Notice: Undefined index: section in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 4

Notice: Undefined variable: return in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 28

Notice: Undefined variable: return in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 28

Notice: Undefined variable: return in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 28

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 81

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 82

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 85

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 88

Notice: Undefined variable: _SESSION in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 90

Notice: Undefined variable: site_content in /var/www/hkdkest3/data/www/ez2www.com/index.php on line 137
Тема 8. ПОДАТКОВЕ ПРАВО : Фінансове право - Капаєва Л.М., Лях М.С. : Большая юридическая библиотека

Тема 8. ПОДАТКОВЕ ПРАВО

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 

1. Податкове право і податкові правовідносини

Відносини у сфері оподаткування є невід'ємною та провідною частиною фінансового права, оскільки виникають у процесі і зумовлені діяльністю держави по планомірному формуванню цих централізованих та децентралізованих грошових фондів.

 

Інститут податкового права - це складна сукупність фінансово-правових норм, які встановлюють права і обов'язки держави та платників податків, порядок погашення податкових зобов'язань, процес податкового контролю та застосування мір відповідальності, регулюють громадське відношення до встановлення, збирання і стягнення податкових платежів.

 

Інститут податкового права регулює систему правовідносин, яка визначає предмет податкового права і характеризується рядом ознак, які виділяють предмет податкового права в окрему категорію:

 

— державно-владний характер податкових правовідносин,

 

— їх матеріально-грошовий еквівалент,

 

— виражена у фіскальній функції однобічна направленість фінансових ресурсів.

 

Державно-владний характер податкових правовідносин носить безумовний та обов'язковий порядок їх виконання. Держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями і контролює надходження грошових коштів до бюджету.

 

Матеріально-грошовий еквівалент полягає в тому, що будь-якій державі для виконання своїх функцій необхідні фонди грошових коштів. Одним із джерел цих фінансових ресурсів є кошти, які уряд збирає з фізичних та юридичних осіб.

 

Якщо предмет фінансового права охоплює відносини, пов'язані з різнобічним рухом грошових ресурсів, то податкове право виділяє тільки відносини по однонаправленому руху грошових коштів знизу вгору - від платників до бюджетів у формі податків та зборів. Процес перерозподілу і використання державних фінансових ресурсів не є предметом податкового права.

 

Таким чином, предмет податкового права - це сукупність визначених, однорідних, специфічних правовідносин, встановлених і контрольованих державою, що визначають правовий режим надходження грошових коштів від платників податків до держави для формування централізованих та децентралізованих грошових фондів.

 

Метод податкового права - це засіб організації практичного та теоретичного пізнання, зумовлений закономірностями визначеного предмета.

 

Метод податкового права являється фінансово-правовим, в основі якого лежить метод владних розпоряджень, він передбачає використання імперативних норм. При урегулюванні податкових відносин даний метод набуває своєю специфіку, яка складається у змісті правовідносин, а також залежить від статусу суб'єкта держави, його повноважень.

 

Метод примусу (владних розпоряджень) обумовлений самим змістом податкових правовідносин - формуванням бюджетів відповідних рівнів. Яскравим прикладом методу податкового примусу є стаття 67 Конституції України, де сказано, що кожний "зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом".

 

Апріорі методу владних розпоряджень в податковому праві не виключається застосування і використання інших методів податкового права. Так, наприклад, можливість вибору ставки оподаткування дає можливість формувати податкову політику суб'єктам підприємницької діяльності на власний розсуд, шляхом використання рекомендацій, узгоджень, пропаганди, що обумовлює метод переконання. Але деяка свобода дій підпорядкованих

 

державі суб'єктів обмежена все ж тими владними розпорядженнями держави і можлива лише в межах делегованих суб'єкту прав.

 

Податкові правовідносини - це відносини, що виникають на підставі податкових норм, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв'язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктивними правами та обов'язками, пов'язаними зі сплатою податків.

 

Однією із сторін податкових правовідносин завжди виступає держава. Специфіка податкових правовідносин:

 

— цільова системність - система податкових правовідносин підпорядкована встановленню податків;

 

— формальна визначеність - нормами регулюються чітко визначені зв'язки між суб'єктами правовідносин;

 

— забезпеченість державним примусом.

