ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВІДМИВАННЯ ГРОШЕЙ

(Відмивання грошових коштів є одним з небезпечніших фінансових злочинів, з якими стикаються ринкові економіки всіх країн світу) Не об­ійшла ця проблема і Сполучені Штати Америки. Небезпечність злочинів, пов'язаних з відмиванням грошей, полягає в тому, що вони загрожують національній безпеці держави і суспільства.

Насамперед слід зупинитися на визначенні поняття "відмивання коштів". Це одержання грошей із незаконного джерела і здійснення пев­них шахрайських операцій з ними. Згідно із законодавством СШАіод-

© Поел Хшьман, Джон Т. Лнч 2000.       М*С УІ<р>Тн"

І   Уяімфеитет внутрідін х cnt

j           Ы Ф7'>

 

ним із проявів відмивання грошей є їх використання для реінвестування в кримінальні підприємства, тобто одержання початкового капіталу для здійснення незаконних операцій?

Далі вважаємо за необхідне зазначити, що слід вирізняти відмиван­ня грошей і спосіб одержання грошей, які використовуються для відми­вання. Як зазначалося, відмивання грошей — це одержання гак званих "брудних" коштів і здійснення певних маніпуляцій та махінацій з ними, тобто максимальне їх використання. Ці гроші не випадково називають­ся "брудними", оскільки вони одержані злочинним шляхом. Отже, йдеть­ся про дві групи самостійних злочинів: одна з них пов'язана із здобуван­ням грошей з незаконних джерел, друга — з їх відмиванням.

Правопорушення, пов'язані з відмиванням грошових коштів, перед­бачені § 1956, 1057 розд. 18 Зводу Закон і в США. Параграф 1956 перед­бачає відповідальність за три види незаконних операцій: фінансові, міжнародні та міжнародні "sting" операції.

Відповідальність за здійснення незаконних фінансових операцій настає за умови, коли винний усвідомлював, що майно, залучене до фінансової операції, являє собою доходи від деякої форми незаконної діяльності, і. незважаючи на це, здійснив або намагався здійснити фінан­сову операцію, яка фактично включає доходи від конкретної протиза­конної діяльності (існують понад 100 видів правопорушень, доходи від учинення яких визнаються незаконними, — протиправні дії з психотроп­ними речовинами, викрадення людей, розкрадання, вимагання, терори­стична діяльність тощо) з наміром продовжувати займатися конкретною протизаконною діяльністю або з наміром ухилитися від податків. Відпо­відальність настає також у разі, коли операція була призначена в цілому або частково для приховування чи маскування характеру, місцезнаход­ження джерела одержання майна чи доходів від незаконної діяльності або уникнення від виконання вимог щодо звітування на федеральному рівні чи на рівні штату.

18

 

Міжнародні операції, здійснення яких тягне відповідальність, вклю­чають перевезення, платежі або перекази грошових інструментів чи коштів за кордон або в США з тими ж намірами, що й при вчиненні фінансових операцій.

У 1990 р. закон було доповнено нормою про відповідальність за міжнародні "sting" операції (таємні операції правоохоронних органів). Йдеться про міжнародні фінансові операції з майном, що виступає як доход від конкретної протизаконної діяльності, тоді як насправді воно надане працівником правоохоронного органу.

У СІЛА сформувався певний режим боротьби з відмиванням гро­шей. У 60-ті роки тенденції зростання цього виду злочинів настільки відчутно впливали на суспільство, що створення бази для боротьби з ними стало нагальною потребою. Разом з тим створення такої бази ви­магало ретельної методичної підготовки, вивчення економічних ринків і економічного оточення.

У багатьох випадках йшлося про розгляд діяльності не тільки окре­мих злочинних організацій, але і їх об'єднань. Для ефективної боротьби з ними було внесено зміни і доповнення у чинні закони, а пізніше Конг­рес вимушений був об'єднати законодавчі акти щодо відмивання гро­шей в окремий Звід Законів. У 1970 р. з метою виявлення "брудних" грошей та фактів розміщення тим чи іншим чином у ті чи інші злочинні організації було прийнято закон, відповідно до якого національні фінан­сові інститути мали подавати до Служби Внутрішніх Доходів (СВД) Департаменту фінансів Звіти про готівкові операції (ЗГО) щодо кожно­го депозиту, зняття, обміну валют або інших платежів чи переказів, які здійснюються фінансовою установою, через неї або до неї, що передба­чає операцію з готівкою у розмірі понад 10 тис. дол. США.

Інформація у Звіті включає прізвище вкладника, власника-бенефіціа-ра (якщо це не вкладник), адресу й номер телефону. При цьому в 1986 р.

