Тема 7 РІЗНОВІВИДИ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

План

1. Прибутковий податок з громадян

2. Податок на промисел

3. Податок з прибутку підприємств

4. Непрямі податки

5. Поняття податкового правопорушення

6. Види відповідальності за податкові правопорушення

Мета заняття: визначити механізм правового регулювання податків.

 1. Прибутковий податок з громадян

У податковій системі України встановлені податки, що сплачуються юридичними особами і фізичними особами-підприємцями, а також податки, які сплачують тільки гро­мадяни. До останніх відносяться прибутковий податок з гро­мадян і податок на промисел. Введена також група податків, що сплачуються юридичними особами і громадянами, — податок на землю, податок з власників транспортних за­собів.

У тому разі, коли громадяни зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, вони сплачують податок на додану вартість, акцизний збір (по підакцизних товарах), податок з прибутку.                                

По прибутковому податку з громадян своєрідно склада­ються податкові правовідносини між суб'єктами. У тих ви­падках, коли податок утримується з сукупного доходу за місцем основної роботи і по сумісництву (від виконання робіт разового характеру на підприємствах, в організаціях, неза­лежно від форм власності), суб'єктом податкових правовідно­син за громадянина виступає юридична особа, яка виплачує винагороду за працю, відповідальна за стягнення і перера­хування в бюджет прибуткового податку (керівник і голов­ний бухгалтер). Громадянин — фактичний платник цього податку, якщо крім доходів за основним місцем роботи він має інші джерела доходу, у податкові правовідносини всту­пає тільки по закінченню календарного року, після подання у податкову адміністрацію за місцем проживання до 1 бе­резня наступного року декларації про всі отримані за рік доходи. Він зобов'язаний особисто протягом 10 днів спла­тити донараховані суми податку.

Якщо ж громадянин має доходи тільки за основним місцем роботи — він не є безпосереднім суб'єктом податкового права, усі зобов'язання і відповідальність за нього несе організація, що виплачує доход і стягує податок.

Громадяни, які мають доходи від підприємницької діяль­ності без створення юридичної особи, безпосередньо висту­пають суб'єктами податкових правовідносин. Вони наділені відповідними правами, зобов'язаннями і несуть відпові­дальність за порушення норм податкового права.

При оподаткуванні громадян існують істотні розбіжності як порівняно з оподаткуванням юридичних осіб, так і по кожному з податків. Ці розбіжності криються:

— у механізмі оподаткування (порядку нарахування, тер­мінах сплати);

— у порядку стягнення несплачених у строк податків. Не сплачені у строк податки стягуються з громадян недоїмників тільки за рішенням суду або за виконавчими написами но­таріальних контор.

З метою повноти охоплення обліком усіх платників подат­ку — громадян і юридичних осіб, обліку їх доходів, своєчас­ності сплати податків з 1 січня 1996 р. створений Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'яз­кових платежів, у якому кожному громадянину-платнику при­своюється індивідуальний ідентифікаційний номер, а Поста­новою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України” введено Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України.  Прибутковий податок з громадян є основним податком з фізичних осіб. Він сплачується на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. “Про прибутковий Податок з громадян” з наступними змінами і доповненнями.

—Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподатку­вання) є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, як ті, що постійно проживають в Україні (не менше 183 днів у календарному році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, з доходів, отриманих з джерел на її території.

 Нарахування його робиться за інструкцією “Про прибутко­вий податок з громадян” № 17 від 18 травня 1993 р. (зареєст­рована в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. № 64).

Податок сплачують фізичні особи незалежно від віку (у тому числі неповнолітні, що мають доходи), громадянства, статі, сімейного, соціально-майнового стану.

Об'єктом оподаткування у громадян є сукупний опо­датковуваний дохід за календарний рік, який складаєть­ся з місячних сукупних оподатковуваних доходів, що включають грошову оплату, (в національній і іноземній валюті) і натуральну оплату, нараховану за вільними (рин­ковими) цінами, які діють на момент її отримання, крім натуральної оплати, що отримується громадянами від сільськогосподарських підприємств, коли дохід визна­чається, виходячи з очікуваної собівартості відповідної продукції'.

Громадяни з постійним місцем проживання в Україні, які отримують доходи за межами України, включають їх у склад сукупного оподатковуваного доходу в Україні. Суми податків, сплачені за кордоном, зараховуються при сплаті податку в Україні за наявності письмового підтвердження. До того ж, переплата податку за кордоном в Україні не враховується і не повертається.

Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила оподаткування, ніж передбачені законодавством Ук­раїни, діють норми міжнародного договору.

У склад сукупного оподатковуваного доходу не включа­ються: допомога по вагітності і родах; одноразові допомоги при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною; грошові виплати матері (батькові), що доглядають трьох чи більше дітей у віці до 16 років; допомога по догляду за дити­ною-інвалідом; допомога на дітей одиноким матерям; допо­мога на дітей військовослужбовців строкової служби; суми отриманих аліментів; пенсії; грошове забезпечення і вина­города, що отримується військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ; компенсаційні виплати у грошовій і натуральній формі. (Закон України від 14 лютого 1996р. “Про внесення змін і доповнень у Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибут­ковий податок з громадян””. (Крім компенсаційних виплат за невикористану відпустку при звільненні); суми, що отримані в результаті відчуження майна, що належить громадянам на праві власності, за нотаріальне посвідчення якого сплачується державне мито; суми на поховання; доходи громадян від продажу виро­щуваної в особистому підсобному господарстві, на приса­дибній, дачній і садовій ділянці продукції рослинництва, бджільництва, скота, кролів, нутрій, птахів; суми, отри­мані в результаті успадкування і дарування; виграші по облігаціях державних займів і лотереях, проценти та виг­раші по вкладах в установи банків, за ощадними сертифі­катами і державними казначейськими зобов'язаннями; суми, отримані громадянами по обов'язковому і добро­вільному страхуванню; суми матеріальної допомоги неза­лежно від її розміру, що надається за рішенням уряду Ук­раїни у зв'язку зі стихійними лихами, аваріями і катаст­рофами, органами самоуправління, профспілками, фон­дом соціального страхування, добродійними фондами і іно земними державами; суми доходів, що направляються у джерела їх отримання на придбання акцій, і суми, інвес­товані на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності; суми, перераховані по заявах громадян у відділення добродійних і екологіч­них фондів, а також бюджетним організаціям, установам культури, освіти, науки, охорони здоров'я і соціального забезпечення у межах дванадцяти неоподатковуваних мінімумів на рік.

Пільги по прибутковому податку представлені у формі зменшення сукупного оподатковуваного доходу окремим категоріям платників за наявності у них підстав згідно чин­ного законодавства. У розмірі одного неоподатковуваного мінімуму — 17 гривен' зменшується сукупний доход всіх громадян — платників податків, за винятком сум, //Указ Президента України від 21 листопада 1995 р. “Про внесення змін в Указ Президента України від 13 вересня 1994р. № 519 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму і ставки прогресивного оподаткування доходів громадян”//.сплачуваних за роботу по сумісництву, виконання робіт не за ос­новним місцем роботи. Додатково сукупний оподатковува­ний дохід зменшується за кожний місяць одному з батьків на кожну дитину у віці до 16 років у розмірі одного неопо­датковуваного мінімуму, за умови, якщо місячний сукупний доход сім'ї не перевищує розміру десяти неоподатковуваних мінімумів. До десяти неоподатковуваних мінімумів змен­шується сукупний доход громадян, які постраждали від Чор­нобильської катастрофи і віднесені до 1 і 2 категорій. Су­купний оподатковуваний прибуток зменшується на суму до 5 неоподатковуваних мінімумів (включаючи вже врахованих на робітника і дітей) інвалідам з дитинства, інвалідам І та II групи; громадянам, потерпілим від Чорнобильської катаст­рофи і віднесеним до 3 і 4 категорій.

Особам, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 р. “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідно до ст.23 Закону Ук­раїни “Про Державний бюджет на 1994 рік” і у межах, визначених Постановою Верховної Ради України від 25 квітня 1996 року №46/96 ВР “Про деякі питання сплати прибуткового податку з громадян”, сукупний оподатко­вуваний дохід зменшується на 15 неоподатковуваних мінімумів.

Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” передбачений спеціальний порядок оподаткування груп платників: за місцем основної роботи (служби, навчання) і прирівняних до них доходів (Розділ II); не за місцем основної роботи (Розділ III); від підпри­ємницької діяльності та інших доходів (Розділ IV); про опо­даткування громадян, що не мають постійного місця про­живання в Україні (Розділ V); про оподаткування доходів іноземних громадян і осіб без громадянства (Розділ VI).

Податок стягується за прогресивними ставками (ст.7 Декре­ту), встановленими з урахуванням розміру сукупного доходу.

Нарахування, стягнення і перерахування прибуткового податку в бюджет проводиться юридичними і фізичними осо­бами, що здійснюють виплати податків з місячного сукуп­ного оподатковуваного доходу з наданням пільг, передбаче­них чинним законодавством. Стягнення і перерахування прибуткового податку проводиться за минулий місяць одночас­но з отриманням грошей в установах банку на виплату до­ходів. За прострочення перерахування сум стягнутого по­датку сплачується пеня у розмірі подвійної середньорічної облікової ставки Національного банку, поділеної на 360 днів і помноженої на кількість прострочених днів'. •' Оподаткування громадян, що отримують доходи не за місцем основної роботи, за виконання робіт за сумісницт­вом, за виконання разових та інших робіт, виконуваних на основі договорів цивільно-правового характеру, і доходів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи, отримують доходи від здійснення підприємницької діяльності, прово­диться за ставкою 20% з наступним перерахуванням сукуп­ного доходу за рік при наданні податковим органам подат­кової декларації до 1 березня наступного року.

Підприємства, організації, установи і фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, виплачуючи громадя­нам (що обов'язково мають ідентифікаційний номер) дохо­ди не за місцем основної роботи, зобов'язані протягом ЗО днів після виплати надіслати до податкових органів за місцем проживання робітника довідку ф. №2 про отримані доходи і стягнуті податки.

Оподаткування доходів від здійснення підприємницької діяль­ності та інших доходів проводиться, виходячи із сукупного чистого доходу, який визначається як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій і натуральній формі) і доку­ментально підтвердженими затратами. Якщо ці затрати не можуть бути підтверджені документами, то вони облікову­ються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків у відсотках до валового доходу. Норми таких затрат визначені Головною державною податковою адмініст­рацією України і Державним комітетом України після узгодження з Міністерством економіки України зі сприяння малим підприємствам і підприємництву, за аналогією зі скла­дом валових затрат на підприємстві при розрахунку податку з прибутку. //Див.Закон України “Про внесення змін у статтю 21 Декре­ту Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, інструкцію “Про прибутковий податок з громадян”, затверджену наказом ГДПІ від 16 жовтня 1996р.