 

Податкові закони регулюють відносини між:

 

— державою і платниками - стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення і справляння податків;

 

— державою і органами місцевого самоврядування - щодо розмежування їх прав законодавчої компетенції у податковій сфері;

 

— між державою і органами, що забезпечують справляння податків - з приводу визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за забезпечення своєчасного надходження податків;

 

— між органами податкової служби і платниками - стосовно взаємних прав і обов'язків і механізму їх реалізації.

2. Податки: поняття, значення та функції'. Принципи опода ткування

 

 

Першим поняття "податок" визначив А.Сміт як тягар, що накладається державою у формі закону. Риси податків:

 

— обов'язковість платежу;

 

— переважно перехід права власності при сплаті податку;

 

— індивідуальна безоплатність;

 

— регулярність стягнення.

 

У статті 2 Закону України "Про систему оподаткування в Україні" визначається поняття податку і збору (обов'язкового платежу), але окремих визначень податку або збору законодавець не дає в жодному акті, тим самим формально стирає принципові відмінності між податком та збором.

 

Справа в тому, що законодавець, визначаючи дані поняття -"податок", "збір", поставив між ними прийменник "і", що має на увазі деяку еквівалентність, ідентичність або подібність характерів.

 

Це може бути обумовлено змістом фіскальної функції, який виражається в тому, що і податок, і збір, відповідно до статті 2 наведеного Закону, слід розуміти як обов'язковий внесок, що здійснюється платниками.

 

Віднести той чи інший платіж до розряду податків або зборів можливо лише виходячи із його назви на підставі статті 14 вказаного Закону. В силу "традицій" платіж, що є податком, може бути названо митом, збором, і навпаки, хоча існують певні відмінності.

 

Так, при сплаті мита або збору, платник в тій чи іншій мірі безпосередньо відчуває платність платежу, податки ніколи не бувають індивідуально платними.

 

Податки не мають характеру цільового призначення у відмінну від внесків та відрахувань у державні цільові фонди.

 

Таким чином, з юридичної точки зору, податок - встановлена законом безумовна форма відчуження власності фізичних та юридичних осіб на користь суб'єктів публічної влади. При цьому податок являється індивідуально безплатним, стягується на умовах безповоротності, законодавче встановленими методами державного примушування в одноосібному порядку і не носить характер контрибуції або покарання.

 

Групи податків за Законом "Про систему оподаткування в Україні":

 

— загальнодержавні;

 

— місцеві.

 

У теорії податкового права систему оподаткування прийнято називати податковою системою. Точніше, та сукупність податків та зборів (обов'язкових платежів) у бюджети та в державні цільові фонди, які збираються у встановленому законами України порядку, складає, на підставі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування", систему оподаткування, і є податкова система.

 

Податкова система - це сукупність податків, зборів та інших платежів у бюджет та державні цільові фонди платників податків та органів, які здійснюють контроль за правильністю нарахування, повною та своєчасною сплатою їх у визначеному законом порядку.

 

Система оподаткування тим ефективніша, чим вона більш зручна як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контролюючі функції.

 

Податкова система повинна забезпечувати раціональне співвідношення між інтересами держави в одержанні джерел для покриття державних витрат і інтересами платників у сплаті податку в такому розмірі, щоб це не суперечило їх особистим та виробничим інтересам та інтересам суспільства в цілому. Тобто, податкова система повинна відображати не тільки фіскальні інтереси держави, але й сприяти раціональному розподілу та використанню національного доходу. Податкова система повинна мати логіку і закономірності, бути здатною самостійно реагувати на різні потреби, викликані реалізацією різноманітних та розчленованих соціально-економічних зв'язків у суспільстві.

 

Функції оподаткування - це дії інституту податкового права, направлені на досягнення певного результату. Іншими словами - це та роль, яку виконує інститут оподаткування в державі і суспільстві як у правовому, так і в економічному аспекті.

 

Принципи системи оподаткування за законодавством в

 

Україні:

 

— стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного виробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

 

— стимулювання підприємницької виробничої діяльності і інвестиційної активності;

 

— обов'язковість;

 

— рівнозначність і пропорційність;

 

— рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації, забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання і громадян;

 

— соціальна справедливість;

 

— стабільність;

 

— економічна обґрунтованість;

 

— рівномірність сплати;

 

— компетенція;

 

— єдиний підхід;

 

— доступність.

