг.

 

Економічний зміст та юридична природа державного кредиту водночас передбачають надходження до державного бюджету, оскільки суми державних позик становлять його до-ходну частину, та разом з тим ці кошти не дають нових прибутків і повинні погашатися. Кошти державних позик держава може вільно використовувати, але на відміну від інших доходів одержані суми державних позик тягнуть за собою видатки з державного бюджету на погашення державного боргу. Характерні ознаки добровільності, терміновості, платності і поворотності відрізняють кошти державного кредиту від інших доходів держави.

 

Отже, державний кредит - це сукупність суспільних відносин, що виникають з приводу надання і залучення грошових коштів відповідно з та в державний бюджет.

 

Так як обов'язковим суб'єктом правовідносин державного кредиту є держава, ці відносини носять владно-майновий характер. Тобто природа цих відносин фінансово-правова.

 

При отриманні державних позик забезпеченням виступає державне майно, під кредити МВФ - валютні резерви.

 

Цільовим призначенням державного кредиту часто є покриття дефіциту державного бюджету.

 

З досвіду відомо, що найкраще запозичені кошти спрямовувати до виробничої сфери. Залежно від того, які галузі народного господарства фінансуватимуться за рахунок запозичених коштів, визначаються терміни запозичень, з тим щоб сплата процентів та повернення здійснювалися за рахунок одержаних доходів від проінвестованих галузей.

 

Використання позик на погашення заборгованості з заробітної плати, погашення раніше випущених позик не вирішує проблему боргу, і навіть збільшує її.

 

Види державного кредиту:

 

1) в залежності від статусу позичальника:

 

— централізований кредит - цінні папери випускає уряд;

 

— децентралізований кредит - місцеві органи влади.

 

2) в залежності від сфери розміщення боргових зобов'язань:

 

— внутрішні позики - розміщуються в державі;

 

— зовнішні позики - розміщуються за кордоном.

 

3) в залежності від строків погашення державою боргових зобов'язань:

 

— короткострокові позики - поточні, до одного року;

 

— середньострокові - 1-5 років;

 

— довгострокові - понад 5 років. З одного боку, є недоцільними, бо обтяжуються наступні покоління. Але, з іншого боку, чим коротше термін позики, тим складніше систематизувати управління і досягти економічного й соціального ефекту від позики.

 

4) за видами дохідності:

 

— процентні - власники цінних паперів отримують дохід, як правило, з розрахунку фіксованих процентів;

 

— безпроцентні (дисконтні) - цінні папери реалізуються по ціні нижчій їх номіналу, різниця між ціною придбання і номінальною відшкодовується в момент погашення, складаючи дохід;

 

— виграшні - власники цінних паперів отримують дохід при умові включення даного номера цінного паперу в виграшний тираж погашення.

 

Найпоширенішим способом реалізації державного кредиту є державні облігації. Це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Розповсюджуються на добровільних засадах.

 

Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймають відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві ради. Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. Рішення про Їх випуск приймає Кабінет Міністрів України.

 

Іншим видом оформлення державного кредиту виступають казначейські зобов'язання. Їх ознаки аналогічні облігації. Рішення про випуск приймає Кабінет Міністрів України, про випуск короткострокових - Міністерство фінансів України. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

 

Рух державних цінних паперів формує відповідний сегмент фондового ринку. Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Національний банк. Він виступає генеральним агентом з організації функціонування ринку державних цінних паперів. Можуть здійснювати продаж і комерційні банки, отримуючи в розпорядження високоліквідні та надійні активи.

2. Державний борг

Обслуговування і погашення державного боргу - одна з найвагоміших статей державного бюджету.

 

Державний кредит дістає своє відображення у сумах державного боргу, який виникає у держави перед позичальниками. Державний борг - це загальний розмір накопиченої заборгованості держави. Він складається з зовнішнього та внутрішнього боргу. Борг класифікується також за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

 

Граничний обсяг державного боргу, надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період згідно з Законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі перевищення цієї величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів до приведення цієї величини у відповідність з законодавством.

 

Структура державного боргу згідно із законодавством повинна визначатися щорічно Верховною Радою України одночасно із затвердженням Державного бюджету на наступний рік.

 

Внутрішній державний борг - заборгованість держави перед домогосподарствами і фірмами даної країни.

 

До внутрішнього боргу України належить також заборгованість, що утворилася в результаті компенсації гарантованих заощаджень громадян чи інших державних боргових сертифікатів Радянського Союзу, розміщених свого часу серед населення. В Україні виник специфічний державний борг перед населенням через несвоєчасну виплату заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат по інших соціальних програм.

 

Структура внутрішнього боргу згідно з Законом України "Про державний внутрішній борг України" та Постановою Верховної Ради України "Про структуру бюджетної класифікації":

 

1. Заборгованість перед юридичними особами.

 

2. Заборгованість перед банківськими установами:

 

— перед Національним банком України;

 

— за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року;

 

— за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету минулих років;

 

— за іншими позиками та зобов'язаннями;

 

— за компенсаційними виплатами населенню в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху;

 

— за залишками вкладів населення, централізованими колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсаціями за ними;

 

— заборгованість перед іншими банками.

 

3. Заборгованість сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесена на державний борг.

