ЩОДО ПИТАННЯ БОРОТЬБИ З ФІНАНСОВИМИ ЗЛОЧИНАМИ (ВИЯВЛЕННЯ, РОЗСЛІДУВАННЯ ТА СУДОВЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ЗА ВЧИНЕННЯ ФІНАНСОВИХ ЗЛОЧИНІВ)

' Відповідно до кримінального законодавства США караними є такі види банківських злочинів: банківське шахрайство (18 Звід Законів США, розд. 1344); зловживання банківськими коштами (18 Звід Законів США, розд. 656,657); подання неправдивої інформації банку (18 Звід Законів США, розд. 1014); неправдиві бухгалтерські записи й протизаконна участь у бан-

© Джек Патрик, 2000

14

 

ківських та кредитних установах (18 Звід Законів США, розд. 1005, 1006); банківське хабарництво (18 Звід Законів США, розд. 215).)

Безумовно, що правопорушень у сфері фінансової діяльності знач­но більше, однак не всі вони є кримінально караними. Вищеназвані злочини є найбільш небезпечними, і боротьба з ними має своїм зав­данням забезпечити належні умови для законної підприємницької діяль­ності.

Розглянемо деякі питання, пов'язані з відповідальністю за банкі­вське шахрайство. Поняттям банківського шахрайства охоплюється ши­роке коло діянь: подання до банку неправдивої інформації; нецільове використання банківських коштів: одержання працівником банку ха­бара за надання клієнтові певних послуг всупереч інтересам служби; порушення порядку заняття банківською діяльністю та інД

Суб'єктами цих злочинів можуть бути як посадові особи, інші прац­івники банків (директори, керівники відділів, агенти), так і сторонні особи (позичальники, інші одержувачі кредитів або інвестицій).

Деякі склади злочинів вимагають наявності визначеного кола спец­іальних суб'єктів. Вирізняють три види шахрайства:

а)         прямий намір ввести в оману — свідома брехня, суттєве й навмис­

не викривлення фактів;

б)         нерозважливе ігнорування правди, що в дійсності вводить в оману;

в)         приховування суттєвого факту, про який особа була зобов'язана

повідомити.л

Боротьба з названими видами банківського шахрайства провадить­ся на підставі законодавчих актів, спрямованих на викорінення злочинів У конкретних сферах фінансової діяльності.

Практика свідчить, що найчастіше застосовуються законодавчі акти, До регламентують відповідальність за поштове, електронне та комп'ю­терне шахрайство, шахрайство, пов'язане з системами безпеки, подат­кове шахрайство та відмивання "брудних" грошей.

15

 

З урахуванням ступеня суспільної небезпеки такі діяння можуть роз­глядатися як провина або злочин.

Законодавчі акти щодо поштового та електронного шахрайства (18 Звід Законів США, відповідно розд. 1341, 1343) застосовуються в разі заволо­діти грошима шляхом обману, коли пошта або "електронні засоби" (те­лефон, радіо, телебачення) використовуються для здійснення цих махі­націй. Особливо багатообіцяючим засобом добування "швидких" грошей, на наш погляд, є використання системи "Інтернет". Інакше кажучи, для традиційного шахрайства злочинці використовують найсучасніші техно­логії, що ускладнює боротьбу з шахрайством і є спільною проблемою для всіх країн>.

Діяння, в яких проявляється шахрайство, можуть бути різноманіт­ними. Найпоширенішим з них є махінація "піраміда", відома також під назвою "понзі". Суть її полягає в тому, що особа (фізична або юридич­на) переконує громадян інвестувати в компанію кошти, що начебто дасть можливість одержати великі прибутки інвесторам, а фактично злочи­нець сплачує прибуток першим інвесторам за рахунок коштів, наданих новими інвесторами, які врешті і є потерпілими.

Поряд з шахрайством заслуговує на увагу й фіктивне банкрутство. Судова практика свідчить, що не зрідка зустрічаються випадки, коли завдяки неправдивій інформації, що подається підприємством-псевдо-банкрутом, передаються фонди певній особі чи компанії, які не мають права на їх одержання і з якими є попередня домовленість про повер­нення цих фондів після визнання підприємства банкрутом. Іншими сло­вами, компанії чи особи, які фактично не були кредиторами, але одер­жали певну частину власності "банкрута", пізніше повернуть її особі, визнаній банкрутом, і вона буде користуватися активами надалі.)

У США існує система законів і правил, які регулюють відносини, по­в'язані з банкрутством і покликані примусити особу надати правдиву

Іб "'-"    І

 

інформацію стосовно свого фінансового становища. Якщо ж інформація щодо банкрутства подається неправдива, це розглядається як злочин. Ко­жен із законів регулює вузьке коло відносин, тому в разі посягання на ці фінансові відносини особа притягається до відповідальності за сукупні­стю злочинів. Водночас основна ідея законодавчого регулювання полягає в тому, щоб кожний, хто займається підприємницькою діяльністю, мав змогу чітко усвідомлювати межі дозволеного, а в разі їх порушення знати, яке покарання тягне за собою вчинене діяння. Щоб забезпечити призна­чення справедливого покарання, необхідно мати пакет ефективних законів і висококваліфіковані кадри, які ці закони застосовують. І нарешті, голов­не — це превентивні методи. Важливо не стільки покарати особу за вчи­нений злочин, скільки не допустити його вчинення.

 

НОЕЛ ХІЛЬМАН,

помічник державного прокурора, Ньюарк, Нью-Джерсі, США; ДЖОН Т. ЛШЧ, Департамент юстиції США