3. Джерела податкового права

Методи податкового права мають обов'язкове законодавче закріплення, що передбачено ст. 92 Конституції України, відповідно до якої "Виключно законами України встановлюються... система оподаткування, податки і збори".

 

Основним актом, що закріплює основи побудови податкової системи України, порядок встановлення і введення в дію податків, види податків, права та обов'язки платників податків, порядок розподілення податків між бюджетами різних рівнів та контроль за виконанням податкового законодавства, є Закон України "Про систему оподаткування" в редакції від 25 червня 1991 року з наступними змінами та доповненнями.

 

Податкове законодавство - це система законодавчих актів, що містять правові норми, які встановлюють правила поведінки сторін у податковій сфері. Податкове законодавство виступає формою реалізації податкового права та містить достатньо широке коло нормативних актів, які регулюють оподаткування. Принципи податкового законодавства:

 

— об'єднання інтересів держави, органів місцевого самоврядування та платників;

 

— встановлення податків виключно законами;

 

— пріоритет податкового закону над неподатковим;

 

— захист від незаконного оподаткування платників;

 

наявність усіх елементів податкового механізму в податковому законі.

 

Податкове законодавство має персоніфікований та строковий характер.

 

Слід сказати, що важливою умовою створення якісно нової системи оподаткування України є усунення колізій і конкуренції норм законодавства, які регулюють податкові правовідносини, розробка податкових законів, які не містять двозначних положень, удосконалення правового механізму регулювання податкових правовідносин, а також взаємний контроль за виконанням покладених функцій в рамках встановлених принципів.

4. Елементи податкового закону

Закріплений в ст. З Закону України "Про систему оподаткування в Україні" принцип єдиного підходу, який передбачає забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку та збору, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку та збору, податкового періоду, ставок податку та збору, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг. Тобто податкові правовідносини виникають лише на підставі законодавчого акту, прийнятого у відповідності зі ст. 92 Конституції України і Законом України "Про систему оподаткування", в якому обов'язково повинні бути визначені наведені вище елементи закону.

 

Елементи закону про податок

 

Суттєві - ті, без яких податкове зобов'язання і порядок його виконання не можуть вважатись визначеними: платник податку (суб'єкт податку), об'єкт податку, предмет податку, метод обліку податкової бази, податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставка і метод оподаткування, порядок розрахунку податку, звітний період, строки сплати податку, способи і порядок сплати, податкові пільги.

 

Факультативні - ті, відсутність яких не впливає на міру визначеності податкового зобов'язання, однак суттєво знижує гарантії належного виконання цього зобов'язання. До них відносяться: порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум податку, відповідальність за податкові правовідносини.

 

Суб'єкт оподаткування. Закон України „Про систему оподаткування в Україні" встановлює, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

 

Даний Закон не містить критерію розмежування суб'єктів оподаткування за принципом юридичного та фактичного обов'язку сплати податків і зборів. Таке розмежування дається лише в науковій літературі.

 

Суб'єкт оподаткування - це особа, на яку покладено обов'язок сплатити податок. Носій податку - це особа, яка несе тягар оподаткування.

 

Ці категорії можуть співпадати в одній особі залежно від методу стягнення податків. Так, при прямому оподаткуванні суб'єкт і носій податку співпадають; при непрямому оподаткуванні формальний платник - суб'єкт перераховує реальні кошти носія податку, отримані першим при реалізації.

 

Платник податку може визнаватись суб'єктом оподаткування одним або декількома податками в залежності від діяльності, яку він здійснює, володіючи майном, або за інших обставин, у випадку наявності яких виникає податковий обов'язок.

 

Податковий агент - особа, інша ніж платник податку, на яку покладається обов'язок відносно нарахування податку, утримання його з платника і перерахування в бюджети сум податків.

 

Об'єкт оподаткування. Згідно зі ст. 6 Закону України „Про систему оподаткування в Україні" об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робі, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

 

З визначення видно, що законодавець виділяє найбільш розповсюджені із видів об'єктів оподаткування і не дає вичерпного переліку, залишаючи його відкритим з обов'язковим визначенням об'єктів законами України про оподаткування.

