Тема 6 ПОДАТКОВЕ ПРАВО І ПОДАТКОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

План

1. Поняття податків та їх правова природа

Податкове право і характерні особливості податкових правовідносин

Мета заняття: визначити предмет, сутність, функції податкових правовідношинь.

 

1. Поняття податків та їх правова природа

Податки виконують три основні функції: фіскальну, кон­трольну і регулюючу.

За допомогою податків здійснюється перерозподіл націо­нального доходу між сферами виробництва (виробничою і невиробничою), між галузями народного господарства (фінан­сування вугледобувної промисловості і сільськогосподарсь­кого комплексу), між окремими верствами населення. По­датки, що надходять у відповідні бюджети, знеособлюються, складаючи загальну суму доходів, які використовуються дер­жавою для впливу на процес відтворення, оборони країни, на утримання соціальної сфери, апарату державної влади і уп­равління, правоохоронних органів і податкової служби.  Податку, як виду обов'язкового платежу в бюджет, прита­манні такі ознаки: обов'язковість, перехід права власності при його сплаті, адресність у конкретний бюджет, індивіду­альна безвідплатность, регулярність стягнення.

За матеріальним змістом податки поділяються на прямі і непрямі (опосередковані). При сплаті прямих податків плат­ником податку й особою, яка несе матеріальні затрати, ви­ступає одна й та ж юридична або фізична особа (наприклад, податок на землю, податок з власників транспортних за­собів та інших самохідних машин і механізмів та інші).

Непрямі податки характеризуються своєю замаскованістю, тобто вони додаються у процесі реалізації до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість.

У світовій практиці, в економічних і правових джерелах Їх називають непрямими тому, що фактичний платник податків — споживач, який несе матеріальні затрати часто і не підоз­рює, що, купуючи товар, він сплачує і податок на нього. Особливо це відноситься до продуктів харчування і товарів народного споживання. Тому непрямі податки носять ха­рактер податків на споживання.

Опосередкованими вони є ще й тому, що суб'єктам, які несуть матеріальні затрати по їх сплаті, не надаються пільги, незважаючи на низький рівень матеріальної забезпеченості, як це робиться по прямих податках. Пільги, що надаються за цими податками, є механізмом впливу на стимулювання процесу виробництва, забезпечення потреб держави в енер­горесурсах чи окремих видах товарів. ґ У правовідносинах по стягненню непрямих податків бе­руть участь три суб'єкти: держава в особі органів державної податкової адміністрації; платник податку — виробник то­варів, підрядник по виконанню робіт, наданню послуг, тор­гова організація; носій матеріальних затрат за податком — споживач продукції (робіт, послуг).

 2. Податкове право і характерні особливості податкових правовідносин

Податкове право — це сукупність фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини по встановленню, стягнен­ню у бюджети різних рівнів обов'язкових, індивідуально безек-вівалентних платежів — податків.

Інститут податкового права є провідним у галузі фінансо­вого права тісно пов'язаним з інститутом бюджетного права і з фінансами підприємств та організацій усіх форм власності.

Нормами права регулюється виникнення, змінення і при­пинення податкових правовідносин. Для кожної юридичної чи фізичної особи виникнення податкових правовідносин, крім норм, що містяться у законі про конкретний податок, пов'язане з такими умовами: наявність об'єкта оподатку­вання; отримання виручки від продажу товарів (робіт, по­слуг); наявність прибутку, доходу, майна тощо.

Зміна податкових правовідносин, як і їх припинення, як правило, також пов'язана з юридичними фактами, наприк­лад випуск продукції, що не оподатковується; сплата по­датків; списання недоїмок у встановленому законом поряд­ку; смерть платника податку.

Оскільки податки являються економічною і правовою категорією, що зачіпає матеріальні інтереси юридичних та фізичних осіб, встановлення їх, зміна окремих норм і відміна податків та зборів здійснюються тільки Законом. Кожний закон про податок обов'язково містить у собі основні елементи: суб'єкти — платники податків, об'єкт оподаткування (в деяких законах — база оподаткування), одиниця оподат­кування, ставки, терміни сплати, пільги.