 

Конгрес визначив як кримінальний злочин діяння будь-якої особи, Яї 1)прагне уникнути подання належної банківської звітності; 2)з метою ухилення від вимог щодо звітування:

а)         змушує або намагається змусити місцеву фінансову установу:

не подавати форму ЗГО;

подати форму ЗГО, яка містить суттєві упущення;

б)         структурує або намагається структурувати будь-яку операцію в

одній або більше місцевих фінансових установах (Титул З1 Зводу За­

конів США, § 5324).

Федеральне законодавство вимагає від підприємств певних галузей промисловості та компаній серйозного ставлення до цільового викорис­тання тих чи інших коштів. Тим самим держава перешкоджає укладан­ню незаконних угод, а також намагається максимально контролювати грошові надходження, сума яких перевищує 10 тис. дол. США. Почина­ючи з 1985 p., торгові й комерційні установи (торговці ювелірними ви­робами, ділери по продажу автомобілів та ін.) повинні подавати звіт (так звану форму 8300) до СВД, коли вони залучені до операції або низки пов'язаних між собою операцій, які передбачають готівкові кошти або (з 1992 р.) грошові інструменти на суму понад 10 тис. дол. США. Така вимога пред'являється також до казіно, якщо йдеться про значні готів­кові операції.

Митна служба США регулює міжнародні переміщення готівкових коштів і грошових інструментів. Згідно з нормативно-правовими при­писами від особи вимагається подання звіту про Міжнародне Переве­зення Готівки та Грошових Інструментів (МПГГУ) до Митної служби США при фізичному перевезенні, пересиланні або ввезенні чи виве­зенні із США або одержання в США з-за кордону національної або іноземної валюти чи певних грошових інструментів загальною сумою понад 10 тис. дол. США.

20

 

Ще одним способом відмивання грошей є використання банківсь­ких рахунків. З огляду на це кожний громадянин США або місцева кор­порація чи компанія по продажу нерухомості, або траст, які мають іно­земні рахунки, що перевищують 10 тис. дол. США, повинні повідомля­ти про це СВД кожного календарного року.

У США добре налагоджено співробітництво правоохоронних органів із банками. Існує спеціальна звітність — Звіт про міжнародний банк і фінансові рахунки, який подається до відповідних органів. З одного боку, подібна звітність ущемлює права вкладників, з іншого — відвертає мож­ливість накопичення незаконних коштів на рахунках банку, отже, і над­ходження грошей в організації, що контролюються криміналітетом.

У 1992 р. Закон Аннунзіо-Уайлі проти відмивання грошей вніс значні зміни до Закону про банківську таємницю (федеральне банківське зако­нодавство), одна з яких дозволяє Міністру фінансів вимагати від фінан­сових установ, їх службовців, директорів або агентів повідомлення про підозрілі операції. Фінансові установи зобов'язані подавати звітність про вклади і вкладників, які підозрюються у здійсненні незаконних операцій. Такі звіти подаються до казначейства США. У випадку здійснення фінан­сової операції, яка порушує закон, забороняється оповіщення будь-кого, хто перебуває поза відносинами "банк - уряд", що забезпечує захист бан­ківської таємниці. У країні створено Фінансовий центр, до складу якого входять різного роду експерти, які ведуть спостереження за криміналь­ними організаціями. Одним з найефективніших напрямків роботи екс­пертів є аналітична робота (складання схем, де вони показують за­лежність поданих звітів і фактично здійснених переказів; аналіз фінан­сових відносин між індивідами й корпораціями; порівняння фактичних грошових потоків з тими, які фахівець з фінансових питань вважає нор­мальними). Зазначені фінансові аналізи подаються до правоохоронних органів, які порушують справу про відмивання грошей. З 1 квітня 1996 р.

21

 

набули чинності постанови Департаменту фінансів, які вимагають від банків подавати звіти про підозрілу діяльність до Мережі Боротьби з Фінансовими Злочинами (МБ ФЗ).

Узагальнюючи викладене, вважаємо необхідним зазначити, що з ча­сом шахрайство і відмивання грошей все більше ускладнюються і набу­вають подальшого поширення. Винахідництво злочинних організацій не знає меж. Спрут випускає все нові щупальці. Відмивання коштів — це побічний продукт вільного ринку. Щоб відвернути нове інвестування "брудних" грошей у більші й сильніші злочинні організації, треба забез­печити:

а)         прозорість банківських операцій;

б)         правильне оформлення документів, які повинні відображати ре­

альні комерційні й торговельні угоди;

в)         правильну оцінку вартості цінностей, що переміщуються через

кордон.

А. Й. БОЙКО,

канд. юрид. наук, доцент,

Российская таможенная академия

(г. Ростов-на-Дону)