 

Таким чином, об'єкт оподаткування - це ті юридичні факти (дії, події, стани), які обумовлюють обов'язок суб'єкта сплатити податок.

 

Податки в залежності від характеру зв'язку „суб'єкт оподаткування" - „об'єкт оподаткування":

 

— податки (побудовані за принципом резидентства);

 

— територіальні податки (побудовані за принципом тери-торіальності).

 

Перший критерій приймає до уваги виключно характер постійного місцеперебування (резидентства) платника податку на національній території, другий - базується на національній належності джерела доходу. Платників податків поділяють на резидентів (таких, що мають постійне місцеперебування в певній державі) і нерезидентів (таких, що не мають у ній постійного місцеперебування). У резидентів оподаткуванню підлягають доходи, отримані як на території даної країни, так і за її межами (повний податковий обов'язок), у нерезидентів -тільки доходи, отримані із джерел в даній державі (обмежений податковий обов'язок).

 

Критерій територіальності встановлює, що оподаткуванню в даній країні підлягають доходи, що вилучаються тільки на її території. Відповідно, будь-які доходи, що отримуються за кордоном, звільняються від податків у цій країні.

 

Різниця полягає в тому, що в резидентських податках суб'єкт визначає об'єкт податку, а в територіальних - навпаки. На практиці використовується поєднання обох принципів.

 

Будь-який із цих критеріїв, при умові його однорідного використання, в принципі виключав би всяку можливість подвійного оподаткування, тобто оподаткування одного суб'єкта в один період часу аналогічними видами податків у двох і більше країнах.

 

Джерело податку - це кошти, за рахунок яких може бути сплачено податок. Виділяють всього два джерела податку -дохід (основне джерело) і капітал платника податку (резервне джерело).

 

Предмет оподаткування - риси фізичного характеру (а не юридичні), які обумовлюють стягнення відповідного податку.

 

Таким чином, юридичний зв'язок предмета оподаткування з платником податку обумовлює об'єкт оподаткування.

 

Масштаб податку - фізична характеристика предмета оподаткування, якийсь параметр виміру, вибраний із множини можливих для розрахунку податку. Масштаб податку встановлюється по кожному податку окремо і є єдиним для розрахунку та обліку податку.

 

Одиниця оподаткування - одиниця масштабу оподаткування, яка використовується для кількісного вираження податкової бази.

 

Податкова база за своїм змістом є об'єктом оподаткування, скоригованим і підготовленим до застосування податкової ставки, розрахунку суми податку, що підлягає сплаті в бюджет. Вона служить для того, щоб кількісно виразити об'єкт оподаткування. Податкова база може співпадати або не співпадати з об'єктом оподаткування.

 

Багатьом об'єктам оподаткування властива протяжність в часі, повторюваність. З метою визначення результату необхідно періодично підводити підсумки. Строк підведення підсумків (кінцевих або проміжних) є одним із елементів закону про податок. Податковий період - строк, протягом якого завершується процес формування податкової бази, визначається розмір податкового зобов'язання.

 

Податкові періоди класифікують:

 

— за процесом формування податкової бази - початковий, триваючий, останній,

 

— за строками - місячний, квартальний, річний та ін.

 

Звітний період - це строк подання в податковий орган звітності.

 

Ставка податку - це розмір податку на одиницю оподаткування.

 

Ставки в залежності від методу встановлення:

 

— тверді - встановлюються в абсолютних одиницях;

 

— процентні - встановлюються в процентах від одиниці оподаткування.

 

Ставки за змістом:

 

— маргінальні - вказують безпосередньо у відповідному законі про податок;

 

— фактичні - визначаються як відношення сплаченого податку до податкової бази;

 

— економічні - це відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу.

 

Порівняння економічних і фактичних ставок найбільш рельєфно характеризує наслідки оподаткування.

 

Ставки за показником впливу податків на суспільні процеси (податковим тиском):

 

— базова;

 

— підвищена;

 

— знижена.

 

Податкові пільги - це повне або часткове звільнення платника податку від сплати податків, зборів.

 

Метою запровадження податкових пільг є пряме або непряме скорочення розміру податкового зобов'язання платника податку.

 

Законодавство при наданні податкових пільг виділяє однорідну категорію платників, які характеризуються певними ознаками, і обумовлює економічну доцільність формування пільгового податкового тиску.