Податок з фактичного річного доходу нараховується по­датковими органами за місцем постійного проживання плат­ника, а якщо діяльність здійснюється в іншому місці — за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідом­ленням податковому органу за місцем постійного прожи­вання громадянина про розмір отриманого доходу і сплаче­ного податку за рік.

За вибором платника податку прибутковий податок може сплачуватись авансом з оціночного доходу, за іншими вида­ми підприємницької діяльності — з розрахункового доходу по фіксованих розмірах плати за патент, з наступним пере­рахунком податку з фактичного річного доходу, якщо він перевищує розрахований у 1,5 рази.

Плата за патент стягується за діяльність у межах кален­дарного року, але не менше ніж за ЗО календарних днів. Суб'єкти підприємницької діяльності, які працюють за па­тентом, ведуть облік доходів і витрат за встановленою фор­мою і надають декларації податковим органам.

Податкові органи розраховують податок, який платник щоквартально повинен сплачувати в бюджет, в розмірі 25 відсотків від річної суми, при цьому авансові платежі сплачу­ються у такі строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. Додатково нараховані суми податку за ос­таточними розрахунками, наданими до 1 лютого наступного року, повинні бути сплачені не пізніше як протягом одного місяця з дня отримання повідомлення податкового органу. Переплачені суми повертаються платнику також протягом од­ного місяця або зараховуються у рахунок наступних платежів.

Якщо громадяни займаються підприємницькою діяльністю усією сім'єю, то доходи розподіляються пропорційно між чле­нами сім'ї. Якщо один з членів сім'ї має право на надання пільг за чинним в Україні законодавством, то вони застосо­вуються тільки до тієї частини доходів, які належать йому.

Законом України від 13 лютого 1998 року “Про внесення змін у Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” введена ще одна форма оподатку­вання громадян прибутковим податком.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, можуть самостійно виби­рати спосіб оподаткування доходів за фіксованим розміром податку (фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, що:

— кількість осіб (включаючи членів сім'ї) разом з грома­дянином — платником податку, що приймають участь у підприємницькій діяльності, не перевищує 5 чоловік;

— валовий дохід підприємця самостійно чи із використан­ням найманої праці за останні 12 календарних місяців до часу придбання патенту не перевищує семи тисяч неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;

— громадянин займається підприємницькою діяльністю по продажу товарів і наданню супутніх продажу послуг на рин­ках і є платником ринкового збору за чинним законодав­ством в Україні.

Не дозволяється використання фіксованого податку при реалізації лікеро-горілчаних і тютюнових виробів.

Громадянин-підприємець може придбати патент із спла­тою фіксованого податку за місцем проживання або на всій території України. Документ, що свідчить про сплату фіксо­ваного податку, є підставою для видачі патенту.

Протягом трьох робочих днів податковий орган видає па­тент без попередньої перевірки даних, вказаних у заяві. Відпо­відальність за достовірність інформації несе платник подат­ку згідно з законодавством України.

Місцева Рада встановлює розмір фіксованого податку за­лежно від територіального розміщення торговельного місця у межах, встановлених Законом від 13 лютого 1998 року: від 20 до 100 гривень за кожний календарний місяць, а за здійснення підприємницької діяльності на усій території Ук­раїни — 100 гривень за календарний місяць.

При участі у підприємницькій діяльності членів сім'ї чи залученої робочої сили платник податку зобов'язаний доплатити 50% розміру фіксованого податку за кожну людину.

Доходи громадянина, які оподатковуються фіксованим податком, не включаються у склад сукупного оподатковува­ного доходу і не підлягають перерахунку по закінченню року як самого робітника, так і осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах.

Платник фіксованого податку і особи, що працюють з ним, звільняються від сплати нарахувань на фонд оплати праці, податку на промисел, відрахувань в фонд по здійсненню заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, збору на обов'язкове соці­альне страхування, збору у фонд України з соціального за­хисту інвалідів, а також від придбання торгового патенту згідно з Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

За залучення до торгівлі осіб, не внесених у патент, підприє­мець позбавляється права використовувати фіксовану ставку податку протягом 12 місяців з вилученням у нього патенту і сплатою штрафу у розмірі повної суми фіксованого податку на місяць за кожну незаконно залучену до торгівлі особу.

Патент за сплату фіксованого податку може бути достро­ково вилучений за рішенням керівника податкового органу, якщо підприємець, члени сім'ї або залучені до роботи інші особи здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюно­вими виробами, і громадянин-підприємець притягується до відповідальності за чинним в Україні законодавством.

З сум, що надійшли за фіксованим податком, 10 відсотків перераховується до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків у місцевий бюджет на потреби територіальної громади.

Оподаткування осіб, що не мають постійного місця прожи­вання в Україні, здійснюється за ставкою 20 відсотків від суми виплаченого доходу за місцем його виплати, без виключен­ня неоподатковуваного мінімуму і без надання пільг, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Оподаткування доходів іноземних громадян і осіб без грома­дянства, які мають постійне місце проживання в Україні (по­над 183 дні на рік) визначається у тому ж порядку, що і опо­датковуваний дохід громадян України. В оподатковуваний дохід іноземних громадян включаються: суми надбавок, що виплачені у зв'язку з проживанням в Україні; суми, що виплачені для компенсації затрат на навчання дітей у школі, хар­чування, поїздки громадянина і членів його сім'ї у відпустку.

Не включаються в оподатковуваний дохід іноземних гро­мадян: суми, відраховувані наймачем іноземних громадян у фонди державного соціального страхування і пенсійного за­безпечення; компенсації затрат на наймання житлового при­міщення і на утримання автомобіля для службових потреб;

суми затрат на відрядження. Прибутковий податок з платників цієї групи стягується на загальних підставах.

2. Податок на промисел

Податок на промисел сплачують громадяни України, іно­земні громадяни і особи без громадянства (як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Ук­раїні), не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяль­ності, які здійснюють несистематичний (не більш чотирьох разів протягом календарного року) продаж виготовлених, перероблених і куплених товарів.

Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за рин­ковими цінами, яку громадянин вказує в декларації, що подає податковому органу за місцем проживання. Особами, що не мають постійного місця проживання в Україні, — за місцем продажу товарів.

Не оподатковується податком на промисел продаж про­дукції рослинництва, що вирощується в особистому підсоб­ному господарстві, на присадибній, садовій ділянці, городі, а також вирощеного скота, кролів, птахів, нутрій як у живо­му вигляді, так і продукції їх забою і первинної переробки та продукції власного бджільництва.

Ставка податку на промисел — 10 відсотків вартості, вка­заної у декларації, продажу товарів протягом 3-х календар­них днів. При збільшенні терміну продажу товарів до 7 днів ставка подвоюється.

Податок сплачується шляхом придбання патенту на торгівлю.

Податок на промисел з фізичних осіб, які здійснюють про­даж власних автотранспортних засобів, здійснюється у По­рядку, затвердженому наказом Головної державної інспекції України від 22 серпня 1995 року №73, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 5 вересня 1995 р. і за Законом України “Про внесення змін в статтю 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про податок на промисел” від 13 верес­ня 1996 р., що дозволяють продаж протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня) один раз без стягнення податку на промисел. При укладенні другої, третьої і четвертої угоди купівлі-продажу не засвідчених нотаріально власних авто­транспортних засобів протягом календарного року, відповід­но до Правил Державної реєстрації і обліку автомашин, ав­тобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі авто­машин, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затверджених Постановою Ка­бінету Міністрів України від 21 жовтня 1993 року №873, фізична особа зобов'язана сплатити податок на промисел і пред'явити органам Державної автоінспекції України одно­разовий патент, що підтверджує сплату даного податку.

У разі ненадання патенту на право продажу власного авто­транспортного засобу доходи, отримані від другої-четвертої продаж, оподатковуються як з фізичних осіб (прибутковим податком з громадян).

Якщо фізична особа у календарному році продає п'ять і більше разів транспортні засоби, це слід розглядати як систематичну підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку.

3. Податок з прибутку підприємств

Податок з прибутку підприємств є прямим, внутрішнім податком з сукупного доходу, введеним з 1997 року. //Правовою базою для нарахування податку є Закон України “Про оподаткування прибутків підприємств” в редакції від 22 травня 1997 року зі змінами, внесеними Законами України від 19 вересня 1997 року, 4 листопада 1997 року, 18 листопада 1997 року і ЗО грудня 1997 року, Постановами Кабінету Міністрів України від 10 лютого 1998 р., 16 лютого 1998 р. № 162, 19 березня 1998р. № 335, від 27 липня 1998р. № 1137.

Суб'єктом — платником податку з прибутку є:

— резиденти — суб'єкти господарської діяльності, бюд­жетні, громадські та інші підприємства і організації, що здійснюють діяльність, направлену на отримання прибутку на території України і за її межами;

— нерезиденти — фізичні і юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують до­ходи з джерел в Україні, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет відповідно до міжнародних договорів України або Закону;

— філії і відділення резидентів, інші відокремлені підроз­діли платників податків, що не мають статусу юридичної особи, що розташовані на іншій відносно платника податків території;

— постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерел походження в Україні або виконують агентські (представницькі) функції для нерезидентів або їх засновників. Постійні представництва до початку своєї діяль­ності стають на облік в податковому органі за місцезнаход­женням у порядку, що встановлений центральним податко­вим органом України. Господарська діяльність, розпочата до реєстрації у податковому органі, розглядається як ухи­лення від оподаткування, а отримання прибутку розцінюється як приховування його від оподаткування.

В особливому порядку визначені суб'єкти — платники податку:

— Управління залізниць з господарської діяльності заліз­ничного транспорту. Доходи з залізниць, отримані від гос­подарської діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах прибуткових надходжень, перерозподілених між за­лізницями в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Підприємства залізничного транспорту і їх струк­турні підрозділи по прибутках, отриманих не від господар­ської діяльності залізничного транспорту, є платниками по­датку з прибутку на загальних підставах;

— Національний банк України і його установи сплачують у державний бюджет України суму перевищення валових до­ходів над валовими витратами і частиною валових витрат попередніх років після закінчення фінансового року за умо-

ви, що витрати в ці роки не були відшкодовані валовими доходами. У випадках, коли валові доходи Національного банку України не покривають затверджені банку витрати за підсумками року, дефіцит покривається за рахунок коштів державного бюджету України. Госпрозрахункові підприєм­ства Національного банку України обкладаються податком на загальних підставах;

— установи пенітенціарної системи і їх підприємства, що використовують працю спецконтингентуДотримані від їх діяльності доходи направляють у порядку, що визначений Міністерством внутрішніх справ України, на фінансування господарської діяльності таких установ і підприємств, у тому числі суми доходів за кошторисом доходів і витрат, що за­тверджуються Міністерством внутрішніх справ України. Об'єктом оподаткування є прибуток, обчислений шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід — це сума доходу платника податків, отри­мана від усіх видів діяльності у звітному періоді у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) еко­номічній зоні і за її межами.