 

4. За сумами, спрямованими на індексацію оборотних коштів державних підприємств та організацій.

 

5. Інша внутрішня заборгованість.

 

6. Заборгованість перед фізичними особами за цінними паперами та компенсаціями за ними.

 

Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

 

Основні причини створення і збільшення державного боргу:

 

— збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

 

— циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

 

— скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування державних витрат;

 

— вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення видатків напередодні виборів для завоювання популярності та збереження влади).

 

3. Правовідносини України з іноземними державними і міжнародними фінансово-кредитними установами в області державного кредиту

 

Інституційна система міжнародних і валютно-фінансових відносин включає численні міжнародні організації. Ці організації об'єднує спільна мета - розвиток співробітництва і забезпечення цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства. До організацій, що мають всесвітнє значення, відносять спеціалізовані інститути ООН:

 

— Міжнародний валютний фонд;

 

— Міжнародний банк реконструкції та розвитку;

 

— Міжнародна асоціація розвитку;

 

— Міжнародна фінансова корпорація - Світовий банк.

 

Відносини України з міжнародними фінансовими організаціями юридичне опосередковуються Законом України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" і угодами між Україною та вказаними організаціями.

 

Програми кредитування Світового банку передбачають ряд операцій, кожна з яких стосується конкретних вимог, пов'язаних з перебудовою і капіталовкладеннями.

 

З Європейським банком реконструкції і розвитку Україна співробітничає по таких напрямках, як енергетика і телекомунікації.

 

Співробітництво з Міжнародним валютним фондом пов'язане з регулюванням валютно-кредитних відносин і наданням Україні допомоги при валютних ускладненнях шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів.

 

Головним призначенням кредитів "стенд-бай" є кредитування макроекономічних програм країнам-членам МВФ. Кошти надаються певними порціями (траншами) через встановлені проміжки часу. Хід виконання кредитної угоди контролюється з допомогою цільових критеріїв. З їх досягненням позичальник отримує наступну порцію кредиту.

 

Стабілізаційні програми розробляє МВФ спільно з країною-позичальником. Програми направлені на використання переважно ринкового регулювання економіки, носять деф-ляційний характер. Вони включають: скорочення державних витрат, особливо на соціальні потреби; збільшення податків на особисті доходи; відміну або зменшення державних субсидій на продовольство і товари широкого вжитку; підвищення облікових ставок, обмеження обсягу кредиту; девальвацію національної валюти, запровадження єдиного валютного курсу, регулювання зовнішньої заборгованості.

 

Для успішного функціонування бюджетної системи держави, погашення бюджетного дефіциту, втілення в життя програм розвитку економіки України необхідно вдосконалити юридичну базу, що регламентує бюджетний процес, розробляти гнучку систему оподаткування, юридичні та економічні концепції і програми з урахуванням світового досвіду, що дозволить вирішити проблему дефіциту державного бюджету, відшукати належні шляхи та способи правового регулювання в області державного кредиту з врахуванням національних довгострокових інтересів і безпеки країни.

 

4. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів України

 

Ринок місцевих запозичень перетворився на істотний сектор національного ринку капіталів, боргові зобов'язання деяких муніципалітетів також котируються на міжнародному фондовому ринку. Проекти, які реалізуються за рахунок залучених коштів, позитивно впливають на місцеві громади, розвиваючи їх інфраструктуру.

 

З досвіду інших країн, кошти для фінансування місцевої інфраструктури мобілізуються із внутрішніх джерел, іноземні запозичення виступають доповненням.

 

Чинне законодавство закріплює право на здійснення запозичень місцевими органами влади. Водночас Бюджетний кодекс України містить ряд обмежень на здійснення таких запозичень. Місцеві органи влади мають право здійснювати тільки внутрішні запозичення. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад 800 тис. мешканців (6 міст).

 

Запозичення до місцевих бюджетів повинні мати цільове призначення. Здійснюються вони лише до бюджетів розвитку, крім випадку взяття позики на покриття тимчасового касового розриву. В цьому випадку місцеві ради можуть отримати короткотермінові позички на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Мінфіном України. Надання міжбюджетних позичок забороняється.

 

Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету і не можуть перевищувати 10% цього фонду. Якщо мало місце порушення графіка погашення, відповідна рада не має права здійснювати запозичення протягом п'яти наступних років.

 

Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями місцевих бюджетів.

 

Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів встановлює Кабінет Міністрів України, відповідно до умов Бюджетного кодексу. Уряд України 24 лютого 2003 р. затвердив постанову "Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів" № 207. Тепер кожен місцевий бюджет може виходити на ринок запозичень.

 

Форми запозичення муніципального органу:

 

— випуск облігацій внутрішніх позик;

 

— укладення угод про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах.

 

Про наміри здійснити запозичення або реструктуризацію боргових зобов'язань місцева рада надсилає Мінфіну письмове повідомлення. За результатами розгляду повідомлення та перевірок робиться висновок про відповідність проекту рішення вимогам, встановленим бюджетним законодавством.

 

Передбачається гласний характер здійснення діяльності у сфері місцевих запозичень. Інформацію про здійснення запозичення місцеві ради подають Мінфіну щокварталу до 15 числа місяця, наступного за звітним. Ці відомості вносяться до загального реєстру запозичень до місцевих бюджетів.