 

Групи податкових пільг:

 

— вилучення - це податкова пільга, направлена на виведення з-під оподаткування окремих предметів оподаткування;

 

— ставки - це пільги, які направлені на скорочення податкової бази.;

 

— податкові кредити - це пільги, направлені на зменшення податкової ставки або загальної суми. Види пільг в залежності від форми надання:

 

— зниження ставки податку,

 

— скорочення загальної суми,

 

— відстрочення або розстрочення сплати податку,

 

— повернення раніше сплаченого податку,

 

— залік раніше сплаченого податку,

 

— заміна сплати податку натуральним виконанням. Методи обліку доходів і витрат платника податку. Ведення обліку доходів і витрат обумовлено метою здійснення податкового контролю, а також розрахунком та сплатою податків і зборів платниками податків.

 

Методи обліку доходів, витрат

 

 

 

Касовий метод - враховує момент отримання коштів і здійснення виплат в натурі; пов'язаний з моментом реального отримання платником податку права власності на доходи і моментом відчуження цього права при витратах

 

Накопичувальний метод -враховує момент виникнення майнових прав і обов'язків незалежно від того, чи отримані кошти і здійснені виплати насправді

 

Метод „першої події" - облік доходів і витрат платника податків здійснюється по першій із подій

 

Податковий облік доходів і витрат ведеться платником податків або його законним уповноваженим представником на протязі всього податкового періоду з застосування встановлених норм і правил обліку, на основі документально підтверджених даних.

 

В конкретних законах про податки використовуються різні методи оподаткування.

 

Метод оподаткування - це порядок зміни ставки податку в залежності від росту податкової бази.

 

Методи оподаткування:

 

— рівний - для кожного платника податку встановлюється рівна сума податку;

 

— пропорційний - для кожного платника податку рівна ставка (а не сума) податку, яка не залежить від величини бази оподаткування і з ростом бази податок зростає пропорційно;

 

— прогресивний - з ростом податкової бази зростає ставка податку:

 

— проста розрядна прогресія - податкова база розбивається на окремі розряди, для кожного розрядку податок визначається у вигляді абсолютної суми;

 

— проста відносна прогресія - до загального розміру податкової бази також встановлюються розряди, але для кожного розряду визначаються різні ставки (як тверді, так і процентні);

 

— складна прогресія - податкова база розподілена на податкові розряди, але кожний розряд існує самостійно, обкладається окремо по своїй ставці;

 

— приховані системи прогресії - фактична прогресія досягається не шляхом встановлення прогресивних ставок податку, а встановленням неоднакових вирахувань з податкової бази для доходів, що входять в різні розряди, тобто використанням системи пільг для доходів;

 

— регресивний - з ростом податкової бази відбувається скорочення розміру ставки.

 

Використання різних методів оподаткування шляхом поєднання їх окремих елементів передбачає метод змішаного оподаткування.

 

Суб'єкти розрахунку і сплати податку:

 

— платник податку;

 

— податковий орган;

 

— третя особа (представник, збирач податку, податковий агент). Способи розрахунку і сплати податку:

 

— некумулятивна система - обкладання податкової бази частинами, без врахування зв'язку з іншими джерелами доходів; по закінченню податкового періоду необхідний перерахунок сумарного доходу, а також, можливо, доплата податку;

 

— кумулятивна система - податок розраховують з загальної суми доходу з урахуванням суми пільг, розрахованих також наростаючим підсумком.

 

Стадії процесу розрахунку податку:

 

— визначення об'єкта оподаткування;

 

— визначення бази оподаткування;

 

— вибір ставки податку;

 

— можливість застосування податкових пільг;

 

— розрахунок суми податку. Способи сплати податку:

 

— за декларацією - платник зобов'язаний надавати в установлений строк в податковий орган офіційну заяву (декларацію) про свої податкові зобов'язання; на її основі податковий орган розраховує податок і вручає платнику повідомлення про сплату або платник сплачує податок самостійно в установлений строк;

 

— біля джерела доходу - платник отримує частину доходу за вирахуванням податку, розрахованого і утриманого органом, який здійснює виплату; для платника цей спосіб сплати податку діє як автоматичне утримання, що передує отриманню доходу;

 

— кадастровий спосіб сплати - момент сплати податку не пов'язаний з моментом отримання доходу. Кадастр - це реєстр, який встановлює перелік типових об'єктів, що класифікуються за зовнішніми ознаками, і встановлює середню дохідність об'єкта оподаткування. Для сплати таких податків встановлюються фіксовані строки їх внесення. Строки сплати податків - це визначені в законі про податок події або дати, які тісно пов'язані з моментом виникнення і припинення податкового обов'язку, а у випадку його невиконання - з наслідками, що витікають із обов'язку .