Усі витрати платника податків, виходячи із змісту Закону, складаються з 4-х груп:

1. Валові витрати виробництва і обігу — це витрати плат­ника податку у грошовій, матеріальній і нематеріальній фор­мах, здійснюваній як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбав (виготовив) платник податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

2. Друга група представлена витратами, що мають подвійне призначення, тобто на валові витрати відноситься тільки частина витрат. До них відносяться:

— суми витрат на проведення поточного, капітального ре­монтів, реконструкції, модернізації та інших видів покра­щення основних фондів, що не перевищують 5 відсотків су­купної балансової вартості груп основних фондів на поча­ток звітного періоду, відносяться на валові витрати вироб­ництва, а витрати, що перевищують ці суми, відносяться на збільшення вартості основних фондів; битрати на придбання ліцензій, дозволів^дтередбачені законодавством на валові витрати виробництва, а на придбання торгових патентів — на зменшення суми обчисленого податку.

3. Третю групу витрат складає амортизація. Це особлива група фінансових ресурсів підприємств і організацій усіх форм власності, яка складається з амортизації основних фондів і нематеріальних активів.. Амортизація нараховується на обу­мовлені законом види витрат, зменшуючи балансову вартість. У той же час списання витрат на проведення поточних і капітальних ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів покращення основних фондів здійснюється на збільшення їх балансової вартості.

Нарахування амортизації не включається в суму валових витрат виробництва, але при визначенні об'єкта оподатку­вання вона відноситься на зменшення скоригованого вало­вого доходу платника податку.

4. Четверта група — це витрати, які не включаються у склад валових витрат виробництва (обернення) продукції (робіт, послуг). Вказані витрати проводяться за рахунок коштів, що залишаються у розпорядженні підприємства після сплати податків. Перелік таких витрат встановлений обмеженнями п.п. 5.3—5.8 ст. 5 вказаного Закону. До них відносяться:

— придбання подарунків, проведення презентацій, орга­нізація розваг і відпочинку, сплата податків за фізичних осіб, витрати на навчання фізичних осіб, пов'язаних з таким плат­ником податків; оплата штрафів, неустойки і пені за рішен­ням сторін договору чи за рішенням суду, арбітражного суду;

утримання органів управління об'єднань платників подат­ку, у тому числі утримання холдингових компаній, які є окремими юридичними особами; виплата емісійного дохо­ду, виплата дивідендів; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена пра­вилами ведення податкового обліку.

Для визначення об'єкта оподаткування із скоригованого валового доходу крім валових витрат податку виключаються суми амортизації.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — це поступові віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого при­бутку платника податку у межах норм амортизаційних відра­хувань.

Правила ведення податкового обліку. В основу податкового обліку за Законом покладені податкові періоди — календар­ний звітний (податковий) рік і звітний (податковий) квар­тал, а також правила здійснення першої операції, з дати якої виникають зобов'язання по сплаті податку і включення ви­трат у склад валових витрат. Так, валовий дохід платника податку збільшується з дати зарахування коштів від покупця (замовника) в оплату товарів, виконаних робіт або наданих послуг, що підлягають реалізації, на його рахунок у банку з дати оприбуткування готівки у касу, а за відсутності такої — з дати інкасування грошей у банк чи з дати відвантаження (відпуску) товарів, а для робіт (послуг) — з дати фактичного виконання робіт, наданих послуг платником податку, за­лежно від того, яка з операцій здійснюється раніше.

У разі торгівлі продукцією (валютними цінностями) за допомогою торгівельних автоматів та іншого подібного ус­таткування, що не передбачає використання касових апа­ратів, які контролюються уповноваженою особою, датою збільшення валового доходу вважається дата, коли грошо­ву виручку вийняли з таких апаратів (порядок інкасування такої виручки встановлюється Національним банком Ук­раїни); при використанні у розрахунках жетонів, карток та інших замінників гривні — дата їх продажу; у розрахунках з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків датою збільшен­ня валового доходу вважається дата оформлення відповід­ного розрахунку (товарного чека). //Ст. 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Постанова Кабінету Міністрів України від 10 лютого 1998 р.

За бартерними операціями датою збільшення валових до­ходів вважається будь-яка з подій, що здійснюється раніше: дата відвантаження товарів, а по роботах і послугах — дата фактичного надання результатів послуг і виконання робіт платником податку; дата оприбуткування товарів, отрима­них по бартеру, а для робіт (послуг) — дата фактичного отри­мання результатів робіт (послуг) платником податку.

При продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів датою збільшення валового доходу є дата надходження цих коштів на розрахунковий рахунок платни­ка податку чи дата отримання відповідної компенсації у будь-якому вигляді, у тому числі зменшення заборгованості пе­ред бюджетом.

Датою збільшення валових витрат платника податку вва­жається дата операції, що сталася раніше. Це дата списання коштів з рахунку платника податка в банку — оплата за то­вари (роботи, послуги), дата видачі готівки з каси; чи дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (по­слуг) — дата фактичного отримання платником податку ре­зультатів виконання робіт, надання послуг. При розрахун­ках за допомогою кредитних, дебетових карток, комерцій­них та інших чеків — дата оформлення відповідного розра­хунку (товарного чеку).

При бартерних операціях списання на валові витрати прово­диться здати здійснення заключної операції, здійснюваної після першої. При часткових поставках товарів (робіт, послуг) в ра­хунок заключної бартерної операції валові витрати платників податків відповідного податкового періоду збільшуються на вартість таких часткових поставок товарів (робіт, послуг).

Платники податку — резиденти, які мають у звітному по­датковому кварталі збитки за результатами своєї діяльності, мають право відносити їх на майбутні податкові періоди протягом 5 податкових років, наступних за кварталом їх ви­никнення. Зменшення об'єкта оподаткування має здійсню­ватися за результатами податкового періоду, наступного за звітним. Якщо ж недостатньо валових доходів для покриття

збитків, відшкодування їх переноситься на наступний пері­од доки мине 20 звітних квартальних податкових періодів. Після цього непогашена сума на зменшення об'єкта опо­даткування не відно.ситься.

Ставки податку. Прибуток платника податку всіх форм власності, у тому числі підприємства, заснованого на влас­ності окремої фізичної особи, оподатковується за базовою ставкою ЗО відсотків від суми оподаткування.

Платник податку, що здійснює виплату виграшів по лоте­реї та інших видах ігор і розиграшів, що передбачають прид­бання права на участь у таких іграх і розиграшах до їх про­ведення, зобов'язаний відрахувати і внести в бюджет ЗО відсотків суми такого виграшу.

Крім того, особа, яка здійснює виплату виграшів у казино, бінго та в інших видах ігор в ігорних місцях (будинках), зобов'язана відрахувати в бюджет ЗО відсотків від суми при­бутку особи, яка виграла, що визначається як різниця між його доходами за відповідний робочий день і витратами, по­в'язаними з розиграшем, понесеними фізичною особою про­тягом такого робочого дня, але не більше суми виграшу. (Порядок податкового обліку виграшів і обліку витрат ви­значається центральним податковим органом України).

Якщо особа отримує виграш з ігрових автоматів, що не контролюються уповноваженою фізичною особою, оподат­кування проводиться з вартісної різниці залишку жетонів (або їх замінників) на початок робочого дня і на кінець ро­бочого дня за ставкою ЗО відсотків.

Не підлягають оподаткуванню виграші за державними гро­шовими лотереями, що випущені з дозволу Міністерства фінансів України з умовою: наявність призового фонду у розмірах не менше 50 відсотків від суми доходів, а також відрахувань у державний бюджет не менше ЗО відсотків до­ходів, що залишаються після виплати призового фонду.

Характерні особливості оподаткування окремих видів діяль­ності і операцій особливого виду. Оподаткування інших видів діяльності (крім перерахованих) і операцій особливого виду здійснюється в іншому порядку. При цьому враховується конкретна галузева діяльність, терміни її здійснення, види нестандартних операцій.

Залежно від цього визначається об'єкт оподаткування, став­ки і механізм обчислення, податковий період і термін спла­ти податку.

А. Оподаткування страхової діяльності

Об'єктом оподаткування страховиків — резидентів від стра­хової діяльності зі страхування і перестрахування ризиків на території України і за її межами є валовий дохід. Валовий дохід — це сума страхових внесків, страхових платежів чи страхових премій, за винятком сум валових внесків, переда­них на перестрахування, отриманих страховиком у звітному (податковому) періоді. Ставка податку від цього виду діяль­ності становить 3 відсотки валового доходу.

Доходи страховиків-резидентів, отримані у вигляді сум страхових внесків, страхових платежів чи страхових премій, накопичених у звітному періоді за договорами страхування і перестрахування життя на території України і за її межами, не відносяться до складу оподатковуваних доходів.

Для оподаткування операцією зі страхування життя фізичної особи вважається операція, яка передбачає страхову виплату при наступних страхових випадках: смерть застрахованої особи; якщо застрахована особа доживе до закінчення дії договору страхування чи досягне віку, визначеного догово­ром страхування. У цьому випадку, термін дії договору не може бути менший 10 років і не може передбачати частко­вих виплат до закінчення терміну договору чи настання стра­хового випадку.

У випадку дострокового розфвання договору страхування життя, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи, валові доходи, отримані страховиком (за даним договором), опо­датковуються за ставкою 6 відсотків.

Б. Оподаткування нерезидентів

Нерезиденти, які здійснюють свою господарську діяльність на території України і отримують будь-які доходи в Україні (у тому числі на рахунки, що ведуться у гривнях), оподатко­вуються в особливому порядку, встановленому законодавством.

Нерезиденти, які здійснюють свою діяльність через пос­тійне представництво, і саме постійне представництво за су­мами отриманого прибутку оподатковуються на загальних підставах.

Якщо нерезидент здійснює свою діяльність не тільки в Україні, але й за її межами, при цьому не визначає прибуток через постійне представництво в Україні, то прибуток, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, що складає нерезидент за погодженням з податковим орга­ном за місцем знаходження постійного представництва. У разі неможливості визначення прибутку, що підлягає опо­даткуванню, шляхом прямого підрахунку, він розраховуєть­ся податковим органом як різниця між валовими доходами і валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого валового доходу коефіцієнта 0,7.

Резиденти, що надають агентські, довірчі, комісійні та інші послуги за рахунок і на користь нерезидента, по оподатку­ванню прирівнюються до постійних представництв без до­даткової реєстрації у податкових органах як платники по­датку на прибуток.

Податок на прибуток нерезидентів, за винятком податку на репатріацію доходів, є внутрішнім податком, і ставки його не регулюються міжнародними договорами з питань уник­нення подвійного оподаткування.

В. Оподаткування виробників сільськогосподарської продукції

Підприємства усіх форм власності, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, спла­чують податок на прибуток на загальних підставах за став­кою ЗО відсотків об'єкта оподаткування за підсумками звітно­го податкового року, починаючи з підсумків діяльності за 1998 рік.