Суб'єкт —платник податку — це юридична особа, а по частині податків юридична і фізична особа чи тільки грома­дяни по усіх видах доходів, у тому числі підприємницькій діяльності без оформлення юридичної особи. Основною оз­накою платника податків є наявність самостійного джерела доходу, майна.

Об'єкт оподаткування — це все те, що підлягає оподатку­ванню за законодавством. Кожний податок має свій об'єкт оподаткування. Наприклад, за податком на додану вартість — операції, що підлягають оподаткуванню, за прибутковим податком з громадян — сукупний дохід, що включає усі види оплати праці і матеріальної винагороди у грошовій і нату­ральній формі.

Слід відрізняти об'єкт оподаткування від джерела плате­жу. Джерелом платежу є власні кошти юридичних та фізич­них осіб у формі отриманого доходу чи прибутку, за винят­ком непрямих податків: податку на додану вартість, акциз­ного збору і мита, які сплачуються незалежно від резуль­татів виробничо-господарської діяльності.

Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта опо­даткування. За всіма видами податків, де об'єктом оподат­кування є прибуток, дохід, обсяг продаж, одиницею оподат­кування є грошова одиниця України — гривня. По об'єктах оподаткування власності, природних ресурсів одиниця опо­даткування встановлюється індивідуально за кожним подат­ком, збором, обов'язковим платежем. {Ставка податку — це розмір податку, встановлений на одиницю оподаткування, (чи податкову базу). Вона визна­чається у відсотках і носить назву податкової квоти у твер­дих сумах. Так, за податком на прибуток підприємств базова ставка ЗО відсотків; за податком на землю в населених пунк­тах з кількістю населення від 3-х до 10 тисяч чоловік — ставка 5,4 коп. за 1 кв. м площі.

Термін сплати податку — це дата, не пізніше якої податок повинен надійти у бюджет відповідного рівня. Термін сплати встановлюється законом по кожному податку індивідуально.

Термін сплати повинен дотримуватися неухильно, бо за порушення його настає відповідальність з застосуванням при­мусової сили держави. Якщо податок своєчасно не сплаче­ний, то з наступного дня він вважається недоїмкою. З цього дня нараховується пеня, включаючи день сплати податку у бюджет.

Пільги — це передбачене законом про відповідний пода­ток повне чи часткове звільнення від сплати податку окре­мих категорій платників чи видів діяльності, окремих опе­рацій, грошових виплат, що не включаються до об'єктів опо­даткуванням Як правило, пільги підкреслюють економічну значимість об'єкта оподаткування для народного господар­ства країни чи носять характер соціального захисту окремих верств малозабезпеченого населення.

Стягуючи податки, держава використовує різні методи оподаткування. Пропорційне оподаткування використовуєть­ся по більшості податків. Воно полягає у тому, що незалеж­но від розміру доходів, прибутку, кількості оподатковувано­го майна використовується одна й та ж ставка, яка може змінюватися тільки залежно від виду діяльності. Наприклад, базова ставка податку з прибутку підприємств — ЗО відсотків від прибутку, а по страховій діяльності — 3 відсотки валово­го доходу. Прогресивне оподаткування полягає у тому, що із збільшенням доходів до певного рівня — збільшується став­ка податку,(прибутковий податок з громадян). Змішане опо­даткування полягає у тому, що до частини доходу (прибут­ку) застосовується прогресивний метод, а до решти — про­порційний (наприклад, прибутковий податок з громадян у розмірі з 17 до 1700 грн. доходу обчислюється за ставкою від 10 до 40%, а з 1700 грн. і вище - 40%).

Система оподаткування в Україні представлена двома рівня­ми: перший — загальнодержавні податки, збори та інші обо­в'язкові платежі; другий — місцеві податки і збори.

Питання для осмислення:

Поняття податків та їх правова природа.

Функції податків.

Прямі і непрямі податкі.

Податкове право і характерні особливості податкових правовідносин.

Суб'єкти — платники податків, об'єкт оподаткування.

Методи оподаткування.