 

Податковий обов'язок, не виконаний в повному обсязі і у встановлений строк, породжує податковий борг. Для повного погашення податкового обов'язку в випадку необхідності закон передбачає застосування додаткових процедур: податковий борг, податкова застава і арешт активів, розстрочення й відстрочення сплати, а також фінансову відповідальність та ін.

5. Кваліфікаційні ознаки податкового правопорушення

Ненадходження запланованих податків є підставою для неможливості виконання видаткової частини бюджету.

 

Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів:

 

— правомірного обходу податку;

 

— ухилення від сплати податків.

 

В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. В даному випадку платник використовує прогалини законодавства, що пов'язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант.

 

Ухилення від сплати податку - це правопорушення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні платником своїх обов'язків по сплаті податку.

 

Неправомірним у системі податкового права є також стягнення надлишкових сум податків - умисні дії працівників податкових органів по необгрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників.

 

Ознаки правопорушень:

 

— суспільна небезпека;

 

— протиправність - порушення норм права;

 

— винність;

 

— караність.

 

Отже, податкове правопорушення - це протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність), що виражається у невиконанні або неналежному виконанні платниками податків фінансових обов'язків перед бюджетом, державними цільовими фондами або в порушенні органом (посадовою особою) державної податкової служби прав і законних інтересів платників податків, за яке встановлено юридичну відповідальність.

 

Види податкових правопорушень:

 

1) залежно від об'єкта:

 

— ухилення від сплати податку, іншого обов'язкового платежу - найчастіше трапляється і є найнебезпечнішим;

 

суспільна небезпека полягає в тому, що воно ставить правопорушника у вигідніше становище порівняно з добросовісним платником; завдаються фінансові збитки державі; недоплата має покриватися за рахунок інших платників, інших і нових податків;

 

— заниження об'єкта оподаткування;

 

— несвоєчасна сплата податку, іншого обов'язкового платежу;

 

— неподання (несвоєчасне подання) податкових декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків, обов'язкових платежів до податкових органів;

 

— неподання (несвоєчасне подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів;

 

— недопущення перевіряючих для обстеження приміщень, що використовується для отримання доходів.

 

2) залежно від направленості дій:

 

— проти системи податків;

 

— проти прав і свобод платників податку;

 

— проти порядку проведення бухобліку та звітності;

 

— проти контрольних функцій податкових органів.

 

3) залежно від ступеня суспільної небезпеки:

 

— податкові злочини;

 

— податкові правопорушення.

 

Податки, інші обов'язкові платежі, не сплачені у встановлені строки, а також пеня та штрафи, застосовані до платника, визнаються податковою заборгованістю. За наявності податкової заборгованості платник не притягується до юридичної відповідальності у разі:

 

1) надання йому відстрочення (розстрочки) на умовах податкового кредиту;

 

2) списання податкової заборгованості, яке проводиться у випадках, передбачених законодавством;

 

3) реструктуризації заборгованості, яка проводиться відповідно до законодавства.

6. Інститут податкового примусу

Примус у галузі оподаткування являє собою систему заходів, що застосовується уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов'язку по сплаті податку і притягнення до відповідальності при вчиненні податкового правопорушення.

 

Соціальне призначення правового примусу полягає головним чином в тому, що йому призначено грати правоохоронну роль, тобто забезпечувати її реальне функціонування, досягнення "ефекту гарантованого результату".

 

Правовий примус існує в межах правоохоронних відносин і виражає реакцію держави на неправомірну поведінку учасників відносин, на перешкоди, що виникають у функціонуванні правової системи.