Протягом року валові доходи і понесені виробником ва­лові витрати підлягають індексації за офіційним курсом інфляції з наступного місяця, після місяця понесених ви­трат (отримання доходів) до кінця податкового року.

Нарахований за підсумками року податок з прибутку змен­шується на суму податку на землю, що використовується у сільськогосподарському обороті.

Підприємствам — сільськогосподарським виробникам про­дукції, що мають збитки за результатами роботи звітного періоду, надане право переносити збитки частинами на змен­шення валових доходів майбутніх 5 податкових років.

Г. Оподаткування доходів від виконання довгострокових до­говірних зобов'язань

Для діяльності підприємств і організацій з тривалим ви­робничим циклом по отриманню готової продукції (основ­них фондів) може застосовуватися особливий порядок опо­даткування. Підставою для цього є довгостроковий контракт (договір), за умовами якого виконання робіт з будівництва, монтажу, встановлення основних фондів чи створення не­матеріальних активів, пов'язаних з такими роботами (типу “інжиніринг”, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи), планується завершити не раніше 9 місяців з мо­менту здійснення перших витрат чи з дати отримання аван­су.

Д. Оподаткування спільної діяльності

Підставою для здійснення сумісної діяльності без створення юридичної особи, яка передбачає об'єднання коштів і май­на учасників для досягнення спільної господарської мети, є договір. У договорі передбачаються умови, згідно яких облік спільної діяльності ведеться платником податку окремо від обліку основної діяльності цього платника податку.

При виплаті учаснику доходів від спільної діяльності плат­ник податку утримує з учасника ЗО відсотків суми виплаче­них доходів, перераховуючи їх у дохід бюджету.

Е. Оподаткування операцій у банківській діяльності

Банки, що здійснюють операції з продажу і купівлі іно­земної валюти, податковий облік таких операцій для потреб банку ведуть окремо від операцій, що виконуються за дору­ченням і за рахунок клієнтів банку. Валовим доходом банку з покупки і продажу іноземної валюти за дорученням і за рахунок клієнтів банку є суми отриманих ним комісійних (брокерських) та інші види винагороди, а до валових витрат відносяться витрати банку, понесені у зв'язку із здійснен­ням цих операцій для клієнтів.

Платник податку, що здійснює торгівлю цінними папера­ми і деривативами, веде окремий облік фінансових резуль­татів цієї діяльності. Торгівля цінними паперами і деривати­вами — це будь-які операції з придбання і продажу цінних паперів чи фондових деривативів їх торгівцями — фондови­ми і товарними біржами, а також особами, що не мають статусу торгівця цінними паперами. Платники податку при виплаті дивідендів відраховують податок у розмірі ЗО відсотків нарахованої суми за рахунок таких виплат і вносять до бюд­жету до чи одночасно з виплатою дивідендів. При цьому платник податків зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного в бюджет податку на дивіденди.

 Є. Оподаткування неприбуткових установ і організацій Органи державної влади України, органи місцевого само­врядування і створені ними установи та організації, що ут­римуються за рахунок відповідних бюджетів, у тому числі учбові заклади, відділи охорони здоров'я, архівні установи, а також бібліотеки, які крім основної діяльності надають платні послуги за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, не обкладаються податком на загальних підставах. Отримані доходи вони зараховують до складу кош­торисів (на спеціальний рахунок) на утримання таких не­прибуткових організацій і використовують винятково на фінансування витрат такої установи (у тому числі на фінан­сування основної діяльності), розрахованих і затверджених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо за результатами звітного (податкового) року доходи за кошторисом на утримання зазначених організацій пере­вищують суму визначених кошторисом витрат, то сума пе­ревищення зараховується до складу кошторису наступного року.

Крім того, у вказаних установ і організацій звільняються від оподаткування доходи, отримані у вигляді:

а) коштів і майна, що поступають безоплатно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги і добровільних пожерт­вувань;

б) пасивних доходів (доходів, отриманих у вигляді відсотків, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також ро­ялті);

в) коштів і майна, що надходять як компенсація вартості державних послуг.

Добродійні фонди і добродійні організації, що створюють­ся за чинним законодавством для проведення добродійної діяльності, у тому числі громадські організації, створені з метою проведення екологічної, оздоровчої, освітньої і наукової, культурної і аматорської спортивної діяльності, звільнені від оподаткування по доходах, отриманих у ви­гляді:

а) коштів і майна, що надходять безоплатно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги, або добровільних по­жертвувань;

б) пасивних доходів;

в) коштів і майна, які надходять як активи від інших не­прибуткових організацій, що ліквідуються.

Пенсійні фонди, кредитні союзи, що створені відповідно до чинного законодавства, звільнені від оподаткування по доходах, отриманих у вигляді:

а) внесків на додаткове пенсійне забезпечення чи внесків на інші потреби, передбачені законодавством;

б) пасивних доходів, отриманих з джерел, визначених за­конодавством про кредитні союзи і пенсійні фонди.

Інші юридичні особи (крім добродійних фондів і органі­зацій), діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів, звільнені від оподат­кування за сумами (чи майном), що надходять їм від здійснен­ня основної діяльності і пасивних доходів.

Спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, ство­рені для представлення інтересів засновників, які утриму­ються за рахунок внесків цих засновників і не здійснюють підприємницьку діяльність, звільнені від оподаткування сум разових чи періодичних внесків засновників і пасивних до­ходів.

Релігійні організації, зареєстровані у встановленому зако­ном порядку, звільнені від оподаткування доходів, отрима­них у вигляді:

а) коштів або майна, що надходять безоплатно чи у ви­гляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань;

б) будь-яких інших доходів від надання культових послуг, а також пасивних доходів.

При отриманні доходів неприбутковою організацією з інших джерел, крім звільнених від оподаткування, така орга­нізація зобов'язана сплатити податок у сумі перевищення доходів над витратами, пов'язаними з отриманням таких доходів. При підрахунку суми перевищення доходів над ви­тратами, як у першому, так і в другому випадку, сума амор­тизаційних відрахувань не враховуються.

Пільги по податках. Прибуток підприємств, заснованих все­українськими громадськими організаціями інвалідів, до яких відносяться Українське товариство глухих. Українське това­риство сліпих і Спілка організацій інвалідів України (Поста­нова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року) і які є їх повною власністю, отриманий від реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва (іа винятком підакцизних то­варів, посередницької діяльності га ігорного бізнесу) звільня­ються від оподаткування за умови, якщо на підприємстві за основним місцем роботи працює інвалідів не менше 50 відсотків від загальної кількості працюючих і їх оплата праці становить не менше 25 відсотків загального фонду оплати праці, віднесеного на валові витрати підприємства.

Вивільнюється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від реалізації на митній території України спеці­альних продуктів дитячого харчування (за переліком, затверд­женим Кабінетом Міністрів України) власного виробництва, що направлений на збільшення обсягів виробництва і змен­шення роздрібних цін таких продуктів.

У перші 3 роки з моменту державної реєстрації продукції як інноваційної в інноваційних центрах, створених за чинним законодавством, прибуток від реалізації цієї продукції оподат­ковується у розмірі 50 відсотків від діючої ставки податку.

У період з 1 липня 1997 року по 1 січня 2002 року податок на прибуток у розмірі 1,5 відсотка від нарахованої суми за­раховується на спеціальні рахунки бюджетів територіальних общин для фінансування житлового будівництва для військо­вослужбовців — учасників бойових дій в Афганістані і воєн­них конфліктів у зарубіжних країнах, членів сімей військо-во-службовців, що загинули під час виконання ними служ­бових обов'язків. Фактично витрачені за станом на 1 липня 1997 року кошти платників податку на інвестування будів­ництва житла для військовослужбовців зараховуються на зменшення податкових зобов'язань цього платника податку протягом строку будівництва, але не пізніше дії цієї норми (1 січня 2002 року).

Підприємствам експериментальної економічної зони “Си­ваш” (на період експерименту) обчислена сума податку з прибутку за нормами цього Закону зменшується на 50 відсотків, за умови використання суми зменшення податку на реалізацію інвестиційних проектів у межах цієї зони.

Терміни сплати податку. Платники податку самостійно ви­значають суми податку, що сплачуються.

Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. При цьому платіжне дору­чення банку повинно здаватися до настання терміну сплати.

Податкова декларація за звітний квартал складається на­ростаючим підсумком з початку звітного фінансового року і подається податковому органу платником податку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Платникам податку надане право направляти податково­му органу податкову декларацію і розрахунок податку на прибуток поштою з повідомленням про вручення. Пересил­ка документів повинна здійснюватися не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання. Суперечки, що виника­ють між платником податку і поштою з приводу несвоєчас­ної доставки документів податковому органу, вирішуються у судовому порядку.

Платники податку (за винятком нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції) протягом кварталу спла­чують авансові внески податку в бюджет за перший і другий місяць кварталу за підсумками кожного місяця до 20 числа другого і третього місяців кварталу.

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, от­риманий від господарської діяльності, за кожний квартал наростаючим підсумком за рік.

Сплата податку іншими особами за платника податку не дозволяється. Внесені у бюджет надлишки суми податку, обчислені за звітний період наростаючим підсумком за рік, зараховуються в рахунок наступних платежів чи повертаються платнику податку у десятиденний термін з дня отримання письмової заяви платника.

Податок з прибутку підприємств зараховується у бюджети відповідних територіальних утворень за місцем знаходжен­ня платника податку.

Відповідальність платників податку,; Платник податку са­мостійно обчислює податок і відповідає за правильність його обчислення і своєчасність сплати. Не сплачений у строк податок вважається недоїмкою, на яку нараховується пеня у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на повну суму недоїмки до дати її сплати.

Якщо платник податку приховує чи занижує суми подат­ку, то сплачує суму донарахованого податку, штраф у розмірі ЗО відсотків від донарахованої суми і пеню (з суми донара­хованого податку) у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати, нараховану за весь періоді (з моменту здійснення правопо­рушення до дня сплати)Т"Крім того, до посадових осіб засто­совується адміністративна чи кримінальна відповідальність, згідно з чинним законодавством, залежно від суми спричи­нених державі збитків.

4. Непрямі податки

  Характерною особливістю податків цієї групи є те, що:

— це внутрішні податки^які не можуть регулюватися нор­мами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікова­них Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;

— вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізич­ними особами, які ввозять на митну територію України то­вари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість;

— вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;

— непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав. '

Тому вони носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави.

4.1. Податок на додану вартість

Правовою базою його є Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року зі змінами, внесени­ми Законами України від 27.06.97 р., 16.07.97 р., 26.09.97 р., 15.10.97 р., 19.11.97 р., 23.12.97 р., 30.12.97 р., введений з 1 жовтня 1997 р., та 28.03.98 р.. Указом Президента України від 7 серпня 1998 р.

Суб'єктом — платником податку на додану вартість є:

— особа', обсяг оподатковуваних операцій з продажу то­варів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з ос­танніх 12 місяців перевищує-600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;        -(^о°

— особа, відповідальна за внесення податків у бюджет по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визна­чена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Украї­ни;

— особа, що ввозить (пересилає) товари на митну терито­рію України чи отримує від нерезидентів роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не є платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у об­сягах, що не підлягають оподаткуванню за чинним законо­давством;

— особа, що здійснює торгівельну діяльність на території України за готівку незалежно від обсягу продажу, за винят­ком фізичних осіб, що торгують зі сплатою ринкового збору у порядку, встановленому законодавством;

— особа (з 1 січня 1999 року), що представляє на митній території України послуги, пов'язані з транзитом пасажирів чи вантажів через митну територію України;

'Під терміном “особа” мається на увазі: а) суб'єкт підпри­ємницької діяльності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями; б) юридична особа, що не є суб'єктом підприєм­ницької діяльності; в) фізична особа — резидент, нерезидент, що здійснює діяльність, віднесену до підприємницької, чи та­кий, що ввозить (пересилає) товари на митну територію Ук­раїни.

— особа, що надає послуги зв'язку і здійснює консолідо­ваний облік доходів і витрат, пов'язаних з наданням таких послуг і отриманих (зазнаних) іншими особами, підпоряд­кованими такій особі.

Об'єктом оподаткування є операції платника податку. Залежно від роду діяльності, отримання доходів і механіз­му обчислення, операції платників податку розподілені на три групи:

1. Операції з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції по пе­редаванню права власності на об'єкти застави позикодавцю (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості,

що здійснюються на території України;

2. Операції з ввозу (пересилки) товарів на митну терито­рію України, у тому числі операції з ввозу (пересилки) май­на за договорами оренди (лізингу), застави й іпотеки, вико­нання робіт і надання послуг, що надаються нерезидентами, для їх використання чи споживання на митній території Ук­раїни;

3. Операції з вивозу (пересилки) товарів за межі митної території України, надання послуг і виконання робіт для їх споживання за межами митної території України.

Об'єктами оподаткування на додану вартість не являються операції по:

— випуску, розміщенню і продажу за кошти цінних па­перів, емітованих (випущених в обіг) суб'єктами підприєм­ницької діяльності, Національним банком України, Міністер­ством фінансів України, Державним казначейством Украї­ни, органами місцевого самоврядування, у тому числі при­ватизаційні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, зе­мельні бони, а також деривативи ( Дериватив — це стандартний документ, що свідчить про право чи зобов'язання набувати (продавати) цінні папери, ма­теріальні чи нематеріальні активи, а також кошти, на виз­начених у ньому умовах у майбутньому. До них відносяться: форвардний контракт, ф 'ючерсний контракт і опціон.); обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарній, реєстраційній і кліринговій діяльності з цінними паперами, за винятком операцій по продажу бланків дорожних, розрахункових і платіжних до­кументів та пластикових карток;

— передаванню майна орендодавця-резидента орендарю (лізингодержателю) за умовами договору оренди і повернення його по закінченні терміну дії договору; сплаті лізингових платежів за умовами фінансової оренди, а також за умовами оренди житлового фонду, що є основним місцем проживан­ня орендаря;

— передаванню майна у заставу кредитору за договором позики і поверненню його після закінчення дії цього дого­вору; передаванню кредитором-резидентом об'єкта іпотеч­ного кредиту у власність чи використання позикодавцем;

грошових виплатах основної суми і відсотків за іпотечним кредитом;

— послугах страхування і перестрахування відповідно до Закону “Про страхування”, а також по соціальному і пен­сійному страхуванню;

— наданню послуг з інкасації, розрахунково-касовому об­слуговуванню, залученню, розміщенню і поверненню коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування чи доручення, представлення, керування і переуступки фінан­сових кредитів, гарантій, банківських доручень особою, що надає такі кредити, гарантії чи доручення; торгівлі за цінні папери і кошти борговими зобов'язаннями за винятком інка­сації боргових вимог і факторингових операцій;

— обігу валютних цінностей (у тому числі національної і іноземної валюти), монетарних металів, банкнот і монет Національного банку України, за винятком тих, що реалізу­ються з нумізматичною метою; випуску в обіг і погашенню державних лотерейних квитків, що випущені з дозволу Міністерства фінансів України; виплаті грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород; по реалізації нега-шених поштових марок України, за винятком колекційних марок, листівок, конвертів для філателістичних цілей; по оплаті вартості державних платних послуг, обов'язковість яких встановлюється законодавством (державне мито, ліцензії та інші реєстраційні документи), що надаються юридичним і фізичним особам органами виконавчої влади і органами самоврядування;

— сплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, дотацій, субсидій та інших грошових чи майнових виплат фізич­ним особам за рахунок бюджетів чи з соціальних, страхо­вих фондів, виплатах дивідендів у грошовій формі чи цінними паперами (корпоративні права), наданню бро­керських і дилерських послуг по укладенню договорів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;

— оплаті вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету України.

Об'єктом оподаткування не є також операції по передачі основних фондів як внесків у статутні фонди юридичних осіб для створення їх цілісного майнового комплексу в обмін на їх корпоративні права.

У випадку, коли основні виробничі чи невиробничі фонди ліквідуються за власним рішенням платника податку чи бе­зоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також при переведенні з основних виробничих фондів у невиробничі фонди, така ліквідація, безоплатна передача, переведення з метою оподаткування розглядаєть­ся як продаж і підлягає оподаткуванню на додану вартість за ставкою 20 відсотків (п. 8 Указу Президента України від 7 серпня 1998 року “Про деякі зміни в оподаткуванні”). Вка­зані правила не поширюються на випадки, коли основні виробничі і невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням чи зруйнуванням, як результат дії обставин не­переборної сили.

База оподаткування встановлюється залежно від змісту здійснюваних операцій. Так, база оподаткування операцій з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг визна­чається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, вста­новленої за вільними чи регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших по­датків, зборів і обов'язкових платежів за винятком ПДВ, що входить у ціну товару (робіт, послуг) за законодавством Ук­раїни.

Договірна (контрактна) вартість визначається шляхом вклю­чення будь-яких сум (коштів), вартості матеріальних і нема­теріальних активів, що передаються платнику податку са­мим покупцем чи через третю особу для компенсації вар­тості проданих товарів (виконаних робіт, послуг).

За фактичною ціною операції, але не нижче звичайних цін, визначається база оподаткування по бартерних опера­ціях, натуральних виплатах у рахунок оплати праці робіт­ників свого підприємства, а також на невиробниче вико­ристання, витрати по якому не відносяться до витрат вироб­ництва і не підлягають амортизації.

По товарах, що ввозяться (пересилаються) на митну тери­торію України платниками податку, база оподаткування ви­значається за договірною (контрактною) вартістю товару, але не менше митної вартості, вказаної у ввізній митній декла­рації з урахуванням витрат на транспортування, навантажен­ня, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту пересікання митного кордону України. У базу оподаткування включаються також сплата брокерських, агентських, комісій­них та інших винагород, пов'язаних з ввізними товарами, об'єкти інтелектуальної власності, акцизні збори і платежі, за винятком податку на додану вартість, що включений до ціни товару. Встановлена вартість в іноземній валюті перераховуєть­ся в українські гривні за курсом Національного банку Украї­ни, що діє на момент виникнення податкового зобов'язання.

У випадках виготовлення продукції на території України з давальницької сировини нерезидента і продажу її на тери­торії України база оподаткування визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків і зборів, за винятком податку на додану вартість, що вклю­чається до ціни готової продукції за законодавством Украї­ни про оподаткування.

Вивільнюються від оподаткування операції по:

— продажу продуктів дитячого харчування вітчизняного виробництва молочними кухнями, спеціалізованими мага­зинами і кутками, що виконують функції роздавальних пунктів; продажу товарів спеціального призначення для інвалідів;

— наданню послуг з вищої, середньої, професійно-техніч­ної і початкової освіті установами освіти, що мають ліцензії на надання таких послуг, а також послуг по вихованню і освіті дітей у будинках культури сільської місцевості, дитя­чих музичних і художніх школах і школах мистецтв;

— наданню послуг по охороні здоров'я установами охоро­ни здоров'я, що мають ліцензію на надання таких послуг;

продажу путівок на санаторно-курортне лікування і відпо­чинок дітей (крім нерезидентів); утриманню дітей у до­шкільних установах, школах-інтернатах, кімнатах-розподіль­никах установ МВС України; утриманню осіб у будинках для людей похилого віку та інвалідів (згідно з Порядком на­дання послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. № 803); харчуванню і влаштуванню на ночівлю осіб, що не мають житла, у спеціально відведе­них для цього місцях; харчуванню дітей у школах, профе­сійно-технічних училищах і громадян в установах охорони здоров'я; наданню послуг державними службами зайнятості, наданню культових послуг і продажу предметів культового призначення релігійними організаціями; харчуванню, забез­печенню речовим майном, комунально-побутовими та інши­ми послугами, що надаються спецконтингенту в установах пенітенціарної системи за переліком, затвердженим Кабіне­том Міністрів України.

Вивільнюються від оподаткування також операції по:

— продажу (підписці) і доставці періодичних видань, пе­чатних засобів масової інформації, а також книг вітчизня­ного виробництва, продажу учнівських зошитів, підручників і учбових посібників; послугах з доставляння пенсій і гро­шової допомоги населенню; послугах державних органів ре­єстрації актів громадянського стану; продажу лікарських трав і виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку; наданню послуг архівними установами;

— наданню послуг з поховання будь-яким платником податку; передаванню конфіскованого і безхазяйного май­на, знахідок, вкладів державним органам; передаванню зе­мельних ділянок, що знаходяться під нерухомістю і неза-будованої землі, дозволеному Земельним кодексом України; безоплатному передаванню поїзда однієї залізниці іншим залізницям загального користування державної форми власності;

— приватизації державного майна в обмін на приватизаційні папери чи компенсаційні сертифікати, а також по безоп­латній приватизації житлового фонду, присадибних земель­них ділянок і земельних паїв за чинним законодавством;

добродійній допомозі, а саме: безоплатному передаванню то­варів (робіт, послуг), що включає їх ввіз на митну територію України, установам науки, установам освіти усіх рівнів, ус­тановам охорони здоров'я, фізкультури і спорту, культури, релігійним, добродійним організаціям, зареєстрованим в ус­тановленому законом порядку. Якщо предмети добродійної допомоги використовуються не за призначенням (продаж, інші види компенсації), це вважається ухиленням від опо­даткування.