 

Ознаки заходів податкового примусу:

 

1) регулюються нормами фінансового права, а також адміністративно-процесуальними (інколи і нормами кримінального права);

 

2) застосовуються по відношенню до фізичних і юридичних осіб;

 

3) використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів;

 

4) припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання;

 

5) припускають позасудове застосування заходів податкового примусу;

 

6) податковий примус поєднує стягнення податкових платежів (у розмірах, що зумовлені певними податковими обов'язками платників) і додаткові стягнення (з урахуванням санкцій за прострочення, ухилення від виконання податкових обов'язків).

 

Принципи податкової відповідальності:

 

— невідворотності - у разі вчинення податкового правопорушення платник податку неминуче повинен зазнати заходів податкової відповідальності;

 

— законності - застосування податкових санкцій у суворій відповідності з законом;

 

— справедливість - встановлення міри покарання, адекватної мірі податкового правопорушення.

7. Фінансові санкції за порушення податкового законодавства

Санкції фінансово-правових норм - стягнення донарахованих сум податків, інших обов'язкових платежів:

 

- штрафи,

 

- пеня.

 

У даному разі йдеться саме про перелік санкцій, які визначаються у фінансово-правових нормах (у даному разі податкових), однак ці санкції не є в чистому вигляді фінансовими.

 

Рішення про застосування фінансових санкцій приймається на підставі акта перевірки.

 

З 1 січня 2001 р. в Україні діє спеціальний закон, який встановлює перелік санкцій за порушення податкового законодавства "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

 

У ньому податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене з платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

 

Примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Активи можуть бути примусово стягнені виключно за рішенням суду.

 

Штраф - плата у фіксованій сумі у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених законодавством.

 

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення такого податкового боргу чи на день його (або його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

 

Якщо банк є безпосереднім порушником термінів зарахування податків на бюджетні рахунки від платників податків, він нестиме відповідальність, сплачуючи пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

 

Платники податків мають право на оскарження дій представників податкової служби щодо застосування фінансових санкцій.

8. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства

Керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій в разі порушення норм податкового права можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності. Під посадовими особами розуміються особи, які здійснюють функції представників влади, а також обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, чи виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

 

Накладаються міри адміністративної відповідальності відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП).

 

Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення - винного умисного або необережного діяння або бездіяльності, що посягає на суспільні відносини, що охороняються законом.

 

Адміністративна відповідальність передбачена у таких випадках:

 

— порушення законодавства у фінансових питаннях;

 

— ухилення від подачі декларації про доходи;

 

— ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України та порушення порядку обчислення і сплати внесків по соціальне страхування.

 

Для ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення обов'язковою умовою є протокол про адміністративне правопорушення. Його підписують працівник податкового органу та порушник. Протокол протягом 15 днів розглядає керівник податкового органу. Потім призначається час і місце розгляду справи. За його результатами виносять постанову про накладення адміністративного штрафу або про припинення справи.

 

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а за тривалого правопорушення - через два місяці з дня його виявлення.

 

Платники податків мають право на оскарження дій представників податкової служби щодо застосування адміністративної відповідальності. Можливі варіанти рішень податкової адміністрації:

 

— залишити постанову без змін;

 

— скасувати постанову і надіслати справу на новий розгляд;

 

— скасувати постанову і закрити справу;

 

— зменшити розмір штрафу.

 

У податкових правовідносинах суб'єктом, який допустив порушення податкового законодавства, може бути посадова особа органу державної податкової служби. В такому разі застосовують заходи дисциплінарної відповідальності.

 

Якщо неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби платнику податків завдано збитків, податкові органи притягуються до цивільно-правової відповідальності. Збитки відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Спори розв'язуються в судовому порядку.

9. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства

За ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів у значних розмірах платники можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

 

Об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок оподаткування.

 

Предмет злочину - податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять до системи оподаткування.

 

Суб'єкти злочину:

 

— службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;

 

— особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

 

— будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.

 

Неподання податкових декларацій або приховування (заниження) об'єктів оподаткування не є закінченим злочином. Злочин -дії, які призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних, великих та особливо великих розмірах.

 

У разі, коли мали місце ненавмисні дії, недбале виконання службових обов'язків, можна говорити про застосування кримінальної справи за ознаками такого вчинку, як службова недбалість.

 

Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачене цією статтею, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції).

 

Тяжкість покарання залежить від розміру завданих державі збитків: значного, великого, особливо великого.