Вивільнюються від оподаткування операції по:

— продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва (за винятком посередницької і рекламної діяльності, ігор-ного бізнесу) підприємствами, які засновані Всеукраїнськи­ми громадськими організаціями інвалідів і є їх повною влас­ністю, іншим платникам податку. Пільга надається тільки за умови, якщо на підприємстві працюють як за основним місцем роботи інваліди, чисельність яких протягом попе­реднього звітного періоду становила не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і фонд оплати їх праці склав не менше 40 відсотків загальної суми на оплату праці, що включається у вміст валових витрат виробництва;

— виконанню робіт за рахунок коштів інвесторів по будів­ництву житла для військовослужбовців, ветеранів війни і членів сімей військовослужбовців, що загинули при вико­нанні службових обов'язків;

— виконанню робіт по будівництву житла за рахунок фізич­них особ і передаванню такого житла у власність таким фізич­ним особам;

— безплатному передаванню продукції (робіт, послуг) власного виробництва підсобними сільськими господар­ствами і лікувально-виробничими майстернями будинків-інтернатів та територіальних центрів з обслуговування оди-

ноких пенсіонерів для задоволення їх потреб; ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, установ охорони здоров'я, що виконується сільськогосподарськими вироб­никами, і наданню їм матеріальної допомоги; наданню ма­теріальної допомоги у межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну людину про­дуктами харчування власного виробництва і наданню по­слуг з обробки землі ветеранам війни і праці, багатодіт­ним сім'ям, реабілітованим громадянам, інвалідам праці, інвалідам дитинства, одиноким людям похилого віку, осо­бам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи; організації харчування механізаторів і тваринників у польових умовах з продукції власного виробництва на період проведення польових робіт сільськогосподарськи­ми товаровиробниками.

Вивільнюються від оподаткування операції з продажу то­варів (робіт, послуг) в Україні для власних потреб диплома­тичних представництв, консульських установ іноземних дер­жав і представництв міжнародних організацій, а також для особистого використання персоналу цих служб і членів їх сімей, що проживають разом з ними, у порядку, встановле­ному Кабінетом Міністрів України, виходячи з принципу взаємності.

Вивільнюються від оподаткування операції з ввозу на митну територію України товарів морського промислу (риба, без­хребетні ракоподібні, водяні рослини та інші в охолоджено­му, замороженому, консервованому вигляді, перероблені на борошно та іншу продукцію), виловлених і перероблених судами, зареєстрованими у Державному судовому реєстрі України чи Судовій книзі.

Операції з подальшого продажу вказаних товарів юридич­ними особами — судновласниками чи фрахтувальниками оподатковуються на загальних підставах.

Ставки податку встановлені законом: 20 відсотків подат­кової бази і нульова ставка. За ставкою 20 відсотків оподат­ковуються об'єкти оподаткування по продажу товарів (робіт, послуг) і прирівняних до них операціях на митній території України з ввозу (пересилки) товарів на митну територію Ук­раїни і вивозу (пересилки) товарів за межі митної території України, за винятком операцій, вивільнених від оподатку­вання, і операцій, до яких застосовується нульова ставка. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування і до­дається до вартості товарів (робіт, послуг).

За нульовою ставкою податок обчислюється щодо операцій з продажу товарів, експортованих платником податків за межі митної території України, для забезпечення діяльності підрозділів, що належать йому і знаходяться за межами Ук­раїни, а також операції з продажу робіт, послуг, що призна­чені для використання і споживання за межами митної те­риторії України; з надання послуг при передачі авторських прав, ліцензій, патентів, використання торгових марок для нерезидентів; надання послуг з туризму на території Украї­ни, проданих за її межами товарів і оплачених безготівкови­ми розрахунками; продажу товарів безмитними магазина­ми, що розташовані у зоні митного контролю, тільки фізич­ним особам, що виїжджають за митний кордон України; з надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів і вантажів від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур стосовно пропуску вантажів і пасажирів на територію України.

На операції, вивільнені від оподаткування, виписується окрема накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, з яких оригінал передається покупцю, копія залишається у продав­ця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Її може виписувати тільки особа, зареєстрована як платник податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань при продажу товарів, виконанні робіт, наданні послуг вважається дата, що припадає на податковий період, у якому здійснилася будь-яка з подій, що відбулася раніше. Це дата зарахування коштів від покупця (замовника) на рахунок платника податку в банку чи дата відвантаження товару, оформлення документа, що засвідчує виконання робіт (послуг) платником податку.

У механізмі обчислення податку на додану вартість задія-ний податковий кредит.

У податковий кредит включаються тільки суми сплачено­го податку, підтверджені податковими накладними і митни­ми деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) — актом прий­мання робіт (послуг) чи банківським документом, що підтвер­джує перерахування коштів в оплату їх вартості.

Терміни сплати ПДВ встановлюються залежно від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік. При обсязі операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у податковий період, строк сплати становить 1 календарний місяць, при обсязі операцій менше вказаної суми — за вибором платника податку — місячний чи квартальний. Конкретний термін встановлюється податковим органом за заявою платника податку, що подана за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року доз­воляється заміна квартального податкового періоду на місяч­ний, починаючи з будь-якого кварталу поточного року. Зво­ротні зміни в одному календарному році не дозволяються.

Облік платників податку шляхом ведення реєстру здійсню­ється центральним податковим органом України.

Платники податку шляхом подання реєстраційної заяви зобов'язані зареєструватися у податковому органі за місцем їх знаходження.

Суб'єкт підприємницької діяльності за власним бажанням може бути зареєстрований як платник до досягнення рівня операцій у 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян. При реєстрації платнику податку присвоюється інди­відуальний податковий номер і видається свідоцтво про ре­єстрацію.

Порушення терміну реєстрації тягне за собою відпові­дальність у формі штрафу, розмір якого становить 20 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо після закін­чення граничного терміну реєстрації особа здійснювала опе­рації з продажу товарів (робіт, послуг) без стягнення подат­ку на додану вартість, штраф відповідає розмірові нарахова­ного податку на весь обсяг такого продажу, але становить не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, особа позбавляється права включати у податко­вий кредит суми сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів. У разі продажу товарів за готівку чи за допомогою кредитних дебетових карток, до суб'єкта засто­совуються додаткові фінансові санкції, що встановлені за­конодавством за порушення правил здійснення та обліку результатів продажу за готівку.

Податок на додану вартість зараховується у державний бюджет і використовується у порядку черговості:

1. На бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

2. На формування бюджетних сум, як субвенції місцевим бюджетам.

Акцизний збір — це непрямий податок на високорента­бельні і монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (продукцію)1.

Перелік підакцизних товарів і ставки встановлюються Вер­ховною Радою України. До підакцизних товарів відносять­ся: алкогольні напої, тютюнові вироби, шоколад і шоколадні вироби, ікра осетрових і лососевих риб, вщеотехніка і теле­візори кольорового зображення, легкові, пасажирські та ван-тажопасажирські автомобілі, хутряні і шкіряні вироби, ки­лими і килимові вироби машинного виробництва та ін.

//Стягнення акцизного збору проводиться на підставі Декре­ту Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року “Про акцизний збір* і Закону України від 15 вересня 1995 року “Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби”, а та­кож Закону України від 16 лютого 1995 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на спирт етиловий і алкогольні напої” зі змінами від 12 червня 1997 року і від 12 лютого 1998 ро­ку; Закону України від 24 травня 1996 року “Про ставки ак­цизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби і шини для них”; Закону України від 11 липня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на деякі товари (продук­цію)”; Положення “Про виробництво, зберігання і продаж ма­рок акцизного збору”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року і Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1997 року № 666 “Про заходи щодо введення марок акцизного збору на алко­гольні напої вітчизняного виробництва”.

Суб'єктами податку є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), виробники підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпорту­ють підакцизні товари (продукцію); громадяни України, іно­земні громадяни, особи без громадянства, які ввозять пред­мети (товари) на митну територію України згідно з чинним законодавством.

Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації підакцизних товарів вітчизняного виробництва шляхом їх продажу, бартерних операцій, бе­зоплатної передачі товарів чи з частковою їх оплатою;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім п.“а”), а також для своїх робітників (за винятком алкогольних на­поїв і тютюнових виробів відповідно до Закону від 15 верес­ня 1995 р.);

в) вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виго­товлених українськими виробниками на давальницькій ос­нові;

г) митна вартість імпортних товарів (продукції), що вво­зяться на митну територію України і придбані за іноземну валюту, з врахуванням мита і митних зборів;

д) предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами України, інозем­ними громадянами і особами без громадянства вартістю понад 200 ЕКЮ, а у разі ввозу одиничного неподільного предмета — вартістю, що не перевищує 300 ЕКЮ (Поста­нова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. №1010 “Про удосконалення порядку ввозу (пересилання) громадянами предметів (товарів) в Україну”).

Ставки акцизного збору єдині по всій території України. Вони встановлені:

а) у відсотковому відношенні до обороту реалізації, об­міну, передачі товарів (продукції);

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару. З метою повноти охоплення джерел оподаткування підак­цизних товарів Указом Президента України від 12 липня 1995 р. №609 “Про марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби” введено обов'язкове маркування цих товарів шляхом позначення марками акцизного збо­ру пляшок і пачок у порядку, передбаченому Правилами виготовлення, збереження і продажу марок акцизного збору.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким мар­куються алкогольні напої і тютюнові вироби, наявність яко­го підтверджує оплату акцизного збору чи належне оформ­лення векселя.

Терміни сплати встановлені залежно від суб'єктів і суми акцизного збору. Так, підприємства-виробники, що реалі­зують алкогольні напої, акцизний збір сплачують на третій робочий день після здійснення обороту по реалізації; підпри­ємства-виробники, що реалізують тютюнові вироби, — що­місячно, до 16 числа наступного за звітним місяця, виходя­чи з фактичного обсягу реалізації тютюнових виробів за ми­нулий місяць; власники (замовники) алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виготовлених у межах України з даваль­ницької сировини, — не пізніше дня отримання готової про­дукції.

Усі інші підприємства (крім вищезазначених), у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік становили 50 тис. гривень, сплачують його подекадне 15, 25 числа поточного місяця і 5 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного оподатковуваного оборо­ту за відповідну декаду. Підприємства, у яких середньо­місячні суми акцизного збору за минулий рік становили до 50 тис. гривень включно, а також суб'єкти підприєм­ницької діяльності без створення юридичної особи, що постійно проживають на території України, — щомісяч­но, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця по фактичному оподатковуваному обороту за минулий місяць.

Суми акцизного збору з товарів, що виробляються в Ук­раїні, розподіляються між державним бюджетом і місцеви­ми бюджетами за місцем виробництва товару у співвідно­шенні, яке щорічно визначається при затвердженні держав­ного бюджету. Акцизний збір з товарів, що ввозяться на те­риторію України, повністю надходить до державного бюд­жету України

.

5. Поняття податкового правопорушення

Податкове правопорушення — це протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність), що виражається в невиконанні або не­належному виконанні обов'язків по сплаті податків, інших обо­в'язкових платежів до бюджету, державних цільових позабюд­жетних фондів, за що встановлена юридична відповідальність.

У вузькому значенні — це правопорушення, за які засто­совуються тільки фінансові санкції.

Об'єктом податкового правопорушення є суспільні право­відносини, що виникають з приводу сплати податків, інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових позабюджетних фондів.

Суб'єктом податкового правопорушення може бути:

1) платник податку. Якщо платник податку — юридична особа чи й відокремлений підрозділ, то до відповідальності може бути притягнуто їх посадових осіб;

2) органи державної податкової служби України, їх поса­дові особи (митні органи у випадку, коли згідно діючого законодавства на них покладено обов'язок здійснювати кон­троль за справлянням і перерахуванням податків під час вве­зення товарів на митну територію України);

3) особи, що сприяють сплаті податків (наприклад, банки).

Об'єктивну сторону податкового правопорушення склада­ють протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта податкових правовідносин, що призводять до ненадходження коштів до доходної частини бюджету чи державних цільових позабюд­жетних фондів.

Платник податку може бути притягнутий до відповідаль­ності у разі:

— ухилення від сплати податку, іншого обов'язкового пла­тежу;

— заниження об'єкта оподаткування;

— несвоєчасної сплати податку, іншого обов'язкового пла­тежу;

— неподання (несвоєчасного подання) податкових декла­рацій, розрахунків, інших документів, необхідних для об­числення податків, обов'язкових платежів до податкових органів;

— неподання (несвоєчасного подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів;

— недопущення перевіряючих для обстеження приміщень, що використовуються для отримання доходів, тощо.

Не сплачені у встановлені строки податки, інші обов'яз­кові платежі до бюджету, державних цільових фондів, пеня та штрафи, застосовані до платника, визнаються податко­вою заборгованістю.

За наявності податкової заборгованості платник не буде притягуватись до юридичної відповідальності у випадку:

— надання йому відстрочки (розстрочки) на умовах по­даткового кредиту;

— списання податкової заборгованості, яке провадиться у випадках, передбачених законами України, наприклад За­коном України від 5 червня 1997 р. “Про списання та ре­структуризацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 березня 1997 року”;

— реструктуризації податкової заборгованості, що здійснюється відповідно до законодавства України, наприк­лад, згідно Закону України від 5 березня 1997 р. “Про ре­структуризацію заборгованості Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату “Криворіжсталь”.

Органи державної податкової служби України, їх посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальності у випад­ках:

— безпідставного завищення об'єкта оподаткування за ре­зультатами перевірки платника податку;

— нанесення збитків платнику податку тощо. Банки, як особи, що сприяють сплаті податків, притягу­ються до відповідальності за наступні дії або бездіяльність:

— неповідомлення податкових органів про відкриття або закриття рахунків платникам податків;

— за порушення строків перерахування податків, інших обов'язкових платежів до бюджету, державних цільових фондів тощо.

Що стосується суб'єктивної сторони податкового право­порушення, то наявність вини є необхідною умовою для притягнення правопорушника до адміністративної, кримі­нальної, дисциплінарної відповідальності.

При застосуванні до платників фінансових санкцій дос­татньо лише самого факту порушення, незалежно від наяв­ності чи відсутності вини і наслідків фінансово-господар­ської діяльності.

Як зазначається в п. б Інструкції про порядок застосуван­ня та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом № 28 Головної дер­жавної податкової інспекції України від 20 квітня 1995 р. (із змінами і доповненнями), фінансові санкції застосовуються незалежно від причин, з яких сталося заниження платни­ком суми податку, іншого обов'язкового платежу в податко­вих деклараціях, розрахунках. Не має значення і наявність умислу в діях відповідних працівників підприємства, уста­нови, організації чи громадянина-платника. До зазначеної відповідальності притягуються і у випадку здійснення пору­шення через помилку застосування законодавства про опо­даткування, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку.

Лише платники податку на прибуток при допущенні не­значної арифметичної помилки не притягуються до відпо­відальності (згідно з п. 20.5 ст. 20 Закону України “Про опо­даткування прибутку підприємств”).

Такої ж позиції щодо фінансових санкцій дотримуються і арбітражні суди України при вирішенні спорів щодо засто­сування податкового законодавства, про що свідчить роз'яс­нення Вищого арбітражного суду України № 02-5/451 від 12 травня 1995 р. (із змінами і доповненнями).

6. Види відповідальності за податкові правопорушення

При порушенні норм податкового права правопорушник може бути притягнутий до адміністративної, кримінальної, дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності, до нього також можуть бути застосовані санкції, передбачені фінансово-правовими нормами.

Оскільки в теорії права відсутній такий вид юридичної відповідальності, як фінансова, то є підстави розглядати як окремий вид лише санкції фінансово-правових норм, які виходять за межі адміністративної, кримінальної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності. Дамо характеристику кожному із перелічених вище видів. Санкції фінансово-правових норм. До санкцій фінансово-правових норм, які застосовуються в разі порушення подат­кового законодавства, відносяться:

1. Стягнення донарахованих сум податків, інших обов'яз­кових платежів.

2. Фінансові санкції у вигляді штрафів.

3. Пеня:

а) за несвоєчасну сплату податку, іншого обов'язкового платежу;

б) за несвоєчасне виконання установами банків розпоряд­жень податкових органів про безспірне стягнення платежів та платіжних доручень платників податків.

4. Примусове стягнення податкової заборгованості:

— звернене на кошти платника;

— звернене на кошти дебіторів;

— звернене на майно боржника.

Фінансові санкції. Згідно з п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до фінансових санкцій відносять:

1) Штраф у розмірі донарахованої за результатами пере­вірки суми податку, іншого обов'язкового платежу, а при повторному порушенні — у двократному розмірі від вказа­ної суми.

При цьому треба враховувати, що повторним вважається аналогічне порушення податкового законодавства, вчинене протягом року з дня виявлення порушення попередньою перевіркою. Чинне законодавство не ставить застосування штрафу у двократному розмірі в залежність від часу вчинен­ня першого порушення, а також від того, чи притягався плат­ник податку до відповідальності за це порушення.

Платники податку на прибуток замість вказаної вище санкції сплачують штраф у розмірі 30% донарахованої суми податку (п. 20.4 ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Винятки встановлені також для платників податку з влас­ників транспортних засобів. Згідно зі ст. 7 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” (в ред. від 18.02.97 р.) штраф складає двократний розмір суми донарахованого податку.

2) Штраф у розмірі 10% належних до сплати сум податків, інших обов'язкових платежів за неподання або несвоєчасне подання податковим органам податкових декларацій, роз­рахунків, аудиторських висновків та інших документів, не­обхідних для обчислення податку.

При своєчасній сплаті податків та інших обов'язкових пла­тежів, відсутність вказаних документів не тягне накладення штрафів.

3) В разі відсутності у платників податку на додану вартість та податку на прибуток на момент перевірки податкових декларацій і розрахунків до них (незалежно від факту спла­ти податку) застосовується штраф у розмірі 10 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушен­ня. При повторних порушеннях протягом наступних 12 місяців штраф сплачується у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів, помножених на число таких порушень (п. 20.2 ст.20 Закону України “Про оподаткування прибутку під­приємств” та п.10.2 ст.Ю Закону України “Про податок на додану вартість”).

4) Штраф у розмірі 10% належних до сплати сум податків, інших обов'язкових платежів за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків, інших платежів.

5) Штраф у розмірі від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується до установ банків, юридичних осіб та фізичних осіб — суб'єктів підприємниць­кої діяльності, які у встановлені законом строки не повідо­мили податкові органи про відкриття чи закриття рахунків.

Фінансові санкції можуть бути накладені як на юридич­них осіб, так і на громадян — платників податків. Вони застосовуються незалежно від причин, за яких сталося пору­шення податкового законодавства. Але їх застосування до­пускається лише щодо податків, інших обов'язкових пла­тежів, за якими встановлене обов'язкове подання податко­вим органам податкових декларацій і розрахунків.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподат­кування” фінансові санкції застосовуються у розмірах, пе­редбачених законодавчими актами, чинними на день завер­шення перевірок (ревізій).

Штрафи накладаються лише на підставі рішення податко­вого органу про застосування фінансових санкцій.

Підставою для прийняття рішення є акт документальної перевірки платника податку, в якому фіксуються факти по­рушення податкового законодавства. Акт підписується по­садовою особою податкового органу, якою здійснено пере­вірку, керівником та головним бухгалтером платника подат­ку (або громадянином-платником).

Не пізніше 10 днів з дня складання акта перевірки керів­ник (чи заступник керівника) податкового органу приймає рішення про застосування фінансових санкцій.

Порушення вказаного терміну прийняття рішення згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 01-8/91 від 10.03.98 р. не є підставою для визнання відповідного рішення недійсним.

Пеня. Порядок справляння пені регулюється ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. “Про стяг­нення не внесених у строк податків і неподаткових платежів”. Пеня нараховується на недоїмку, тобто на суму платежів, строк сплати за якими закінчився.

Розмір пені — 120% річних від облікової ставки Націо­нального банку України від суми недоїмки, розрахованої за кожний день прострочення платежу. На окремі види по­датків законодавець встановив інші розміри пені: на при­бутковий податок пеня справляється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України; на плату за землю — у розмірі 0,3% від суми недоїмки.

Пеня нараховується за кожний день прострочення, вклю­чаючи і день її сплати. Виняток становлять розрахунки пені за податок на прибуток та на додану вартість.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про пода­ток на додану вартість” та п. 20.5 ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за цими пла­тежами пеня обчислюється за ставкою 120% облікової став­ки Національного банку України, що діяла на момент спла­ти недоїмки. День сплати не враховується при розрахунку пені.

Відповідно до п. 10 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та п. 2 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. “Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів” у разі несвоєчасного виконання банками розпоряджень податко­вих органів про безспірне стягнення недоїмки та фінансо­вих санкцій, а також платіжних доручень платників податку про сплату податків, інших обов'язкових платежів, з уста­нов банку стягується пеня за кожен день прострочення (вклю­чаючи день сплати) у розмірах, встановлених законодавством щодо таких видів платежів.

Пеня не може нараховуватися на пеню та на штрафи, що накладаються за адміністративні правопорушення.

Примусове стягнення податкової заборгованості. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про застосування фінансо­вих санкцій (по податку на додану вартість та податку на прибуток — протягом 10 днів з дня ознайомлення платника з рішенням) платнику надається можливість добровільно сплатити донараховані суми податків, штрафні санкції, пеню.

По закінченні цього строку податкові органи можуть за­стосувати до платника примусове стягнення коштів. Поря­док його здійснення регулюється ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. “Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів” та п. 8 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

З юридичних осіб податкова заборгованість стягується у безспірному порядку шляхом подання податковим органом до банку інкасового доручення-розпорядження. Банк здійснює списання коштів з рахунку платника податку в порядку, визначеному Положенням про виконання устано­вами банків доручень підприємств та розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів, затверд­женим Постановою Правління Національного банку Украї­ни від 18 вересня 1998 р. № 379.

З громадян стягнути податкову заборгованість можна лише за рішенням суду чи за виконавчими написами нотаріусів.

Треба зазначити, що згідно зі ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про стягнення не внесених у строк по­датків і неподаткових платежів” органами стягнення віднос­но збору на державне пенсійне страхування та збору на обо­в'язкове соціальне страхування можуть нарівні із податко­вими органами виступати відповідно органи Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування.

Податки, інші обов'язкові платежі, фінансові санкції стя­гуються із платників за весь час ухилення від сплати, неза­лежно від строків давності, за винятком тих випадків, коли:

— податкова заборгованість списана як безнадійна в по­рядку, передбаченому чинним законодавством;

— податок чи інший обов'язковий платіж, за яким виник­ла заборгованість, скасовано.

З метою забезпечення погашення податкової заборгова­ності податкові органи застосовують до платників податко­ву заставу, про що повідомляють останніх у письмовій формі.

Предметом податкової застави згідно зі ст. 2 Указу Прези­дента України від 4.03.1998 р. “Про заходи щодо підвищен­ня відповідальності за розрахунки з бюджетами та держав­ними цільовими фондами” (надалі — Указ) є майно і май­нові права платників податків.

Податковий боржник володіє і користується майном, взя­тим у нього у податкову заставу, на свій розсуд, при цьому забезпечуючи його збереження. Але відчужувати майно і майнові права, що знаходяться у податковій заставі, дозво­ляється тільки з письмової згоди податкового органу (за винятком товарів в обороті, при умові, що вони реалізують­ся за цінами не нижче звичайних).

Для погашення податкової заборгованості податкові орга­ни згідно зі ст. 7 вказаного Декрету та ст. 11 Указу можуть звернути стягнення заборгованості на суми, які належить отримати платнику податків від дебіторів. У цьому випадку податкові органи своїм рішенням припиняють операції по

рахунках дебітора, за винятком основного, крім операцій по спрямуванню коштів на основний рахунок, до повного по­гашення ним своєї заборгованості. При цьому у дебітора мо­жуть бути стягнені суми, термін платежу яких до моменту стягнення настав.

За умови, що податкова заборгованість не може бути пога­шена за рахунок власних коштів платника, а також за раху­нок сум, які йому належить отримати від дебіторів, подат­кові органи згідно зі ст. 12 Указу можуть звернути стягнен­ня на майно та майнові права боржника.

Стягнення на рухоме майно здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 р. “Про затвердження порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізич­них осіб — суб'єктів підприємницької діяльності) та реалі­зації такого майна”, і не раніше ніж через три місяці з дня виникнення податкової застави.

Для звернення стягнення на рухоме майно боржника (крім того, що безпосередньо використовується у виробничому циклі) податковому органу не потрібні ні рішення арбітраж­ного суду, ні згода боржника.

Майно, що знаходиться у податковій заставі реалізується податковим органом через торгівельні організації та на кон­курсних засадах. Вилучені кошти направляються на покрит­тя податкової заборгованості платника податку.

Звернення стягнення на рухоме майно боржника, що безпосередньо використовується ним у виробничому циклі, на майнові права, на нерухоме майно; на будь-яке майно фізичної особи здійснюється тільки у судовому порядку.

З цією метою податкові органи, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу”, подають в суди (арбітражні суди) позови до боржників про стягнен­ня заборгованості перед бюджетом і державним цільовим фондом за рахунок їх майна. Відповідно до ст. 5 Арбітраж­ного процесуального кодексу України поданню вказаного позову повинно передувати доарбітражне урегулювання спо­ру.

6.1. Адміністративна відповідальність

Керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, включаючи установи банків, громадяни, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності, в разі порушен­ня норм податкового права можуть бути притягнуті до ад­міністративної відповідальності. Підстави притягнення до ад­міністративної відповідальності та санкції, які накладають­ся на порушників, перелічені в п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Притягнення до адміністративної відповідальності за по­рушення норм податкового законодавства здійснюється у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Якщо рішення про застосування фінансових санкцій прий­мається лише на підставі акта перевірки, то для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення обо­в'язковою умовою є протокол про адміністративне право­порушення, який повинен відповідати вимогам, викладеним в ст. 256 КпАП. Протокол підписується працівником подат­кового органу, який його складає, та порушником.

За відсутності протоколу відсутні і будь-які правові підста­ви для накладення адміністративного штрафу.

Протокол, відповідно до ч. II ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та ст. 234-2 КпАП, протягом 15 днів з моменту надходження розглядається ке­рівником (заступником керівника) податкового органу, пра­цівник якого склав протокол. Про час і місце розгляду спра­ви в обов'язковому порядку попереджається порушник.

За результатами розгляду виносять постанову про накла­дення адміністративного штрафу або про припинення спра­ви (ст. 284 КпАП).

Обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини у діях порушника. Відпо­відно до ст.ст. 10, 11 КпАП вона може бути у формі як умис­лу, так і необережності.

6.2. Кримінальна відповідальність

За ухилення від сплати податків, інших обов'язкових пла­тежів в значних і більше розмірах платники відповідно до ст. 148-2 Кримінального кодексу України можуть бути при­тягнуті до кримінальної відповідальності. Відповідальність настає незалежно від способу ухилення.

Під значним розміром прихованих від держави податків, інших обов'язкових платежів розуміють суму платежу, яка в 100 і більше разів перевищує встановлений діючим законо­давством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктами злочину можуть бути посадові особи підприєм­ства, установи, організації незалежно від форми власності, а також фізичні особи, які є осудними і досягли 16-річного віку.

До посадових осіб, які можуть бути притягнуті до відпові­дальності, відносяться керівники підприємств, установ, організацій, їх заступники, на яких покладено обов'язки по керівництву фінансовою діяльністю, головні бухгалтери, а також особи, що тимчасово виконують обов'язки керівни­ка, заступника головного бухгалтера. Зайняття тієї чи іншої посади повинно бути оформлене наказом чи іншим відповід­ним документом.

Дія ст. 148-2 КК України розповсюджується і на фізичних осіб: на громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають доходи в Україні або інші встанов­лені законодавством джерела сплати податків, інших обо­в'язкових платежів.

Притягнути до кримінальної відповідальності можна лише особу, яка скоїла цей злочин навмисно. Якщо платник ухи­лився від сплати платежу через необережність, до нього не будуть застосовуватись санкції, передбачені ст. 148-2 КК України.

Кваліфікованими видами вказаного злочину є ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів:

— скоєне за попередньою змовою групою осіб (ч. II ст. 148-2 КК України);

— скоєне особою, раніше судимою за такий злочин (ч. III ст. 148-2 КК України);

— якщо воно призвело до ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у великих розмірах (ч. II ст. 148-2 КК України) або в особливо великих розмірах (ч. III ст. 148-2 КК України).

Під великим розміром прихованих від оподаткування коштів розуміють суми, які в 250 і більше разів перевищу­ють неоподатковуваний мінімум доходів, а під особливо ве­ликим розміром — суми, що перевищують цей мінімум в 1000 і більше разів.

Треба зазначити, що кримінальна відповідальність перед­бачена тільки за несплату податків, зборів, інших обов'язко­вих платежів, вичерпний перелік яких приведено в ст.ст. 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування” (в ред. від 18.02.1997 р.).

Санкції, передбачені в ст. 148-2 КК України, застосову­ються тільки за рішенням суду

6.2 Дисциплінарна та цивільно-правова відповідальність

У випадку, коли порушення трудової, службової дисциплі­ни призвело до порушення податкового законодавства, осо­ба, що здійснила дисциплінарний проступок, притягується до дисциплінарної відповідальності в порядку, визначеному ст.ст. 147—152 Кодексу законів про працю України.

У разі, коли неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби платнику податків завдано збитків, податкові органи притягуються до цивільно-право­вої відповідальності. Згідно зі ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” збитки відшкодову­ються за рахунок коштів державного бюджету України. Спори вирішуються в судовому порядку.

 Захист прав платника податків

Права та законні інтереси, які були порушені в процесі оподаткування, платник податку має право захистити в су­довому чи адміністративному порядку.

Вибір процедури оскарження, судовий чи адміністратив­ний, належить платнику податку.

Діюче законодавство не ставить перед платником вимоги щодо обов'язкового досудового врегулювання спору.

При захисті прав в адміністративному порядку платник звертається зі скаргою до податкового органу, при судовому — позов подається до суду (арбітражного суду).

Згідно зі ст. 14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” платник податку має право:

— на оскарження дій посадової особи податкового органу;

— на оскарження рішення (постанови), прийнятого по­датковим органом.

Скарги на неправильні дії посадових осіб податкових органів платники подають до того податкового органу, яко­му безпосередньо підпорядкована особа, дії якої оскаржу­ються. Рішення за результатами розгляду скарги прийма­ються протягом місяця з дня її надходження. У разі незгоди із прийнятим рішенням платник може оскаржити його до вищестоящої податкової адміністрації.

Оскарження платником податку рішення податкової інспекції (адміністрації) про зупинення операцій за рахун­ками, відкритими у банках та інших кредитних установах, про примусове стягнення не внесених у строк податків та інших платежів до бюджету, про застосування фінансових санкцій, постанови податкового органу про накладення ад­міністративного стягнення здійснюється шляхом подання на ім'я вищестоящої податкової адміністрації скарги. Скарга направляється або до податкового органу, який прийняв рішення, що оскаржується, або, за умови, що платник по­датку до скарги додає повний пакет документів, необхідних для її розгляду, вона може бути безпосередньо платником направлена до вищестоящої податкової адміністрації.

Скарга розглядається протягом місяця із дня її подання (про­тягом 10 днів — при накладенні адміністративних стягнень).

За результатами розгляду приймається рішення, яке може бути оскаржене платником до вищестоящої податкової ад­міністрації протягом місяця із дня ознайомлення.

Подання скарги може призупинити виконання рішення (постанови) податкового органу за умови, що:

— скаргу подано протягом 10 днів із дня прийняття такого рішення;

— скаргу на постанову про накладення адміністративного штрафу подано протягом 10 днів із дня винесення такої по­станови.

Платники податку, відстоюючи свої законні інтереси, ма­ють право під час розгляду скарги:

— особисто викласти аргументи;

— знайомитися з матеріалами перевірки;

— бути присутніми при розгляді скарги;

користуватися послугами адвоката або уповноваженого представника, оформивши це уповноваження у встановле­ному законом порядку, тощо.

Питання для осмислення:

1.    Прибутковий податок з громадян

2.    Зменшення сукупного оподатковуваного доходу окремим категоріям платників

3.    Нарахування, стягнення і перерахування прибуткового податку

Функції податків

5.     Податок з прибутку підприємств

6.     Групи платніків податків.

7.     Правила ведення податкового обліку

8.     Ставки податку

9.     Характерні особливості оподаткування окремих видів діяль­ності і операцій особливого виду.

10.   Пільги по податках

11.   Терміни сплати податку

12.   Непрямі податки

13.   Відповідальність платників податку.

14.   База оподаткування

Поняття податкового правопорушення

Види відповідальності за податкові правопорушення